3. Покриття бігових доріжок

Існують водопроникливі і водонепроникливі конструкції покриттів бігових доріжок.

Водопроникливі конструкції бігових доріжок застосовувались ще у давнину на стадіонах Давньої Греції и Давнього Риму. В сучасних умовах вони облаштовувались у найпростіших майданчиках, стадіонах. Такі покриття здатні всмоктувати і фільтрувати дощові і талі води. Для верхнього покриття такого типу доріжок використовували гар (гарева доріжка), кокс (коксо-гарева доріжка), спеціально обпечена подрібнена глина, червона цегла (керамічна доріжка), тирса (тирсова доріжка – для тренувань і розминки спортсменів) тощо.

До водонепроникливих відносяться резинобітумні, асфальторезинові, синтетичні покриття. Перші два різновиди покриттів широко використовувались у другій половині ХХ ст.

Перші синтетичні покриття були використані на Олімпійських іграх у Мехіко (1968 р.), тоді вперше був застосований тартан. До синтетичних покриттів також відносять – рекортан, рездор, спортан тощо. Такі покриття витримують температури від -20°до +45°. Покриття є листовими або наливними товщиною у 15 мм.

Найважливішим моментом у експлуатації бігових доріжок є швидке видалення атмосферної води. Для цього вздовж внутрішньої доріжки влаштовується дренажна мережа – ґрунтова, щебенева або трубна. Окрім того, при експлуатації доріжок слід регулярно замінювати пошкоджені ділянки покриття, заповнювати отвори від шипів від 5 до 30 мм, заливати тріщини спеціальними мастиками.

4. Місця для легкоатлетичних стрибків

Місця для стрибків – сплановані земельні ділянки, що складаються з доріжок і майданчиків для розбігу зі спеціальним покриттям, стаціонарних і інвентарних місць і ям для приземлення, вільних зон по периметру та відповідного обладнання.

Догляд за місцями для стрибків. Доріжки для розбігів для стрибків і метань ремонтують і обслуговують так само, як і бігові доріжки. У ямах для стрибків протягом усього літнього сезону слід 1-3 рази замінювати пісок. Один раз на тиждень пісок слід перекопувати на усю глибину і добре розрихлювати. Перед заняттями верхній шар розрихлюють і вирівнюють. На змаганнях ці операції виконують перед кожним стрибком.

Місця для приземлення для стрибків у висоту покриваються брезентовим чохлом, а у зимовий період розбираються і зберігаються у приміщенні.

Ящик для упору жердини на зиму засипається піском або закривають кришкою.

5. Місця для легкоатлетичних метань

Місця для всіх типів метань снарядів и штовхання ядра розташовані в окремих секторах спортивного ядра стадіону, а на окремих спортивних майданчиках для них відводяться спеціальні ділянки.

Поверхня сектора для приземлення диску, молоту, спису, гранати і м’яча повинна бути рівною, вільною від сторонніх предметів, м’якою – ґрунтовою або трав’яною, а для приземлення ядра – трав’яною, ґрунтовою або іншою, на якій ядро при падінні залишає чіткій слід.

Розмітка секторів для приземлення здійснюється дугами, які вказуються відстань від місця метання – внутрішньої сторони кілець або криволінійної планки. Ширина лінії розмітки білого кольору 5 см входить до відмічаємих розмірів. Бічні лінії секторів також розмічаються лініями шириною 5 см, але не входять до розмірів секторів.

Кордони секторів для приземлення снарядів розмічують білими лініями. Якщо сектори для приземлення снарядів знаходяться на футбольному полі, то розмітка виконується лише білими зйомнимим лініями. На дальніх кінцях ліній встановлюються секторні прапорці.

У зимовий період кола для метань прикривають спеціальними ковпаками із покрівельного матеріалу на каркасі.