78.Особливості розслідування вбивств на замовлення.

Вбивство на замовлення — це умисне позбавлення життя потерпілого, яке вчиняється особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке вбивство має специфічний механізм організації та вчинення, часто характеризується відсутністю безпосередніх зв’язків між замовником (організатором) і виконавцем злочину, попередніх стосунків між найманою особою і жертвою (вони не знайомі один з одним, не мають спільних інтересів, убивця не зацікавлений особисто у смерті тієї чи іншої особи, а має у більшості випадків, корисливий мотив).

Узагальнено, за особою-виконавцем (суб'єктом) убивства на замовлення, відповідні злочини можна класифікувати на п'ять груп:

• убивство на замовлення, вчинене кілером-професіоналом;

• убивство на замовлення, вчинене кілером-початківцем;

• убивство на замовлення, вчинене кілером - випадковою особою;

• убивство на замовлення, вчинене кілером-овпсієм (особа, вільна від правил соціуму);

• убивство на замовлення, вчинене дилетантом.

Наведена класифікація має значення для організації розкриття вбивств на замовлення і розслідування відповідних кримінальних справ. Адже спосіб учинення вбивства на замовлення залежить, у першу чергу, від особи виконавця цього злочину.Криміналістична характеристика вбивств на замовлення має певні особливості, що стосуються її окремих елементів та зв’язків між ними. При встановленні одного елемента може бути одержана інформація про ознаки іншого. Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики даного виду злочинів.

Спосіб учинення. Способів позбавлення життя людини багато, але вбивствам на замовлення притаманний відкритий, зухвалий напад на жертву. Спосіб учинення вбивства може бути небезпечним для життя інших людей: відкрита перестрілка в людних місцях, використання вибухівки, гранат, вогнепальної зброї, гранатометів. Може застосовуватись і снайперський постріл у життєво важливі органи. Під час виконання замовлення має місце прагнення знищити тільки замовленого (людину, яку «оплатили»).

Організовані злочинні угруповання віддають перевагу латентним злочинам. Цим можуть пояснюватися випадки втоплення трупів, уторування в асфальт, розчинення у кислоті. Професійні вбивства на замовлення слід шукати у статистиці нещасних випадків: автокатастроф типу «п’яний за кермом», побутових ушкоджень електрострумом, серцевих нападів тощо.

При реалізації способу вчинення злочину важливу роль відіграють дії щодо його підготовки, які забирають багато часу та пов’язані з пошуком вбивці, вивченням жертви, обранням знаряддя злочину, розробленням сценарію вбивства. Ретельно хронометрується «життєвий графік» жертви, перевіряються, де і з ким проживає, чим займається, з ким зустрічається, розпорядок денний, наявність охорони тощо.

Спосіб приховування. У більшості випадків злочинець залишає труп на місці вчинення злочину. Майже не буває випадків приховування трупів керівників великих підприємств, фінансово-кредитних установ, «авторитетів» злочинного світу.

Однією з ознак вбивства на замовлення є факт залишення зброї на місці події або під час втечі: без зброї легше втікати. Деякі замовники позбавляються і самих виконавців убивства (чи посередників).

Збільшення вбивств на замовлення породжує новий вид кримінального бізнесу — «шустовку» зброї, в результаті якої на зброї знищуються ідентифікаційні ознаки.

Місце вчинення злочину. Більшість вбивств на замовлення вчиняються за місцем проживання жертви. Злочинці для нападу обирають сходові площадки у під’їзді жертви, кабіни ліфтів, територію біля будинку чи під’їзду. «Під’їздні» вбивства задали тон першим вбивствам на замовлення на початку 90-х років XX ст.

Місцем вчинення злочину може бути узбіччя дороги, що найчастіше використовується при застосуванні вибухових пристроїв.

Місце вчинення вбивства на замовлення може і не бути заздалегідь визначеним (наприклад, якщо використовується валіза-пастка, наповнена вибухівкою).

Час злочину. Як правило, для нападу злочинці обирають ранковий час, рідше вечірній. Це пов’язано з чіткою регламентацією робочого дня жертви і системою часових інтервалів виходу з домівки.

Знаряддя злочину. Під час вчинення вбивства на замовлення застосовуються вогнепальна зброя, радіокеровані чи контактні вибухові пристрої, гранати. Вогнепальна зброя оснащується глушителями, оптичними або лазерними прицілами, приладами нічного бачення. Речі господарсько-побутового призначення майже не використовуються.

Особа жертви. Найчастіше жертвами вбивств на замовлення стають:

1) особи, які посідають керівні посади у бізнесі (президенти акціонерних товариств, керівники фінансово-кредитних установ, директори великих торговельних чи інших комплексів);

2) представники вищих органів державної влади та управління;

3) працівники правоохоронних та правозастосовних органів (прокуратури, МВС, СБ, судів та ін.);

4) лідери і члени злочинних угруповань.

Людину вбивають, як правило, не за зроблене, а за те, що вона могла б зробити, або вона реально заважає здійсненню планів замовника вбивства. Це може стосуватися сфери політики, бізнесу, кримінального впливу чи особистих стосунків.

Особа злочинця. Вбивство на замовлення характеризується складним злочинним переплетінням: замовник — виконавець або замовник — посередник (декілька посередників) — виконавець.

Особливістю вбивства на замовлення є інститут замовника. Як замовники виступають комерційні партнери — бізнесмени, корумпова- 298

ні посадові особи, «авторитети» злочинного світу. Посередник у вбивстві на замовлення шукає конкретного виконавця, є зв’язуючою ланкою між замовником і виконавцем. Посередниками можуть бути особи з оточення організатора, підпорядковані йому по службі, члени злочинних угруповань та ін. Крім того, посередник — це додатковий засіб захисту замовника. Ні виконавець, ні замовник не знають один одного, а для того щоб обірвати сплетіння, треба лише знищити посередника.

Хто такі кілери (або ліквідатори, «курки»)? Кілер в перекладі з англійської означає «вбивця». У нашій лексиці ця назва з’явилася наприкінці 80-х років XX ст. До недавнього часу професія «мокрушник» — вбивця — не користувалася «повагою» у злочинному середовищі. Сьогодні кримінальний світ стає жорстокішим, а професія вбивці перетворилася на одну з «престижних» і високооплачуваних.

Виконавці вбивства умовно можуть бути поділені на два типи: кілери-дилетанти та кілери-професіонали. Дилетанти характеризуються низькою вартістю послуг. При цьому їх використання не дає ніяких гарантій і не виключає помилок: дилетант може вбити не ту людину, лише поранити жертву, залишити докази причетності.

Професіонал йде на справу, коли відчуває майже повну гарантію власної безпеки. Він має достатньо високі навички у «мистецтві» вбивати людей, застосовує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв’язку, вживає заходів щодо підготовки вбивства. Професіонал мусить мати надійну легенду. Ніхто і ніколи не повинен запідозрити у ньому ліквідатора. Він має бути неяскравим, непомітним, вміти «розчинятися» у натовпі. Професійного кілера нерідко запрошують з іншого регіону, далекого зарубіжжя чи з країн СНД.

У свою чергу, наймані вбивці-професіонали поділяються на кілерів- одинаків, які виконують замовлення час від часу, та кілерів, які перебувають на постійному утриманні того чи іншого злочинного угруповання. Останні мають спеціальну підготовку, займаються спортом, стрільбою, постійно підтримують форму. Вони вчиняють вбивства групою по два-три чоловіки.

Для виконання вбивств на замовлення можуть бути завербовані колишні військовослужбовці, які мають досвід інтернаціональних і міжнаціональних війн, працівники МВС, Служби безпеки, охоронних підрозділів, майстри спорту (снайпери, сапери, біатлоністи). Останнім часом злочинці роблять спроби змінити типовий зразок вбивці, у вчиненні вбивств на замовлення намітилися нові тенденції — до таких вбивств стали залучати жінок.

Узагальнення криміналістичної практики щодо справ про вбивства на замовлення доволяє вирізнити декілька слідчих ситуацій, які виникають на початковому етапі і повинні враховуватися під час розроблення слідчих версій та плану розслідування. Найхарактерніші з них:

• Особу вбитого і його службовий (соціальний) стан установлено вже на місці виявлення трупа: вчинено вбивство керівника підприємства, банку, комерційної структури, приватного підприємства тощо. Вивчення особи потерпілого засвідчує, що підґрунтям конфліктної ситуації, що призвела до його смерті, може виступати діяльність у підприємницькій сфері.

• Знайдено труп невстановленої особи з ознаками насильницької смерті, що настала на місці його виявлення. Характер тілесних ушкоджень робить можливим висновок про те, що вбивство - наперед заплановане, визначено час, місце і спосіб його вчинення. Є підстави до припущення, що вживалися заходи до локалізації опору потерпілого: його зв'язано, тілесні ушкодження заподіяно ззаду; використано завчасно підготовлений зашморг «удавку»; вжито спеціальних заходів, щоб ускладнити встановлення особи загиблого.

• Труп невідомої людини зі слідами насильницької смерті виявлено не на місці вбивства. Огляд місця виявлення трупа дає підстави для припущення, що вживалися заходи для ускладнення виявлення трупа. Особу потерпілого встановити неможливо, вживалися спеціальні заходи, що ускладнюватимуть встановлення особи потерпілого.

• На трупі є тілесні ушкодження, характерні для слідів катувань.

• Виявлено труп особи, що недавно приватизувала квартиру (інше помешкання). Це житло завчасно заповідано чи було предметом купівлі-продажу, про що укладено й нотаріально засвідчено відповідний договір. Приватизована квартира перепродана, або вже заселена іншими мешканцями, або має іншого власника.

• Зник підприємець після конфліктної ситуації, що виникла на ґрунті підприємницької діяльності.

• Зникла людина після приватизації житла, складення заповіту, договору дарування тощо.

Успішне розкриття вбивств на замовлення неможливе без конструювання й перевірки типових загальних і окремих версій. До найбільш характерних із них відносять:

> Убито керівника (одного з керівників) державного, комерційного або спільного підприємства, банку, іншого фінансового закладу, акціонерного товариства (загальна версія).

• Замовником убивства може бути керівник іншого схожого підприємства, який перебуває з потерпілим у складних відносинах конкуренції або співпраці, або відповідальний працівник того ж підприємства (окремі версії щодо суб'єкта вчинення вбивства).

• Замовником убивства може бути лідер кримінального угруповання.

За таких версій можна припускати й те, що вбивство за перелічених мотивів переслідувало й додаткову мету - створення обстановки кримінального терору, яка дозволяла би злочинцям диктувати свої послуги керівникам інших організацій (фірм, підприємств тощо). > Убито лідера кримінального угруповання або «злодія в законі».

• Замовником убивства може бути лідер протиборчого (такого, що є суперником) кримінального угруповання.

• Замовником убивства може бути один із членів найближчого оточення потерпілого.

• Замовником убивства може бути один із керівників підприємств, організацій і фірм, що перебувають у «ділових» відносинах із кримінальним угрупованням, яке очолював потерпілий.

> Убито учасника злочинного угруповання.

• Замовником вбивства може бути лідер злочинного угруповання, до складу якого входив убитий.

• Замовником може бути лідер протиборчої злочинної групи.

> Убито керівника або працівника правоохоронних органів.

• Замовником убивства може бути лідер кримінального угруповання.

> Вбито керівника або активного члена політичної партії, громадської організації, руху, кандидата на виборну посаду.

• Замовником убивства може бути член керівництва екстремістського руху, претендент на виборну посаду.

• Замовником убивства може бути лідер кримінального угруповання, що діє в інтересах конкуруючого кандидата, екстремістського руху.

> Вбито працівника ЗМІ.

• Замовником убивства може бути лідер злочинного угруповання.

Наведені ситуації щодо загальних і окремих типових версій не претендують на вичерпність, оскільки можливі й інші суб'єкти, мотиви та обставини вчинення вбивств на замовлення (тобто окремі версії можна конструювати також щодо часу, місця, способу вчинення вбивства на замовлення, кількості злочинців тощо).

Враховуючи той факт, що найперспективніші версії будуються па основі і слідчої, і оперативно-розшукової інформації, їх правильніше називати слідчо-оперативними.

Важливою особливістю планування розслідування у справах про вбивства на замовлення є багатоверсійний характер цього процесу.

Потреба в конструюванні декількох версій (контрверсій) різного ступеня ймовірності та конкретності диктує обов'язковість паралельної (одночасної) перевірки хоча б декількох із них, виходячи з наявних для цього сил і засобів.

Типовими первинними слідчими діями, що повинні бути передбачені планом початкового етапу розслідування вбивств па замовлення, є:

- огляд місця події;

- огляд трупа;

- огляд зброї та інших предметів;

- виявлення і допит свідків;

- пред'явлення трупа для впізнання;

- призначення судово-медичної експертизи трупа;

- призначення інших судових експертиз.

Також на цьому етапі плануються й виконуються первинні оперативно-розшукові заходи, зокрема у складі специфічної, як для розслідування вбивств на замовлення, тактичної операції.

Конкретна структура цієї тактичної операції залежить від конкретної слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування, зокрема момент виконання огляду місця події. До первинної тактичної операції входять такі структурні елементи.

• Опитування очевидців, які перебувають на місці події, з метою виявити прикмети кілерів, транспорту й інших даних, необхідних для розкриття вбивства «по гарячих слідах».

• Огляд місця події, що проводиться слідчим прокуратури за участі експерта-криміналіста. У разі особливої складності об'єктів огляду в ньому можуть брати участь декілька слідчих та експертів-криміналістів. Тоді один із слідчих (зазвичай прокурор-криміна-ліст) перебирає на себе керівництво всією тактичною операцією.

• Зовнішній огляд трупа на місці його виявлення виконує слідчий за участі судмедексперта. У разі потреби запрошують й іншого спеціаліста, наприклад, у сфері судової балістики, вибу-хотехніки тощо.

• Призначення судово-медичної експертизи трупа і, залежно від ситуації, деяких інших судових експертиз.

• Переслідування кілерів «по гарячих слідах» за допомоги службово-пошукової собаки, за наявними прикметами або за напрямком, указаним очевидцями. Цей важливий пошуковий захід виконують інспектор-кінолог, оперативні працівники, працівники групи силової підтримки.

• Огляд («прочісування») прилеглої до місця події території здійснюють оперативні працівники. За межами місця події можуть бути виявлені важливі речові докази. Тоді межі слідчого огляду розширюються, до участі в ньому слідчий може залучити будь-яких спеціалістів.

• Перекриття шляхів можливого відходу (втечі) злочинців. До участі у здійсненні цього пошуково-перепонного заходу залучаються особовий склад сусідніх із місцем події відділів МВС, а в разі потреби - додаткові сили з інших правоохоронних органів.

• Подвірно-поквартирні обходи й виконання розвідувальних опитувань із метою встановлення очевидців та отримання інформації про кілера (кілерів). Цей пошуковий захід здійснюють дільничний інспектор та оперативні працівники.

Часто до складу тактичної операції входять також: перевірка піднаглядного контингенту, допити найбільш важливих очевидців, а інколи й затримання підозрюваних, їх допит, виконання освідування, огляд одягу та обшуки. Але частіше за все ці слідчі дії та оперативно-розшукові заходи входять до іншої тактичної операції, характерним для якої є встановлення даних, щодо осіб, причетних до вбивства.

Коли злочинці використовували під час злочину автотранспорт, то після з'ясування його прикмет до розшуку залучають працівників ДАІ, патрульно-дорожної та патрульно-постової служб. Цей пошуковий захід також може охоплюватися розглянутою тактичною операцією. Звичайно, в усіх випадках розширення тактичної операції необхідно відповідне збільшення складу слідчо-оперативиої групи і тимчасово наданих їй сил.