2. Розвиток спортивних споруд у Античній Європі

В Античній Греції храми, майданчики для ігор та святкувань спочатку будували за містом. Пізніше почали споруджувати їх і у межах міст.

Гімнасії – найдавніші об’єкти фізичної культури Греції являли собою відкриті майданчики, обсаджені деревами, в тіні яких мали змогу відпочивати учасники і глядачі.  Назва пішла від грецького слова «гімнасіо» - оголений, оскільки гімнастика у греків була вправами оголеного тіла.

Гімнасії призначались не лише для фізичних вправ, але і для розумових занять. З ІІІ ст. до н. е. поруч із гімнасіями почали будувати криті колонади (ксістоси) для занять під час негоди, а також палестри.

Палестри – прямокутні майданчики, обмежені колонами із прибудованими до них приміщеннями для переодягання, купання, лекцій та занять. Найбільше приміщення мало назву ефебій, там проходили зібрання, заняття гімнастикою у холодну пору року.  Пізніше за зразком грецьких палестр будували казарми для гладіаторів.

Греки приділяли великого значення гігієні тіла, а саме – миттю після занять фізичними вправами, тому гімнасії і палестри намагались будувати біля природних водойм. Відтак, у палестрах влаштовували ванни для рук і ніг, душі з проточною водою, сухі бані (які винайшли спартанці), купальні та, навіть, плавальний басейн (Олімпія, V ст. до н. е.).

Гімнасії і палестри виконували функцію навчально-виховного закладу для молоді, тому при будівництві увага приділялась і художньому оформленню будівель. Давні гімнасії і палестри у будувались задовго до н. е., і у своєму первинному вигляді не збереглися до наших днів, оскільки були значно перероблені у класичний і римський періоди Греції (Х ст.).

В різних містах Стародавньої Греції влаштовувались спортивні змагання: в Афінах проводили Панафінейські ігри, в Дельфах – Піфійські, в Істмосі – Істмійські, в Олімпії – Олімпійські, що значною мірою вплинуло на будівництво спортивних споруд. Так, для проведення такого роду змагань розпочало будівництво стадіонів. Назва походить від давньогрецької міри довжини – стадії, яка дорівнювала 600 грецьких футів (близько 176-200 м) – відстані, яку, згідно легенди, пробігав Геракл між вдихом і видихом.

Спочатку стадіони будувались для бігу на одну стадію, згодом на дві і більше стадій. Першим стадіоном спорудженим із місцями для глядачів і суддів, вважається стадіон в Олімпії (350 р. до н. е.), який з часом багато разів перебудовувався згідно змін у правилах змагань.

Спортивні арени перших стадіонів планувались у формі подовженого прямокутника із декількома паралельними біговими доріжками, довжина яких обмежувалась кам’яними колонами. Лінії старту і фінішу облаштовувались кам’яними плитами, із двома борознами для відштовхування на місці старту.

Форми арен стадіонів змінювались, оскільки крім змагань з бігу до програм ігор згодом вводились змагання з боротьби, бою навкулачки, метань, багатоборств. Відтак в одному кінці прямокутника арени почали влаштовувати напівколові майданчики. Навколо арени греки будували кам’яний борт і канал для відводу дощової води. Таким чином трибуни відділялись від арени. Часто поруч з відвідним каналом влаштовували резервуар з питною водою. Місця для глядачів обладнувались на природних підвищеннях – схилах та пагорбах.

В елліністичний період арена стадіонів почали надавати форму подовженої підкови.

Стадіони відігравали велику роль у суспільному житті греків, оскільки використовувались і для релігійних та політичних зібрань та святкувань.

Третій тип спортивних споруд давніх греків – іподроми, які призначались для проведення змагань із їзди верхи та перегонів на колісницях.

Вони мали форму подовженої підкови. Давньогрецькі стадіони до наших днів не збереглися.  Відомий лише іподром в Олімпії.

Також у давні Греції будували цирки, які поєднували у собі функції стадіону і іподрому. Перші давньогрецькі цирки були побудовані у період елліністичного впливу у Римі. Найвідоміший з них – Циркус Максимус, збудований у 1 ст. н.е.

Олімпійські ігри давнини відбулися 293 рази. Програма цих ігор розпочавшись із дистанції бігу на одну стадію, стрибків, метань і боротьби, увесь час розширювалась і ускладнювалась. Дистанції у бігу були продовжені до 2, 6, 24 стадій, уведено пентатлон (п’ятиборство), що включав біг, метання диску і спису, змагання у стрибках і боротьбі. Згодом до програми ігор включили бій навкулачки, вільну боротьбу, перегони на колісницях та верхи, біг із зброєю. Означене потребувало удосконалення місць проведення змагань, облаштування нових спортивних споруд.

У ІІ ст. до н.е. майже усі країни Середземномор’я знаходились під владою римлян. Античний Рим у період республіки, а потім і імперії відрізнявся високим рівнем інженерно-технічної майстерності. Всі спортивні споруди будувалися всередині поселень. Амфітеатри будувались у вигляді майданчиків, в яких сцени для видовищ будувались ізольовано від трибун і мали свої власні комунікації. Вони призначались для боїв зі звірами та гладіаторів. Римські стадіони – Капітолій, Марсово поле, Колізей тощо розраховувались на велику кількість відвідувачів. Наприклад, Колізей представляв собою цирк, який вміщував до 50 тис. глядачів.

Амфітеатр Колізею вміщував одночасно 50 тис. глядачів у 56 рядах. Всі трибуни амфітеатру ділились за допомогою кільцевих проходів на 5 ярусів з 80 виходами, що давали можливість евакуювати глядачів протягом 8 хв. (за сучасними показниками). Архітектурне рішення, що його застосували у Колізеї, використовується при будівництві стадіонів і у наш час: велика кількість входів розташована рівномірно по всьому периметру будівлі. Колізей втратив дві третини своєї первісної маси, але і досі лишається велично спорудою.

Дуже популярними спортивно-розважальними закладами стародавнього Риму були терми (від грецького «термо» - гарячий).

Основною складовою терм були купальні приміщення, також облаштовувались приміщення для фізичних вправ, відпочинку, концертні зали та, навіть, бібліотеки. В термах омовіння і купання поєднувалось із розумовими і фізичними вправами.

Занепад Римської імперії, що спричинив розпад рабовласницького ладу, відкрив шлях зародженню раннього християнства, для якого пріоритетами у архітектурі стало спорудження релігійних храмів. Християнство заперечувало культ людського тіла та його гармонійного розвитку, спортивні ігри та змагання були скасовані, спорт втратив своє першочергове значення і в середні віки почав використовуватись лишу у навчанні військовій справі або охоті на крупного звіра. Будівництво спеціальних спортивних споруд зовсім припинилось. Басейни почали використовуватись лише для хрещення, а великі спортивні споруди, які  вимагали постійного догляду поступово занепадали і руйнувалися.

В епоху середньовіччя, наприкінці 10 ст., коли лицарські турніри і сутички стали основною формою військової підготовки, доступної лише для знаті, поблизу палаців на відкритих майданчиках та галявинах облаштовувались природні ділянки з примітивними трибунами для проведення військових змагань.

Майданчики такого типу облаштовувались і безпосередньо на міських площах  та у дворах замків.

Лише за багато років людство звернеться до будівництва спеціальних спортивних споруд. Проте велика частина досвіду будівництва спортивних споруд зникла назавжди.