3.2. Економічне зростання України в порівнянні з сша

Економічне зростання можна визначити як зростання реального ВНП або зростання реального ВНП на душу населення. Він забезпечує приріст виробництва, використовуваний для вирішення внутрішніх і міжнародних соціально економічних проблем.

Після трьох років високих темпів зростання українська економіка готується зробити перепочинок. Темп зростання ВВП впав з 6,5% в середньому за рік до 3,8% у першій половині 2010 року. У результаті десятирічного кризи Україна втратила перевагу великомасштабної економіки, опустившись за обсягом ВВП з 5-го місця (Яке займав СРСР в 1991 р.) на 72-е (у 2009 р.) [20, С.4].

У повоєнний час досить обмеженому колу країн вдалося вирватися з відсталості і увійти до числа розвинених держав. Україні (Радянському союзу) ціною варварської модернізації не вдалося це здійснити. До 1970 року душовою дохід у СРСР досяг 5,5 тис. дол, що відповідало європейському рівню 1950 року й стадії індустріального розвитку, що характеризується зазвичай як «суспільство масового споживання».

ППС являє собою оцінку купівельної спроможності валюти на внутрішньому ринку, де домінують імпоротозамещаемие і неторгуємой товари та послуги (товари і послуги не є предметом експорту та імпорту і не стикаються з іноземною конкуренцією на внутрішньому ринку). Вклад України в світовий ВВП скоротився з 3,4% в 1991 році до 1% в 2010 році, а за паритетом купівельної здібності - з 5,3 до 2,6%. Рівень душевного доходу в Україні в 2001 році склав близько 25,8% від рівня в США. Таким чином, розрив у рівнях життя між сучасною Україною і США перевищив той, який існував на початку 20 століття (29% від доходу в США)

З представлених даних, можна сказати, що після десятирічної кризи темпи зростання української економіки не випереджають (в останні три роки) темпи зростання розвинених країн, в даному випадку США. Але це ненадовго, так як такий різкий стрибок, який стався з 1990-1998р. по 1999-2001р. періоди, є ненормальним для української економіки і в майбутньому 2017-2020р. [21, С.5-7].

Висновок

Отже, виходячи з зробленого, можна зробити висновок - мета моєї курсової роботи досягнута, поставлені завдання виконані.

У 1-му розділі я дав чітке визначення, такого процесу, як громадське відтворення, виявив види відтворення: просте відтворення, розширене відтворення, звужене відтворення. Дав чітке пояснення, коли яке відтворення виникає і при яких умовах. Постарався визначити фази відтворення, адже суспільне відтворення це великомасштабне явище і воно складається з 4-х фаз: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Всі ці 4 фази діють одночасно.

У 2-му розділі йдеться про попит на матеріальні блага та послуги у економічному зростанні. Я дав чітке визначення попиту і що на нього впливає і. Так само я торкнувся, таку важливу сторону відтворення, як економічне зростання. Мною визначено типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний і його значення.

У 3-ій, заключній главі я визначив роль попиту і пропозиції і що вони відображають. Попит і пропозиція відіграють роль громадських рушійних сил розвитку економіки. Співвідношення їх показує пропорційність розподілу в суспільстві праці між галузями виробництва і правильність його розвитку. Відхилення у випуску товарів і послуг від громадських потреб позначаються на співвідношенні попиту та пропозиції, а значить, і на ході реалізації та відтворення суспільного продукту в цілому. Така роль попиту в системі суспільного відтворення. А в останньому підпункті 3-ої глави я провів дослідження економічного зростання України (у різні періоди) і США. На основі наданих даних виявив: криза 90-х років якісно змінила українську економіку. Вклад України в світовий ВВП скоротився з 1,4% в 1991 році до 0.5% в 2010 році, а за паритетом купівельної спроможності - з 5,3 до 1,6 Розвиток української економіки занадто нерівномірно, стрибкоподібний.