2.2. Типові сліди серійних вбивств і способи їх приховування

Не менш важливим елементом криміналістичної характеристики серійних убивств є й слідова картина вбивства. Слідова картина являє собою сукупність різних слідів, залишених убивцею й жертвою на місці вчинення злочину.

Слідова картина є відображенням способу вчинення серійного убивства і виявляється у ідеальних (нематеріальних) та матеріальних слідах злочину. Ідеальні сліди мають більш складну психофізичну природу і виражаються у відображенні у свідомості людини окремих елементів злочину, що мають вигляд спогадів, уявлень, Матеріальні ж сліди – є відображеннями механізму злочинної діяльності, які мають вигляд слідів–відображень, нашарувань, відшарувань, знищення, деформування, пошкодження різних об`єктів. У сукупності дані джерела криміналістичної інформації є засобами пізнання злочину.¹⁸³ Сліди злочину можуть бути позитивними і негативними. Позитивними є ті матеріальні відображення, які підтверджують версію слідчого про механізм злочину, в той час як негативними є як фактичні дані, що, виходячи з припущення слідчого про механізм розвитку подій, не повинні знаходитися в обстановці місця події або, навпаки, повинні бути, але їх у наявності не виявилося¹⁸⁴

Зважаючи на це варто виділити таку класифікацію слідів серійних убивств:

1) ідеальні сліди злочину (показання свідків, потерпілої та ін.);

2) матеріальні сліди: труп ( його розташування, поза, тілесні ушкодження, наявність чи відсутність одягу, його пошкодження та ін.); сліди-відображення (відбитки пальців, сліди автотранспортних засобів, застосування вогнепальної зброї, холодної зброї), сліди-речовини (сліди крові, сперми, слини, склад грунту на слідах відображеннях взуття та ін.),

3) знаряддя злочину: вогнепальна та холодна зброя (сокира, кухонний ніж, викрутка, шило тощо); спеціально виготовлені та пристосовані знаряддя (петля-удавка, ніж-фінка, загострена арматура тощо); випадкові предмети (каміння, шматок цементу, дошка, палиця тощо);

4) засоби сприяння вбивству та подолання опору жертви (транспортні засоби, засоби зв`язування та ін.);

5) негативні сліди злочину (відсутність матеріальних слідів на місці злочину).

При розкритті слідової картини серійних убивств звернемо увагу лише на специфічні ознаки, що відрізняють дану групу злочинів від простих убивств.

Труп жертви є найважливішим джерелом криміналістичної інформації та сам по собі є матеріальним слідом злочину. Згідно з опитуванням працівників слідчих та оперативних підрозділів ОВС, у 22% випадків злочинець залишає тіло «as is», тобто «як є» не намагаючись його приховати. У виняткових випадках ( близько 2%) серійний убивця навпаки, умисно виставляє тіло на показ, для того щоб шокувати суспільство чи правоохоронні органи або продемонструвати своє зневажливе ставлення до групи осіб, представником якої є жертва.¹⁸⁵

Поза трупа є характерною для більшості сексуальних убивств, це, як правило, розведені ноги, іноді зігнуті в колінних суглобах. Якщо зґвалтування відбувалося на ліжку, дивані, то труп може лежати поперек їх із спуще- ними ногами. Іноді жертву прив'язують до дерева або іншої опори, у даному випадку труп буде знаходитися прив'язаним за руки, при цьому руки витягнуті за голо- ву, а тулуб лежить на боці. У деяких випадках злочи- нець, залишаючи труп, змінює його позу, кладе трупи один на одного, імітуючи вчинення статевого акту, на- дає трупу інших незвичайних поз, що в більшості носять сексуальне забарвлення. ¹⁸⁶

Положення тіпа на животі, виколоті чи зав`язані очі свідчать про бажання убивці уникнути зорового контакту, що є проявом емпатії. Вітчизняні науковці говорять, що така поведінка свідчить про розвинуту психоемоційну сферу правопорушника і про більш вірогідне його перебування у шлюбі, наявність сім`ї,¹⁸⁷ однак, на нашу думку, дані особливості слідової картини убивства не можуть з вірогідністю вказувати на сімейний стан правопорушника. John Wayne який убивав чоловіків-гомосексуалістів, чергових жертв залишив у сексуальній позі неприродного статевого акту,¹⁸⁸ а також Джек Різник, тіла жертв якого, були залишені долілиць.

Якщо убивство супроводжувалось статевим актом, про це свідчить стан одягу тіла. Типовими випадками, які зустрічаються при сексуальних убивствах, є: повне оголення тіла; повне оголення тільки нижньої частини тіла; піднімання верхнього одягу в бік лиця і приспущення трико та трусів; піднімання верхнього одягу в бік лиця і розривання або розрізання трико та трусів з метою оголення або пошуку статевих органів; розривання, розрізання одягу в ділянці грудей¹⁸⁹. Кожне 5-та жертва серійних убивств була залишена оголонею на місці події, а частково оголеними є залишаються переважна більшість потерпілих.¹⁹⁰ Деколи одягає одяг на труп, рідше на трупі можна виявити не його одяг. Ознаками, за якими можна зробити висновок, що одяг на труп вдягнено після вбивства можуть бути ознаки: 1) вчинення статевого акту, пошкодження статевих органів; 2)неправильний порядок нижнього одягу; 3) наявність пошкоджень нижньої білизни; 5) одягнуте взуття (чоботи, валянки) при відсутності предметів одягу, які не могли бути зняті через взуття (рейтузи, панчохи); 6) неправильно одягнутий одяг: задом наперед, коміром донизу, навиворіт.¹⁹¹ У більшості випадків злочинець одягає труп щоб приховати факт статевого акту.

Характерними ознаками пошкодження одягу при вбивствах, поєднаних із зґвалтуванням, є: поздовжні розриви і розрізи (рідше) плаття і сорочки, частіше спереду або по бокових швах; відриви ґудзиків, петель на поясі; відриви бретельок сорочки і бюстгальтера; розриви тканини бюстгальтера, розриви петель і відриви ґудзиків на плавках; розриви поясу для резинок, що підтримують панчохи; відриви резинок і замків та ін..

За характером пошкодження одягу слідчі встановлюють: підстави позбавлення жертви життя; ступінь опору жертви; послідовність дій злочинця; характер сексуальних дій, вчинених із жертвою; активні та пасивні переміщення жертви або її трупа після або під час вчинення з нею сексуальних дій; знаряддя, якими спричинялися пошкодження одягу..¹⁹²

У тих випадках, коли труп піддався сильному гнилісному розкладанню або навіть частково скелетований, тільки детальний стан одягу може вказувати на сексуальний мотив вбивства. При цьому остаточний висновок про зґвалтування або здійсненні насильницьких дій сексуального характеру можна зробити тільки після аналізу зібраних по справі матеріалів, так як злочинець, привівши одяг в такий стан, може інсценувати вбивство по сексуальному мотиву, приховуючи справжню мотивацію, наприклад, вбивство з корисливих мотивів, замовне убивство та ін.¹⁹³

Важливе криміналістичне значення мають тип, характер, кількість і локалізація тілесних ушкоджень на тілі померлого. Їхня якісне дослідження під час огляду місця події можуть допомогти виявити почерк серійного убивці. Так на тілах жертв Чикатило експерти знайшли сліди, що свідчать про те, що вбивця, не виймаючи ножа з рани, наносив десятки ударів в одне місце, як би відтворюючи рухами руки статевий акт. Сексопатологи вважають це свого роду ритуальної мастурбацією.¹⁹⁴

Залишення злочинцем слідів своїх нігтів на тілі жерт ви може бути зумовлено в одних випадках самим способом вчинення вбивства – задушення руками, в інших – боротьбою між злочинцем і жертвою. При сексуальних убивствах сліди нігтів злочинця зустрічаються переважно на передньо-бокових і бокових поверхнях шиї жертви. Для сексуальних убивств хакатреною є локалізація слідів нігтів на передній і внутрішній поверхні стегон, на сідницях і грудях. ¹⁹⁵

Локалізація ушкоджень в області статевих органів жертви дозволяє припускати неконфліктній характер сімейного життя серійного вбивці. Механізм компенсації дозволяє злочинцю, шляхом нанесення ушкоджень, не вступати в конфлікт з членами сім'ї (так як агресія була «витрачена» на жертву злочину), насамперед з дружиною, займаючи щодо неї яскраво виражену підпорядковану позицію. Цей же механізм пояснює, чому серійні вбивці з відразливою зовнішністю під час вчинення злочину завдають велику кількість пошкоджень в область обличчя жертви.¹⁹⁶

Ушкодження на тілі жертви а також загальний вигляд місця злочину свідчать також і про тип серійного злочинця: організований чи дезорганізований. Серійні злочинці організованого типу характеризуються патологічно високим рівнем агресії, тому перший удар нейтралізує жертву, від якого жертва втрачає свідомість. Втрата свідомості жертвою також допомагає злочинцю транспортувати її тіло в більш усамітнене місце, так як в переважній більшості злочинів, вчинених типом серійних вбивць, що розглядається, місце нападу на жертву та місце сексуального насилля на нею та/або її вбивство не співпадають,¹⁹⁷ що буде детально розглянуто у наступному розділі.

Так серійний вбивця С. Ткач нападав, вбивав, перетискаючи сону артерію, потім ґвалтував – щоб жива жертва не залишала на ньому подряпин-доказів. У цілому Ткач діяв продумано та організовано: висліджував жертв поблизу автостради та залізничних доріг (нерідко в прилеглих до них лісосмугах), щоб перевести підозри на проїжджаючих повз водіїв, приїжджих, дальнобійників. Всі речі, на яких могли залишитись його відбитки пальців він знімав з трупу жертви та забирав з місця події. Йшов з місця вбивства по шпалам, щоб службові собаки не могли взяти слід¹⁹⁸

При цьому ідентифікація знаряддя щодо кожного епізоду серійного убивства можливо лише після проведення медико-криміналістичної експертизи трупа. Також за її наслідками можливе встановлення стереотипності способу заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим за різними епізодами.¹⁹⁹ Тому на нашу думку, проведення медико-криміналістичної експертизи для встановлення знаряддя убивства є першочерговим при необхідності встановлення зв`язку кримінальних справ та розшуку злочинця.

Злочинці дезорганізованого типу у випадку непідкорення жертви часто наносять їй демонстративні неглибокі колючі рани, поодинокі удари у відносно невразливі частини тіла або ж можуть несильно придушити жертву, яка чинить опір. Так, С. Головкін, який вчинив серію вбивств (11 епізодів) з 1986 по 1992 роки, саме вказаними діями починав знущання над своїми жертвами.²⁰⁰

Виявлення на трупі або його одязі сперми також говорить про сексуальні мотиви убивства а також вказує на вид сексуальної девіації злочинця. Локалізація сім’я говорить про характер сексуальних дій, про вчинення статевого акту у звичайній або неприродній формі. Відсутність сім’я при явному зґвалтуванні або акті мужолозтва може пояснюватися перериванням статевого акту з тих або інших причин, застосуванням злочинцем при статевому акті презерватива, обмиванням трупа після сексуального вбивства тощо²⁰¹

Варто звернути увагу на особливі сліди серійних убивств вчинених в медичних установах. Ці злочини важко ідентифікувати і вони залишаються непоміченими правоохоронними органами, оскільки не встановлюється факт насильницької смерті, а фіксується природня смерть, оскільки такі убивці підбирають уразливих жертв щоб приховати свою причетність. Такими слідами можуть бути сліди ін`єкцій, сліди отруєння трупа та ін.

При огляді ділянки місцевості, де вчинено серійне вбивство або виявлено труп жертви, важливо встановити віддаленість цього місця від населених пунктів, житлових приміщень, об'єктів, де знаходилися або могли знаходитися люди з метою подальшого встановлення свідків. Сліди взуття, залишені потерпілою і злочинцем, можуть вказати про шлях їх приходу на місце події, залишення його. Моужть бути виявленні сліди волочіння , що вказують за зміну положення трупа. При дослідженні ґрунту на місці події іноді виявляють невеликі заглиблення та ямки, які можуть бути залишені ліктями, колінами, носками, краями каблуків як жертви, так і потерпілого, що свідчить про боротьбу між ними.

Аналіз кримінальних справ про сексуальні серійні вбивства свідчить, що на статевому члені злочинця виявляють сліди: пошкодження у вигляді подряпин, крововиливів, рідше ран; волосся схоже на волосся потерпілих; сім'я; рідину з піхви; кров у випадках дефлорації, періоду менструації у жертв; при пошкодженні прямої кишки при неприродному статевому акті й акті мужолозтва; сліди калу та сліди епітеліальних клітин слизової оболонки прямої кишки у випадку неприродного статевого акту та акту мужолозтва; сліди слини при неприродному статевому акті та в місцях укусів. При дослідженні інших частин тіла злочинців характерні такі сліди: подряпини, крововиливи і рани, що утворюються в результаті опору жертви від укусів, нігтів рук, від навколишніх предметів та одягу жертви. Укуси в основному локалізуються на губах, язику, пальцях рук. Важливе значення має піднігтьовий зміст, при дослідженні в ньому виявляють: кров, рідину з піхви, волосся, текстильні волокна. При дослідженні одягу злочинців зі справ про сексу альні вбивства виявляють кров, сім'я, волосся, сліди ґрунту, піску, трави, злаків з місця події. ²⁰²

Сліди на місці злочину дозволяють сформувати функціональний портрет людини- система ознак, що відбивають особливості динамічної моделі людини.

Функціональні ознаки людини, як елементи його портрету, наділені цілою низкою переваг, що сприяють їх застосуванню в розшуковій діяльності. Вони відрізняються множинністю форм прояву (голос, мова, рухи, почерк та ін.), сприймаються не лише очами, а й за допомогою інших органів чуття, мають у порівнянні з анатомо-морфологічними ознаками більш широкі можливості сприйняття у несприятливих умовах (на відстані, у темний час доби). На думку вчених, функціональний портрет об’єднує три групи ознак: 1) локомоційні (орієнтація та переміщення тіла у просторі) – ході, спортивні функціональні ознаки; 2) комунікативні (процеси спілкування, обміну інформацією) – голос, усна мова, пантоміміка, письмові функціональні ознаки; 3) предметні (дії, спрямовані на зміну та використання об’єктів оточуючого світу) – трудові та побутові навики.²⁰³ Комунікаційні ознаки містяться у слідах рук (лівша чи правша), особливостях подчерку. Локомоційні ознаки відображаються у ході (кульгавість, використання тростини) і відбиваються в доріжці ніг (взуття). На предметні ознаки відображаються у видах вузлів які застосовуються, у використанні спеціальних знарядь для убивства, залишення слдів-речовин, що свідчать про місце роботи.

Динамічна модель злочинця також може відобразитись у недопалках, на якому залишаються сліди прикусу зубів. Їх дослідження дозволяє ідентифікувати манеру паління, спосіб тримання сигарети в роті, встановити з якого боку людина тримає сигарету, тривалість тримання сигарети.²⁰⁴ Порівняння недопалків з різних місць убивств дозволяє встановити чи підтвердити їх належність одній особі.

Ідеальні сліди серійного убивства допомагають встановити справжній мотив убивства та обставини злочину. Показання свідків допомагають установити: факт знаходження вбивці поблизу місця події; факт відсутності його в місці, неправість алібі; факт належності злочинцю певного знаряддя або засобу вбивства; факт належності злочинцю певних слідів, залишених на місці події; факт контакту злочинця з жертвою напередодні вчинення вбивства та їх попереднє знайомство тощо.

Негативні сліди злочину тісно пов`язані із приховуванням злочину, і означають втручання і зміну злочинцем слідової картини, її вигляду після вчинення злочину.

Спосіб приховання злочину – це дія або бездіяльність, спрямовані на перешкоджання розслідуванню шляхом приховування, знищення, маскування або фальсифікації слідів злочину і злочинця та їх носіїв.²⁰⁵ Спосіб приховування, як і спосіб вчинення злочину формується під впливом зовнішніх (слідова картина убивства, спосіб вчинення злочину, фактична можливість вчинення певних дій по приховуванню, наявність засобів, місце скоєння злочину часові можливості) та внутрішніх ( досвід, психоемоційний стан злочинця). Спосіб приховання вбивства залежить якоюсь мірою й від відносин злочинця з жертвою. В.А. Ручкин з цього приводу пише: «Відсутність ознак ретельного укриття трупа при наявності на ньому слідів переміщення в ряді випадків свідчить про те, що він виявлений неподалік від місця скоєння вбивства. Це характерно для вбивств, скоєних особами незнайомими з потерпілим, оскільки факт вчинення злочину не вказує на них, як на можливих убивць ».²⁰⁶

Якщо ж злочинець знав жертву до вбивства, то в такому випадку найпоширенішим способом приховання слідів злочину є спалення трупа, утоплення, розчленовування, спотворювання трупа кислотою. Так звані професіонали своєї справи, або, інакше кажучи, наймані вбивці, використовують різні способи приховання злочину – все залежить від обрання вбивцею того або іншого способу.²⁰⁷

В криміналістичній літературі поширеною є наступна класифікація способів приховування злочинів залежно від змістовного аспекту: 1) укриття інформації та/або її носіїв; 2) знищення інформації та/або її носіїв; 3) маскування інформації та/або її носіїв; 4) фальсифікацію інформації та/або її носіїв; 5) змішані способи – що поєднують в собі різні способи або їх елементи Бєлкін Р.С. розуміє утаювання як, дію, що може здійснюватись в пасивній та активній формах. Пасивна передбачає умовчування, недонесення, відмову від дачі показань, невиконання дій, що вимагають. Активна форма передбачає приховування предмету посягання, речових доказів, уникнення явки до органів розслідування. Знищення включає в себе як знищення слідів так і носіїв доказової інформації. Маскування має за мету зміну уявлення про спосіб вчинення злочину та об’єктів (суб’єктів), що з ним пов’язані. Фальсифікація, на відміну від маскування, – це створення неправдивої інформації (алібі) або її носіїв. Вона може мати місце при неправдивому алібі, завідомо неправдивих показаннях тощо. Змішані способи приховування злочину виражаються у інсценуванні або симуляції обставин злочину.²⁰⁸ Белкиним Р.С. інсценування визначається, як штучне створення особою, зацікавленою в певному результаті слідства, обстановки, що не відповідає фактичним подіям, що відбулись на цьому місці.

Залежно від об`єктів приховування серійних убивств поділяється на: приховування слідів-відображень, приховування знарядь злочину і трупа, інсценування убивства.

Речові докази (матеріальні сліди) знищуються, приблизно у третині випадків вчинення серійних убивств. Приховуються сліди злочину, як і на місці події так і на виконавцеві злочину. Серійні убивці у 15.2% справ здійснювали прибирання місця злочину і усувають сліди крові, застосування насилля і залишають місце у тому ж стані, що і до вчинення злочину. Також убивці намагаються не залишати слідів, використовуючи різноманітні засоби: рукавиці – у 8,8%, а також, що цікаво, у 2,7% справах використовувався презерватив²⁰⁹, що свідчить про рівень організованості та підготовки серійного убивці до вчинюваного злочину а також факт усвідомленості ним механізму слідоутворення.

Стосовно слідів убивства, то у більшості випадків злочинці приховують їх забираючи з місця злочину речові докази, що можуть містити траси, для запобігання ідентифікації (знаряддя убивства) а також трофеї (одяг, взуття жертви чи навіть частини тіла), споглядаючи які убивця може відтворювати у пам`яті сцену убивства²¹⁰ Так у помешканні Джеффрі Дамера було виявлено моторошні речі: в холодильнику на полиці зберігалася людська голова, в туалеті були складені черепа, у синій пластиковій бочці знаходилися частини - людських тіл, в банці з-під омарів лежали згнилі людські руки, картонна коробка була наповнена різними кістками, а морозильник набитий нутрощами - легені, печінка, кишки, нирки ²¹¹. Трофеями також можуть бути ювелірні прикраси і гроші, коли вбивство вчиняється з корисливих мотивів.

Напроти, в іншій половині випадків убивця не вживає жодних заходів, щоб змінити місце злочину. Така поведінка характерна для дезорганізованого серійного убивці і також може свідчити про раптовість виникнення задуму вчинення убивства і миттєву його реалізацію.

Найчастіше серійний убивця застосовує такі способи приховування тіла (останків) жертви: 1) закопування у землю – 34%; 2) скидання у водоймища – 29%; 3) скидання у ями, рови тощо – 28%; 4) закидання сміттям, травою, гілками тощо – 9%.²¹² Присипання, як тимчасове приховання трупа здійснюється серійним убивцею для створення умов безперешкодного залишення місця події, залишаючись непоміченим.

Для серійного злочинця кримінальна подія супроводжується вкрай інтенсивним емоційним переживанням. Щоб якийсь час «утримувати», і заново переживати це відчуття, злочинець створює собі тотем: забирає якийсь предмет з місця злочину (трофей) або затримується чи повертається до місця злочину, подумки переживаючи його заново.²¹³ Як пояснює доктор Джоель Норріс, з символічної істоти жертва трансформується в символічний трофей. Як сподівається вбивця, цей трофей буде підживлювати ті почуття, які він пережив у кульмінаційний момент, момент вбивства - відчуття своєї влади над жертвою, своєї влади над страшним його минулим, усвідомлення власної значущості, підтвердження самого його існування. ²¹⁴ Іноді вбивці як сексуальні збудники ампутують та забирають з місця події частини тіла або внутрішні органи трупів, які в подальшому зберігають у своєму помешканні, а іноді з метою перешкодити гниттю цих частин засолюють їх, утримують у спеціальних розчинах або виготовляють з них різні предмети. Такими частинами є, як правило, кисті рук, голова, статеві органи, серце тощо.²¹⁵

Відомий серійний сексуальний вбивця Головкін С. (оперативно-розшукова справа "Удав") зберігав статеві органи та голову вбитого ним хлопчика6 , Чикотило А. (оперативно-розшукова справа "Лісосмуга") зберігав статеві органи жертв²¹⁶

Розчленування здійснюється в основному через такі мотиви:

- Щоб приховати сам злочин і уникнути кримінального покарання;

- Щоб реалізувати свої некрофільскі тенденції;

- Щоб показати свою повну і беззастережну перемогу над убитим, особливо у випадках давно бажаної помсти.²¹⁷

Що характерно, випадки пошкодження і відрізання статевих органів жертви серійними вбивцями, які проживають в сільській місцевості рідко зустрічаються на практиці. Причина вбачається в тому, що, «виступаючи в ролі резонатора, міське середовище загострює у серійних вбивць переконаність у власній неспроможності, яка сприймається як відсутність сили і влади.»²¹⁸

Частини тіла померлого є беззаперечними свідченнями і доказами причетності особи до убивств. Органи жертв знаходять в помешканнях убивці чи приховані у мішках (3,8%), брезенті (3,5%), контейнерах (3,3%), транспортних засобах(1,5%), і сміттєвих контейнерах (1,3%).²¹⁹

При виявлені розчленованих чатин тіла типовими слідами можуть бути:

1. сліди рук, рукавиць; 2) упаковочний матеріал, написи на ньому,(якщо вони специфічні можливе встановлення місця їх придбання; 3) одорологічні сліди підозрюваного; 4) татуювання на останках; 5) сліди ніг, взуття; 6) вузол яким зав`язано мішок, пакет; 7) сліди речовини – проби грунту з місця знаходження частин тіла; 8) піднігтьовий вміст на пальцях.²²⁰

Деякі з найбільш сумнозвісних убивць приховували трупи, закопуючи їх біля дому. Джон Вейн Гейсі приховав тіла двадцяти дев'яти жертв в простір під його будинком у Чикаго, стверджуючи, що він винний лише у створенні кладовища без ліцензії. Джеффрі Дамер замочував у діжці корозійними хімікатами останки, що залишались після трапези, а черепа залишав в якості трофеїв. ²²¹

Факти вчинення посмертних маніпуляцій фіксуються у 12,1% серійних убивств, а вчинення статевого акту у 15% справ.²²² Серійні вбивці здійснюють посмертні маніпуляції, завдають каліцтва, та / або поїдають своїх жертв, деякі п`ють кров. Все це охоплюється поняттям anthropophagy (антропофагія), з грецької поїдання людини. Інші серійних вбивці вчиняють акти некрофілії з трупом, для чого зберігають тіло чи його частину.<sup>223</sup> Вчинення маніпуляцій із тілом померлого часто має більше значення для серійного убивці ніж сам акт завдання смерті. Наприклад, Albert Fish, який тероризував м.Нью Йорк займався канібалізмом, так само як і Jeffrey Dahmer, який насолоджувався грою з кишками жертв перед тим як засмажити їх на вечерю. Судові психологи вважають, що акт поїдання тіла є намаганням збереження постійного зв`язку із потерпілим. ²²⁴

«Британський Джеффрі Дамер» жив у Лондоні і вбивав в основному студентів і бездомних, яких він знаходив на вулицях і в барах. Нільсен приводив їх до себе додому, там душив, і коли жертви непритомніли, топив у відрі з водою або у ванні. Трупи він зберігав під підлогою свого будинку. Щоб позбутися їх, він їх розчленовував (тут йому допомагали навички м'ясника, придбані ним під час служби в армії) і спалював на вогнищі. Коли в 1981 році він переїхав в мансарду в багатоквартирному будинку, йому стало важче позбавлятися від трупів. Тому він тримав у себе в шафі і у ванній цілі валізи з людськими органами та пластикові мішки з останками тіл. Трупи своїх жертв він фотографував і малював. На відміну від Дамера, він не був канібалом. Нільсен розігрував з трупами сцени «сімейного життя»: брав з ними душ, укладав в ліжко, займався сексом, дивився з ними телевізор, обговорював новини і телепередачі, обідав за одним столом.²²⁵

Найбільше ж людожерів в XX столітті зафіксовано в Німеччині. У 20-х Фріц Хаарманн зарізав п'ятдесят юнаків, з'їв їх м'ясо, а залишки продав на чорному ринку як яловичину. Його не менше дегенеративний співвітчизник Георг Гроссманн також поповнював свій гаманець, торгуючи людським м'ясом. Правда, він вважав за краще пухленьких молодих жінок, з м'яса плоті яких робив сосиски.²²⁶ Представники антропологічного підходу зауважують схожість поведінки серійних убивць і хижаків, так само порівнюють її з традиціями родоплемінних суспільств, де поїдання органів (серця) чи пиття крові ворога передає силу переможеного до переможця і захищає його від помсти духа жертви. Наприклад, воїни Маорі чи виконавці вироку у Нігері смакують кров убитих.²²⁷

Серед серійних убивць поширеним є вампіризм. Одним з найбільш зловісних з відомих вампірів був італійський вбивця на сексуальному грунті Вінценс Верцені. Ще з раннього віку Верцені знаходив патологічне задоволення в задушенні своїх жертв. У дванадцять років він виявив, що йому приємно звертати шиї курчатам. А кілька років тому він перейшов від курчат до жінок. Спочатку він просто злегка придушував їх, поки не досягав оргазму. Потім відпускав жінок, не вбиваючи. Але згодом збочена фантазія Верцені набула жахливої форми. У 1871 році він напав на 14-річну дівчинку, вивів її в поле і задушив на смерть. Потім, в припадку садизму, він вгризся їй в стегно і почав смоктати з неї кров, після чого вирвав з трупа нутрощі і геніталії, відрізав частину ноги і все це забрав із собою, щоб засмажити і з'їсти . Юний Річард Чейз обожнював пити кров тварин - кроликів, кішок, собак. Але всього за чотири дні в 1978 році він встиг вломитися в кілька будинків, вбити і розчленувати їх мешканців (у тому числі вагітну жінку і дворічного немовляти) і вимазатися їх кров'ю. Після арешту Чейз зізнався, що із задоволенням пив кров своїх жертв, за що отримав прізвисько «вампір з Сакраменто».²²⁸

Таким чином відсутність на місці події певної частини трупа є негативним слідом злочину і дає можливість слідчим припускати їх знаходження у місці до якого злочинець має швидкий доступ (поблизу або у його помешканні).

Поширеним є стереотип про серійного убивцю, який не вчиняє дій щодо приховування злочину, а грається з поліцією, підкидаючи їм сліди злочину, залишаючи записки, надсилаючи останки померлого. Той же канібал Albert Fish викрав і вбив дівчинку, під приводом запрошення на власний день народження. Згодом через 6 років він відправив листа його матері, в якому розповів як убив та з`їв її доньку. ²²⁹ Девід Брековіц на місці подвійного убивства залишив послання «Я -« син Сема ». Я – маленький виродок »²³⁰. .Така поведінка є намаганням привернути увагу до своєї особи, але ніяк не виявом бажання бути спійманим.

Інсценування, як спосіб приховування серійних убивств, виявляється у негативних слідах злочину, що означає, що такі сліди не відповідають механізму справжньому відображенню злочину. Як зазначив Овечкин В. А.: «..інсценовані злочинцем обстановці місця певної події залишаються обставини, що суперечать припущенню слідчого про хід події – негативні обставини, виявлення яких може свідчити про наявність інсценування»²³¹

Інсценування проявляється у таких формах:

• створення видимості вчинення в певному місці іншого злочину та приховування ознак справжнього події;

• створення видимості того, що події, не має кримінального характеру (самогубства);

• створення помилкового уявлення про окремі деталі фактично вчиненого злочину або про окремі елементи його складу: інсценування вчинення злочину іншою особою, на другому місці, в інших цілях і з інших мотивів, в інший час і т. д.²³²

При серійних убивствах створюється видимості про смерть від іншої причини: а) самогубства; б) нещасного випадку; в) вбивства, вчиненого іншою особою (особами); г) ненасильницької смерті; д) за безперечної причетності до вбивства – вчинення його в стані необхідної оборони або з необережності²³³ Зазвичай інсценується подія, яка в даній обстановці може виглядати правдиво: а) задушивши людину, інсценують самоповішання (самогубство); б) вбито з вогнепальної зброї, інсценують самогубство з вогнепальної зброї або нещасний випадок від необережного поводження зі зброєю; в) втопив померлого, — нещасний випадок у воді; г) порушив тормозну систему автомашини, — смерть в автокатастрофі; д) вбивство в квартирі інсценують під нещасний випадок смерті від побутових пристроїв. За останні роки до інсценувань вдаються професійні вбивці, щоб сховати сліди злочину²³⁴.

Отже слідова картина серійного убивства характеризується наявністю таких груп слідів: 1) матеріальні сліди: сліди-відображення, сліди-речовини, труп;

2) знаряддя злочину: вогнепальна та холодна зброя; спеціально виготовлені та пристосовані знаряддя; випадкові предмети;

3) засоби сприяння вбивству та подолання опору жертви;

4) ідеальні сліди злочину;

5) негативні сліди злочину.

Зважаючи на можливість зміни серійним убивцем місця злочину при огляді місця події і трупа проводиться пошук не лише матеріальних слідів злочину, але і негативних обставин відносно кожної версії. Під час проведення розслідування слідчий повинен провести комплексний аналіз ознак вчинення (приховування) злочину з іншими характеристиками злочину, оскільки виявлення негативних обставин сприяє виникненню у слідчого обґрунтованого сумніву в справжності події. Такий сумнів звичайно є підставою для висунення конкретного припущення про застосовуваний спосіб приховування злочину. Спосіб приховування злочину – частина злочинної діяльності, що спрямована на перешкоджання досудового розслідування і формується під впливом системи об'єктивних і суб'єктивних факторів дійсності і виявляється у 5-х формах: укриття, знищення, маскування, фальсифікації та інсценування.

Якщо події злочину були переміщені та жертва самостійно вільно рухалась до місця убивства це свідчить про небажання злочинця чинити насилля у буферній зоні, яка знаходиться у тісній близькості до його щоденних місць перебування, а це звужує ареал пошуку серійного убивці.

Вчинення актів насильства, некрофілії, канібалізму відкриває підкреслює первинну взаємодію життя і смерті у хижацькому світі, в якому наші предки еволюціонували і жили. В цьому сенсі серійний убивця лякає нас ще більше, оскільки зриває наліт цивілізованого спілкування і свідчить про темні сторони людської природи. ²³⁵