1.Особливості технології вирощування та збирання гречки.

1.1 Біологічні та агротехнічні особливості гречки.

Вимоги до температури

Гречка - теплолюбна і вимоглива до температурного режиму культура. Насіння її починає проростати лише при температурі 7-8°С, а дружне проростання і поява сходів спостерігається при 13-15°С. При температурі 15-18°С сходи з'являються через 7 - 8 днів. Сходи гречки гірше, ніж інших культур переносять весняні заморозки: пошкоджуються при мінус 1 , 5 - 2 ° С , гинуть при мінус 2 - 3 С. При вирощуванні гречки в післяжнивних і післяукісних посівах слід враховувати, що дорослі рослини чутливі до осінніх заморозків.

У період вегетації гречка повільно росте і розвивається при температурі нижче 13-15°С і пригнічується при температурі вище 25°С, особливо в фазі цвітіння. При високих температурах зменшуєт ься виділення квітками нектару, внаслідок чого погіршується запилення і зав'язування плодів. Краще гречка розвивається при температурі близько 20°С. Сума ефективних температур для скоростиглих сортів гречки становить 800°С, середньо - та пізньостиглих - понад 1200°С.

Вимоги до вологи

Гречка відноситься до вологолюбних культур. Транспіраційний коефіцієнт варіює від 480 до 600. Гречка споживає води втричі більше, ніж просо і вдвічі - ніж пшениця. Насіння при проростанні поглинає до 60% води від своєї маси. Найбільш вимоглива гречка до вологи в міжфазний період масового цвітіння-плодоутворення. За цей період рослини вбирають з ґрунту 50-60% води від загальної потреби. При нестачі води ріст рослин припиняється, але розвиток продовжується. При цьому формуються малопродуктивні карликові рослини. Період цвітіння і наливу плодів для гречки є найбільш відповідальним і в значній мірі залежить від метеорологічних умов. У несприятливих умовах різко зменшується кількість зав'язей і, в результаті, продуктивність рослин знижується.

Дощі і тумани, жара і посуха, вітри і різкі коливання температури порушують запилення квіток і налив насіння, що значно зменшує врожай. Гречка чутлива до повітряної посухи. Відносна вологість повітря нижче 30-40%, яка супроводжується вітрами, викликає в'янення рослин, загибель квіток, зав'язей і навіть плодів. Особливо негативно позначається на гречці сумісна дія повітряної і ґрунтової посухи, коли температура підвищується до 30°С, а вологість повітря зменшується до 40%. За таких умов на рослинах протягом 2-3 днів відмирають зав'язі. Для пом'якшення мікроклімату гречку слід висівати поблизу лісу або лісосмуг.

Основними причинами низьких і нестійких урожаїв гречки є: недостатньо розвинена коренева система, невідповідність між величиною асиміляційної поверхні листя і кількістю квіток на рослині, тривалий період цвітіння і плодоутворення та його залежність від метеорологічних умов, особливості запилення квіток, пов'язані із статевим диморфізмом та ін. Проте основною причиною слід вважати недосконалість технології вирощування гречки, ставлення до неї як до другорядної культури.

Вимоги до грунту.

Гречка добре росте на різних ґрунтах, але краще на родючих і окультурених. Це є наслідком того, що за масою кореневої системи в одиниці об'єму ґрунту гречка значно поступається іншим культурам (пшениці в 2,4, ячменю - в 1,6 рази). Разом з тим коренева система гречки має високу фізіологічну здатність поглинання поживних речовин, особливо фосфору, з важкорозчинних сполук ґрунту і переважає за цією якістю багато інших сільськогосподарських культур.

Кращими для гречки є родючі, добре аеровані, пухкі, прогріті ґрунти. Високі врожаї вона формує на чорноземах і сірих лісових слабокислих ґрунтах (рН 5-6). Можна успішно вирощувати гречку також на окультурених піщаних та торфових ґрунтах. Погано переносить низинні перезволожені, важкі глинисті, запливаючі, дуже кислі (рН<5) і солонцюваті ґрунти.

Не слід вирощувати гречку на ґрунтах надміру удобрених гноєм, на яких спостерігається "жирування" рослин - надмірний розвиток зеленої маси і зменшення генеративної здатності.

З 1 ц зерна гречка виносить з ґрунту 4,3 кг азоту, 3 кг фосфору та 7,5 кг калію, що в 1,5-3 рази перевищує винос поживних речовин, наприклад, пшеницею. Найвищу вимогливість до поживних речовин, особливо до азоту, гречка проявляє на початку другої половини вегетації, тобто в період швидкого розвитку та нагромадження сухих речовин і формування органів плодоношення.

Гречка - одна із скоростиглих культур. Період вегетації в неї 60-90 днів, який складається із семи фенологічних фаз: проростання, сходів, гілкування, бутонізації, цвітіння, плодоутворення, достигання. Від сходів до бутонізації гречка росте дуже повільно, а від бутоніза ції до побуріння насіння - дуже енергійно і нагромаджує за цей час близько 70% сухих речовин.

Гречка - перехреснозапильна рослина, запилюється переважно бджолами.

На рослині утворюється від 500-600 до 1500-2000 квіток. Повноцінні плоди утворюють 10-15% квіток. Добрий медонос- 60-100кг меду з 1га.

Агротехнічне значення гречки полягає в тому, що вона, як культура пізніх строків сівби, використовується для пересівання загиблої озимини та ранніх ярих культур. У зв'язку із скоростиглістю її вирощують у післяукісних та післяжнивних посівах, а також на зелене добриво. Гречка - добрий попередник у сівозміні для інших культур, особливо при вирощуванні її широкорядним способом. Культури, які вирощуються в сівозміні після гречки добре забезпечуються фосфором і калієм за рахунок її післяжнивних залишків.

1.2 Види технологічних процесів при вирощуванні гречки.

Попередники гречки

Гречка слабо реагує на попередники, але досить чутлива до гербіцидів, які вносили під них. Озима пшениця, овес, горох та інші зернобобові культури, цукрові буряки, картопля й кукурудза - це рівноцінні для неї попередники.

Підготовка ґрунту до сівби гречки

Кращими для гречки є легкі ґрунти, достатньо забезпечені поживними речовинами, з реакцією ґрунтового розчину (рН) 5,5-6. У разі застосування інтенсивної технології вирощування гречка формує високі врожаї на чорноземах і сірих лісових ґрунтах, вирощують її і на дерново-підзолистих.

Гречка - фітосанітарна культура. Вона сприяє поліпшенню агрофізичних властивостей ґрунту, значно знижуючи його щільність, тому є добрим попередником для інших культур сівозміни.

Обробіток ґрунту. Систему обробітку ґрунту під гречку застосовують таку, яка здатна створювати сприятливі водно-фізичні властивості в посівному шарі та спрямована на інтенсивну боротьбу з бур'янами. Після стерньового попередника (з використанням побічної продукції) обробіток ґрунту розпочинають із лущення стерні дисковими лущильниками або важкими дисковими боронами. Якщо поле забур'янене кореневищними бур'янами, лущення здійснюють на глибину 12 см у двох напрямках. Лущення поля мінімізує випаровування води, знищує бур'яни й поліпшує оранку. Велике значення для накопичення вологи та в боротьбі з бур'янами має своєчасна зяблева оранка. Після масової появи сходів бур'янів поле орють на глибину 20-22 см, перевагу краще надавати оранці плугами з передплужниками.

Після збирання просапних культур здійснюють дискування боронами в двох напрямках, а оранку - на глибину орного шару або вдаються до плоско різного обробітку культиваторами-глибокорозпушувачами на глибину 15-18 сантиметрів.

Гречка - культура пізнього строку сівби. Тому період від початку весняних польових робіт до висівання використовують для створення оптимальних умов для сівби й проростання насіння. Весняний обробіток ґрунту розпочинають із закриття вологи важкими боронами у два сліди, коли грунт досягає фізичної стиглості. Якщо грунт перезволожений, тоді, у міру появи сходів бур'янів, потрібно провести культивацію на глибину 10-12 сантиметрів.

Передпосівний обробіток проводять на глибину загортання насіння агрегатами РВК-3,6, УСМК-5,4 або типу "Європак".

Якщо поле забур'янене кореневищними чи коренепаростковими бур'янами, здійснюють додаткову культивацію, у посушливі весни - з прикотковуванням поля. За такого обробітку в ґрунті зберігається волога, і після прогрівання верхнього шару ґрунту бур'яни проростають до початку висівання гречки.

Основний обробіток ґрунту під гречку залежить від попередника, наявної техніки і способу (оранка, безполицевий, мінімальний чи нульовий (No-till).

Практика свідчить, що у північному Степу і в Лісостепу України гречку доцільно розміщувати в сівозміні після просапних культур (цукрові буряки, кукурудза на силос), зернобобових та удобрених озимих, а на Поліссі - після картоплі, льону, люпину на зерно, зернобобових і багаторічних трав.

Сучасні системи землеробства дають можли вість виключити енергоємні операції, зокрема оранку, залишити на поверхні ґрунту більше рослинних решток, запобігти його ерозії й зекономити паливо.

Останнім часом такі технології (мінімальна і нульова) все ширше впроваджуються у господарствах, зокрема, при вирощуванні гречки. Для їх реалізації при необхідності використовують мульчувачі рослинних решток вітчизняного виробництва ПП-2,0, ПН-2,0, ПН-4,0 (Білоцерківський завод сільськогосподарських машин), або зарубіжного - групи компаній KUHN (Франція) і RHINO (США).

Операції основного мінімального обробітку ґрунту доцільно виконувати за один прохід агрегату комбінованими машинами КШН-5,6, КШН-3,0, АГРО-3 (ВАТ «Галещина, машзавод»), моделей АГ і УДА (Білоцерківський завод сільськогосподарських машин), Smaragd або Holiodor (LEMKEN), MIXTER (група компаній KUHN), Centaur (AMAZONE) тощо.

Для оранки ґрунту під гречку та інші сільгоспкультури можна скористатись обертовими плугами типу ПО різних модифікацій від 3 до 12 корпусів із механічно регульованою 4-ступінчастою шириною захвату (компанія «Інтерагротек»), звичайними плугами типу ПЛН (3, 4; 5 і 8-корпусними) ТОВ «Алекс Агро» і типу ПНВ (3 і 5-корпусними ПП «Велес-Агро».

З іноземних фірм-виробників плугів найбільш широко представлені в Україні LEMKEN (Німеччина), Kverneland (Норвегія) і KUHN (Франція). Плуги цих фірм відрізняються великим діапазоном ступінчаста і плавно регульованого захвату (від 2 до 12 корпусів), якістю і надійністю роботи. Їх можна успішно використовувати у різних за розмірами посівних площ сільськогосподарських підприємствах.

Виконані нами розрахунки виробничої ефективності технологій основного обробітку ґрунту свідчать, що мінімальний обробіток із подрібненням рослинних решток чи без нього порівняно з традиційним (плужним) має пере ваги за витратою палива відповідно удвічі-тричі, витратами праці і матеріалоємністю - 1,4-2,5 разу. Проте за мінімальної технології ущільнюються нижні шари ґрунту, у верхньому шарі концентруються поживні речовини, насіння бур’янів, шкідники і хвороби і, як результат, на 10-15% зменшується урожайність зернових культур, у тому числі гречки.