2. Планування в діяльності спортивних споруд

Планування дає можливість рівномірно розвивати матеріально-технічну базу фізичної культури і спорту, розумно використовувати потужності спортивних споруд, цілеспрямовано організовувати навантаження спортивних майданчиків, спортивних залів, басейнів та інші, обачливо використовувати грошові кошти, устаткування, спортивний інвентар.

Планування допомагає з найменшими витратами експлуатувати спортивні споруди і розвивати їх потужності.

Існують 2 види планування:

-       перспективне, таке, що складається на 5 років і більше. У системі фізичної культури і спорту перспективні плани по розвитку мережі спортивних споруд, а також по проектуванню великих спортивних комплексів розробляються головним чином на рівні держави, області та міст країни;

-       поточне – на 1 рік. Поточні плани повинні бути на кожній спортивній споруді.

Кожна спортивна споруда в своїй діяльності керується:

-       рішеннями і вказівками, ухвалами і розпорядженнями Уряду;

-       ухвалами, наказами, вказівками і інструкціями відповідного комітету з фізичної культури і спорту;

-       розпорядженнями організації, у веденні якої знаходиться спортивна споруда.

Поточний план кожної спортивної споруди, перш за все, повинен бути тісно пов’язаний і узгоджений з планом навчально-спортивної роботи колективу фізичної культури або організації, якій належить дана спортивна споруда, а потім з керівними фізкультурними і спортивними організаціями району, міста, області (для крупних спортивних комплексів державного значення).

Поточний план роботи спортивної споруди включає розділи функціональної діяльності, що визначаються Положенням про спортивну споруду.

Поточний план обговорюється та затверджується на зборах працівників споруди , а потім розглядається керівною організацією до якої належить спортивна споруда, де остаточно затверджується керівництвом.

В план входять такі розділи:

1. Організаційно-масова робота.

2. Навчально-спортивна робота.

3. Спортивно-масові заходи.

4. Планово-фінансова робота.

5. Пропаганда фізичної культури і спорту.

6. Благоустрій, ремонт, реконструкція.

7. Медичне обслуговування і техніка безпеки.

8. Матеріально-технічне забезпечення.

Кожний з даних розділів плану вирішує певні задачі діяльності спортивної споруди з урахуванням його розвитку, впорядкування, оснащення, правильної експлуатації, нормального завантаження і беззбиткової фінансової діяльності.

Розділ «Організаційно-масова робота» включає:

-       складання планів роботи окремих ділянок споруди;

-       розробка інструкції та правил поведінки спортсменів, відвідувачів;

-       створення громадських органів при споруді (Рада стадіону, Палацу спорту, клуб уболівальників тощо).

Розділ «Навчально-спортивна робота» включає питання організації і проведення роботи:

-       спортивних секцій по різних видах спорту;

-       груп загальної фізичної підготовки, груп навчання плаванню, катанню на ковзанах, лижах тощо.

Планована на певний термін (спортивний сезон, квартал, півріччя) сітка навчально-тренувальних занять по днях, тижнях, десятиденках або місяцях згідно годинного навантаження груп, що займаються на споруді називається графіком завантаження спортивної споруди.

Найбільш поширеним є тижневий графік завантаження спортивної споруди.

На комплексних спортивних спорудах графіки завантаження окремих спортивних споруд зводяться в загальний єдиний розклад занять по видах спорту. Графіки завантаження і розкладу занять вивішуються на видних місцях, легко доступних відвідувачам.

Розділ плану «Спортивно-масові заходи» включає зведений календарний план всіх спортивних змагань, складається на сезон або поточний місяць і також вивішується на видному місці.

Розділ «Планово-фінансова робота» є одним з найголовніших розділів діяльності спортивної споруди. Основним документом в планованих фінансових операціях вважається кошторис доходів і витрат спортивної споруди.

Перша частина кошторису «доходи» включає статті доходів від різних заходів, що проводяться на спортивній споруді. До них відносяться збори від вхідної плати на спортивні змагання, свята і інші видовищні заходи (концерти, естрадні і циркові уявлення, демонстрація кінофільмів, різні показові виступи спортсменів). Для більшості спортивних споруд основною статтею доходів є здача в оренду наявних спортивних споруд колективам фізичної культури, спортивним клубам, учбовим закладам і іншим організаціям.

Годинна ставка орендної плати розраховується за формулою:

Ог = ( Ев + П ) : Кд : Кг

де:

Ев – експлуатаційні витрати, що включають в себе плату за утримання спортспоруди (за гаряче та холодне водопостачання, опалення, водовід (каналізацію), телефонізацію, газифікацію і т.д.) витрати на заробітну плату працівникам споруди з врахуванням податків, в держстрах, амортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт, інші витрати;

П – плануємий прибуток – становить до 30% від експлуатаційних витрат;

Кд – кількість робочих днів в рік (280 - басейн, 300 - манеж);

Кг – кількість годин роботи в добу (10 год).

Крім того, в кошторис доходів входять збори від вхідної плати на катки, від платних груп по загальній фізичній підготовці, платних спортивних груп по видах спорту, груп навчання плаванню, катанню на ковзанах (абонементні групи), від здачі на прокат інвентарю і устаткування і ін.

У доходи деяких крупних спортивних споруд входить прибуток, що отримується від підлеглих йому виробничих підприємств (значків і сувенірів, спортивного інвентарю і спортивного устаткування), а також майстерень по ремонту спортивного інвентарю і устаткування (крапка і клепка ковзанів, установка кріплень на лижах, ремонт веломашин, човнів і т. п.).

Однією з основних статей витрат є витрати пов’язані з утриманням спортспоруди: оплата вартості електроенергії як для освітлення так і для електросилових установок, холодного водопостачання, каналізації, опалення та підігрів води, телефонізації, радіо, телебачення, пожежної та охоронної сигналізації, вивозка сміття тощо.

Наступною плановою статтею витрат є заробітна плата штатному адміністративно-управлінському і виробничому персоналу, а також нештатному складу тих, що працюють.

Ставки штатному та позаштатному персоналу затверджуються постановою Кабінету Міністрів.

Кількісний перелік працівників спортивної споруди з вказівкою сум місячних і річних окладів називається штатним розкладом.

Штатний розклад складається керівництвом спортспоруди в момент вводу споруди в експлуатацію. Він повинен бути затверджений вищестоящою організацією та фінансовими органами виконкому. Після затвердження фонд заробітної плати вноситься в кошторис витрат спортспоруди. При проведенні реконструкції спортспоруди або зміни кваліфікації штатний розклад може бути змінений.

Стаття видатків «Амортизаційні відрахування» має особливе значення для всіх спортивних споруд, що знаходяться на державному бюджеті.

Амортизаційні відрахування – відрахування частини вартості основних фондів для відшкодування їх зносу, тобто для їх відтворення, шляхом віднесення (списання) на собівартість продукції згідно з існуючими нормами. Амортизаційні відрахування є елементом витрат виробництва і поділяються на дві частини: амортизаційні відрахування для повної заміни основних фондів (реновації) і відрахування на капітальний ремонт та модернізацію.

Сума відрахувань залежить від балансової вартості споруди і термінів його служби. Балансова вартість – це оцінка основних фондів (вартість будівель і споруд, устаткування, механізмів, транспортних засобів тощо) в грошовому виразі.

Амортизаційний фонд може витрачатися тільки на повне відновлення основних фондів (на, реновацію) або на капітальний ремонт їх, включаючи і модернізацію. Причому на відновлення або капітальний ремонт встановлюються різні норми амортизації.

Пропаганда ФК і спорту на спортспорудах. Кожен стадіон, басейн, лижна база або будь-яка інша спортивна споруда – це не тільки місце, де регулярно проводяться спортивні змагання, планова навчально-тренувальна робота але і культурно-оздоровчий об’єкт, призначений для широких верств населення.

До методів пропаганди на спортспорудах відносяться рінзі види усної та наочної інформації, тематичні бесіди і доповіді по місцевому радіо, музичні передачі, виховна робота, організація та проведення змагань, спортивних і масових громадських свят.

Спортивна споруда повинна мати стіни оформлені наочною агітацією, фотовітрини, плакати, транспаранти, стенди з газетами тощо.

До наочної агітації відносяться:

-       вивіска з назвою споруди;

-       розрядні нормативи;

-       рекорди України, міста, області, спортивного клубу, колективу фізичної культури, споруди;

-       таблиці розіграшу першості, кубка;

-       хід поточних змагань;

-       об’яви про набір в спортивні секції та абонементні групи;

-       розклад занять по видах спорту;

-       календарний план заходів, що будуть проводитись на спортспоруді;

-       інструкція або правила поведінки на спортспоруді.

Оформлення може бути постійним, сезонним або періодичним – пов’язане з певним заходом.

Найбільш дієвою формою пропаганди фізичної культури і спорту є чітка організація і проведення змагань або спортивних свят. Підготовка цих заходів повинна проводитись за добре розробленим планом узгодженим і затвердженим вищестоящими організаціями.

Ремонтні роботи на спортивних спорудах. За характером і об’ємом розрізняють капітальний і поточний ремонт.

До капітального ремонту відносяться роботи пов’язані із заміною всіх або окремих конструктивних, головних, ведучих елементів та вузлів будинків, споруд, обладнання.

При поточному ремонті оновлюються окремі конструктивні елементи споруди (побілка, фарбування тощо). Він проводиться систематично, періодично між ремонтами (капітальним).

Існують два види капітального ремонту:

-       комплексний ремонт (основний вид капремонту) передбачає одночасне поновлення зношених конструкцій, оздоблення, інженерного обладнання і підвищення ступеню благоустрою. Прикладом може бути заміна поверхневого шару (спецсуміші) на майданчиках для ігор, прочищення дренажного шару футбольного поля, повне дернування його тощо;

-       до вибіркового капремонту відносяться роботи по дернуванню вибитих місць на футбольному полі (штрафний майданчик, центральна частина поля), добавлення спецсуміші на доріжки легкоатлетичного манежу ядра, ремонт вибитих місць на ігрових майданчиках.

До капремонту відносяться також роботи по реконструкції і благоустрою спортивної споруди.

Поточний ремонт. Всі види ремонту, що здійснюються з періодичністю менше одного року відноситься до поточного ремонту. Роботи по поточному ремонту поділяють: на поточний профілактичний ремонт, що розраховується заздалегідь і планується по об’єму і часу його виконання і поточний непередбачений ремонт, що виконується терміново.

Для проведення профілактичного ремонту складається графік виконання робіт на кожний місяць року. В графік повинні бути включені роботи по підтриманню санітарно-гігієнічних умов на спортспоруді (побілка, фарбування допоміжних приміщень, поливання відкритих майданчиків, волога протирка підлоги залів і т.д.)

Скласти правильний і повний перелік заходів по усуненню виявлених дефектів в графіку поточного ремонту дозволяє систематичний огляд споруди.

До поточного непередбачувального ремонту належать роботи по відновленню зруйнованих елементів спортспоруди внаслідок стихійного лиха, або різкої зміни погодних умов (зливи, мокрого снігу, сильних морозів, відтаювань тощо) та аварій (прорив водопровідних мереж, засмічення каналізаційних мереж, пошкодження електромереж, тепломереж).

Поточний ремонт та сезонна підготовка спортспоруд виконується переважно силами працівників, при необхідності за рахунок коштів передбачених фінансово-господарським планом на ремонт.

Своєчасне виконання поточного ремонту є основою правильної технічної експлуатації і попередженням передчасного виходу споруди із ладу. Тому необхідно проводити систематичні спостереження, особливо за місцями, що найбільше підлягають зносу.

Організація медичного контролю на спортивних спорудах.

Відповідно до «Положення про лікарський контроль за особами, які займаються фізичною культурою і спортом» обов’язковою умовою проведення занять фізичною культурою і спортом є медичний контроль. Будь-яка спортивна споруда є місцем навчально-тренувального процесу і змагань, отже, діяльність медичного персоналу є обов’язковою.

У обов'язки медичного контролю входять:

1) спостереження за станом здоров’я учасників навчально-тренувальних занять і змагань;

2) санітарно-попереджувальний і поточний нагляд за місцями і умовами проведення навчально-тренувальних занять і змагань, участь в заходах щодо профілактики травматизму;

3) медико-санітарне забезпечення змагань;

4) лікарська консультація і санітарно-освітня робота з питань фізичної культури і спорту;

5) агітація і пропаганда серед відвідувачів спортивних споруд фізичної культури і спорту.

Форма організації медичного контролю залежить від категорії спортивної споруди, її потужності і адміністративного значення. Тому і здійснення контролю може забезпечуватися різним чисельним складом (одним медичним працівником, групою на чолі із завідуючим медичним пунктом, головним лікарем).

Робота медичного персоналу на спортивній споруді або в місцях спортивних змагань поза його територією повинна починатися мінімум за 30 хв. до початку заходу і закінчуватися після закінчення тренувань або змагань.

Для медичного персоналу, обслуговуючого спортивну споруду, виділяються спеціальні місця або приміщення, які повинні бути відповідним чином чітко позначені.

Медичний пункт повинен складатися з двох кімнат: перев’язувальної, обладнаної відповідно до вимог хірургічних кабінетів, і кімнати для лікаря або чергового медичного працівника.

На віддалених окремих спортивних спорудах комплексної спортивної бази (ігрові майданчики, футбольне поле, місця для легкої атлетики тощо) за відсутності медичних пунктів встановлюються аптечки (шафки) з мінімально необхідним набором медикаментів і перев’язувального матеріалу (настоянка йоду в ампулах, кровоспинний джгут, 2 – 3 індивідуальних перев’язувальних пакету, нашатирний спирт в ампулах, марлеві бинти). Поблизу повинні находитись ноші. Шафка позначається ясно видимим червоним хрестом.

На медичному пункті спортивної споруди обов’язково повинні бути телефон внутрішнього або міського зв’язку, а також черговий телефон для термінового зв’язку з міськими медичними установами швидкої допомоги.

Всі організації, у веденні яких знаходяться спортивні споруди, перед початком занять в кожному сезоні отримують від місцевої санітарно-епідеміологічної станції або її відділу дозвіл на проведення занять або змагань по фізичній культурі і спорту на даній спортивній споруді. Нові спортивні споруди вводяться в дію з дозволу органів санітарної служби і за узгодженням з місцевим лікарський-фізкультурним диспансером.

Матеріально-технічне забезпечення.

Основною частиною матеріально-технічної бази фізичної культури і спорту є спортивні споруди з їх повним оснащенням: спеціальним обладнанням, інвентарем, без яких не можливий педагогічний навчально-тренувальний процес і проведення змагань. Інвентар та обладнання спортивних споруд за специфікою і призначенням поділяється на: господарський, спортивний, інженерно-технічний, медичний, протипожежний, художньо-оформлювальний.

Господарський інвентар і обладнання: прибиральний, ремонтний, транспорт (спеціальні машини), допоміжні пристрої для підготовки спортспоруд до занять і змагань.

Інженерно-технічне обладнання: обладнання котельні, теплових вузлів, опалювальної системи, мережі електроосвітлювальної системи, пристрої кондиціювання повітря, радіотрансляційні, телефонні вузли з мережами зв’язку, підйомні (ліфти, канатні дороги), електронно-інформаційні, санітарно-технічні пристрої.

Спортивне обладнання, інвентар: є найбільш багаточисельним і головним в оснащені спортивних споруд. Кожна спортспоруда повинна мати комплекс табельного спортивного інвентарю і обладнання згідно норм забезпечення. Спортінвентар і спортобладнання випускають різними галузевими підприємствами у відповідності з вимогами державних стандартів і технічних умов (ТУ), що відповідають міжнародним вимогам.

Довговічність спортінвентарю, обладнання і можливість його довгого використання залежить від правильної підготовки до експлуатації, відповідного догляду і особливо зберігання.

Складські приміщення, повинні бути чистими, сухими з постійною температурою повітря від +12-15ºС до +15-20º С та вологістю повітря – 50-60 %.

Щоденний огляд обладнання і інвентарю проводиться після закінчення занять на спортспоруді. Огляду підлягають всі найбільш навантажені вузли і деталі приладів.

Періодичний огляд і обслуговування включає в себе повне розбирання обладнання із заміною деталей та вузлів (якщо необхідно) чищення і змазування, підготовку до довготривалого зберігання. Для приладів, що часто експлуатуються обстеження і догляд проводиться 1 раз в 1-2 місяці, для інших – 1 раз в 3-4 місяці, а сезонне обладнання – 1 раз в сезон.

Для ремонтно-попереджувальних робіт і догляд за спортивним обладнанням і інвентарем необхідно мати відповідний технічний персонал і відповідне обладнання.

Медичне обладнання і інвентар: спеціальне обладнання, інвентар і медикаменти медичних кабінетів, медичних пунктів, медичних постів.

Протипожежне обладнання: пожежні крани, стволи, пожежні рукави, вогнегасники, ящики з піском. Пожежні щити (багри, лопати, сокира, ломи, відра тощо).

Художньо-оформлювальне обладнання: панно, стенди, дошки пошани, таблиці, прапори тощо.