2.2. Спосіб вчинення серійних вбивств як обставина, що підлягає встановленню під час досудового розслідування

Серед вчених немає одностайності в питанні взаємопов’язаності таких важливих елементів криміналістичної характеристики як спосіб вчинення злочину та спосіб його приховування.

Поширеним є формулювання повноконструктурного способу вчинення злочину, який включає в себе способи вчинення дій на різних етапах злочинної діяльності : підготовці, злочину, під час та після його вчинення. Так Белкин Р.С. визначає спосіб вчинення злочину, як систему дій по підготовці, вчиненні і приховуванню злочину, що детерміновані впливом зовнішнього середовища і психофізичними особливостями злочинця.¹⁵⁰ Згодом він зауважив, що у випадку коли способи приховування трупу не були наперед сформовані і заплановані , варто не включати приховання злочину до способу його вчинення.¹⁵¹

В. П. Колмаков, розрізняв спосіб вчинення злочину і спосіб приховування злочину. У зміст першого він включав не тільки дії і бездіяльність, спрямовані на досягнення злочинного результату, але й матеріальні предмети (знаряддя, засоби), за допомогою яких скоєно злочин, обрані злочинцем місце і час вчинення злочину, застосовані ним виверти для проникнення на місце злочину, створення умов, зручних для злочинця. Спосіб приховування злочину він розглядав як дії злочинця, спрямовані на маскування факту злочину і ліквідацію слідів цього злочину¹⁵²

Ми притримуємось позиції, згідно якої спосіб виконання злочину є центральної категорією у тріаді і підготовки, виконання і приховування, оскільки саме він детермінує до та пост-кримінальну поведінку винного. Часто способи приховування і підготовки злочину детерміновані способом його вчинення (потреба наявності при собі знаряддя вбивства, зумовлює необхідність готування до злочину, а також обраний злочинцем спосіб убивства визначає його подальші дії щодо знищення слідів, що відображають механізм злочинної поведінки). Встановлення характеру дій убивці після вчинення злочину може у деяких випадках (наприклад, шляхом інсценування) сприяти розкриттю інших криміналістичних ознак злочину (мотивів, та ін..).

Практика свідчить, що спосіб вчинення злочину часто є відображенням думок злочинця, його професійного досвіду, звичок, схильностей чи інших характеристик особистості¹⁵³. Тому аналіз способу вчинення злочину має першочергове значення при встановленні особи злочинця

Способи підготовки до вбивства – полягають у діях злочинця по готуванню до вбивства: 1) продумування деталей вчинення вбивства й приховання слідів злочину; 2) обрання певного знаряддя вбивства (вогнепальної, холодної зброї); 3) збирання інформації про жертву; 4) підбор транспорту, за допомогою якого злочинець збирається вчинити злочин; 5) вибір місця, зручного часу для злочинця для вчинення вбивства; 6) створення певних умов та усунення перешкод для вчинення вбивства.¹⁵⁴

Дослідження Цетру оперативного аналізу кримінальних справ демонструють унікальні особливості поведінкової моделі серійного убивці на початковому етапі злочину. Встановлено, що серійні убивці на відміну від простих є більш організованими, та у ¾ сипадків планують та вчиняють дії щодо підготовки до вбивства, в той час як для простих убивць цей показник нижчий – 1/3.¹⁵⁵

Деякі серійні вбивці для вчинення злочинів готують спеціальні приміщення. Так, наприклад, в 1982 році Головкін вперше намагався вбити в лісі хлопчика 14-15 років. Такі невдалі спроби він двічі повторив в 1986 р У подальшому спеціально для вбивств він вирив в гаражі погріб, у якому повністю забетонував підлогу, стіни обклав бетонними плитами, вбив у стелю драбину, провів світло. Одну зі своїх жертв у підвалі Головкін після вчинення актів мужолозтва повісив, потім розчленував тіло. Приблизно таким же шляхом скоїв ще ряд вбивств хлопчиків з розчленуванням тіл, вирізанням нутрощів, зняттям шкіри. У всіх випадках Головкін здійснював сексуальні маніпуляції і отримував статеве задоволення.¹⁵⁶

Поняття способу вчиення серійних убивств тісно пов`язане з «почерком» та «modus operandi». «Modus operandi»(МО) (лат. – метод дії) стосується дій суб`єкта злочину та характеризує яким чином завдається шкода охоронюваним суспільним відносинам, і означає дії є необхідними для вчинення злочину. ¹⁵⁷ МО є важливим під час розслідування злочину, однак часто спосіб має узагальнений характер і містить менше деталей про особистість злочинця, що так необхідно для ідентифікаці. МО є динамічним і мінливим і еволюціонує разом зі злочинцем безвідносно до зовнішніх обставин. Інша справа – «почерк», що є "візитною карткою", - це індивідуалізований набір показників, що може вказувати на конкретну особу правопорушника (залишені написи, чи відібрання особливих «трофеїв»). Почерк серійного убивці виходить за рамки того , що вимагається для настання смерті особи і на відміну від МО ніколи не зміниться в своєму ядрі. Наприклад деякі дії можуть збільшуватись у силі (збільшення жорстокості каліцтв після настання смерті), однак основа почерку буде залишатись незмінною (вчинення ушкоджень трупа)¹⁵⁸

Серійні злочинці вчиняють ритуальні дії на місці злочину, так як сам злочин (убивство) недостатньо забезпечуює психосексуальне задоволення.¹⁵⁹

Почерк є характерологічним відбитком особистості злочинця і характерологічним відбитком особистості злочинця і допомагає визначити емоційний стан злочинця і його потреби.

А.О. Бухановський визначав, що специфіка кримінального (паталогічного) почерку серійного вбивці полягає в:

1) однотипності жертв;

2) повторюваності ситуацій, місць вчинення злочину;

3) однотипності і специфічності способів нападу;

4) стереотипності, ритуальності агресивної поведінки.¹⁶⁰

Однак така однотипність почерку не завжди проявляється і часом навпаки може піддаватись змінам. Перешкоди, що можуть виникнути на шляху у злочинця, наприклад, переривання або несподіваний опір жертви змушують злочинця відмовитися від цих непотрібних кроків В такому випадку злочинець менше отримає задоволення від злочину.

Практика підтверджує, що спосіб вчинення серійних убивств як процес володіє динамічною характеристикою постійного розвитку та удосконалення, з очевидною спрямованістю в бік максимальної раціоналізації. Чикатило спочатку своєї злочинної кар'єрі обмежувався нанесенням декількох ударів ножем своїм жертвам; потім спосіб вчинення злочинів (МО) змінився і на більш пізніх стадіях розвитку «серії» збільшилася кількість наносяться ударів, з'явилися випадки вирізання внутрішніх органів і пошкоджень рогівки очей, але «автограф» (який, щоправда, з'явився не з першого епізоду), залишався практично незмінним. Неподалік від чергового місця події майже завжди знаходили обривки одній з центральних газет, передплатником якої був Чикатило. За допомогою газетного паперу злочинець зчищав з себе і зі своїх інструментів сліди злочину.¹⁶¹

На динаміку почерку злочинця звертає увагу і Усанов І.В. Ототожнюючи, «почерк» та «modus operandi» він поділяє серійні убивства на а) злочини зі змінним «почерком»; б) злочини з незмінним «почерком».¹⁶² Така класифікація має право існувати, зважаючи на те , що почерк злочинця слідчими органами іноді не встановлюється, зважаючи на брак інформації, відсутність свідків чи множинність місць злочину.

Вчені психіатри виділили наступні етапи зміни кримінального почерку серійного убивці, що, однак більше характеризує поведінку серійних маніяків (сексуальних убивць):

Перший - поступове зниження ролі зовнішніх (ситуативних) чинників в ініціації поведінки та наявність пошукового способу поведінки. Серійний злочинець, вчиняючи перше серійне убивство, діє спонтанно: його дії є безпосередньою реакцією на ситуацію. Для другого етапу характерно активне створення суб'єктом специфічної ситуації, в якій можливий прояв сексуальної агресії. На третій, вже власне патологічної стадії розвитку, мотивація набуває характеру компульсивного потягу, що має нездоланний характер. Компульсивному етапу характерні наступні ознаки: домінування у свідомості патосексуальних устремлінь з витісненням звідти всього іншого, в тому числі, повноцінного сприйняття і оцінки ситуації, здатності до прогнозування її розвитку, прояву обережності. ¹⁶³ Про зміну способу вчинення злочину говорять і результати іноземних досліджень. Boschken Jen у своєму досліджені щодо 22 серійних убивць встановила, що злочинці змінюють характерні ознаки вбивств відносно вісімнадцяти критеріїв: обмеження, які застосовувались, стосунки з жертвою, здійснення тортур, наявність слідів, застосування зброї, планування злочину, переміщення частин тіла, взяття «трофею», постановка, знищення тіла, факт виживання жертви та інші. Дослідження встановило, що дезорганізовані злочинці змінюють свою модель поведінки до більш організованої, що зазвичай проявлялось у зміні двох критеріїв у бік організованого типу поведінки, в той час як організовані злочинці починають з часом проявляти меншу обачність під час вчинення злочинів і в середньому 1 із характеристик змінювалась у бік дезорганізованості протягом серії злочинів.¹⁶⁴

Зважаючи на таке дезорганізовану поведінка, панує стереотип про бажання злочинця бути пійманим. Однак продовжуючи вчиняти вбивства, серійний убивця вважає наділеним себе надзвичайними можливостями та нездоланним. Тому він обирає найкоротші способи вчинення злочину, що і збільшує ймовірність його викриття. Проте це не означає, що він бажає бути затриманим.¹⁶⁵

На нашу думку, дані відомості дозволяють виділити 3 стадії динаміки способу дії злочинця:

1. початкова стадія;

2. формування чіткого способу дії;

3. дезорганізована стадія.

Таким чином виявлення ознак організованості і дезорганзованості залежить від того на якому етапі злочинної діяльності було проведено їх аналіз.

На динаміку способу вчинення злочину звертає увагу у своєму дослідженні Саінчин О.С¹⁶⁶. і Яковчук С.В. Так з результатів опитування працівників слідчих та оперативних підрозділів ОВС України видно, що зазвичай серійні убивці, що діють з корисливих мотивів не змінюють Modus operandi, тоді як сексуальні серійні убивці майже завжди (у 94,5%) змінюють спосіб дії.¹⁶⁷

Наступною ознакою, що свідчить про динаміку «Modus operandi» є зміна вибірковості жертв. Сексуальна агресія збуджується специфічної мотивацією, яка може бути різноманітною (сексуальною, корисливою, прагнення до домінування і т.п.). Актуалізація фрустраційного (або психотравмуючого фактора), різко підвищує психічне напруження, що відбувається в контексті кримінальної ситуації. Однак жертва не повністю деперсоніфікується, що і визначає більшу різноманітність жертв. Згодом ставлення до жертви носить деперсоніфікована характер: вона уособлює якийсь «символ», який повинен бути покараний і / або знищений. Такий серійний убивця починає вважати себе мессією, що звільняє суспільство від негідних верств.

Що, характерно лікарі-психіатри твердять про зростання насилля під час вчинення серійних убивств та динаміку вибору місць і способів знайомства з жертвами і способів нападів на них. Відбувається вторинне збільшенням різноманітності вибору місць, способів знайомства з жертвою і нападу на неї. Це визначається з одного боку, активізацією розшукових заходів, які ускладнюють кримінальну діяльність злочинця, змушуючи його розширювати «географію» своїх злочинів. З іншого боку, формується патологічний потяг, настійно вимагає своєї розрядки, призводить до дезорганізації поведінки злочинця. Також відбувається ескалація насильства і формування сексуального садизму.¹⁶⁸ Водночас на відносну стабільність способу дії злочинця наголошує NCAVC, які визначили характеристики, що залишались незмінними протягом серії злочинів: кількість статевих актів з потерпілим та у меншій мірі рівень насилля, ¹⁶⁹ тому можна підсумувати невелике його зростання.

Тому слідчий, який відкидає зв`язок епізодів, що становлять серійні убивства винятково на підставі відмінностей способу вчинення злочину допускається помилки. Встановлення почерку злочинця (тобто специфічних особливостей, що характерні конкретній особі і виявляються у слідовій картині убивства) має вирішальне значення при ідентифікації винного, оскільки він персоналізує вчинені злочини і в ньому відображається психічне ставлення до вчинюваних дій. Очевидно, що чим більше буде вчинено вбивств, тим більш явним і конкретним буде почерк і тим легше є затримання злочинця. Однак правоохоронні органи повинні вживати всіх заходів для припинення діяльності підозрюваного одразу ж як буде встановлена його особа.

На вибір спосіб вчинення серійного убивства впливають такі фактори як, стать, вік, фізичний стан винного і потерпілого, місце і час вчинення злочину, попередній зв`язок із жертвою, мотив та цілі убивства.¹⁷⁰

Першочерговим завданням для серійного убивці для реалізації злочинного наміру є встановлення першого контакту з жертвою.

Національний центром аналізу насильницької злочинності ФБР США було встановлено основні підходи убивць для отримання доступу до жертви. Обман застосовували у 65.4% убивствах, наступним було визначено «сюрприз» - використання часу, місця, та хитрощів, щоб стикнутися з жертвою (16.9%). У 5% випадках убивця раптово нападав на жертву з негайним затосуванням насильства без будь-якої вербальної взаємодії.¹⁷¹

Подальша взаємодія вбивці із жертвою має різний характер. Серійні злочинці організованого типу схильні довго розмовляти зі своєю жертвою після транспортування її в безпечне місце, нерідко при цьому зв’язуючи її, сковуючи наручниками або використовують кляп. Спілкування таких злочинців з жертвою відбувається одночасно в двох режимах: режим ролевих відносин та режим команд. Спілкування в рамках встановлення ролевих відносин може відбуватися в формі погроз, бесіди про особу жертви та про її сексуальні смаки, принижень, самоосуду злочинця та його вибачень перед жертвою, компліментів жертви.

Злочинці дезорганізованого типу рідко вступають у контакт із жертвою, і у випадку непідкорення жертви часто наносять їй демонстративні неглибокі колючі рани, поодинокі удари у відносно невразливі частини тіла або ж можуть несильно придушити жертву, яка чинить опір. Так, С. Головкін, який вчинив серію вбивств (11 епізодів) з 1986 по 1992 роки, саме вказаними діями починав знущання над своїми жертвами¹⁷²

Серійні злочинці організованого типу характеризуються патологічно високим рівнем агресії, тому швидко нейтралізують жертву удар / серія ударів або легке удушення часто позбавляють жертву свідомості. Втрата свідомості жертвою злочину також допомагає злочинцю транспортувати її тіло в більш відокремлене місце, тому в переважній більшості злочинів, скоєних даним типом серійних вбивць, місце нападу на жертву і місце сексуального насильства над нею та / або її вбивства не збігаються, що буде розглянуто у наступних підрозділах.

Дезорганізований серійний злочинець на початку нападу в більшості випадків не проявляє «зайвої» агресії. Метою нападу в перші секунди злочинної події є усунення можливості жертви сховатися, тому удар наноситься з такою силою, щоб жертва впала, не втрачаючи свідомості.¹⁷³

На спосіб взаємодії жертви та злочинця впливають і просторові особливості убивств: коли відстань до дому чи місця роботи правопорушника невелика (до 1 км), спостерігається наявність «буферної зони», де правопорушник не застосовує силу для контролю над жертвою, боячись викриття, а використовує «рольову гру» для того щоб переміститись у більш безпечне місце. ¹⁷⁴

Науковці звертають увагу на відмітну особливість серійних убивств - вчинення їх при близькому контакті з жертвою. Зазвичай використовується особливо жорстокі методи, і аналіз місця злочину відображає садистський (часто патологічний) підтекст дій злочинця. За даними американських дослідників, на відміну від інших вбивств, де вогнепальна зброя - найбільш поширений тип зброї, серійний ниє злочинці часто вбивають «вручну». Аналіз 159 серійних вбивств за період 1795-1988 рр., виявив декілька найбільш типових методів, використовуваних в процесі заподіяння смерті: (1) каліцтво - 55%, (2) удушення - 33%, і (3) забивання жертви смерть - 25% Як відзначають R.R. Hazelwood, J.F. Douglas, «рідко зустрічається використання серійним вбивцею вогнепальної зброї, бо з такою безособовою зброєю він отримує дуже мало психоемоційної розрядки»¹⁷⁵. К. Лоренц пов'язував це зі станом психічного здоров'я злочинців: відстань рятує банального або "одиничного" вбивцю від дратівливої ​​ситуації прямого контакту з жертвою, тоді як психічно хворому, зокрема садистові, потрібен саме кривавий результат своїх дій і контакт підпорядкованої жертви, що вимагає "ручної роботи", нерідко в прямому сенсі слова. Сенс такого насильства полягає в максимальному злитті з жертвою і первісному характері маніпуляцій з нею, часом з використанням нігтів і зубів. У виборі зброї якраз і проявляються психолого-псіххіатричні характерістіки злочинця: холодна зброя, вироби господарського інвентарю, нижня білизна або частини одягу жертви.

RR Хейзелвуд, Ф. Дуглас також пояснили це тим, що "... рідко зустрічається використання серійним вбивцею вогнепальної зброї походить від того, що від безособової зброї він отримує дуже мале психосексуальної розрядки" Річард III Чейс, серійний вбивця шести осіб у США, який убив їх з автоматичної зброї, є тим рідкісним винятком, який підтверджує правило. Поза всяким сумнівом, ці переваги пояснюються психолого-псіхіатріческими характеристиками особистості злочинця. ¹⁷⁶

Смерть при серійному убивстві у більшості випадків настає через:

• Удушення (42,5%) в тому числі голими руками , або з застосуванням знарядь; нанесення тілесних ушкоджень: тупими предметами (16,3%) чи ножові поранення (12,9%); і лише 12,9% від вогнепальних поранень та Інші (утоплення, застосування наркотиків і отруєння). У 36,9% випадків, злочинець здійснює підготовку і приносить з собою зброю для скоєння убивстві¹⁷⁷.

Науковці відзначають особливу жорстокість способу вчинення серійних убивств. Так в окремих випадках Джефрі Дамер здійснював своєрідну лоботомію ще живим людям, просвердлюючи діри в черепі¹⁷⁸.Однак не можна виключати «ангелів смерті», котрі найчастіше застосовують смертельну ін`єкцію як спосіб убивства. При цьому варто звернути увагу, на гендерну особливість убивць, що застосовують ін`єкціїї та отруту як спосіб вбивства – переважна більшість з них (70%) – жінки.¹⁷⁹ Тому слідчим при виявленні серії убивств вчинених даними способами варто звузити пошук до убивці-жінки. Поряд з цим недоцільним є використання при характеристиці способів вчинення серійних убивств виключно жорстоких методів.

У світлі цього варто відмітити класифікацію серійних сексуальних вбивць по способу вчинення злочинів, запропоновану Ю.М. Антоняном, який поділяє всіх серійних сексуальних вбивць на дві великі групи: «Душителі» та «Потрашителі».¹⁸⁰ Серед «Душителів» він виділяє три групи вбивць, які вчиняють наступні дії:

• удушення без нанесення тілесних ушкоджень;

• удушення із нанесенням тілесних ушкоджень у статевій сфері;

• удушення із нанесенням тілесних ушкоджень не в статевій сфері.

Згодом Антонян Ю.М. дає профіль кожного типу серійного убивці, однак таке узагальнення, на нашу дуку, є ймовірнісним і надто загальним, наприклад, наведення точного віку жертв, котрі характерні для певного типу (перший з 18 років, другий до 12 років) чи наявність психічних захворювань для першого типу. Дана класифікація не відображає увесь комплекс способів, якими можуть бути вчинені серійні убивства,та водночас профіль злочинця повинен встановлюватись у кожному конкретному випадку і формування загальних профілів керуючись лише обраним способом вчинення злочинів не вважається можливим.

Стосовно використовуваних засобів убивства, то перелічення їх є неможливим і недоцільним, однак варто відзначити, що приблизно в 20% випадків при скоєнні серійних вбивств на сексуальному ґрунті злочинці використовували самохідні і несамохідні транспортні засоби (легкові та вантажні автомобілі, мотоцикли, а також велосипеди). Цінну в криміналістичному плані інформацію несуть не тільки сліди транспортних засобів на місці події, а й сам факт використання злочинцем даних засобів у своїх цілях.¹⁸¹

Інший засіб, що використовується серійними убивцями є пов`язки. Серійні убивці вчиняють це не через страх ідентифікації, зазвичай мотивом є виклик в жертви відчуття ще більшого страху а також деперсоналізація жертви через уникнення візуального контакту. ¹⁸²

Таким чином спосіб вчинення серійних убивств нами визначено, як сформований внаслідок взаємовпливу зовнішніх (об’єктивних) та внутрішніх (суб’єктивних) обставин шлях досягнення злочинної мети. Найбільш поширеними способами знайомства з жертвою є застосування обману, хитрощів чи уразливого стану потерпілої, та лише у третині випадків серійний убивця здійснює підготовку знарядь убивства, Переважна більшість серійних убивць вчиняються при близькій взаємодії: шляхом удушення, нанесення тупих і колюче-ріжучих ушкоджень, при чому лише у 12,9% випадках смерть наступила внаслідок вогнепальних поранень. Почерк визначено, як індивідуалізований набір показників, що характеризують суб`єкта злочину відображаються у слідовій картині убивства, що можуть вказувати на конкретну особу правопорушника. Почерк серійного злочинця може проявлятись у специфіці і єдиній спрямованості способу атаки, способів зв`язування і тортур (наприклад piquerism – інтенсивні багаторазові травми грудей), способу вбивства, способу розчленування, позиціонування тіла після смерті, роздягання трупа, вчинення насильницьких дій і їх вид після смерті та відібрання специфічних трофеїв.

Розуміння і становлення почерку і способу вчинення злочину має важливе значення для ідентифікації серійного убивці.