199

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Юридичний факультет

Кафедра кримінального права і криміналістики

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ

СЕРІЙНИХ ВБИВСТВ

Дипломний проект

ОКР «Магістр»

Виконала: студентка 5 курсу, групи 508

спеціальності 8.03040101

«Правознавство»

Пилипко Ю.О.

Керівник: к. ю. н., доцент О.М. Боднарук

Рецензент___________________________

(прізвище та ініціали, кафедра, університет)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

До захисту допущено:

Протокол засідання кафедри № __

від „___” _________2015 р.

В. о. зав. кафедри_________доц. С.І. Нежурбіда

Чернівці – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………….……………..

РОЗДІЛ 1. СЕРІЙНІ ВБИВСТВА:ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА СВІТОВА ПРАКТИКА РОЗСЛІДУВАННЯ…........................................

1. Поняття та ознаки серійного убивства…........................................

2.Розслідування серійних убивств у світовій практиці

Висновки до розділу 1……………………...................

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРІЙНИХ ВБИВСТВ........................................................................

2.1. Поняття та зміст криміналістичної характеристики серійних убивств

2.2. Спосіб вчинення серійних вбивств як обставина, що підлягає встановленню під час досудового розслідування.

2.3. Типові сліди серійних вбивств і способи їх приховування

2.4. Місце, час та обстановка вчинення серійних вбивств як обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування

2.5. Особа злочинця-серійного вбивці......................................

2.6. Особа потерпілого при вчиненні серійних вбивств.................

Висновки до розділу 2……………………………………...

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ СЕРІЙНИХ ВБИВСТВ……………….

3.1. Планування досудового розслідування серійних вбивств та висунення слідчих версій...................................................

3.2. Особливості проведення слідчих дій при розслідуванні серійних вбивств…………………………………………………………

3.3. Проблемні питання практики розслідування серійних вбивств та шляхи їх розв`язання……………

Висновки до розділу 3……………………………………...

ВИСНОВКИ…………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….............

РОЗДІЛ 1. СЕРІЙНІ ВБИВСТВА:ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА СВІТОВА ПРАКТИКА РОЗСЛІДУВАННЯ

1. Поняття та ознаки серійного убивства

Серійні вбивства існували здавна, але термін, що описує цей один із найжахливіших злочинів, змінювався протягом століть. В середньовічній Європі жорстоких убивць наділяли надзвичайними здібностями і вважали над людьми. Тоді їх називали не соціопатами і маніяками-вбивцями, а лікантропами. Цей термін походить від двох грецьких слів: «Лікос» - вовк і «антропосе» - людина. Іншими словами, цих злочинців вважали в буквальному сенсі слова вовками-перевертнями.. І влада і церква беззастережно визнавали наявність лікантропів, вважаючи її однією з найбільш нагальних соціальних проблем.¹

Сьогодні серійні убивства теж залишаються оповиті міфами та здогадками. E.W. Hickey пише про майже десятикратне збільшенні числа серійних злочинів за останні два десятиліття (70-е і 80-і роки 20-го століття) у порівнянні з двома минулими століттями. W.C. Myers із співавт. пише, що щорічний ризик стати жертвою серійного вбивці стосується 4-5 тисяч американців. З іншого боку, S.A. Egger та JA, Liebert вважали, що серійне вбивство - стійке явище, а будь-яке "збільшення" їх числа - результат професійної активності мас-медіа. ²

Дійсно широке висвітлення у ЗМІ та «популярність» серійних убивць може спонукати потенційних маніяків, зважаючи на притаманний їм егоцентризм, наслідувати інших для отримання слави. Дослідження демонструють існування ефекту «копіювання» або наслідування поведінки серійних убивць. Дослідження здійснені Bollen, Phillips, Mazur та Phillips вважають, що існує зв'язок між рівнем публічності щодо убивств, в т.ч. серійних та вчинення подібних злочинів, як наслідку³

Зростання уваги суспільства до цих злочинів свідчить і збільшення кількості створених фільмів, які зображують реальних людей, які вбивають, в т.ч. зображуючи їх центральними героями картин. Вибух виробництва відбувся на початку 1990-х, коли кількість фільмів збільшилась від 23-х до більше 150, і продовжує зростати. ⁴

Статистичні дані про серійні вбивства вчинені протягом минулих століть свідчать про значну їх поширеність в США, що може бути результатом високого рівня звітності правоохоронних органів США чи відносної терпимості жорстокості, що просочилась в Американську масову культуру. Так в США з ХІХ ст. до 1990 року було 105 серійних убивць, в той час як в Франції цей показник - 11 убивць, в Германії – 17, Велика Британія – 39, Австралія – 10, Канада – 5, СССР – 3 серійних убивці. В інших країнах мали місце лише одиничні випадки виявлених серійних убивць.⁵

FBI нарахувало, що протягом останніх років ці числа збільшились і перебувають у межах 200-500 убивць, що вчиняють 2000-3500 убивств щороку, що складає більше ніж 10% всіх убивств в США. Лише з 5-ма відсотками світового населення, вважається, що у США діють до 75% серійних убивць на Землі⁶ Статистичні відомості про реальний рівень серійних убивств є частковими. Австралійська організація кримінології в рамках Національної програми моніторингу убивств зафіксувала 13 серійних убивць протягом липня 1989 по червень 2006, від рук яких постраждало 52 жертви, що складає лише 1% усіх убивств протягом цього періоду.⁷

Однак навіть ці дані не враховують можливих жертв серійних убивць, що вважаються зниклими безвісти, не повідомлені вбивства проституток чи безпритульних, смерті невпізнаних трупів, а також жертв убивць-медичних працівників, які кваліфікуються як природня смерть. Зважаючи на це будь-які обчислення реальної кількості серійних убивць та їх жертв не може бути адекватним через значну латентність даної злочинності.⁸

В Україні відсутня офіційна статистика серійних убивств, однак можна припустити, що їх частка в загальній кількості убивств складає 5-ту частину (згідно емпіричних досліджень Антоняна Ю.М.).

Так, колумбієць Педро Алонсо Лопес на території трьох центральноамериканських країн (Еквадор, Колумбія, Перу) з 1973 по 1980 рр. убив 300 дівчаток віком до 10 років.⁹ Південнокорейський полісмен Box Дон на "сексуальному ґрунті" за два дні 1983 убив 57 осіб.

Абсолютно вірно зазначає В.Н. Ісаєнко, що «формування поняття серійних вбивств - одна з основних проблем науково-методичного забезпечення діяльності по їх виявленню, розкриття та розслідування. «Визначення поняття є неодмінною методичної складової наукового пізнання будь-якого об'єкта, виявлення його сутності, розкриття змісту і характерних ознак »¹⁰

Р. С. Бєлкін зауважує, що мова криміналістики - це система її загальних і приватних понять, що виражаються визначеннями і позначеннями (знаками, термінами). При цьому під поняттям мається на увазі цілісна сукупність суджень про який-небудь об'єкт, під визначенням мається на увазі розкриття змісту поняття шляхом вказівки на істотні ознаки об'єктів, що об'єднуються даними поняттям¹¹

Проблема визначення поняття не є лише теоретичною операцією, що позбавлена сутнісного змісту. Поняття використовується для позначення певного класу об'єктів, і виключає з поля зору об`єкти, що не відповідають його сутнісним характеристикам. Елементом поняття є кожен предмет, а лише такий предмет, який відповідає ознакам його змісту.

Терміни, що використовуються на позначення досліджуваного нами явищі є досить різноманітні. Зустрічаються такі мовленнєві конструкції, як «серійні вбивства» (В.Н.Ісаенко), «серійні сексуальні вбивства» (Ю.М.Антонян¹², А.Р.Павлов¹³, А.В. Хамуков ¹⁴та ін.), «Сексуально-садистські вбивства» (С.А.Афанасьев ¹⁵, А.О.Бухановскій), «вбивства з задоволення - lustmord» (М.Таtаг¹⁶), серійні (багатоепізодні) сексуальні убивства (Кузнецова Н.Ф.)¹⁷

Приблизно до середини ХХ століття в науці стосовно до вбивств, які нині мають назву як серійні, використовувалося поняття «множинні» або «багатоепізодні» вбивства, проте в подальшому, у тому числі з огляду на появу іноземної літератури, в основному літератури США, в науковий криміналістичний ужиток було введено поняття «серійне вбивство» (serial murder), а з сімдесятих років ХХ століття вказаний термін став широко використовуватися в засобах масової інформації у зв'язку з розслідуванням ряду гучних справ.¹⁸

Термін "серійне вбивство" ('serial killer", "serial murderer", "serial homicide" був запропонований спеціальним агентом ФБР, полковником RK Ressler в 70-х рр. В ході розслідування в Нью-Йорку вбивств, скоєних Д. Берковітц ("Сином Сема"),¹⁹ який щосили намагався переконати психіатрів, що його розумом керував сусідський собака, чорний лабрадор-ретривер, нібито одержимий духом демона на ім'я Сем, якому вже шість тисяч років.²⁰

Згідно тлумачного словника української мови серія - ряд однорідних або споріднених за спільною ознакою предметів чи послідовний ряд яких-небудь дій, подій ²¹. З етимологічної точки зору, слово «серія» походить від французкого serie, звідки бере своє начало і німецьке та італійське - serie. Першоджерелом ж є латинське series - «ряд», «низка», «ланцюг» (одного кореня з sero - «зчіплюються», «з'єдную»). З латинської – бере своє коріння англ. series »²².

Визначення поняття серійних вбивств у вітчизняній криміналістичній літературі з'явилося на початку 90-х років. Його сформулював Ю.М. Самойлов, як вчинення особою або групою осіб декількох злочинів даного виду, що мають логічний зв'язок: один і той же об'єкт посягання, мотив, спосіб вчинення та ін.²³

Поняття серійності тісно пов`язана з поняттям “множинність”, що є вчиненням однією особою двох чи більше кримінально караних діянь, які містять ознаки окремих складів злочинів. Множинність проявляється в певних кримінальним законом формах: повторність, сукупність і рецидив. Поняття «повторність» відповідно до ч.1 ст.32 ККУ є вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального Кодексу, тобто вчинення тотожних злочинів. Загальне розуміння поняття «Серійності» дозволяє віднести її до реальної сукупності злочинів, оскільки часто вбивства, що складають серію можуть бути кваліфіковані за різними частинами ст. 115 ККУ.²⁴

Терміни «сукупність» та «рецидив» ще більш змістовно-віддалені від визначуваного нами поняття, оскільки «сукупність» застосовується при акцентуванні уваги на групі різнорідних злочинів, а другий своє сутнісною ознакою має попереднє засудження особи.

Також варто звернути увагу на ще одне суміжне поняття - «багатоепізодність». Правоохоронні та судові органи оперують цим поняттям а також воно вживається у нормативних актах МВС, однак законодавчо сутність поняття не визначена.²⁵

Епізод слід розуміти як обмежений в місці, часу, ситуації самостійний акт завершеного або незавершеного кримінальнї довільної (вольового) поведінки. Багатоепізодність передбачає наявність не менше 2-х злочинних актів, кожне з яких може включати декілька складів злочинів.²⁶

Поняття «багатоепізодність» співвідноситься з поняттям «серійність» як загальне з приватним, «серійність» - один з різновидів багатоепізодності.

Отже основною ознакою, що відрізняє серійне та багатоепізодне вбивство є відносна однорідність криміналістичних ознак злочинів, що складають окремі епізоди Ми підтримуємо думку Михайлової О.Ю., Целиковского С.Б, які вважають, що багатоепізодне вбивство включає в себе цілий ряд дуже різних за своїм правовим і психологічним характеристикам діянь, наприклад, вбивства свідків і / або співучасників раніше скоєного злочину і т.п. Однак інші види багатоепізодних вбивств відрізняються від серійних цілим рядом ознак. До психологічних характеристик умисних серійних убивств належать наступні:

1. Найчастіше окремі епізоди в таких вбивствах вчиняються з різними мотивами і носять різний психологічний зміст для винного. Навіть у тих випадках, коли злочини вчиняються на основі схожої мотивації у злочинця зберігається персоніфіковане ставлення до жертви, що і визначає характер його дій.

2. У багатоепізодних злочини, як правило, цілком очевидна раціональна мета, до досягнення якої прагнув винний. У серійних злочинах основною метою злочинця є ірраціональна «кара »жертви. У цих злочинах жертви виступають тільки як «Символи» якогось явища, яке і підлягає знищенню.

3. У багатоепізодних вбивствах відсутні ознаки стереотипності і ритуальності агресивної поведінки. Єдність мотивації і деперсоніфікація жертви визначають реалізацію одного і того ж стереотипу поведінки в різних кримінальних епізодах серійних злочинів.²⁷

Cерійні вбивства у вітчизняній правовій науці часто розглядаються виключно, як такі що мають сексуальне підґрунтя. А.В. Хамуковм вказує, що «серійні вбивства визначаються як вбивства двох і більше осіб, вчинені в умовах неочевидності однією особою. Такі вбивства, як правило, пов'язані з сексуальними посяганнями на особистість і найчастіше мають сексуальну мотивацію²⁸ Антонян Ю.М. сексуальними вбивствами називає всі випадки протиправного позбавлення життя, які пов`язані з сексуальними переживаннями або мотивами, навіть якщо має місце розлад потягу, а ще ширше -з відносинами між статями<sup>29</sup>. О.Н. Кузнєцова вважає, що серійні вбивства становлять особливу групу злочинів, в яких простежується певна мотивація (головним чином з яскраво вираженою сексуальної забарвленням), усвідомлена жорстокість вчинення і виявляється почерк злочинця, що включає його поведінкові особливості, місце і спосіб нападу на жертви, характер нанесених ним пошкоджень , періодичність нападі і т.д. <sup>30</sup> Можна припустити, що специфіка такого «сексуально-мотиваційного» підходу до визначення поняття серійних убивств пояснюється відсутністю достатньої об`активної інформації про інші типи серійних убивць, окрім сексуальних маніяків, таких як «ангели смерті», та ін..

Підтримуємо думку Михайлової О.Ю., Целиковского С.Б., які звертають увагу на тісний зв`язок серійних убивств та злочинів проти статевої свободи та недоторканості (такі як: Ст.152. Зґвалтування, Ст. 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, Ст. 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, Ст. 156. Розбещення неповнолітніх).³¹ Ці діяння за своїми психологічними механізмами можуть бути досить близькими, однак лише з сексуально-мотивованими.

На нашу думку, такий підхід є уривчастим та не дозволяє повною мірою розкрити криміналістичні ознаки серійних убивств, а отже невиправданим оскільки тоді залишаться поза увагою правоохоронних органів такі багатоепізодні убивства, що не вчиняються з мотивів задоволення статевої пристрасті, чи навіть, зважаючи на поширювальне тлумачення сексуальних убивств, з мотивів панування та влади.

Інші визначення також є хибними та не відображають реальний механізм учинення даного виду злочинів, наприклад В.В. Морозов виділяє такі обов`язкові ознаки як ретельне маскування злочинцями своєї діяльності, підбір жертв, вжиття заходів з приховування слідів злочину.³² Даний підхід залишає поза увагою дезорганізованих серійних убивць.

Між тим, не можна повністю погодитися з зазначеним доповненням, так як воно відноситься до організованої категорії серійних вбивств, коли злочин добре розроблено та організовано. Злочинцеві в цьому випадку, виходячи з концепції «внутрішньої логіки злочинів», суть якої полягає в тому, що всіх людей можна поділити на дві великі групи за ознакою ступеня організації ними своєї життєдіяльності, яким притаманно ретельно планувати і формувати своє життя. Наприклад, до цієї категорії можна віднести серійного вбивцю Теда Банді, який використовував фальшиву гіпсову пов'язку на руці, просив допомогти перенести якусь річ в машину, посилаючись на зламану руки ,, де нападав на них, приводив у нечутливість, відвозив, ґвалтував і вбивав , В.В. Морозов не бере до уваги неорганізовану категорію серійних вбивств (неорганізованих злочинців), коли злочин відбувається імпульсивно, не заплановано, злочинець не приховує сліди злочину, як знаряддя вбивства використовує випадкові предмети. До такої категорії можна віднести, наприклад, Річарда Чейза, названого «Вампіром-вбивцею», який в США в 1977- 1978 році здійснив 6 вбивств, жертви навмисно не вибиралися, певного типу жертви не мав, злочини скоював імпульсивно, в основному в оселях жертв .³³

Дискусійним є питання віднесення (Н.А. Аверіна і А.І. Скрипніков) до категорії серійних дії з не доведеним до кінця злочинним умислом, кваліфіковані як замах на вбивство або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, вчинені неодноразово (більше двох разів), що мають загальний або схожий мотив.³⁴. Наприклад, Раймонд Леслі Морріс, відомий як «Стаффордширський вбивця» і «вбивця з дороги A34», підозрювався у вбивстві чотирьох дівчаток в 1960-х роках, проте він був визнаний винним у вбивстві тільки однієї ³⁵. Ряд таких злочинних діянь може бути названий багатоепізодним злочином, що об`єктивно виявляється у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, що передбачені різними статтями Особливої частини Кримінального кодексу.

Вважаємо дискусіним виділення такої криміналістичної ознаки серійного вбивства, як вчинення в умовах неочевидності, прихильником якої є Тихонова Е.В. Антонян Ю.М. Бухановський³⁶. Так дана характеристика може відображати специфіку первинної слідчої ситуації,однак згодом можуть бути встановлені свідки подій. Однак враховуючи те, що розслідування серійних убивсв пов’язано з браком криміналістичної інформації, в т.ч. показань свідків чи потерпілих, та часте здійснення підозрюваним дій про прихованню слідів злочину вважаємо за доцільне видалення такої ознаки.

Інші науковці визначають серійні убивства через єдність мотивів, способів вчинення. Наприклад, В.Н. Ісаєнко зазначає, що «до серійних вбивств відносяться факти послідовного умисного позбавлення життя двох і більше осіб з певним часовим інтервалом між ними, що характеризуються схожістю мотиву, способу, часу і місця вчинення, збігом даних про потерпілих і іншими обставинами».³⁷ Однак більш доречним буде застосування такої категорії для виділення таких убивств буде – вчинення злочинів, що становлять окремі епізоди (події злочину), кожному з яких притаманні свої ознаки складу злочину (обстановки, місця, часу), що нерідко можуть збігатись, однак формальна відсутність будь-якої з них не повинна впливати на характеристику цих епізодів як серії.

Такого ж підходу дотримується і Горбулінська И.Н. та визначає серійні вбивства - це вчинені різночасно два і більше вбивства, що характеризуються схожістю мотиву, часом, місцем і обстановкою злочинів, однотипністю способів вчинення і приховування злочинів, збігом характеристик осіб загиблих та іншими ознаками, відображені у слідовій інформації, що дають достатні підстави для висунення версії про їх вчиненні однією особою (особами).³⁸ Тут робиться акцент на «signature», або «автографі» вбивці, під яким розуміюється «дії, необхідні для вчинення злочину, у вчиненні яких злочинець відчуває потребу»³⁹. Мова йде про ті дії, вчинення яких не є необхідним для реалізації злочинного наміру (зокрема, це виражається в нанесенні строго певної кількості ушкоджень, тощо). Однак серійні убивства характеризуються не лише єдністю слідової картини та почерку, але й особливим психологічним значенням для убивці, а також особливістю часових зв’язків.

За даними M.P. Dietz, який вивчав злочину 30 багатоепізодних сексуальних садистів, багато з них готували обстановку, реквізит, костюми, а іноді розробляли повний сценарій своїх злочинів.⁴⁰

На нашу думку, виділення специфічних ознак, як однотипність жертв, не завжди притаманна усім видам серійних злочинців, наприклад серійні убивства на замовлення здійснюються залежно від волі замовника, однак характеризуються єдністю мотивів вчинення. Також «почерк» серійного вбивці може бути не вироблений, зважаючи на незначну кількість убивств, відсутнім, чи змінюватися з часом.

Також не варто забувати, про численні випадки наслідування та імітації серійних убивств, наприклад «імітатори» («copycats») «Зодіаку», скоїли злочини в Нью-Йорку Heriberto "Eddie" Seda вчинив серію убивств у 1989 році, та відістав криптографічний лист поліції. ⁴¹Прізвисько «Зодіак» пішло з листа, але Зодіак придумав свій псевдонім особисто, а разом з ним розробив свій імідж, стиль і логотип у формі кола та зображеного поверх хреста. Зважаючи на це, органам досудового розслідування не варто брати до уваги лише об`активну слідові картину, а досліджувати глибинні мотиви злочинця, залучаючи спеціалістів психіатрів та психологів. Тому визначальну роль для диференціювання серійних убивств від інших гоміцидів має суб`єктивна сторона злочину.

Варто відмітити, що питання про наявність серії, може виникнути лише тоді, коли сукупність інформації що відображається у матеріальних слідах злочину, їх однорідність та повторюваність дає підстави для висунення версії про їх вчинення однією особою, про що говорить І.М. Горбулінска. ⁴²

З процесуальної точки зору серія убивств, є матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами) Прихильника виділення процесуальної ознаки є . А.Ю. Лаговський, Л.А. Бегунова, М.С. Басенко⁴³.

Еггер вказує, що низка вбивств може бути визначена як серійні вбивства коли: «... один або кілька людей (в більшості відомих випадків чоловік) здійснює друге вбивство та / або більш пізній вбивство, відсутні попередні відносини між жертвою і злочинцем, відбувається в інший час і, як правило, в іншому місці і не має ніякого зв'язку з першим убивством. Крім того, мотивом є не отримання матеріальної вигоди, а бажання вбивці отримати насолоду⁴⁴ Egger основну увагу звертає на роль фантазії в акті серійні вбивства. За Еггером, серійні вбивці витрачають багато часу на фантазування та готування до можливого злочину. ⁴⁵

Російські ж автори практично не враховують необхідність присутності тимчасового інтервалу між вбивствами, підходячи до питання віднесення злочину до категорії серійних досить формально.

Визначальною рисою серійних убивств є виділення періоду охолодження між убивствами. У Керівництві Класифікації злочинів, Дуглас, Берджесс, Берджесс, і Ressler визначають серійне вбивство, як ''три або більше окремі події в трьох або більше окремих місцях з періодом емоційного охолодження між вбивствами''⁴⁶ Період охолодження може тривати дні, тижні,місці чи роки.

Однак у вітчизняним науковцям криміналістам притаманне поширювальне розуміння серійних убивств, до яких включають і вбивства 2-х і більше осіб, що не були відірвані в часі. Зокрема Антонян М.Ю. при дослідженні архівних матеріалів Державний науковий центр соціальної та судової психіатрії імені В. П. Сербського виявив, що злочинці здійснювали суспільно небезпечні діяння з різною частотою і нерівнозначних кількістю жертв. І отже формулює висновок, що при розкритті "такого поняття, як багатоепізодним, не має ніякого кримінально-правового значення, який часовий проміжок мав місце між послідовними епізодами. ⁴⁷ Тихонова Е.В. наводить приклад серійного убивства, що не відповідає ознакам серійності, коли убивства були пов`язані між собою, друге було зумовлене вчиненням першого, для усунення свідка, і його приховання і повинно кваліфікуватись, як убивство двох осіб за п.1 ч.2 чт.115 ККУ.⁴⁸ На нашу думку, такий підхід є хибним, оскільки наявність періоду затишшя між убивствам дозволяє розмежувати серійні вбивства від масових убивств.

Масові вбивства не пов`язані з убивствами під час воєн, геноцидом чи іншими злочинами проти людства, що були вчинені Сталіним чи Гітлером. Сьогодні масові вбивства починають все більше привертати публічну увагу, зважаючи на їх зростаючу кількість. За даними Hickey вони вчиняються кожні 10 днів у Сполучених Штатах. Хоча колись до масових убивств включали лише публічні прояви насильства, проте зараз приватні убивства ( убивство всіх членів сім`ї) теж вважається масовим. ФБР вважає масовим вбивство 4-ьох і більше людей. ⁴⁹

Масові та серійні убивства мають безліч подібних рис, такі як: жертвами переважно є випадкові особи, тобто між злочинцем і потерпілим немає особистих зв`язків, злочинцям притаманні нарцисизм, безсердечність, підвищена агресивність, що відображає пережиті дитячі травми.⁵⁰

Щоб краще розмежувати ці категорії можна змоделювати поведінку серійного вбивці, як «мисливця за людьми», а для масового вбивці, як «бомбу з годинниковим механізмом». Масовий вбивця заявляє своє "останнє слово", однак йому рідко вдається продовжувати цю супільно-небезпечну діяльність, на відміну від серійних убивць. ⁵¹

Класичний приклад масового вбивці - Чарльз Уїтмен, який убив з вежі університету 16 людину і поранив 32 (загальна кількість постраждалих 48 осіб), Andrew Kehoe у 1927 убив 45( з низ 38 учнів молодших класів) та поранив 58 осіб (загалом потерпілими стали більше 100 осіб).⁵² Як показують дані випадки масові вбивства найчастіше тягнуть за собою більшу кількість жертв, ніж серійні (Джеффрі Дамер, наприклад, вбив 17 осіб). Хоча обидва ці злочини викликають жах та тривогу у суспільстві, реакція на масові убивства є більш локалізованою. Справа в тому, що ми схильні сприймати масове вбивство як більш зрозуміле, більш «людське» явище: неконтрольований вибух емоцій особистості.⁵³ Ми протиставляємо «себе» та «їх», вважаючи психічно-хворими, та можемо прийняти цей факт, що хтось може «вибухнути» та обстрілювати людей. Однак більш страхітливим нам здаються серійні убивці, що носять «маску нормальності» та можуть знаходитись поміж нас.

Mass murder – вважється убивством 4-ьох і більше людей, що сталось в одному місці⁵⁴. Виділяють 2 типи масових убивць: людина, чиї проблеми зросли до такої міри, що він діє проти випадкових людей, через сплеск жорстокості. Інший тип включає сімейних масових убивць, що убивають усіх членів сім`ї, прикладом якого є John List, страховий агент, який вбив всю свою сім'ю в 1972 році та зник після вчинення злочину. Його автомобіль був знайдений на парковці аеропорту Він був знайдений сімнадцять років потому, дивлячись телевізійну програму про убивства.

Відмінністю між масовим та серійним убивством у просторово-часових характеристиках, вибірковості жертв, знаряддях, та мотивах. Масовий убивця зазвичай використовує вогнепальну зброю для встановлення присхоемоційного бар`єру між ним та жертвою, керується корисливим мотивом та мотивом помсти, та вбиває з невеликим проміжком часу в одному місці,⁵⁵ в той час як серійні убивства мають зовсім інші криміналістичні характеристики, які будуть висвітлені пізніше.

Відмінним від масових і більше схожим на серійні убивства є «spree murder», що означає: 2 чи більше убивства,вчинені 1 чи більше злочинцями без cooling-off period (періоду затишшя) у різних місцях.⁵⁶ Spree в Кембріджському словнику визначається , як весела дія вчинена протягом короткого проміжку часу⁵⁷. Даний термін звертає більше уваги на психологічний аспект, та мотивацію злочинців, що вчиняють масові убивства.

Характеристикою, що відрізняє mass і spree killers є вчинення spree убивств у різних місцях, однак протягом нетривалого проміжку часу без періоду охолодження. У випадку вчинення spree убивств правоохоронним органам відома особа підозрюваного і переслідування закінчується суїцидом або убивством злочинця працівником поліції. Навпаки, mass killer зазвичай барикадується і не переміщається під час убивств та не уникає поліції. Тривалість spree убивств може бути різноманітною: від 9 хвилин (Wesbecker) до декількох тижнів і місяців (of Charles Starkweather та Christopher Wilder).⁵⁸

Відмінності між серійним і spree убивцею варто розглянути на прикладі Andrew Cunanan, який у 1997 році, здійснив spree убивства у 4-ьох штатах, що закінчилось позбавленням життя відомого дизайнера Gianni Versace у Флориді. Cunanan боявся, що його заразили вірусом СНІДу та помстився тим, кого вважав відповідальними. Дехто з п`яти убитих були гомосексуалістами. Він змінював спосіб убивства: ножем, пістолетом та тупими предметами; та грабував жертв.

Прикладом масового убивства є Charles Whitman, відомий як «Техаський снайпер», 1 серпня 1966 забарикадувався на верху 27-поверхової вежі Техаського університету і протягом півтора годин стріляв з гвинтівки з оптичним прицілом по людям на вулиці. В ході обстрілу Уітменом було вбито 16 і поранено 32 людини. Це сталося невдовзі після того, як Уітмен убив своїх дружину і матір в їх будинках.

Уітмен вів життя яке його вдовольняло і не міг отримати того, чого прагнув.Приблизно за місяць до подій він почув про відомого масового убивцю Richard Speck і того ж тижня він відвідав вежу. За день до убивства він почав набирати лист каяття. Записка пояснювала, що він прийняв рішення вбити своїх дружину і матір, але не говорила нічого про майбутню атаку на території університету. Поруч з викладенням нерозуміння своїх дій він одночасно пояснював їх бажанням уберегти дружину з матір'ю від страждань цього світу.

Вбивство матері було вчинене біля опівночі. Спочатку він позбавив її свідомості задухою і після завдав кілька ножових поранень у груди. Після цього повернувся додому і дописав листа вже від руки своєму татові та братам. Також він давав розпорядження щодо собаки та його рахунків, що свідчить про його усвідомлення своєї подальшої долі. Першою жетвою обстрілів стала ненароджена дитина в утробі матері, потім її батько, Убивця не стріляв в одну людину більше ніж один раз і вибір жертв був випадковий. Whitman був убитий поліцією, що поникла до башні через 12 годин після убивства власної матері. Whitman убив 3 типи жертв: мтір і дружину, що були особистими цілями, адміністратора вежі та туристів що підіймались нагору, оскільки вони могли перешкодити йому. Двої людей, що залишали будівлю і приємно привітались з ним Charles не позбавив життя. Третьою групою жертв були випадкові перехожі.

Kethy Whitman – дружина Чарльза занавала насилля і була неодноразово зґвалтована. Називаючи її «моє найцінніше надбання» свідчили про його ставлення до неї як до речі , але не до людини з власними правами. У березні 1966 року мати Чарльза розлучилась з батьком, що стало нагадуванням про дружину, що його покинула і стало спусковим гачком щодо його убивств. ⁵⁹

Вбивства жінки та матері незважаючи на їх роздільність в часі з іншими убивствами були частиною єдиного задуму правопорушника і між ними був відсутній період охолодження. Whitman хоча і не вчинив суїциду власноруч, однак це так званий «суїцид виконаний полісменом», коли злочинець розуміє що в нього немає іншого виходу і вчиняє дії, що змушують відрити проти нього вогонь, тому Whitman варто віднести до масового убивці.

Виділення поняття spree убивства викликає непорозуміння та проблеми для правоохоронних органів виявити наявність періоду охолодження між spree убивствами. Тому на міждисциплінарному симпозіумі у Сан Антоніо, що організований National Center for the Analysis of Violent Crime FBI, було вирішено виключити даний вид злочинів до серійних убивств⁶⁰, що нами цілком підтримується. Зважаючи на це, дискретність (от лат. discretus — розділений) чи наявність cooling-off period між вбивствами є обов`язковою ознакою серійних убивств, що також означає, що мотив кожного вбивства є автономний і не пов`язаний з попереднім вбивством.

Дискусійним є серед науковців питання щодо кількості убивств, що є необхідним для визнання серії. Однією з характерних особливостей багатоепізодних убивств є кількість осіб, які стали потерпілими від цих злочинів. Найчастіше кількість жертв коливається в межах трьох-шести осіб обох статей. (Антонян М.Ю.). NACV наводить дані, про те, що 60,9% серійний убивць посягали на життя від 2 до 4-х жертв, випадки коли жертв було більше ніж 10 складають 12,0% від загальної кількості. ⁶¹ Jen Boschken, Колледж Святої Елизавети в Морристаун, Нью-Джерси вважає, що серійним убивством є «убивство 3-х і більше людей, що були вчені під час трох і більше подій»⁶²

Федаральний закон США «Захист дітей від сексуального насилля» 1998 року визначає серійне убивство, як: 3 чи більше убивства, не менш як одне з яких було вчинені на території США, які мають загальні риси, що дозволяє припускати вчинення їх однією особою чи особами. ⁶³

На міждисциплінарному симпозіумі, що був проведений у 2005 році National Center for the Analysis of Violent Crime , що діє при Federal Bureau of науковці прийшли згоди що серійні убивства повинні володіти наступними ознаками:

• Вчинений 1 чи більше особами

• Наявні 2 чи більше жертв;

• Події були окремими інцидентами, що стались у різний час;

• Часовий проміжок між убивствами відрізняє серійне убивство від масових убивств.⁶⁴

Отже на думку National Center for the Analysis of Violent Crime серійне убивство- це незаконне позбавлення життя 2-х чи більше жертв одною і тією ж особою( -ами), кожне з яких є окремою подією.

Вважаємо, що можливість висування версії про серійні злочини наявна при вчиненні 2-х убивств, а потреба у наявності 3-х для активізації зусиль правоохоронних органів на пошук серійного убивці, застосування спеціальних методик є невиправданою і суперечить принципам гуманності та людино центризму, оскільки зволікання правоохоронних органів може вартувати життя людини, що є неприпустимим у сучасному демократичному суспільстві.

Наша позиція підтверджується міркуваннями Jenny Mouzos і David West з Австралійської асоціації кримінології, які підкреслюють наступну проблему: вбивця, який вчинив лише 2 гоміциди і затримується поліцією не буде вважатись серійним і піддаватиметься слабшому кримінально-правовому впливу, хоча мотивація та суспільна-небезпечність його буде така сама, як і того який убив п`ятьох⁶⁵.

На нашу думку, мотив, спрямованість злочинця є найважливішим критерієм, що повинен бути покладений в основу їх розмежування від ніших злочинів. Влучно буде процитовано думку професора М.І. Коржанського, який зазначив, що «значення мо­тиву як ознаки складу злочину в тому, що поки не ві­домий, не встановлений мотив вчинку, доти не можна сказати, що трапилось – злочин чи подвиг»⁶⁶.

Деякі дослідники (наприклад, Хіккі ) стверджують, що серійні вбивці за великим рахунком, діють з потребою протиставити себе суспільству, в якому вони відчувають себе безпорадними.⁶⁷ Для нас, як членів соціуму природно допускати, що люди, які здатні на такі дуже девіантні і агресивні дії повинні мати психічні порушення, оскільки ми прагнемо протиставити таких суспільно-небезпечних осіб собі, як цілком здоровим і «нормальним», вважаючи, що саме біологічні передумови, та особливості психіки є фатальними причинами серійного убивства.Однак, існує ряд серійних убивць,в тому числі Karla Homolka, Ted Bundy, Wayne Williams, David Berkowitz та інші не мали чітких історій психологічних розладів, ні дитинства з фізичним чи сексуальним насиллям. Крім того, якщо психологічне порушення у серійних вбивць, які затримані, можуть бути власне результатом затримання, таким чином нам не доступна в рафінованому вигляді інформація про психічний стан особи в момент вчинення діяння.⁶⁸

Цікавим є думка Антоняна Ю.М., який віділяє основу вчинення злочинів – страх смерті. «В деяких випадках, найчастіше в результаті емоційного отвергания родіте¬лямі своєї дитини, незабезпечення його своїм піклуванням, цей страх може вийти за рамки. Тоді ліч¬ность починає гостріше відчувати загрозу швидкої загибелі і необхідність щось зробити, наприклад попереджувальні насильницькі дії.»⁶⁹

Спроби включити мотив у визначення серійного вбивства завжди містить в собі певну ступінь суб'єктивності з боку дослідника. Можна стверджувати, що діями злочинця керує почуття влади, однак все ж найбільш загальним є гедоністичний мотив. Задоволення виникає в результаті: споглядання страждань жертв, відчуття влади над людським життям, своєї унікальності і особливості, нездоланності, чи з нарцистичних, егоїстичних мотивів, який притаманний серійним убивцям медичним працівникам. При цьому для усіх серійних убивць характерно знеособлення жерстви, її особистість не має жодного значення для убивці. Навіть тоді коли убивця «полює» на певний тип жертв, для нього має значення лише особистість що символізують потерпілі. Поперднє знайомство з жерствою має нетриваий характер і не встановлює тісних особистісних зв`язків між ними. Так за даними NAVC відносини з жертвою у переважній більшості (53%) були на рівні знайомства чи відносин клієнта з повією. Незнайомці стають жертвами у 31,5% випадків, а «цілові» жертви, тобто такі що обрані убивцем, проте не знайомі з ним складають 11,7% випадків.<sup>70</sup> Тому випадки вчинення убивств з мотивів ревнощів, образи помсти, чи іншій особистій основі не стосуються досліджуваної категорії убивств. Наприклад, особа, що ненавидить проституток, вважає їх дії аморальними і очищує від них світ кардинально відрізняється від чоловіка, що вбиває за зраду, навіть неодноразово протягом певного часу. Помітно, що обома керувало почуття ненависті, однак перший сприймав жертв знеособлено, і вбивство таких осіб приносило йому задоволення або не суперечило його системі цінностей, тоді як останнього з жертвою пов`язують особисті стосунки.

Найбільш доцільним, на нашу думку є виділення мотиву задоволення (гедоністичного) при характеристиці суб`єктивної сторони даних діянь. Сам потерпілий і пов'язані з ним жорсткі маніпуляції (навіть можуть бути специфічні тортури) використовуються як засіб досягнення певного афективного екзальтованого стану, який часто має під собою сексуальну підоснову незалежно від статі потерпілого. Ці стани психіки мають суб'єктивне значення найвищої насолоди і близькі до стану оргазму, який суттєво продовжений за часом⁷¹ Детально питання мотивації будуть розглянуті в наступних розділах.

Таким чином, в іноземній літературі так само немає єдиної думки про сутність серійних вбивств і всіма прийнятого визначення досліджуваного поняття, законодавчо визначення поняття серійне вбивство також не закріплено, хоч і зустрічається в офіційних документах правоохоронних органів. Подібний висновок підтверджує необхідність розробки даного поняття та єдності розуміння сутності серійних вбивств.

Загальним у поглядах науковців є те, що «серійність» вбивств означає, що вони скоєні що скоєні послі­довно, з певним проміжком у часі певною особою при співпаданні мотиву, мети, способу вчинення.

На нашу думку, визначення серійного вбивства повинна включати в себе наступні елементи: (1) дві або більше жертв загиблих під час декількох непов`язаних подій (епізодів) - дискерптивність (2) Заподіяння смерті потерпілому, під час вбивство, приносить злочинцю насолоду, знімає психологічну напругу або іншим чином відповідає системі цінностей порушника 3) наявність об`єктивних ознак, що дозволяють припускати можливість їх вчинення однією особою (-ами). (4) вбивства не сталося під час воєнних дій та не є масовими убивствами.

Таким чином можемо запропонувати наступне визначення. Серійне убивство – вчинене 1-єю чи більше особами послідовне умисне позбавлення життя двох чи більше людей з гедоністичних мотивів, кожне з яких є окремими епізодами, дискретними у часі, причинах та місці однак наявні зв’язки між нимим дають достатні підстави вважати вчинення їх однією особою (-ами).

На основі аналізу літературних джерел варто видалити наступні ознаки серійних убивств:

1. Наявність 2-х чи більше жертв;

2. Роздільність у часі та наявність «періоду охолодження» між убивствами;

3. Переживання убивцею особливого психоемоційного стану під час убивства, та отримання задоволення нарцистичних потреб;

4. Жертва деперсоніфікується, однак у деяких випадках може мати символічне значення певної особи;

5. Кожен епізод має самостійне значення і не є пов`язаним х попереднім причиновими зв’язками

6. Протягом усієї серії убивств простежується наявність «індивідуального почерку».