Тема: Загальна характеристика, історія розвитку та класифікації спортивних споруд

План.

1. Спортивні споруди первісних народів дорелігійного періоду.

2. Розвиток спортивних споруд у Античній Європі.

3. Розвиток та основні проблеми спортивних споруд сучасного олімпійського спорту.

4. Класифікації спортивних споруд.

5. Структура фізкультурно-спортивної споруди.

6. Основна термінологія спортивних споруд.

В сучасному урбанізованому суспільстві фізична культура відіграє компенсаторну роль у процесі зниження фізичної активності населення. Як діяльність, що пропонує систему цінностей, корисних для кожного, фізична культура дає можливість змінити монотонний спосіб життя сучасної людини.

Однією з основних умов функціонування системи фізичного виховання є наявність мережі фізкультурно-спортивних споруд. Мережа фізкультурно-спортивних споруд вважається найскладнішою, найоб’ємнішою та найрізноманітнішою серед решти мереж обслуговування населення. Вона є складовою усіх структурних елементів населених місць від початкового рівня (найпростіші прибудинкові майданчики, приміщення для оздоровчих занять, що вбудовані у перші поверхи будинків) до найкрупніших загальноміських та заміських споруд, олімпійських комплексів.

Соціальні зміни у суспільстві в процесі його історичного розвитку сприяли появі нових видів фізкультурно-оздоровчих та дозвіллєвих занять. Це потребувало відповідної мережі місць та споруд для їх проведення. Отже, фізкультурно-спортивні споруди – це система, що постійно змінюється із розвитком суспільства. Сьогодні, приміром, у суспільстві спостерігається чітка інтеграція культурних і спортивних видів діяльності із збільшенням частки активного проведення дозвілля.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку людства фізкультурно-спортивні споруди використовуються усіма віковими і соціальними верствами населення, від дошкільного до пенсійного віку, від абсолютно здорових спортсменів до інвалідів, від мешканців сільської місцевості до населення найкрупніших міст.

1. Спортивні споруди первісних народів дорелігійного періоду

Виникнення фізичного виховання відноситься до найдавнішого до релігійного періоду в історії людства. Археологи знаходять сліди діяльності прадавніх людей, які свідчать про їх свідоме фізичне удосконалення. Це: спеціальні місця (майданчики) на лоні природи, списи, диски, кременеві сокири тощо.

Удосконалення засобів полювання стало одним з перших матеріально виражених дій людини. Камінь, сук дерева, палиці були найпершим допоміжним знаряддям людини. Наскальні малюнки зображують сцени полювань та підготовку до них у прадавніх народів – фізичні дії спрямовані на влучення зброєю у ціль. Таким чином людство прагнуло створити моделі тренувальних рухів, які б забезпечували успіх майбутнього полювання.

Наскальний малюнок слона зі схематичним зображенням серця, знайдений у печері Кастильо (Астурія) вважається одним з перших навчальних посібників. Вчені допускають, що печери є попередниками сучасних тирів і стрільбищ.

Згодом для ритуальних танців і ігор людині потрібні були прості, але спеціально обладнані майданчики. Вченими віднайдені засоби підготовки до подібного роду змагань та заходів. Бігати вчили на відкритій місцевості (часто у змаганні із тваринами), для лазіння використовували спеціально сплетені з ліан драбини, для метання – легкі диски з кори евкаліпту, зменшені дротики, бумеранги.

Отже, фізичні вправи у давнину переважно мали культовий характер та були пов’язані з гігієною, також використовувались у військовій підготовці та іграх і розвагах.

Загалом зі збережених до теперішнього часу зображень на зброї, предметах побуту: стрілок, що натягує лук, метає камінь чи диск; люди, які грають у м’яч чи борються, можна представити конструкцію місця, на якому відбувались зазначені фізичні дії – своєрідної арени. Це був ущільнений майданчик, обмежений кам’яними стовпами, який називався кромлехом.

Кромлехи слугували ареною для змагань та публічних виступів і були прообразом сучасних стадіонів та театрів. Такі майданчики були у народів Америки, Австралії, Африки, Сибіру, Крайньої Півночі.

В архітектурі Давнього Єгипту, Азії віднайдені будівлі для кінноспортивних змагань, в розкопках поселень майя і ацтеків – спортивні  майданчики для ігор, кам’яні кільця на стінах для гри у м’яч, споруджені за тисячу років до нашої ери.

Речі, які слугували в давнину для ігор і спортивних змагань мали культове значення і дають нам уяву про розуміння пращурами сил природи. Наприклад, диск у індіанців символізував сонце; гра у м’яч у ацтеків була алегорією боротьби дня і ночі, світла і темряви, ігровий майданчик символізував небо, м’яч – всесвіт.

Гумовий м’яч, який використовували індіанці Америки ще у третьому сторіччі до н. е. і який був основою фізичних вправ, став праобразом ігор у сучасний еластичний м’яч. На стінах давніх мексиканських ігрових арен (археологами віднайдені майданчики довжиною 160 м та шириною 69 м, бічні сторони огороджені кам’яними стінами) знайдені кільця, прикріплені перпендикулярно до стін, які можна вважати попередниками баскетбольного кошика. На території сучасної Мексики, Гватемали, Гондурасу розповсюдження набула гра з м’ячем „пок-та-пок”, яка вважається пращуром сучасного баскетболу.