10. Криміналістична класифікація і характеристика вбивств.

У ч.1 ст.115 КК дається поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині. Крім того, в ст.119 передбачена відповідальність за вбивство через необережність. Тому загальне поняття вбивства може бути визначене як умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині (позбавлення її життя).

За суб'єктивною стороною розрізняють вбивства умисні (статті 115—118) і вбивства через необережність (ст. 119).

У свою чергу умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство.

Вбивства з обтяжуючими обставинами, відповідно до КК можна поділити на: вбивство двох або більше осіб; малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; заручника або викраденої людини; вчинене з особливою жорстокістю; вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб; з корисливих мотивів; з хуліганських мотивів; особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку; з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення; поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; вчинене на замовлення; вчинене за попередньою змовою групою осіб; з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості; вбивство вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Вбивства з пом’якшуючими обставинами відповідно до КК можна поділити на умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання; умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини; умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

У криміналістиці вбивства часто класифікують за обсягом і характером первинної інформації, наявної в розпорядженні слідчого до моменту порушення кримінальної справи. Тут виділяють т.зв. очевидні вбивства і вбивства, скоєні в умовах неочевидності [4]. За статистичними даними більшість вбивств є очевидними, тобто до початку розслідування вже встановлено підозрюваного (підозрювані) і факт скоєння вбивства не викликає особливих сумнівів. Як правило, такі злочини вчиняються на грунті особистих неприязних відносин, часто після тривалого спільного вживання алкогольних напоїв. У більшості випадків злочинець знайомий з потерпілим. Приватним випадком очевидного вбивства є т.зв. "Побутове" вбивство, при якому злочинець і потерпілий мають родинні чи інші стійкі особисті зв'язки, і проживають або в одному населеному пункті, або навіть в одному житловому приміщенні. Злочини даної категорії характеризуються відсутністю попередньої підготовки, здійснюються як правило зі раптово виникли умислом. Як знаряддя вбивства найчастіше використовуються предмети побутового призначення, випадково опинилися на місці скоєння злочину (кухонні ножі, сокири, праски і т.д.) або вогнепальна зброя, що знаходяться в житловому приміщенні. Іноді вчинення таких злочинів передує неправомірне поведінку потерпілого. Слідом за вчиненням "побутових" вбивств часто слід явка з повинною.

Більш рідкісними і набагато більш складними для розкриття є вбивства, скоєні в умовах, коли вбивця робить певні дії з підготовки до вчинення злочину або намагається (більш-менш успішно) знищити сліди злочину після його вчинення, хоча попередня підготовка до вчинення злочину відсутній. Такі злочини прийнято називати таємними. У ситуації таємного вбивства підозрюваний (і) до моменту порушення кримінальної справи не встановлені, факт скоєння вбивства не завжди очевидний. Для таємних вбивств характерна наявність заздалегідь обдуманого наміру, детально розробленого плану, що передбачає систему дій, спрямованих на створення помилкового алібі виконавця, або на приховання самої події злочину. Для методики розслідування має велике значення визначення способу приховування злочину. У випадках, коли дії з приховування були заздалегідь передбачені планом суб'єкта, реалізовувалися з урахуванням і у взаємному зв'язку з підготовчим етапом та у спосіб позбавлення життя потерпілого, їх слід розглядати як елемент способу вчинення злочину. Слід врахувати, що особи вчинили вбивство у стані афекту, при перевищенні меж необхідної оборони, або при перевищенні заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила злочин або правомірно заподіяли смерть, перебуваючи в стані необхідної оборони, а також заподіяли смерть через необережність, або вчинили вбивство з раптово виникли умислом іноді вживають заходів з приховування слідів подій, що відбулися. У більшості випадків такі дії робляться в умовах дефіциту часу, сильного стресу, відсутність необхідної підготовки і не дають бажаного ефекту.

Вбивства можуть бути піддані в криміналістичних цілях класифікації за певними криміналістично значущими ознаками ще й на підвиди, наприклад, за суб’єктом, способом, умовами, місцем вчинення. Йдеться про вбивства, які, або передбачені нормами КК України (умисне вбивство, вчинене на замовлення), або виходять за межі відповідної статті КК, не перелічені в ній, але мають істотні криміналістичні ознаки, наприклад, вбивства, вчинені на релігійному підґрунті, у процесі протистояння організованих злочинних угруповань, з метою заволодіння житловою площею громадян, на залізничному транспорті, водіїв автомашин, вбивства з інсценуванням тощо.

I. Класифікації злочинів, що пов’язані з суб’єктом злочину (вчинено одноособово чи групою; вчинено вперше чи повторно; вчинено особами, що знаходяться в особливому відношенні з безпосереднім об’єктом посягання або тими, що не мають такого відношення; вчинено дорослими чи неповнолітніми; вчинено чоловіками чи жінками).

II. Класифікації злочинів, що пов’язані з об’єктом злочину ( щодо особи потерпілого; щодо характеру безпосереднього предмета посягання; щодо місця розташування безпосереднього предмета посягання; щодо способів та засобів охорони безпосереднього предмета посягання).

III. Класифікації злочинів, що пов’язані з об’єктивною стороною злочину (за способом вчинення злочину; за способом приховування злочину, якщо він не входить складовою частиною у спосіб вчинення злочину).

IV. Класифікації злочинів, що пов’язані з суб’єктивною сторону злочину (вчинені свідомо чи з умислом, що раптово з’явився)

Вбивство — це злочин проти життя особи, який являє собою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ст. 115 КК). Найважливішим завданням оперативно-розшукових та слідчих органів є швидке розкриття вбивств, встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Складність розслідування вбивств зумовлена відсутністю, як правило, свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових доказів, а у деяких випадках — інсценуванням обставин події злочину.

Ефективному розслідуванню злочинів сприяє з’ясування даних, що становлять криміналістичну характеристику вбивств, тобто сукупності криміналістично значущих елементів, які сприяють найбільш швидкому розслідуванню. До елементів криміналістичної характеристики вбивств належать:

1) спосіб вчинення;

2) спосіб приховування;

3) місце, час та обстановка;

4) типові сліди вбивства;

5) особа злочинця;

6) особа потерпілого.

Так, при розгляді першого елемента характеристики — способу вчинення злочину — важливо з’ ясувати, як саме вбивство було вчинено — в умовах неочевидності або очевидності. З’ясування цієї обставини впливає на планування та організацію розслідування. У першому випадку факт вчинення вбивства неочевидний, і особа, яка вчинила цей злочин, невідома. Завданням розслідування є встановлення особи злочинця, обставин вчинення злочину та особи потерпілого.

Вбивство, вчинене в умовах очевидності, характеризується тим, що особа злочинця відома, злочин вчинено в присутності інших осіб. Завданням розслідування є встановлення обставин злочину, виявлення речових доказів, встановлення особи потерпілого і мотивів убивства.

Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики вбивств.

Спосіб вчинення. Способи вбивств надзвичайно різноманітні: застосування вогнепальної і холодної зброї, удавлення зашморгом, дія високої температури, утоплення та ін. Спосіб вчинення часто вказує на особу злочинця і дозволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів учинення злочину. Спосіб вчинення злочину орієнтує слідчого на комплекс слідів і речових доказів, які можуть бути виявлені у процесі розслідування. Крім того, спосіб вчинення може сприяти встановленню особи потерпілого (мається на увазі характер попередніх стосунків потерпілого зі злочинцем).

Спосіб приховування. Найбільш традиційними способами приховування є: знищення слідів злочину; приховування чи знищення знарядь і засобів; інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство; знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, закопування); спотворення трупа з метою приховування особи потерпілого. Як правило, такі дії пов’язані з бажанням вбивці уникнути відповідальності, приховати свою причетність до злочину.

Час, місце та обстановка події злочину. Звичайно злочинець обирає час, коли немає свідків, коли потерпілий один у будинку, офісі або іншому місці, нерідко вечірній або нічний. Місце вчинення вбивства — найчастіше безлюдна місцевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Також це можуть бути транспорт (автомобільний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди через різні обставини потрапляє потерпілий. Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, бо воно містить велику кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висунення слідчих версій.

Типові сліди вбивства. «Слідову картину» утворюють обставини і сліди події злочину. Їх виявлення, аналіз, встановлення причинних зв’язків дозволяють побудувати картину події, сформувати уявні або дійсні моделі злочину, механізм його вчинення. Дослідження таких слідів і речових доказів може вказати на особу злочинця, особу потерпілого та обставини події, виявити негативні обставини, сліди приховування злочину.

Особа злочинця. Соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні риси залежно від того, чи є злочин умисним або його вчинено з необережності. Злочинець, який вчинив убивство умисно, характеризується негативно, має такі якості, як агресивність, жорстокість, егоїзм, цинізм, зневага до чужих інтересів, розпущеність тощо. Серед злочинців цієї категорії переважають наркомани, сексуальні психопати, особи з психічними відхиленнями. У випадках необережних убивств злочинці, як правило, не мають таких якостей. Дії злочинця на місці події дозволяють дійти висновків щодо його обережності, продуманості дій, наявності фахових навичок, сили, жорстокості та ін.

Особа потерпілого. Особа потерпілого нерідко вказує на особу злочинця (зв’язки потерпілого зі злочинцем, характер їхніх стосунків, мотиви вчиненого злочину). Тому вивчення особи потерілого дозволяє висунути версії щодо вбивці, мотивів учинення злочину, в окремих випадках щодо віктимної поведінки потерпілого.