- •Чернівці – 2015
- •1. Поняття та ознаки серійного убивства…........................................
- •2.Розслідування серійних убивств у світовій практиці
- •1. Поняття та ознаки серійного убивства
- •2 Розслідування серійних убивств у світовій практиці
- •2.2. Спосіб вчинення серійних вбивств як обставина, що підлягає встановленню під час досудового розслідування
- •2.2. Типові сліди серійних вбивств і способи їх приховування
- •2.3. Місце, час та обстановка вчинення серійних вбивств як обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування
- •2.4. Особа злочинця-серійного вбивці
- •2.5. Особа потерпілого при вчиненні серійних вбивств
- •3.1. Планування досудового розслідування серійних вбивств та висунення слідчих версій
- •3.2. Особливості проведення слідчих дій при розслідуванні серійних вбивств
- •3.3. Проблемні питання практики розслідування серійних вбивств
- •Висновок до розділу 3
- •10Исаенко в.Н. Проблемы теории и практики расследования серийных убийств: дис… д-ра юрид. Наук: 12.00.09/ Исаенко Вячеслав Николаевич – м., 2005 – с.18.
- •124Сергей Ткач, пологовский душитель. История серийного убийцы17/09/2013 / [Електронний ресурс]— Режим доступу.: http://crime.In.Ua/statti/20130917/delo-tkacha
- •383 Справочник следователя. Осмотр места происшествия. – м.: цокр мвд России, 2010. – с.30.
2.5. Особа потерпілого при вчиненні серійних вбивств
Найчастіше жертвами цих злочинів є молоді жінки, діти, повії і волоцюги. J. Levin, J.A. Fox виділяють дві загальні характеристики жертв серійних вбивць: (1) фізичні та психічну вразливість і (2) знижений соціальний контроль331
Серійні убивці зазвичай убивають жертв своєї ж расової належності та стереотипно вважється, що жертвами стають жінки і діти.
У своєму дослідженні 463 серійних сексуальних убивств, що були вчинені 108 суб`єктами протягом 1967 -1992 років, Антонян Ю.М. дійшов до висновку, що частка осіб чоловічої статі склала 8,5%, а жінок відповідно, 91,5%. При цьому серед жертв чоловічої статі - 86% неповнолітні. Решта-це вбивства дорослих чоловіків після гомосексуальних насильницьких посягань. Серед жінок картина дещо інша: частка дітей і підлітків тут становить 21,6%, повнолітніх-63%. 8,7% є жінками похилого віку.332
Результати , отримані ФБР після аналізу 430 кримінальних справ (1960-2006 роки), частково співпадають у загальних рисах з даними отриманими вітчизняними науковцями. Жертвами у 75,4% є жінки віком з 8-91 року:
• від 8 до 13 років (3,3%)
• 14 і 29 років (50,4%)
• від 30 до 45 років (29,4%)
• від 46 до 60 років (6,7%)
• Більше 60 років (7,6%)333
Тобто жертва серійно убивці у більшості випадків належать до вікової категорії 14-29 років.
Існують наступні поведінкові моделі серійних убивць:
«Вибірковість» – коли серійний убивця (зазвичай з сексуальною мотивацією) здійснює підбір жертви за певними параметрами: колір волосся, вік, стать, належність до певної соціальної групи;
«Можливість» – відбору як такого немає, обирається найбільш доступна жертва, котра, на думку вбивці, не буде чинити опору;
«Байдужість» - для серійного убивці немає значення демографічні та соціальні характеристики жертви. Наприклад, за такою моделлю діють убивці на замовлення, убивці в медичних установах.
Відносини жертви до убивці виявляються у наступних формах: клієнт та проститутка, незнайомці, знайомі, цільові жертви, пацієнт та медичний працівник. Причому убивство знайомих раніше знайомих осіб (стосунки є слабкими) складають лише (12.1%) справ334, в той час як переважна більшість це незнайомі особи. Власне з цією особливістю серійних убивств, коли версія про вчення убивства з помсти, ревнощів чи внаслідок особистих взаємин не підтверджено, а ідентифікація особи злочинця, що попередньо не був знайомий з жертвою зумовлює складність досудового розслідування.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ
Практичне значення криміналістичної характеристики окремих видів умисних вбивств, на думку автора, полягає, по-перше, у тому, що вона дає слідчому змогу використовувати знання про типові риси та особливості певного виду злочину в цілому, а також про його окремі ознаки, елементи й характер зв'язку між ними, скласти типову слідову картину; по-друге, створює можливість на початковому етапі розслідування, який часто характеризується дефіцитом потрібної інформації, використовувати її дані для побудови загальних та окремих версій, допомагає визначити правильний напрям розслідування; по-третє, відкриває можливість встановлення та використання кореляційних залежностей і зв'язків між її елементами для пошуку і прогнозування місця знаходження необхідних джерел інформації та їхнього змісту, а надалі і для виявлення невідомих обставин злочину, що розслідується.
Здійснено розмежування «місце злочину» та «місце події», та встановлено, що перше є частиною другого. Здійнено розмежування злочинного почерку та способу вчинення злочину.
Незважаючи на поширене стереотипне уявлення про серійного убивцю, як «генія-самітника», який полює на жертву та володіє особливими інтелектуальними здібностями і ніколи не перестає вбивати з власної волі, здійснений нами криміналістичний аналіз серійного убивства показав, що криміналістична характеристика серійних убивств має вигляд:
Первинна криміналістична інформація є обмеженою, зважаючи на те, що убивства вчиняються в умовах неочевидності.
Способи вчинення злочину визначаються спрямованістю злочинця на отримання задоволення від убивства і обираються так, щоб забезпечити безпосередній контакт з жертвою ( удушення, нанесення тілесних ушкоджень). Жінки частіше за чоловіків вчиняють убивства шляхом отруєння чи введення ін`єкцій.
Жорстокість убивств, що входять у серію дещо посилюється. Серійний убивця зважаючи на отримання нового досвіду, може видозмінює механізм злочину у бік організованості., причому «почерк», що є відображенням характерологічних особливостей злочинця залишається сталим.
Слідова картина зазвичай змінюється і вживаються заходи щодо укриття матеріальних слідів. Основним способом приховування є розчленування трупа з метою поміщення його у невеликі за розміром ємкості, закопування, спалення та ін.
Вчиняються у межах «зони комфорту» і є «регіональними», тобто не виходять за межі 10 км зони, а часті вчиняються у межах 10 км від місця проживання, роботи чи постійного перебування злочинця. Більша частина сексуальних вбивств відбувається в будь-яких приміщеннях, а інша частина - поза будь-яких приміщень, хоча трупи зазвичай розташовуються і приховуються в публічниз місцях. Вчиняються у мільській та міській місцевості. Серійні убивства вчиняються в ізольованих нелюдних публічних місцях: масивах і лісосмугах, на відкритих сільськогосподарських угіддях, однак не виключеним є і вторгнення в житло потерпілої або вчинення убивства у помешканні злочинця. Під час дочлідження географічного профілю серійного убивці встановлена відсутність свідчень про напрям руху «від дому» під час вчинення наступного вбивства та розширення їх географії, тому кожен злочин в рівній мірі повинен братись до слідчими під час визначення його «опорної точки».
Наявність «періоду охолодження» між злочинами, що означає повернення злочинця до нормального життя. Наявність декількох хвилин між убивствами не є характерини для серійних убивств, такі убивства повинні вважатись масовими. Активна фаза серійного убивці зазвичає триває до 9 років, однак наявні випадки і більш тривалої кримінальної дільності.
Особистійсть злочинця серійного убивці характеризується відмінністю його внутрішньої психологічної сфери від зовнішньої. Серійні убивці не є неосудними, а володіють паталогічною психікою, що сформувалась на основі низки факторів: неналежне виховання, зазнавання насильства і приниження та фізіологічні пре диспозиції. Можуть вчиняти убивства не лише наодинці, але й у співучасті. Серійний убивця – це нарцистична особистійсь, яка намагається за рахунок приниження, насильства чи знищення інших людей збільшити свою самооцінку а також отримати популярність. Відсутність емпатії до страждань жертви, а отримання від цього задоволення подібного до оргазму зумовлює потребу знову переживати даний стан. Мотивами серійних убивсв є не лише сексуальний, але і корисливий, контролю, некрофільський, та ін..
Жертвами серійних убивств стають випадкові особи, що не мають особистих стосунків з убивцею, тому ризики стати жертвою такого злочину є досить високими. Поряд з тим серійні убивці обирають жертви, що є найбільш доступними, уразливими і як ними вважається не буде чинити опору. В більшості випадків потерпілими є жінки та діти, однак не виключеним є убивство жінками чоловіків, а також гомосексуальними чоловіками представників своєї ж статі.
Вчинення серійного вбивства слід розглядати в аспекті реалізації та персоніфікації пристрастей як дію, пов'язану з глибинними потребами особистості та рішенням її актуальних завдань. Вбивство, навіть тільки намір його вчинити, іноді може сприяти перетворенню злочинця з маленької і непомітної особи в героя, як мінімум у власних очах, який всупереч всім перешкодам подолав свій психологічний і соціальний рівень і вирішив не тільки свої, але навіть і суспільні завдання. Нерідко таким шляхом суб'єкт намагається подолати своє банальне існування, знайти сенс життя, пережити найгостріші і потужні емоційні потрясіння, мобілізувати свої життєві ресурси. У цих випадках особу вбивці, його інтереси і прагнення набувають першорядного значення, вони його культ і ідеал, навіть якщо ховаються від оточуючих. Це, одним словом, нарцистична особистість
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ СЕРІЙНИХ ВБИВСТВ
