- •Лекція 3. Суспільство як цілісна система
- •1. Суспільство і природа. Поняття суспільства.
- •2. Суспільство з позицій соціального детермінізму і функціоналізму.
- •3. Концепція суспільства в індивідуалізмі.
- •Теми доповідей та рефератів
- •Лекція 4. Соціальна структура суспільства
- •1 Сутність, елементи і тенденції розвитку соціальної структури суспільства.
- •2 Соціальна стратифікація: поняття та види.
- •Теми рефератів
- •Література
Лекція 3. Суспільство як цілісна система
Найбільш стисло соціологію можна визначити як науку про суспільство. Що ж уявляє собою суспільство з соціологічної точки зору ? Протягом усієї історії філософії і соціології однією із найважливіших проблем був пошук відповіді про сутність суспільства, про механізми соціальної інтеграції за наявності у суспільстві різноманітних інтересів індивідів та соціальних груп, про забезпечення у суспільстві соціального порядку. Для розкриття теми пропонуємо розглянути наступні питання:
1. Суспільство і природа. Поняття суспільства.
2. Суспільство з позицій соціального детермінізму і функціоналізму.
3. Концепція суспільства в індивідуалізмі.
1. Суспільство і природа. Поняття суспільства.
Починати вивчення теми треба з усвідомлення того, як соціологія трактує поняття “суспільство”. Соціологічна думка від свого зародження постійно намагалася пізнати, осмислити сутність, основні засади функціонування, найхарактерніші особливості суспільства як соціального феномену. Так, античні філософи, зокрема Арістотель, Платон, ототожнювали суспільство з державою. У середньовіччі поширеною була думка про те, що суспільство виникло внаслідок домовленості людини з Богом; у Нові часи побутувала ідея суспільного договору між людьми, внаслідок якого постало суспільство.
Якісно нове розуміння категорії “суспільство” запропонувала соціологія в середині 19 – на початку 20 ст. Так, О.Конт і Г.Спенсер вважали його динамічним утворенням, що, як і кожний живий організм, перебуває у постійному розвитку, виявляючи здатність до саморегулювання. Е.Дюркгейм розглядав суспільство як надіндивідуальну реальність, що заснована на колективних уявленнях. Для М.Вебера суспільство - це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на інших людей, дій.
Наукове розмежування понять “природа” і “суспільство”, “природне” і “соціальне” дозволяє правильно зрозуміти двоєдину – природно-соціальну, біосоціальну – основу людини і суспільства, не допускаючи як ігнорування природних начал у суспільстві, так і заперечення ведучої ролі соціального в цій єдності. Природа і суспільство – це дві якісно різні форми прояву єдиної реальності.
При найзагальнішому погляді на суспільство кидається в очі, що воно – сукупність, об’єднання людей. Однак суспільство – це не будь-яка механічна сукупність людей, а таке їхнє об’єднання, у рамках якого відбувається більш-менш постійний, стійкий і досить тісний взаємовплив і взаємодія цих людей. Суспільство характеризується :
спільністю території проживання, що звичайно збігається з державними кордонами і служить тим простором, у рамках якого складаються і розвиваються взаємозв’язки і взаємодії членів даного суспільства;
цілісністю і стійкістю;
самовідтворенням, саморегульованістю;
таким рівнем культури, що знаходить своє вираження у виробленні системи норм і цінностей, які лежать в основі соціальних зв’язків.
Складність загального визначення поняття “суспільство” пов’язана з рядом обставин. По-перше , це – дуже широкі за обсягом поняття. По-друге, “суспільство” – надзвичайно складне, багатошарове і багатогранне явище. По-третє, “суспільство” – поняття історичне, загальне визначення якого повинно охоплювати всі етапи його розвитку. По-четверте, “суспільство” – стикова категорія і соціальної філософії, і соціології, і історії, і соціальної психології, і деяких інших наук, кожна з яких по-своєму визначає суспільство. По-п’яте, поняття “суспільство” використовується в житті дуже широко і багатозначно.
Враховуючи сказане, можна дати таке загальне соціологічне визначення суспільства. Суспільство – сукупність людей, об’єднаних історично сформованими формами їхнього взаємозв’язку і взаємодії з метою задоволення своїх потреб, що характеризується стійкістю і цілісністю, самовідтворенням і самодостатністю, саморегульованістю і саморозвитком, досягненням такого рівня культури, коли з’являються особливі соціальні норми і цінності, які лежать в основі взаємозв’язку і взаємодії людей.
При всьому найтіснішому взаємозв’язку таких найважливіших і широко вживаних понять, як “суспільство”, “країна” і “держава”, їх необхідно чітко розмежовувати. “Країна”- це поняття, що відбиває переважно географічну характеристику частини нашої планети, визначеної межами незалежної держави. “Держава”- поняття, що відбиває головне в політичній системі країни і тому виступає як найважливіша категорія політології. “Суспільство”- поняття, що безпосередньо характеризує соціальну організацію країни і тому займає центральне місце в системі категорій соціології.
Очевидно, що у всіх визначеннях суспільства у тій чи іншій мірі виражений підхід до суспільства як до цілісної системи елементів, що знаходяться в стані тісного взаємозв’язку. Такий підхід до суспільства називається системним. Розглянемо основні принципи системного підходу до суспільства. Для цього необхідно визначити основні поняття. Соціальна система – це цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв’язки, взаємодії і відносини. Соціальна взаємодія – це процес, у якому люди діють і випробовують вплив один на одного. Механізм соціальної взаємодії включає індивідів, що здійснюють ті чи інші дії, зміни в соціальній спільності чи суспільстві в цілому, викликані цими діями, вплив цих змін на інших індивідів і, нарешті, зворотну реакцію індивідів. Взаємодія приводить до становлення нових соціальних відносин. Соціальні відносини – це відносно стійкі і самостійні зв язки між індивідами і соціальними групами. З точки зору системного підходу, суспільство – це не сумативна, а цілісна система. Це означає, що на рівні суспільства індивідуальні дії, зв язки і відносини утворюють нову, системну якість. Системна якість - це особливий якісний стан, який не можна розглядати як просту суму елементів. Суспільні взаємодії і відносини носять надіндивідуальний характер. За рахунок чого досягається системна якість?
Цілісній системі притаманні безліч зв язків, взаємодій і відносин. Найбільш характерними є взаємодії і відносини, що включають у себе координацію субординацію елементів. Координація – це визначена погодженість елементів, той особливий характер їхньої взаємної залежності, який забезпечує збереження цілісної системи. Субординація – це підпорядкованість, що вказує на особливе місце, неоднакове значення елементів у цілісній системі. Отже, суспільство стає цілісною системою з якостями, яких немає в жодного з включених у нього елементів окремо.
