Розділ 4

1-3

4. Криміналістична характеристика окремих категорій злочинів: поняття, склад, значення для розслідування.

Для успіху в розслідуванні злочинів слідчим, дізнавачам потрібні, крім іншого, їхні розгорнуті криміналістичні характеристики.

Криміналістична характеристика злочинів - це система узагальнених теоретичних даних (науково узагальненої інформації) та розроблених на їх основі наукових висновків і рекомендацій щодо найважливіших криміналістично значущих ознак розслідуваних суспільно небезпечних діянь.

Знання криміналістичних характеристик є необхідним для організації швидкого, всебічного та об'єктивного провадження в кримінальних справах. Основне їх призначення полягає в тому, щоб інформувати слідчого відомостями про типові для певного виду чи групи злочинів ознаками.

Розпочавши розслідування пізнанням усіх необхідних обставин злочину, яких може бути доволі багато і які можуть мати найрізноманітні ознаки, слідчий поки що не знає, котрі з них відіграватимуть вирішальне значення для встановлення істини. За цієї ситуації знання всієї сукупності типізованих у системі криміналістичної характеристики певного виду злочинів закономірно взаємозв'язаних елементів дозволить слідчому за окремими з них, уже відомими на початок розслідування, зі значною часткою ймовірності робити висновки й про інші.

Наприклад, під час огляду місця події - наркологічного диспансера було встановлено, що мав місце злам вхідних дверей до кабінету головного лікаря, звідки із сейфа викрадено наркотичні препарати, більше нічого не пропало. Сейф - доволі важкий, однак його зрушено з місця, замок сейфа кваліфіковано зламано.

Отже, маючи мінімум інформації, а саме: про предмет злочинного посягання і способи вчинення злочину - слідчий, використовуючи знання про криміналістичну характеристику цього виду злочинів, сконструював обґрунтовану версію про те, що крадіжку вчинено групою злочинців - наркоманів, які володіють навичками зламу відповідного типу замків.

Зміст (структура) криміналістичних характеристик видів чи груп злочинів залежить від:

1) сутності характеризованого злочинного діяння;

2) виду і рівня напрацювання окремої методики розслідування таких злочинів;

3) завдань і способів наукового дослідження питання тощо.

Здебільшого криміналістична характеристика охоплює такий набір узагальнених даних про:

1) способи вчинення злочинів. Однак доволі часто цей елемент диференціюють відповідно до етапів злочинної діяльності на: а) способи готування до злочину (пошук відповідних знарядь злочину, заходи щодо створення лишку сировини, готової продукції, резерву коштів тощо); б) способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи з заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації); в) способи приховування злочину (маскування злочинних дій);

2) обстановку вчинення злочину: місце як частина матеріального середовища, що охоплює, крім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних предметів. До обстановки належать також чинники регулятивного характеру, що визначають порядок діяльності людей у побуті і трудовій діяльності;

3) предмет злочинного посягання: кошти, цінні папери, матеріальні цінності у вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їхньої споживчої вартості, які можуть бути віднесені до різних джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені під час їх виробництва за рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування);

4) наслідки (СЛЕДИ) у вигляді будь-яких матеріальних навколишніх змін (слідова картина), обумовлених злочином, виражені у фізичній матеріальній шкоді або ж відображені в матеріальній обстановці злочину (характерні сліди пошкоджень, викликані злочинними діями, їх локалізація і взаємозв'язок), і моральній шкоді, заподіяній злочином;

5) мотиви і цілі злочинного діяння;

6) властивості особи злочинця, які характеризуються фізичними, соціально-демографічними даними; категорії службових матеріально-відповідальних та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на формування та здійснення злочинної мети, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками;

7) властивості особи потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя, риси характеру, звички, зв'язки і стосунки, ознаки віктимності тощо).

Структура криміналістичної характеристики для окремих нидів і груп злочинів не є однаковою: в одних характеристиках деякі елементи переважають, тобто мають більш важливіше криміналістичне значення, в інших - його втрачають. Усе залежить від ролі, яку цей елемент відіграє в розкритті й розслідуванні виду злочинів. Так, відомості про способи можливого вчинення умисних злочинів виступають найбільш важливими у криміналістичній характеристиці, а у злочинах, вчинених з необережності, відіграють другорядну, похідну роль.

Резюмуючи наведене вище, констатуємо, що окремі криміналістичні методики, як сукупність теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій, допомагають слідчим в організації та здійсненні розслідування різноманітних видів злочинів.

Але вони не дають і не можуть дати слідчому поради для розслідування кожного конкретного злочину, тобто вони не є рецептами на всі випадки життя. У них містяться тільки загальні рекомендації, що відображають особливості діяльності слідчого під час відшукання, виявлення, розкриття, розслідування й попередження певного виду, групи (різновиду) злочинів.

Для того щоби криміналістичні методики сприяли найбільш ефективному провадженню у кримінальних справах, слідчі повинні вміти творчо застосовувати напрацьовані криміналістикою рекомендації, домагаючись максимальної повноти, оперативності, швидкості та об'єктивності розслідування.

Значення криміналістичної характеристики злочинів полягає в тому, що вона сприяє:

1) розробці приватних методик розслідування;

2) побудові типових програм і моделей розслідування злочинів;

3) визначенню напряму розслідування конкретного злочину.

Ця характеристика служить слідчому своєрідною інформаційною базою, набором відомостей про даний вид злочинів.

Останнім часом Р.С. Бєлкін дійшов висновку, що криміналістична характеристика не має значення для розкриття злочинів. У своїй статті він сказав: «…Я убежден, что криминалистическая характеристика преступления, не оправдав возлагавшихся на нее надежд и ученых, и практиков, изжила себя и из реальности, которой она представлялась все эти годы, превратилась в иллюзию, в криминалистический фантом» [14, с.764]. Не зважаючи на чіткість висловлених Р.С. Бєлкіним критичних зауважень, у теперішній час маються деякі протиріччя щодо інтерпретації компонентного змісту криміналістичної характеристики злочинів. Тому С.І. Коновалов вважає, що «…предлагаемые новведения авторов не всегда обосновываются, и мы имеем дело с неаргументированной авторской трактовкой, имеющей претензію на «оригинальность», что в конечном итоге

приводит к размыванию понятия, утрате его четкости и определенности. Мы склонны отнести сложившуюся ситуацию к внутренним противоречиям процесса криминалистического познания преступления...» [15, с.80].

Таким чином, на підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку криміналістичного знання про злочини його оновлення відбувається за рахунок змін у понятійному апараті без змін наукового підходу.