48.Тактика негласних сл.Дій, повязаних із втручанням у приват.Спілк.

Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами гарантовано право будь-якої особи на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання у її особисте та сімейне життя. Також визначено можливість обмеження цих прав лише за рішенням суду (ст.ст. 31,32 Конституції України, п. 7 ч. 1 ст. 7, ст.ст. 14, 15, ч. 1, 5 ст.ст. 258, 260, 261, 263, 264 КПК України, ст. 9 Закону України «Про телекомунікації», ст. 6 Закону України «Про поштовий зв'язок»).

Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.

При цьому під фізичними умовами дотримання приватності спіл-кування є обране особою місце, час та форма здійснення спілкування (вербальна, письмова, графічна та ін.), форма обміну інформації (безпосередня або опосередкована, тобто: листами, бандеролями, телеграмами, контейнерами та ін.; із застосуванням технічних засобів дротового та бездротового зв’язку та ін.).

Під юридичними умовами дотримання приватності спілкування можна розуміти наявність підстав згідно до діючого законодавства України, а також наявність угоди між фізичною та юридичною осо-бою, яка надає послуги телекомунікаційного та поштового зв’язку.

Якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати,що їх спілкування є приватним, для отримання доступу до змісту спілкування повинні застосовуватися негласні слідчі (розшукові) дії, пов’язані з втручанням в приватне спілкування.

Різновидами негласних слідчих (розшукових) дій, пов’язаних із втручанням в приватне спілкування (ст. 258 КПК України) є:

1) аудіо-, відеоконтроль особи;

2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Категорично заборонено втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, засудженим, виправ-

даним.

Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приват-не спілкування, яке полягає в отриманні частіше за все без відома особи аудіо- або відеозапису її розмов або інших звуків, рухів, дій, пов’язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо, що можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Для проведення аудіо-, відеоконтролю особи згідно п. 5 ч. 1 ст. 267 КПК України необхідно здійснити обстеження публічно не-доступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом таємного проникнення до них, після чого встановити технічні засоби аудіо- та відеоконтролю особи.

Необхідність використання спеціальних технічних знань при проведенні аудіо-, відеоконтролю особи обумовлює доцільність ви-користання можливостей відповідних оперативних підрозділів, на підставі письмового доручення слідчого у порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41 та ч. 6 ст. 246 КПК України. У разі необхідності до процесу вивчення результатів дії може залучатися спеціаліст відповідно до вимог ст. 266 КПК України.

Накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України) це негласна слідча (розшукова) дія, яка фактично полягає у затри-манні устано вою зв'язку відправлення кореспонденції особи (листів усіх видів, бандеролей, посилок, поштових контейнерів, переказів, телеграм, інших матеріальних носі їв передання інформації між осо-бами) без її відома.

Підставою для накладення арешту на кореспонденцію можливо вважати, отримання достовірної інформації про те, що поштово-те-леграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування.

При здійсненні зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії слід-чий може зобов'язати керівника відповідної установи здійснювати контроль і затримувати ко респонденцію особи, а також у разі затри-мання кореспонденції, що міс тить відомості, які мають значення для досудового розслідування, провести її огляд та виїмку на підставі ст. 262 КПК України, а за необхідності зняти з неї копії та отримати зразки з відпо відних відправлень.

Огляд затриманої у результаті накладення арешту кореспонден-ції (згідно статті 261 КПК України) проводиться слідчим в установі зв’язку, якій доручено здійснювати контроль і затримувати цю ко-респонденцію. При огляді приймають участь представник цієї уста-нови, а за необхідності – спеціаліст.

У присутності зазначених осіб слідчий може прийняти наступні рішення:

• відкрити та оглянути затриману кореспонденцію, а при ви-явленні в кореспонденції речей (у тому числі речовин), документів, що мають значення для певного досудового розсліду-вання, слідчий у межах, визначених ухвалою слідчого судді, здійснює виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій чи отриманням зразків з відповідних відправ-лень з метою збереження конфіденційності накладення аре-шту на кореспонденцію;

• нанести на виявлені речі і документи спеціальні позначки, об-ладнати їх технічними засобами контролю;

• замінити речі і речовини, що становлять загрозу для оточу-ючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги.У разі відсутності речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий дає керівнику або працівникам відповідної установи вказівку про вручення оглянутої кореспонден-ції адресату. При цьому керівники та працівники установ зв’язку зобов’язані сприяти проведенню негласної слідчої (розшукової) дії і не розголошувати факт її проведення чи отриману інформацію.

За результатами проведення огляду, виїмки або затримання ко-респонденції слідчим складається протокол згідно з вимогами ст.ст. 104-107, 252, 262 КПК України. У протоколі обов’язково зазна-чається:

• оглянута кореспонденція,

• вилучена, доставлена адресату або тимчасово затримана кореспонденція,

• кореспонденція, з якої знято копії чи отримано зразки,

• результати проведення інших дій, передбачених ч. 2 ст. 262 КПК України.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України) є різновидом втручання у приватне спілку-вання, яке здійснюється за допомогою уповноважених оперативно-технічних підрозділів органів внутріш ніх справ та органів безпеки на підставі ухвали слідчого судді та полягає у проведенні спостережен-ня, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються кана-лами зв’язку із застосуванням відповідних технічних засобів.

Поняття та особливості транспортної телекомунікаційної мережі визначено у Законі України «Про телекомунікації». Згідно зазначе-ного Закону транспортна телекомунікаційна мережа – це мережа, що забезпечує переда вання знаків, сигналів, письмового тексту, зобра-жень та звуків або повідомлень будь-якого роду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу; телекомунікаційною мережею доступу є частина телекомунікаційної ме режі між пунктом закінчення телекомунікаційної мережі та найближчим вуз лом (цен-тром) комутації виключно; пунктом закінчення телекомунікаційної мережі є місце стику (з'єднання) мережі телекомунікацій та кінцево-го обладнання; кінцеве обладнання – це обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до теле комунікаційних послуг (телефон, мо-більний телефон, модем тощо).

Транспортна телекомунікаційна мережа – основна частина інфраструк тури будь-якого оператора телекомунікації, чи то опера-тор традиційної теле фонії, сотовий оператор, провайдер бездротово-го або дротового доступу до Інтернету.

Отримавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на зняття інформа-ції з транспортних телекомунікаційних мереж, слідчий, в порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246, ч. 4 ст. 263 КПК України, пись-мово доручає оперативно-технічному підрозділу проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Керівники та працівники операторів телекомунікаційного зв’язку зобов’язані сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспорт-них телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформа-ції, зберігати її в незмінному вигляді (згідно ч. 4 ст. 39 Закону Украї-ни «Про телекомуніка ції» та ч. 4 ст. 263 КПК України).

Зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України) полягає у пошуку, виявленні і фіксації відо-мостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступу до електронної інформаційної системи або її час-тини, а також отриманні таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача.

Зазначена негласна слідча (розшукова) дія здійснюється, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового роз-слідування та доступ до яких обмежується її власником, володільцем або утримувачем або пов’язаний з подоланням системи логічного захисту. При цьому можливе попереднє обстеження публічно недо-ступних місць, житла чи іншого володіння особи з дотриманням ви-мог ст. 267 КПК України.

Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з елек-тронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов’язаний з подоланням системи логічного захисту. У цій ситуації складаєть ся тільки протокол про зняття інформації з електронних інформаційних систем з відповідними додатками до нього та дотри-манням вимог ст.ст. 104-107, 252 та 265 КПК.

На підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на зняття інформації з електронних інформаційних систем, слідчий, у порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246, ч. 4 ст. 263 КПК України, письмово доручає оперативно-технічному підрозділу проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем.

За результатами проведення зняття інформації з транспортних телеко мунікаційних мереж та зняття інформації з електронних інформаційних систем уповноважений оперативно-технічного підроз-ділу, який здійснював зазначену негласну слідчу (розшукову) дію, складає протокол згідно вимог ст.ст. 104-107, 252 та 265 КПК Украї-ни та протягом двадцяти чотирьох годин з моменту припинення негласної слідчої (розшукової) дії повинен направити його прокурору.