Національна академія статистики, обліку та аудиту

Факультет обліку та аудиту

Кафедра теорії бухгалтерського обліку

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ

«Бухгалтерський облік»

Варіант №5

Виконала: студентка 3 курсу

заочної форми навчання

Групи ОАб 14.30

Омельчук Тетяна Олександрівна

Номер залікової книжки: №32

Київ – 2015

 

Варіант № 5

I. Теоретична частина

Завдання 1.

Що таке облікова політика підприємства?

Наведіть принципи бухгалтерського обліку.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган, який здійснює керівництво підприємством. Дотримання законодавства при ви конанні господарських операцій несуть їх власники.

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника.

Основна мета облікової політики це забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотримання принципів, встановлених законодавством.

Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С)БО і повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.(змінюються статутні умови, змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО, нові положення достовірно відображають події).

Найважливішими у бухгалтерському обліку в Україні є принципи:

автономності, безперервності, доказовості, грошо­вої оцінки, собівартості, обачності, закріплення власності, дискретності, нарахування, суттєвості, правомочності, відпо­відності, облікової політики, реалізації, періодизації та ін.

Принцип автономності означає, що суб'єкт господа­рювання веде облік своєї діяльності автономно, незалежно від засновників (власників капіталу). Відповідно до націо­нального законодавства складає бухгалтерську (фінансову) звітність, визначає результати господарювання, несе майно­ву і правову відповідальність перед контрагентами, сплачує податки, здійснює розрахунки з працівниками за виконані роботи, з дебіторами і кредиторами, банками, іншими кредит­ними установами та інвесторами. Суб'єкт господарювання повинен додержувати принципу автономності у всіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми.

Принцип безперервності полягає у тому, що під­приємство відповідно до його засновницьких документів має намір вести свою господарську діяльність безперервно і пос­тійно, відображаючи її у системі бухгалтерського обліку. Господарські засоби згідно цього принципу відображаються в обліку і балансі за оцінкою їх фактичного придбання, влас­ного виробництва, а не за ринковою ціною в окремі періоди року. Доходи і витрати відображаються в обліку і звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства, забезпечує довіру до нього акціонерів, інвесторів для вкладання капіталу. У разі припинення діяльності підприємства безперервність відоб­раження результатів його фінансово-господарської діяль­ності гарантує від лжебанкрутства та інших негативних випадкових явищ.

Принцип доказовості результатів господарювання та використання власного і залученого капіталу ґрунтується на застосуванні суцільного документування всіх госпо­дарських операцій на підприємстві. При цьому первинні доку­менти, де зафіксовано факт здійснення господарської опе­рації відповідно до нормативно-правових актів, повинні мати обов'язкові реквізити, які стверджують їхню юридичну дока­зовість. Зокрема, це стосується підписів посадових осіб, які дали дозвіл на виконання господарської операції, наявність підписів матеріально відповідальних осіб, які виконали певну операцію тощо.

Завдання 2.

Дайте характеристику етапам облікового процесу.

Наведіть приклади регістрів (хронологічних, систематичних, комбінованих).

Обліково-аналітичний процес - це сукуп­ність процедур перетворення первинної інформації про господарські процеси, які здійснюють підприємці з метою активного впливу на їх постійне удосконален­ня для підвищення ефективності господарювання.

Організаційна стадія обліково-аналітичного процесу включає: вибір форми бухгалтерського обліку; формування бухгалтерії, розробку посадових інструкцій працівників бух­галтерії, вибір форм первинної документації, складання графіка документообороту.

Вибір форм бухгалтерського обліку ґрунтується на тому, що відповідно до чинного законодавства суб'єкти господарської діяльності (юридичні і фізичні особи) самос­тійно вибирають форму обліку з числа затверджених відпо­відними державними органами управління (Міністерством фінансів, Держкомстатом, міністерствами і відомствами).

Формування бухгалтерії проводиться самим підпри­ємцем. Відповідно до законодавства він несе відпові­дальність за правильне і своєчасне відображення в обліку своєї господарської діяльності, визначення її результатів та сплату до бюджету належних податків за даними обліку. У окремих випадках, коли обсяг підприємницької діяльності невеликий, облік веде сам підприємець. Здебільшого підпри­ємець доручає ведення обліку фахівцям із бухгалтерського обліку. Для цього засновник підприємства наймає головного бухгалтера і доручає йому створення окремого підрозділу у структурі підприємства - бухгалтерії. За його завданням головний бухгалтер залежно від обсягу господарської діяльності, яка підлягає безперервному бухгалтерському обліку, планує структуру бухгалтерії, визначає її штатну чисельність.

Технологічна стадія обліково-аналітичного процесу виконує виробничу функцію з переробки первинної докумен­тації про господарську діяльність відповідно до функцій.

бухгалтерського обліку. Складається вона з підготовчого і технологічного етапів.

Підготовчий етап передбачає технологічну підго­товку виробництва обліково-аналітичної інформації за зміс­том, формою і параметрами, передбаченими технічним зав­данням (ТЗ) на створення автоматизованої системи обробки інформації (ACOI) на ЕОМ. При використанні іншої техніки при обробці інформації за заданими програмами процедури виконуваних робіт не змінюються, а лише коригуються їхні часові вимірники.

Технологічний етап - це процес виробництва нової обліково-економічної інформації для управління господар­ською діяльністю, що включає: створення автоматизованого банку даних (АБД) та його актуалізацію; формування первин­ної документації і підготовку її машинних носіїв комплексом технічних засобів; автоматизовану обробку обліково-ана­літичної інформації за програмами обліку, аналізу і контролю.

Завершальна стадія обліково-аналітичного процесу - це реалізація інформаційного продукту, створеного ACOI, яка включає: видачу даних за пріоритетами (керівникові підприємства першочергово); багатопрограмний режим ро­боти ЕОМ при забезпеченні споживачів інформації у реаль­ному масштабі часу; складання бухгалтерської (фінансової) звітності та подання за належністю; фінансовий аналіз госпо­дарської діяльності та видачу даних споживачам; складання податкових декларацій та подання за належністю.

Реєстри бухгалтерського обліку класифікують за на­веденими нижче ознаками.

За характером бухгалтерських записів:

• систематичні- для реєстрації господарських операцій у систематизованому вигляді за однорідними ознаками, тобто в бухгалтерських рахунках. Такі записи ведуть у Головній книзі, де узагальнюють записи за кож­ним рахунком;

• хронологічні - для обліку всіх господарських опе­рацій у календарному порядку їхнього здійснення та оформлення (журнали хронологічного запису господар­ських операцій, Касова книга);

• комбіновані - для одночасного відображення систе­матичних і хронологічних записів (журнали-ордери).

Завдання 3.

Що таке лінійний і шахматний записи в бухгалтерському обліку?

Наведіть приклади.

Записи в облікові регістри можуть бути: прості й копіювальні; ручні й машинні; шахові й лінійно-позиційні.

Прості записи з одним відбитком отримують в одному обліковому регістрі. Простий запис застосовують при веденні Головної книги, карток аналітичного обліку та інших облікових регістрів.

Копіювальні записи забезпечують за допомогою копіювального паперу кілька відбитків. Вони дають відбиток водночас в двох і більше регістрах. Прикладом копіювального запису може бути касова книга, другий примірник якої є звітом касира. Копіювання широко використовують не тільки під час записів в облікових регістрах, а й під час виписування бухгалтерських документів. Це скорочує обсяг облікової роботи, підвищує продуктивність праці працівників бухгалтерії, сприяє зменшенню кількості можливих помилок при переписуванні.

Ручні записи здійснюють в облікових регістрах вручну чорнилом або кульковою ручкою. До ручних належать також записи, що виконують на друкарській машинці.

Застосування обчислювальної техніки забезпечує машинні записи, що економить час обліковців, прискорює облікову реєстрацію та поліпшує її якість.

Шахові записи дають можливість відобразити суму господарської операції за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків одноразовим записом її в обліковому регістрі. Вони відрізняються від звичайних тим, що суму господарських операцій записують лише один раз, а отримують відображення як по дебету, так і по кредиту відповідних рахунків. Цей запис відрізняється наочністю і скороченням кількості облікових записів. Яскравим прикладом цього є записи в журналі-ордері й відомості, що ведуться за журнально-ордерної форми обліку.

Лінійно-позицгйні записи дають змогу показати суму господарської операції за кредитом рахунку у тому самому рядку, що й відповідну їй суму за дебетом. Дебетовий та кредитовий обороти в даному випадку відображають по одній лінії. Застосування лінійно-позиційних записів характерно для обліку розрахункових операцій, оскільки вони забезпечують зручність контролю за своєчасністю розрахунків. Порядок ведення облікових регістрів працівниками бухгалтерії визначається головним бухгалтером підприємства.

Приклад шахового запису:

ЖУРНАЛ ОРДЕР № 8

за липень 2002р.