4. Особливості тактичних дій нарядів міліції:

- по виявленню адміністративних правопорушень серед неповнолітніх;

- при підозрі в скоєнні злочину серед неповнолітніх.

Правовою основою доставляння в міліцію неповнолітніх правопорушників є: Закон України "Про міліцію", Статут ППСМ-1994, Закон України "Про органи і служби в справах неповнолітніх", у відповідності з яким працівники кримінальної міліції в справах неповнолітніх здійснюють профілактичну роботу серед неповнолітніх правопорушників і їх соціальний захист.

За допущені правопорушення неповнолітніми наряди міліції мають право затримувати їх і доставляти в ОВС і тримати в спеціально відведених приміщеннях (неповнолітніх в віці до 16 років, які залишилися без опікування на строк до передачі їх законним представникам або влаштування їх в установленому порядку, а неповнолітніх, які скоїли суспільно небезпечні діяння і які досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність - до передачі їх законним представникам або направлення в приймальник-розподільник, але не більше як на 8 годин (ст. 2 п. 5 Закону України "Про міліцію").

При розбиранні з неповнолітнім, за скоєння ним правопорушення, наряд міліції повинен враховувати:

- що у неповнолітнього при собі немає документів, що посвідчують їх особу;

• його віковий ценз і відповідно до цього рівні інтелектуального, фізичного, емоційного розвитку неповнолітнього;

• неповнолітні, як правило, підпадають під вплив дорослої людини із-за боязні;

• неповнолітні, як правило, не знають, що їх дії можуть підпадати під ознаки злочину або адмінправопорушення;

• всі дії при затриманні неповнолітнього правопорушника бажано виконувати в присутності дорослих свідків;

• зовнішній огляд проводити тільки в присутності понятих;

• опитування при розбиранні та документування правопорушення бажано проводити в присутності дорослих;

• від свідків потрібно відбирати письмові свідчення;

• застосування заходів фізичного впливу та спецзасобів тільки в крайніх випадках відповідно до Закону України "Про міліцію".

Неповнолітні, які досягли 16 років, затримані за скоєння адмінправопорушення, доставляються в чергову частину відділу внутрішніх справ.

Підстава до адміністративного затримання - це фактичні дії, які вказують на скоєння окремою особою правопорушення, що карається в адміністративному порядку. Складання протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи про адміністративне правопорушення - необхідний обов'язок наряду міліції. Закон наділяє ОВС правом проведення адміністративного затримання при скоєні дрібного хуліганства, злісної непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, ображання його, дрібній спекуляції, розпиванні спиртних напоїв в громадських місцях або появі в громадських місцях в п'яному стані, що ображає людську гідність та громадську мораль, порушенні правил дорожнього руху.

Наявність фактичних обставин, що вказують на скоєння перелічених порушень, а також інших правопорушень, прямо передбачених законодавчими актами, є достатньою основою для адміністративного затримання порушника.

При скоєнні інших адміністративних правопорушень затримання може проводитися за наявністю і додаткових умов:

- відмові порушника підкоритися законній вимозі наряду міліції щодо припинення порушення громадського порядку і дій, що загрожують громадській небезпеці, з метою припинення порушень, коли вичерпані усі заходи впливу, а також для встановлення особи порушника та складання протоколу про правопорушення;

- необхідності складання протоколу про адміністративне правопорушення, якщо у порушника немає документів, що засвідчують його особу, і відсутні свідки, які можуть повідомити про нього необхідні дані;

- відмові порушника повідомити свою адресу, а також при виникненні підозри правильності наданих ним свідчень щодо своєї адреси, прізвища, при відсутності свідків, які можуть повідомити ці свідчення.

В окремих випадках неповнолітні у стані сп'яніння, якщо його вигляд ображає людську гідність і громадську мораль, можуть витверезитися у черговій частині ОВС (у випадках, якщо немає можливості установити місце мешкання неповнолітнього, викликати його батьків або осіб, що їх заміняють і таке інше).

В цих випадках неповнолітні правопорушники утримуються окремо від інших затриманих. В окремих випадках неповнолітні, які в результаті амін. правопорушення завдали кому-небудь матеріальних збитків, то вони зобов'язані відшкодувати ці збитки самі або їх батьки. У цьому випадку неповнолітні доставляються до РВ міліції для складання умов для притягнення його до матеріальної відповідальності. При скоєнні амін. правопорушення неповнолітнім наряд міліції повинен вирішити, відповідно від громадської небезпеки цього проступку, зробити йому попередження, або доставити його до РВ міліції.

За скоєння злочинів неповнолітніми наряд міліції зобов'язаний доставляти їх до РВ міліції. Відповідно до ст. 105 ч. 2 Кримінального кодексу України до неповнолітнього, який досягнув віку 11 років, можуть бути застосовані заходи виховного впливу. Неповнолітні, які досягли віку 14 років, можуть притягатися до кримінальної відповідальності за скоєння тяжких злочинів відповідно до ст. 105 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Доставлених в кримінальну міліцію в справах неповнолітніх підлітків і без наглядних дітей, реєструють в спеціальній книзі. Співробітники кримінальної міліції в справах неповнолітніх установлюють вік неповнолітнього, рід його заняття, умови життя і виховання, причини і умови, що сприяли безнаглядності неповнолітнього, дорослих підбурювачів і інших осіб, які негативно впливали на нього, з’ясовують, застосовувались до нього раніше заходи впливу.

Наряду з типовими тактичними способами і прийомами, які використовують наряди міліції по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю, до яких, в першу чергу, належить спостереження і спілкування, як з самим неповнолітнім, так і з іншими громадянами.

Виявити безнаглядність нескладно. Для цього необхідно шляхом спостереження встановити, що ця категорія осіб:

- безцільно блукає по вулицях, ринках, парках і інших громадських місцях, погано орієнтується у розташуванні вулиць, не знає їх назви, розпитує про це у громадян, довго вивчає вивіски і інше:

- має неохайний зовнішній вигляд, забруднений або сильно виношений одяг;

• може знаходитися у покинутих нежилих приміщеннях, на горищах, підвалах, скиртах соломи, сіна і інших місцях;

• можуть використовувати засоби пересування, рухаючись на даху і підніжках вагонів пасажирських і товарних потягів.

Отже можна зробити висновок, що тактика дій міліціонерів при виявленні порушення громадського порядку в повній мірі залежить, насамперед, від характеру та виду правопорушення.

Кожен неповнолітній порушник громадського порядку - індивідуальна особа і кожне правопорушення має свої особливості, тому одноманітної оцінки скоєному порушенню та особі порушника дати неможливо. Наприклад, порушення могло бути скоєне по необережності, незнанню або недосвідченості. Безмірна суворість в цих випадках може принести більш шкоди, ніж користь. І навпаки, навмисне порушення повинно каратися по усій строгості закону. В будь-яких ситуаціях слід діяти зрозуміло для неповнолітнього, бути справедливими, твердими в своєму рішенні, повідомити неповнолітнього, на підставі якого нормативного акту він затриманий.

Особливу витримку та терпіння слід проявляти при спілкуванні з неповнолітніми, не слід суперечитися з ними, загострювати відношення, необхідно терпляче вислухати його й діяти тільки згідно Закону. Зауваження та попередження повинні робитися в такій формі, щоб вони не принижували особисту гідність неповнолітнього.

Дії працівників міліції повинні бути бездоганними, справедливими й зрозумілими неповнолітнім. По кожному факту скоєння адміністративного правопорушення складається протокол. Тільки протокол буде підставою до застосування заходів адміністративного стягнення. Протокол повинен бути підписаний неповнолітнім та особою, яка його склала, а також свідками даного порушення. У випадку відмови неповнолітнього підписати протокол, в ньому потрібно зробити відповідний запис й зафіксувати цей факт, запросити понятих, а, в свою чергу, неповнолітній має право дати пояснення й зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

При малозначному порушенні громадського порядку працівник міліції вимагає його припинити і обмежується попередженням.

У випадку виявлення малолітніх порушників, які не підлягають адміністративній відповідальності, ці особи можуть бути затримані для рішення питання, для передачі їх батькам.

Висновок: Приймаючи участь в охороні громадського порядку і проводячи індивідуально-виховну роботу серед неповнолітніх правопорушників, патрульно-постові наряди міліції, працівники кримінальної міліції в справах неповнолітніх, дільничні інспектори міліції, виконуючи функції по запобіганню правопорушень неповнолітніх, повинні знати, хто із підлітків і яка з них група подає найбільшу небезпеку, яка ненадійна сім'я потребує більше уваги, приймати ефективні заходи профілактичних дій.