- •С. Монастирська, в Стахів 2012
- •Передмова
- •Тестові завдання з дисципліни “Ботаніка”
- •Тестові завдання з дисципліни “Зоологія Безхребетні”
- •Тестові завдання з дисципліни “Зоологія Хребетні”
- •Тестові завдання з дисципліни “Загальна цитологія та гістологія”
- •Тестові завдання з дисципліни “Анатомія людини”
- •Тестові завдання з дисципліни “Біохімія”
- •18. До складу біомембрани входять гліцерофосфоліпіди ,які формують ліпідний бішар . Яка властивість фосфоліпідів зумовлює виконання цієї функції:
- •Тестові завдання з дисципліни “Мікробіологія і вірусологія”
- •А) трансформація; б) трансдукція; в) кон’югація; г) делеція; д) інерція.
- •Тестові завдання з дисципліни “Основи екології”
- •Тестові завдання з дисципліни “Молекулярна біологія”
- •Тестові завдання з дисципліни “Генетика”
- •Тестові завдання з дисципліни “Основи біотехнології”
- •Тестові завдання з дисципліни “ Еволюційне вчення”
- •Відповіді:
Тестові завдання з дисципліни “Молекулярна біологія”
Молекулярна біологія вивчає:
а) будову клітини;
б) протікання біологічних процесів на молекулярному рівні;
в) морфологічну і фізіологічну різноманітність бактерій і вірусів;
г) протікання біологічних процесів на популяційному рівні.
Хто розшифрував структуру молекули ДНК:
а) Г. Темін і Д. Балтімор; б) Г. Корана і Дж. Беквіт;
в) Дж. Уотсон і Ф. Крік; г) Дж. Бідл і Е. Тейтум;
д) Ф. Гріффіт і О.Т. Евері; е) М. Ніренберг, С. Очоа.
Хто вперше синтезував хімічним шляхом кодуючу частину гену для аланінової тРНК дріжджів розміром 77 п.н.:
а) Ф. Сетер і співроб.; б) А. Херші і М. Чейз;
в) М. Ніренберг, С. Очоа; г) Г. Темін і Д. Балтімор;
д) Г. Корана і співроб.; е) Дж. Бідл і Е. Тейтум.
Хто встановив, що кожен білок складається із сталого числа визначених амінокислот:
а) Дж. Уотсон і Ф. Крік; б) Ф. Гріффіт і О.Т. Евері;
в) М. Ніренберг, С. Очоа; г) Г. Темін і Д. Балтімор;
д) Ф. Сетер і співроб.; е) Дж. Бідл і Е. Тейтум.
Кому належить фраза "Один ген − один фермент":
а) Дж. Бідл і Е. Тейтум; б) А. Херші і М. Чейз;
в) М. Ніренберг, С. Очоа; г) Г. Корана і Дж. Беквіт;
д) Г. Темін і Д. Балтимор; е) Ф. Гріффіт і О.Т. Евері.
Вкажіть, які речовини входять одночасно до складу одного нуклеотиду:
а) аміногрупа, гексоза, фосфорна кислота;
б) амінокислота, пентоза, фосфорна кислота;
в) азотиста основа, гексоза, фосфорна кислота;
г) азотиста основа, пентоза, фосфорна кислота.
Який діаметр подвійної спіралі ДНК?
а) 2 нм; б) 10 нм; в) 0,34 нм; г) 3,4 нм.
Яка довжина одного нуклеотиду ДНК?
а) 2 нм; б) 10 нм; в) 0,34 нм; г) 3,4 нм.
Яка з перерахованих азотистих основ входить тільки до складу РНК?
а) цитозин; б) тимін; в) урацил; г) гуанін.
Утворення усіх видів РНК у клітині здійснюється:
а) в ядрі; б) на рибосомах;
в) на мембранах ендоплазматичного ретикулуму;
г) у пероксисомах.
Утворення рРНК у клітині здійснюється:
а) в ядерці; б) на рибосомах;
в) на мембранах ендоплазматичного ретикулуму;
г) у каріоплазмі.
Скільки водневих зв’язків утворюється між гуаніном і цитозином у молекулі ДНК?
а) один; б) два; в) три; г) чотири.
Скільки водневих зв’язків утворюється між тиміном і аденіном у молекулі ДНК?
а) один; б) два; в) три; г) чотири.
Яка відстань між сусідніми азотистими основами в полінуклеотидному ланцюгу ДНК?
а) 2 нм; б) 10 нм; в) 0,34 нм; г) 3,4 нм.
Якими зв’язками сполучені між собою нуклеотиди в одному полінуклеотидному ланцюгу ДНК?
а) ковалентними; б) водневими;
в) фосфодиефірними; г) пептидними;
д) глікозидними; е) полярними.
Якими зв’язками сполучені між собою два полінуклеотидні ланцюги ДНК?
а) ковалентними; б) водневими;
в) дисульфідними; г) пептидними;
д) йонними; е) полярними.
Сполука азотистої основи і дезоксирибози називається:
а) рибонуклеотидом; б) дезоксирибонуклеотидом;
в) рибонуклеозидом; г) дезоксирибонуклеозидом.
Сполука азотистої основи, дезоксирибози і залишку фосфорної кислоти називається:
а) рибонуклеотидом; б) дезоксирибонуклеотидом;
в) рибонуклеозидом; г) дезоксирибонуклеозидом.
У будові білків розрізняють:
а) два рівня організації молекули;
б) три рівня організації молекули;
в) чотири рівня організації молекули;
г) один рівень організації молекули.
Ступінь спіралізації білка характеризує:
а) первинну структуру білка; б) вторинну структуру білка;
в) третинну структуру білка; г) четвертинну структуру білка.
Четвертинна структура білка характерна для:
а) олігомерних білків; б) фібрилярних білків;
в) глобулярних білків; г) мономерних білків.
ДНК містить:
а) рибозу, залишок фосфорної кислоти, одну із чотирьох азотистих основ: аденін, гуанін, цитозин, тимін;
б) дезоксирибозу, залишок фосфорної кислоти, одну із чотирьох азотистих основ: аденін, гуанін, цитозин, урацил;
в) дезоксирибозу, залишок фосфорної кислоти, одну із чотирьох азотистих основ: аденін, гуанін, цитозин, тимін.
Інформація про будову білка передається у цитоплазму:
а) матричною РНК; б) транспортною РНК;
в) рибосомною РНК.
Із рибосомою взаємодіє петля транспортної РНК:
а) дигідроуридилова; б) псевдоуридилова; в) додаткова.
Реплікація – це:
а) копіювання ДНК з утворенням 2-х ідентичних дочірних молекул;
б) процес переписування інформації з ДНК на РНК;
в) процес синтезу білка.
У реплікації ДНК беруть участь сукупність ферментів і білків, які утворюють:
а) репліказу; б) реплісому;
г) рестриктазу; д) праймосому.
Основний фермент реплікації:
а) ДНК-полімераза; б) геліказа;
в) лігаза; г) ДНК-праймаза.
Початок реплікації пов’язаний із утворенням:
а) реплікаційною вилкою і вічком; б) праймерів;
в) фрагментів ДНК на лідерному та відстаючому ланцюгах;
г) релаксованої форми ДНК.
За розкручування молекули ДНК відповідає фермент:
а) ДНК-полімераза; б) топоізомераза;
в) лігаза; г) ДНК-праймаза.
Синтез дочірніх ДНК ланцюгів під час реплікації здійснюється у напрямку:
а) від 5/-кінця до 3/-кінця; б) від 3/-кінця до 5/-кінця;
в) лідерний і відстаючий ланцюги синтезуються взаємопротилежно;
г) лідерний і відстаючий ланцюги синтезуються у протилежних напрямках від 3/-кінця до 5/-кінця.
Фрагменти Оказаки – це:
а) короткі ділянки відстаючого ланцюга ДНК;
б) довгі ділянки лідерного ланцюга ДНК
в) ділянки материнського ланцюга ДНК;
г) ділянки дочірнього ланцюга ДНК.
У якому випадку у клітині відбувається фоторепарація ДНК?
а) під час реплікації;
б) під час рекомбінації;
в) під час появи тимідинових димерів;
г) під час транскрипції.
Які типи репарації не порушують цілісності подвійної спіралі ДНК?
а) ексцизійна репарація; б) фоторепарація;
в) SOS-репарація; г) рекомбінаційна репарація.
Які типи репарації ведуть до появи однониткових ділянок?
а) ексцизійна репарація; б) фоторепарація;
в) SOS-репарація; г) рекомбінаційна репарація.
Спадкове захворювання людини, причиною якого є порушення процесів репарації ДНК:
а) фенілкетонурія; б) альбінізм;
в) пігментна ксеродерма; г) галактоземія;
д) дальтонізм; е) синдром Блюма.
Відновлення безперервності ДНК здійснює фермент:
а) фотоліаза; б) ДНК-полімераза І; в) ДНК-лігаза;
г) УФ-ендонуклеаза; д) АТФ-залежна-ДНКаза.
Основний фермент, який відповідає за ексцизію димерів і репаративний синтез ДНК називається:
а) АТФ-залежна-ДНКаза; б) УФ-ендонуклеаза;
в) лігаза; г) ДНК-полімераза І; д) фотоліаза.
Механізм синтезу ДНК, який спостерігається під час репарації після УФ-опромінення, називається:
а) консервативний; б) непівконсервативний;
в) егоїстичний; г) дисперсійний;
д) дизруптивний; е) сигма-тип.
Вирізання димерів з молекул ДНК під час ексцизійної репарації здійснює фермент:
а) АТФ-залежна-ДНКаза; б) УФ-ендонуклеаза;
в) лігаза; г) ДНК-полімераза І;
д) фотоліаза; е) екзонуклеаза.
Фотореактивацію здійснює фермент:
а) АТФ-залежна-ДНКаза; б) УФ-ендонуклеаза;
в) лігаза; г) ДНК-полімераза І; д) фотоліаза.
Індуктором ферментативної фотореактивації є:
а) АТФ; б) УФ-опромінення;
в) видиме світло; г) однониткові розриви ДНК;
д) фотоліаза; е) апуринізація.
Субстратом ферменту фотореактивації є:
а) АТФ; б) димери пиримідинових основ;
в) димери пуринових основ; г) однониткові розриви ДНК.
SOS-репарація здійснює:
а) усунення однониткових розривів ДНК;
б) усунення димерів пиримідинових основ;
в) усунення димерів пуринових основ;
г) усунення значних ушкоджень молекул ДНК;
д) усунення мутацій.
Поява димерів у молекулі ДНК призводить до:
а) реплікації; б) локальної денатурації;
в) розходження ланцюгів; г) ресинтезу ДНК.
Під час якого типу репарації етап впізнання ушкодження у молекулі ДНК відсутній:
а) фотореактивації; б) ексцизійної репарації;
в) рекомбінаційної репарації; г) репарації типу „ріж – латай”.
Репарацію, схильну до помилок називають:
а) фотореактивацію; б) ексцизійну репарацію;
в) рекомбінаційну репарацію; д) SOS-репарацію.
Що вивчає функціональна геноміка:
а) послідовність нуклеотидів у генах;
б) повний набір транскриптів у клітинах органзіму (транскриптом);
в) повний набір білків у клітинах певного органзіму (протеом);
г) гомологічні гени у різних видів організмів?
Що вивчає структурна геноміка:
а) повний набір транскриптів у клітинах органзіму (транскриптом);
б) послідовність нуклеотидів у генах;
в) повний набір білків у клітинах певного органзіму (протеом);
г) гомологічні гени у різних видів організмів?
Компонентами генома бактерій є:
а) гени, що містять екзони та інтрони;
б) одна або декілька хромосом;
в) дефектні профаги;
г) лінійні плазміди.
Для хромосом бактерій властиві...
а) нуклеосомо-подібні структури;
б) наявність доменів суперскрученості;
в) рівнь компактизації ДНК, близький до 105;
г) тандемні повторення нуклеотидних послідовностей в теломерних ділянках.
Які з послідовностей ДНК бактерій, що повторюються у геномі виконують функції кодування?
а) тандемні повторення в теломерах хромосом;
б) гени тРНК;
в) родини генів;
г) IS-елементи?
Яка частка сумарної ДНК припадає на плазміди:
а) понад 10 %;
б) декілька відсотків;
в) від 10 до 20 %;
г) за різних умов культивування ця частка коливається від декількох до майже 50 %?
Для усіх транспозонів властиві:
а) гени стійкості до антибіотиків;
б) гени транспозаз;
в) інвертовані повторення нуклеотидних послідовностей на кінцях транспозона;
г) IS-елеменнцях транспозона.
Які з перелічених особливостей характерні для геному усіх евкаріотів:
а) розміри ‒ 107 ‒ 1012 п.н.;
б) середні розміри генів близько 1000 п.н.;
в) унікальні послідовності ДНК, що становлять більшість геному;
г) наявність транспозонів?
Порівняно з прокаріотами в евкаріотів:
а) зростає кількість генів;
б) зростають розміри генів;
в) зростає частка послідовностей ДНК, що кодують білки, рРНК, тРНК;
г) зростає частка послідовностей ДНК, що повторюються.
ДНК мітохондрій:
а) міститься в нуклеоїдах;
б) є кільцевою. або лінійною;
в) містить від 25 до більше 100 генів;
г) присутня в клітинах у сотнях копій.
Геноми хлоропластів:
а) складаються з лінійних молекул ДНК;
б) перебувають у висококонденсованому стані;
в) мають розміри від 50 до 290 т.п.н.;
г) складаються із сотень кільцевих молекул ДНК.
Які з перелічених особливостей властиві сателітній ДНК:
а) розміщена лише в ділянках хромосом, що не транскрибуються;
б) зосереджена у теломерних і центромерних ділянках хромосом;
в) має змінений нуклеотидний склад порівняно з рештою ДНК;
г) варіабельна за кількістю повторень?
Транскрипція − це:
а) процес самокопіювання ДНК з утворенням двох ідентичних дочірних молекул;
б) процес переписування інформації, що міститься в РНК, у формі ДНК;
в) процес переписування інформації, що міститься в ДНК, у формі РНК;
г) процес переписування інформації, що міститься в ДНК, у формі білка.
Основний фермент транскрипції:
а) ДНК-полімераза; б) РНК-полімераза;
в) рестриктаза; г) праймаза.
У процесі транскрипції бере участь:
а) тільки один із двох ланцюгів материнської молекули ДНК – змістовний;
б) тільки один із двох ланцюгів материнської молекули ДНК – антизмістовний;
в) будь-який із двох ланцюгів материнської молекули ДНК.
Ділянка ДНК, з якою зв’язується РНК-полімераза, називається:
а) промотор; б) термінатор;
в) транскриптон; г) енхансер.
У закритому комплексі РНК-полімерази і материнського ланцюга ДНК:
а) ланцюг ДНК розплетений; б) ланцюг ДНК не розплетений;
в) ланцюг ДНК деградує; г) ланцюг ДНК реплікується.
Регульовані промотори...:
а) працюють в клітині постійно, незалежно від присутності інгібітора;
б) містять в своєму складі канонічні послідовності;
в) репресуються за присутності у клітині інгібітора;
г) Plac, Pgal.
Ефекторами називають:
а) регуляторні білки, які зв’язуються з ДНК за присутності корепресора;
б) речовини, приєднання яких до оператора блокує транскрипцію структурних генів;
в) речовини, які виступають індукторами чи корепресорами структурних генів, що входять до складу оперонів.
Кодон ініціації – ділянка ланцюгу, що визначає:
а) кінець синтезу мРНК;
б) початок транскрипції РНК;
в) послідовність нуклеотидів у РНК;
г) регуляцію експресії мРНК.
Термінація транскрипції здіснюється у результаті:
а) уповільнення руху РНК-полімерази поблизу спеціальних ділянок;
б) пришвидшення руху РНК-полімерази;
в) реасоціації ланцюгів материнської молекули ДНК;
г) зустрічі із спеціальними регулярними ділянками − глушниками.
У результаті транскрипції утворюється:
а) тільки матрична РНК; б) тільки транспортна РНК;
в) усі типи РНК клітини; г) тільки рибосомальна РНК
Синтез білка позначають терміном:
а) реплікація; б) транскрипція;
в) трансляція; г) елонгація.
При активації амінокислота:
а) приєднюється до РНК; б) фосфорилюється;
в) метилюється; г) ацетилюється.
Рибосоми у процесі трансляції об’єднюються у структуру, яка називається:
а) гранулярна ЕПС; б) полісома;
в) полімер; г) сплайсосома.
Яке призначення “кепу” у складі іРНК:
а) для захисту від власних ендонуклеаз;
б) для регуляції рівня трансляції;
в) для правильної термінації;
г) для розпізнавання 40S-субчасткою рибосоми.
Кодон ініціації кодує амінокислоту:
а) лізин; б) метіонін;
в) аспарагін; г) триптофан.
До аміноацильної ділянки рибосоми під час трансляції може приєднюватися:
а) тільки ініціаторна тРНК;
б) усі тРНК, які несуть амінокислоту;
в) усі тРНК, які несуть амінокислоту, крім ініціаторної;
г) активовані амінокислоти.
Ділянка великої субчастки рибосоми, де локалізується ново-синтезований пептид, називається:
а) аміноацильний; б) пептидильний;
в) ініціюючий; г) трансферазний.
Процес елонгації трансляції – це:
а) початок синтезу білка;
б) видовження поліпептидного ланцюгу білка;
в) закінчення синтезу білка;
г) укладання поліпептидного ланцюгу білка.
Яку роль виконує послідовність Шайна–Дальгарно:
а) забезпечує правильне дозрівання іРНК;
б) здійснює ефективну елонгацію поліпептидного ланцюгу білка на іРНК;
в) забезпечує правильне закінчення синтезу білка на іРНК;
г) визначає взаємодію іРНК бактерії з рибосомою.
Процесинг – це:
а) сукупність реакцій, що забезпечують формування третинної структури білкової молекули;
б) сукупність реакцій, що протидіють перетворенню первинних продуктів транскрипції і трансляції на функціональні молекули;
в) сукупність реакцій, наслідком яких є перетворення первинних продуктів транскрипції на функціональні молекули;
г) сукупність реакцій, що забезпечують формування четвертинної структури білкової молекули.
У клітині процесинг відбувається у:
а) мітохондріях; б) ядрі; в) рибосомах; г) ДНК.
Сплайсинг – це:
а) синтез РНК;
б) вирізання екзонів і зшивання інтронів із пре-мРНК;
г) дозрівння ДНК; д) кепування мРНК.
Інформативні ділянки структурних генів, що кодують амінокислоти – це:
а) мутони; б) екзони;
в) інтрони; г) рекони.
Молекула іРНК складається з 1200 нуклеотидів. Яку кількість амінокислотних залишків містить поліпептид?
а) 120; б) 400; в) 600; г) 1200.
Гетерогенною ядерною РНК (гяРНК) є:
а) транспортні РНК; б) первинні транскрипти;
в) рибосомальні РНК; г) малі ядерні РНК.
Результатом альтернативного сплайсингу є:
а) метильовані мРНК; б) утворення пре-мРНК;
в) поява декількох продуктів при експресії одного гену;
г) утворення одного білкового продукту при експресії двох різних генів.
Нуклеотидні послідовності, які усуваються під час процесингу:
а) кеп-сайт; б) екзони;
в) РНК-полимераза; г) інтрони;
д) мутони; е) рекони.
У результаті сплайсингу утворюється:
а) яРНК; б) мРНК; в) пре-мРНК;
г) тРНК; д) мяРНК; е) інтрони.
При ініціації транскрипції РНК-полімераза зв’язується із:
а) кеп-сайтом; б) енхансером; в) термінатором;
г) аденіловим залишком; д) сайлансером; е) промотором.
σ(сигма)-фактор приєднюється до мінімального фермента РНК-полімерази E.coli для того, щоб:
а) сприяти ефективній елонгації транскрипції;
б) „впізнавати” стартові ділянки, чи промотори на ДНК;
в) здійснити правильну термінацію транскрипції;
г) сприяти дисоціації РНК-полімерази від днк.
ρ(ро)-фактор приєднюється до мінімального фермента РНК-полімерази E.coli для того, щоб:
а) „впізнавати” стартові ділянки, чи промотори на ДНК;
б) сприяти ефективній елонгації транскрипції;
в) сприяти дисоціації РНК-полімерази від днк;
г) здійснити правильну термінацію транскрипції.
Специфічні нуклеотидні послідовності ДНК, які ослаблюють процеси транскрипції називають:
а) енхансерами; б) сайлансерами;
в) промоторами; г) термінаторами;
д) операторами; е) операторами.
Сайт-специфічна рекомбінація відбувається між:
а) негомологічними нуклеотидними послідовностями;
б) гомологічними нуклеотидними послідовностями;
в) специфічними унікальними сайтами;
г) сайтами із незначною гомологією.
“Спонтанна” РНК-рекомбінація здійснюється за участю:
а) Qβ-реплікази;
б) ДНК-залежних-РНК-полімераз;
в) РНК-залежних-РНК-полімераз;
г) власної каталітичної активності.
Які функції виконує тРНК.
а) містить інформацію про будову білка;
б) переносить амінокислоти до місця синтезу білка;
в) відшукує місце амінокислоті в пептидному ланцюжку;
г) входить до складу рибосоми.
Які функції виконує іРНК?
а) переносить амінокислоти до місця синтезу білка;
б) переписує інформацію з ДНК про структуру білка:
в) переносить інформацію про структуру білка до місця його синтезу;
г) активізує амінокислоти в процесі синтезу білка.
Процес утворення пре-мРНК називається:
а) реплікація; б) трансляція;
в) транскрипція; г) елонгація;
д) сплайсинг; е) репарація.
Запрограмована смерть клітини називається:
а) некроз; б) апоптоз; в) дегенерація;
г) хроматоліз; д) мутація.
Виберіть паліндромну послідовність (послідовності вказані 5′→3′-напрямку):
а) АГГАЦЦАГГА; б) АГГАЦАГГАЦ;
в) АГГАЦГТЦЦТ; г) АТАТГЦАТЦГ;
д) ГГГГГААААА; е) АГАЦГГАГАА.
Інтрон-екзонну структуру мають:
а) гени; б) первинні транскрипти; в) мРНК; г) алелі.
Під час гібридизації спарюються фрагменти ДНК:
а) одноланцюгові; б) дволанцюгові;
в) дволанцюгові; г) одно- і дволанцюгові.
Під час гібридизації можливе спарювання:
а) ДНК - ДНК; б) ДНК - РНК;
в) РНК - РНК; г) усе перечислене.
