3.1. Планування досудового розслідування серійних вбивств та висунення слідчих версій

Під час досудового розслідування серійних убивств першочерговим організаційним питанням є об`єднання кримінальних проваджень. Водночас формальний підхід до об`єднання кримінальних проваджень може призвести до негативних наслідків, що можуть виражатись у:

а) створення громіздкого кримінальної справи про багатьох злочинах, об'єктивний зв'язок між обставинами скоєння яких попередньо не встановлений;

б) затягування, причому нерідко пов'язане з неодноразовим продовженням, термінів попереднього слідства по таких справах, несвоєчасне виконання по ним всього обсягу слідчих дій і, як наслідок, втрату перспективи встановлення винної особи.

в) залучення нових суб`єктів до здійснення слідчих заходів призводить до витрачання зайвих зусиль і часу на ознайомлення їх з великим обсягом об`єднаних кримінальних проваджень, коли будь-яке зволікання є неприпустимим.

В КПК України , статті 217 визначено порядок об’єднання матеріалів досудового розслідування. Зокрема в одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами). Нововведення КПК є встановлення виключного права прийняття рішення про об’єднання прокурором.³³⁵

Об'єднання кримінальних справ стосовно невідомих осіб, ймовірно є суб'єктами ряду злочинів, забезпечує правові підстави для своєчасного акумулювання кримінальних справ та оперативно-розшукових матеріалів про ці злочини; створює перспективу результативного використання у встановленні і розшуку осіб, винних у кількох убивствах. Разом з тим зміст частини 2 ст. 153 КПК можна розглядати і як вимога законодавця про своєчасному розпізнаванні ознак серійності в группах злочинів і негайному з'єднанні справ про них в одному провадженні при встановленні таких ознак.³³⁶ При цьому об`єднання кримінальних проваджень щодо підозрюваного чи підозрюваних особи яких встановлені, очевидно, не викликає труднощів.

Зважаючи на те, що норма ст.217 КПК України має факультативний характер і передбачає застосування принципу доцільності. Прокурор повинен враховувати ризики при прийнятті даного рішення, і лише за умови, коли сукупність наявних по кримінальним провадженням доказів дають вагомі підстави вважати вчинення їх одніє ( -ими ) особами. Потреба об`єднання кримінальних проваджень виплаває з єдності предмета доказування щодо таких злочинів - а саме винуватість обвинуваченого у вчиненні цих декількох кримінального правопорушень, об`єктивні ознаки яких дозволяють сформулювати у слідчого припущення про вчинення їх однією особою.

Варто враховувати можливість зловживань правоохоронними органами, котрі можуть приписувати вчинення нерозкритих убивств серійним убивцям, щоб покращити статистику їхньої діяльності. Лише припущення чи збіг окремих обставин не дозволяють визнати особу винною. Це підтверджується також принципом презумпції невинуватості, коли усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. ³³⁷ Так Верховний суд Російської Федерації виключив епізоди, пов'язані з обвинуваченням Чикатило А. Р. в замаху на зґвалтування і вбивство Стальмаченок, замаху на мужолозтво і вбивстві Поджідаєва і Кравченко, вбивство Закотнової, Ткаченко, Шалопініної і Кана, - за недоведеністю.³³⁸

При цьому варто враховувати, що можлива невідповідність юридичної оцінки певних діянь та їх кваліфікації. Однак визначальне значення має тотожність об`єктивної сторони складу злочину які вказують на збіг способу, обстановки та механізму злочинної діяльності загалом.

У деяких випадках в руки слідчих можуть потрапити свого роду документальні докази вчинення "серії" вбивств, що полегшує завдання органів досудовго розслідування. Деякі злочинці ведуть свого роду письмовий облік, фіксуючи час, місце та інші фактичні обставини вчинених ними злочинів.³³⁹

Ми вважаємо що перелік обставин, що повинні враховуватись при вирішенняі питання про вчинення убивств однією особою повинен передбачати:

• Method operandi (спосіб дії), а також способи приховування слідів;

•Характеристики жертв, спосіб підшукування жертв, стосунки із жертвами, спосіб взаємодії із жертвою;

• Спосіб сексуальної взаємодії з жертвою, якщо був;

• Характерні сліди убивства;

• Результати судово-медичних експертиз трупа та слідів злочину;

• Просторово-часові ознаки убивств;

• Психологічний портрет злочинця.

При цьому кожна з цих обставин повинна враховуватись в комплексі, оскільки абсолютний збіг всіх ознак апріорі неможливий. Вибірковість жертв, та спосіб вчинення злочину може змінюватись виходячи із зовнішніх обставин вчинення конкретного діяння і наявних можливостей для убивці (обстановки). Також варто не забути про можливість «імітації» убивства вчиненого серійним злочинцем його послідовниками. Тому при наявності хоча б 2 ознак з вище перелічених потребує постановку питання про серійність убивств.

Винесення постанови про з'єднання в одному провадженні групи кримінальних справ являє собою не більш ніж процесуальне підтвердження офіційного прийняття слідчим і прокурором версії про вчинення ряду розслідуваних злочинів однією особою³⁴⁰.

Неможливість оскарження процесуального рішення прокурора про об`єднання чи виділення кримінальних проваджень є гарантією економії процесуальних засобів і забезпечення ефективного досудового розслідування. У випадку не підтвердження версії про вчинення діянь однією особою матеріали досудового розслідування виділяються в окреме провадження. Отже такий підхід законодавця є вірним враховуючи можливість спростування такого об`єднання в ході досудового розслідування.

Внаслідок об`єднання кримінальних проваджень оцінюється стан розслідування кримінальної справи в цілому, коригуються загальний і поепізодний плани роботи по ньому, уточнюються напрямки діяльності по заповненню дефіциту доказів і криміналістично значимої інформації по кожному з них.³⁴¹

Формування висновку про наявність ознак серійності в групі вбивств, що дозволяє прийняти рішення про з'єднання справ про них, з одного боку, є результатом діяльності по виділенню, систематизації та аналізу ознак окремих із цих злочинів, інформаційний зміст яких з достатньою впевненістю свідчить про це. Ці дані можуть міститися у висновках експертів, які встановили подібні загальні і приватні ознаки слідів рук або слідів підошов взуття, виявлених на місцях скоєння вбивств у різних населених пунктах; у висновках молекулярно-генетичних експертиз про виявлення співпадінь у виділеннях злочинця по ряду кримінальних справ про вбивства, поєднаних із згвалтуваннями потерпілих; в інших матеріалах кримінальних справ. Попередній висновок про можливе скоєння групи злочинів однією особою може бути зроблений і за результатами перевірки по криміналістичним обліками, що встановила факти використання одного і того ж примірника вогнепальної зброї для вчинення низки вбивств; про залишення протектором шин одного і того ж автомобіля слідів на місцях викрадення різних людей і т.д.³⁴²

Слідчий здійснює логічну операцію синтезу - поєднання сторін досліджуваного предмета чи явища ( предмета доказування) і відображення його як конкретної цілісності.

Для створення ефективного плану досудового розслідування необхідно встановити, якою є первинна слідча ситуація. Слідча ситуація – це обстановка, що склалась на певному етапі досудового розслідування, що відображає повноту отриманої криміналістичної інформації про злочин. Зміст слідчої ситуації становлять: 1) наявні і зібрані у справі докази; 2) інша інформація, що має значення для справи; 3) дані про джерела отримання цієї інформації; ³⁴³ 4) система інформації, яка підлягає доказуванню

Складність слідчої ситуації початкового етапу розслідування серійних вбивств характеризуються певною специфікою, яка обумовлена: а) багатоепізодність кримінальної справи про які з'єднані або групуються для з'єднання в одному провадженні; б) повнотою розслідування названих злочинів і рівнем вирішення основних його завдань у відсутність особи, що підлягає залученню в якості обвинувачуваного; в) наявністю або відсутністю в матеріалах слідства та оперативно-розшукової роботи даних про цю особу, а також іншими обставинами. ³⁴⁴

Тихонова Е.В. пропонує виділяти первинні слідчі ситуації серійних убивств: немає підтверджених даних про вчинення вбивств однією особою; встановлена причетність особи до 1-го убивства, однак відсутній його зв`язок з іншими убивствами; третя полягає у тому, що наявна певна інформація, що дозволяє припускати вчинення серії убивств, однак винний ще не встановлений. ³⁴⁵

Вважаємо, що типові слідчі ситуації щодо серійних убивств мають таку динаміку:

І. Вчинення другого убивства у межах невеликої території протягом нетривалого проміжку часу ( від днів до декількох місяців), при ймовірності їх вчинення 1-єю особою. Причому можливі наступні випадки встановлення факту злочину:

— виявлено труп з ознаками насильницької смерті;

— виявлено частини розчленованого трупа;

— встановлено факт зникнення людини за наявності обставин, що вказують на можливість її вбивства;

— має місце з'явлення із зізнанням;

— одержано заяву від очевидців вбивств або потерпілих, що залишилися в живих при замаху на вбивство.

Основним завданням розслідування є подальше дослідження обставин вчинення цих вбивств обвинуваченим (підозрюваним) і отримання достатнього обсягу доказів по кожному епізоду вбивства.

Залежно від становлення інформації про потерпілого та вбивцю:

1) Вчинення убивства підозрюваним встановлено лише щодо одного злочину. Подальші завдання розслідування: а) отримання достатніх доказів вчинення цією особою вбивства, в якому вона визнає себе винним; б) кримінальне переслідування цієї особи за іншим відомим епізодами вбивств з ознаками серійності (виявлення протиріч між моделлю поведінки цього суб'єкта при вчиненні ним цього злочину та інших епізодів серії, чи встановлення зв`язку між ними); в) виявлення і перевірка можливих фактів вчинення ним інших вбивств аналогічного характеру ( в цьому та інших регіонах)

2) виконавець злочинів не встановлений. В такій ситуації перед слідчим стоїть завдання по встановленню: 1) особи злочинця і його розшук; 2) засобів вчинення злочину; 3) свідків; 4) мотивів вчинення злочинів; 5) механізму вчинення вбивства. Така слідча ситуація вимагає перевірки зв`язку даних убивства підтвердження версії про вчинення серії злочинів, та вимагає певної спрямованості пошуку слідів і доказів, обирання відповідної тактики процесуальних та оперативних дій.

Під час даної слідчої ситуації слідчі органи повинні висувати та здійснювати перевірку наступних версій:

- смерть наступила внаслідок нещасного випадку щодо кожного з убивств;

- самогубство

- інсценування убивцею нещасного випадку чи самогубства;

- убивство вчинене різними особами:

А) наступне убивство вчинене «наслідувачем» убивці;

Б) убивства вчинені різними непов`язаними особами;

- злочини вчинені серійним убивцею:

А) «вбивства «на замовлення»;

Б) з корисливих мотивів;

В) з сексуальних мотивів;

Г) з інших особистих інтересів (помсти, ревнощів), та ін.

Є підстави вважати, що в серію вбивств можуть входити й інші вбивства, у тому числі вчинені особами, залученими до кримінальної відповідальності або вже засудженими за інші вбивства, тому здічнюється аналіз обліків осіб, для встановлення певного кола підозрюваних.

Завдання подальшого розслідування: а) встановлення і викриття особи, яка вчинила відому серію вбивств; б) дослідження та аналіз кримінальної (оперативної) обстановки з метою виявлення інших вбивств з аналогічними ознаками: в) організація перевірки версій про вчинення відомих вбивств особами, що раніше притягались до кримінальної відповідальності чи були затримані.

ІІ. Підтвердження версії про вчинення серії злочинів. На цьому етапі відбувається об`єднання кримінальних проваджень. Ознаки цих вбивств дають підставу вважати, що їх коло встановлений досить повно, оскільки в обставини скоєння інших вбивств (як розкритих, так і не розкритих) подібні ознаки відсутні.

Тут зусилля правоохоронних органів зосереджуються на встановлені особи підозрюваного, відбувається формування СОГ, здійснюється планування спільних дій, проведення аналізу існуючих матеріалів кримінальних проваджень та проводяться додаткові слідчі дії.

ІІІ. Встановлення особи серійного убивці. Тут можливі варіанти розвитку подій:

1. підозрюваний щодо одного із убивств затриманий, а потім встановлюється його причетність до усіх убивств серії. Слідчі органи пред`являють обвинувачення до серії убивств та в цьому випадку повинні перевірити причетність серійного убивці до інших убивств , що не входять у серії. Відбувається повторний допит свідків і очевидців, очна ставка; відновлення обстановки і обставин події; проведення комплексних, повторних, судово-медичних та інших криміналістичних експертиз.

2. підозрюваний не затриманий. Залучаються оперативні працівники для проведення негласних слідчих дій, спостереження за особою, місцем, зняття інформації з каналів зв`язку для затримання підозрюваного.

3. Встановлений підозрюваний оголошується у розшук, якщо місцезнаходження підозрюваного невідоме, всі вжиті заходи не дозволили одержати достовірні дані про його точне місце перебування. складено письмове повідомлення про підозру стосовно розшукуваної особи.

4. підозрюваний затриманий та підтверджена його причетність до всіх чи лише до деяких убивств із серії. Розслідування щодо інших убивств повинні бути виділені в окремі провадження.

На кожному етапі розвитку слідчих ситуацій (до його затримання) можливе вчинення ним нового убивства, тому слідчі органи повинні перевіяти версію вчинення цього убивства особою, що підозрюється у вчиненні серійних убивств на кожному етапі.

Правильна оцінка криміналістичних ситуацій має велике значення при виборі найбільш ефективних тактичних прийомів проведення слідчих дій та розшукових заходів

Найчастіше слідча ситуація при розслідуванні серійних убивств полягає у наступному: при огляді місця події, вияляєтья причетність невідомої особи до вчинення декількох умисних убивств.

Робота по розкриттю серійних убивств проводиться у рамках СОГ – слідчо-оперативної групи. Великими можливостями в боротьбі зі злочинністю наділені оперативно-розшукові підрозділи, правовою основою діяльності яких є закони України “Про оперативно-розшукову діяльність”³⁴⁶ та “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”³⁴⁷ Уповноважені законом на виконання широкого спектра оперативно-розшукових дій, вони мають великі людські ресурси та технічні засоби, за допомогою яких здійснюють пошук злочинців і можливих свідків вчинення злочинів, а також оперативне спостереження й оперативну розробку. Уповноважені законом вони мають також значний обсяг інформації оперативно-довідкового характеру, що використовується у службовій діяльності. Зокрема різні оперативні обліки (за прізвищем, дактилоскопічний, безвісти зниклих і невпізнаних трупів, викраденої та втраченої зброї, вилучених номерних речей, викрадених речей тощо). Оперативно-розшукові підрозділи широко застосовують технічні засоби пошуку, спостереження, фіксації, службових собак, що дає змогу розшукувати злочинця по “гарячих слідах”, затримувати озброєних злочинців, розшукувати транспортні засоби, які були викрадені злочинцями чи використані ними під час вчинення злочину³⁴⁸

У кримінальному процесуальному кодексі України 2012 року засади взаємодії слідчого та оперативного працівника визначені у статті 40 де зазначено, що слідчий уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.³⁴⁹

Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні лише за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Хоча під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого, він не має права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатись з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора³⁵⁰

Співробітництво під час досудового розслідування слідчого та оперативних працівників повинна будуватись на наступних принципах:

• єдине керівництво й організуюча роль слідчого; Старший групи відповідає за всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального провадження.³⁵¹

• розподіл компетенції та посадових обов’язків;

• самостійність учасників взаємодії у виборі засобів і методів своєї діяльності;

• самостійність оперативного працівника у виборі методів оперативно-розшукової роботи;

• комплексне використання засобів і методів, що є у розпорядженні слідчого та оперативних працівників;

• повноцінне використання передових методик, наукових і технічних досягнень;

• оптимальне і раціональне використання можливостей, які мають суб’єкти взаємодії;

• нерозголошення даних досудового розслідування й оперативних відомостей.³⁵²

Останній пункт має особливе значення під час розслідування серійних убивств, оскільки серійні убивці здійснюють моніторинг результатів розслідування та «залягти на дно», змінювати способи дії, здійснювати інсценування щоб заплутати слідство.

Яковчук С.В вважає, що оперативні працівники перед початком роботи з дорученням повинні інформувати слідчого про ті методи і засоби, які збираються застосувати (включаючи можливі альтернативи), про ті результати, які розраховують одержати, для того щоб слідчий (самостійно або за сприяння оперативного працівника) міг прогнозувати ефективність і доцільність таких дій.³⁵³ Це дозволяє мінімізувати затрату часу та інших ресурсів котрі не дадуть бажаного результату а також усуне потребу проведення негласних дій повторно.

Важливим є залучення оперативних підрозділів до слідчої групи вже на початковому етапі досудового розслідування, що забезпечить повноту отримання відомостей та дозволять закріпити докази, що можуть втратити інформативність, змінитись чи зникнути з плином часу, адже, як відомо, саме розслідування «по гарячим слідам» є найбільш ефективним.

Що стосується такої форми взаємодії як організаційна, то слід зазначити, що вона виражається у створенні слідчо-оперативної групи (далі СОГ) та організації її діяльності.

Так СОГ – відносно постійний орган у розкритті та розслідуванні конкретного злочину, утворення якого, насамперед, забезпечує комплексне використання сил і засобів різних підрозділів органів внутрішніх справ у розкритті та розслідуванні злочинів, під керівництвом слідчого. При цьому слідчий як керівник СОГ виконує дві функції: процесуальну і організаторську. Важливо зазначити, що  з метою належного комплектування складу СОГ за погодженням з керівником органу досудового розслідування може залучатися конкретний працівник територіального органу внутрішніх справ до складу групи в разі, якщо він проводив досудове розслідування в кримінальному провадженні щодо злочину, який розслідується.³⁵⁴ Ця норма в певній мірі гарантує безперевність досудовго розслідування, однак, на нашу думку, варто надати їй імперативного характеру, оскільки включення до СОГ таких слідчих, котрі проводили первинні слідчі дії (огляд місця події) надасть СОГ більш розгорнуту картину щодо вчинюваних діянь.

Наступна форма зазначеної взаємодії – спільне планування роботи слідчих та оперативних підрозділів із розкриття й розслідуванню конкретних злочинів. Зупинимося на деяких питаннях такого планування.

Основними принципами планування, спільними для кримінальних справ усіх категорій, є: індивідуальність, конкретність, своєчасність, реальність і динамічність.³⁵⁵

На практиці слідчими не здійснюється складання плану оперативно-слідчих дій за проведеним опитуванням Фоминою А.С. у від випадку до випадку та по складних справах, причому письмово це здійснюється лише у 25%. ³⁵⁶

Слідчим спільно з оперативним працівником складається план слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, який затверджується керівниками відповідних служб. У спільному плані повинні передбачатись:

1) заходи щодо конкретизації переліку вбивств, що входять в дану серію;

2) формування узагальненої криміналістичної характеристики серії вбивств і розробку моделі злочинної поведінки винного та особливостей його почерку;

3) відпрацювання слідчих версій та встановлення переліку обставин, що підлягають з'ясуванню в існуючій вихідної ситуації, визначення напрямків діяльності по заповненню дефіциту корисної процесуальної і криміналістичної інформації для підтвердження слідчих версій, а також визначення послідовності проведення слідчих та оперативно-розшукових заходів, необхідних для отримання такої інформації. Нами пропонується наступний перелік та послідовність слідчих заходів:

- огляд місця події, огляд трупа;направлення на експертизу речових доказів (знарядь, слідів крові,

- опитування свідків на місці події, з подальшим їх викликом для дачі показань;

4) розробку і реалізацію змісту і тактики діяльності з встановлення особи, яка вчинила розслідувані злочини шляхом систематизації криміналістичної інформації під час розслідування кожного з убивств ( показань свідків, експертиз тілесних ушкоджень, досліджень слідів взуття та ін..) а також створення психологічного портрету злочинця та його географічного профілю;

5) встановлення маршрутів патрулювання працівниками ППС, які повині бути орієнтовані на виявлення і затримання злочинця за прикметами або характерному поведінки поряд з місцями знаходження тіла та можливого місця-проживання особи згідно «географічного профілю»; збільшити кількість нарядів у межах цих територій;

6) дослідження фактів можливого вчинення цією особою та інших вбивств для чого проводиться моніторинг та аналіз оперативної обстановки територіальних підрозділів внутрішніх справ суміжних областей;

7) організаційні питання встановлення  місця та строків проведення слідчих дій; відповідальних співробітників, які будуть задіяні в реалізації оперативно-розшукової справи;

8) передбачення відповідального працівника за систематизацію даних отриманих з різних джерел інформації, та постійного моніторингу матеріалів кримінального провадження для надання пропозицій зміни тактики проведення наступних слідчих дій.

Б) план дій спрямований на встановлення вини особи щодо серії злочинів:

1) визначення тактики встановлення факту вчинення підозрюваним достатніх доказів для визнання його винним у вчинені кожного із епізодів убивств.;

2) проведення допиту підозрюваного (обвинуваченого) для перевірки алібі, і виявлення його причетності до інших убивств

3) проведення слідчого експерименту для перевірки показань підозрюваного на місці;

4) дослідження фактів можливого вчинення цією особою та інших вбивств для чого проводиться моніторинг та аналіз оперативної обстановки територіальних підрозділів внутрішніх справ суміжних областей;

У разі необхідності здійснення невідкладних процесуальних дій про їх проведення рапортом повідомляється керівник органу досудового розслідування.³⁵⁷

Додаткові заходи, що можуть бути включені до плану у разі незадовільних результатів проведення слідчих дій включають:

1. здійснення поквартирних обходів (або обходів території) та опитуванням населення з метою виявлення можливих свідків, а то і потерпілих (які не заявляли в міліцію).

2. чергові частини повинні зіставляти осіб, доставлених і затриманих за правопорушення, з прикметами розшукуваного злочинця;³⁵⁸

3. розшук викрадених злочинцем особистих речей потерпілої та коштовностей. Для цього залучається група кінологів, які здійснюють прочісевування території поблизу місця події, також перевірються ломбарди та інші точки збуту крадених речей;

4. у ході обшуків, виїмок та інших слідчих дій вести слідчим здійснювати пошук предметів, схожих з викраденими у жертв, а також носильних речей, відповідних одязі розшукуваного злочинця.