21. Фіксація експеремента

Основним засобом фіксації слідчого експерименту є протокол. Крім загальних для кожного протоколу реквізитів у його вступній частині варто відбити мета експерименту, відомості про роз'яснення учасникам експерименту їхніх прав і обов'язків, дані про попередження учасників про неприпустимість розголошення результатів експерименту. В описовій частині необхідно вказати, яким образом був підготовлений експеримент, які обставини й у яких умовах відтворювалися, які були здійснені підготовчі дії й виготовлення муляжів, манекенів, інших моделей), дії по реконструкції обстановки. Варто коротко викласти показання з, на перевірку яких спрямований експеримент, а також зафіксувати підтвердження ними відповідності умов експерименту умовам, у яких відбувалося перевіряється событие, що, описати зміст і послідовність, повторюваність досвідчених дій (з відповідними вказівками, хто, які дії виконував, при яких умовах, як ці умови варіювалися). Отримані результати вказуються без уідповідної їх оцінки.

Слідчий експеримент — це динамічна дія, сутність якої полягає у провадженні дослідів. Звідси засоби фіксації повинні не тільки забезпечувати закріплення початкових і кінцевих фаз досліду, а й фіксувати процес досліду. Такими засобами є кінозйомка і відео-запис. Якщо застосовується фотозйомка, то фіксація повинна представляти покадрову зйомку окремих фаз досліду, наприклад, злом перешкоди, проникнення в отвір, розташування знаряддя відносно слідосприймаючого об'єкта. При фіксації процесів, що повільно розвиваються, наприклад, самозаймання неправильно складованого пального матеріалу, застосовується покадрова зйомка або відеоза-пис. Якщо потрібно зафіксувати швидкоплинний процес, руйнування об'єктів при зіткненні, здійснюється швидкісна кінозйомка камерою, що знаходиться в черговому режимі. Так фіксують реальні події на ділянках доріг з інтенсивним рухом. Установлена кінокамера в черговому режимі починає вести фіксацію після появи в полі її огляду конкретного заданого епізоду, події. Оперативна камера може стежити і подавати сигнал на пульт спостереження за викраденими автомашинами, якщо злочинці не встигли поміняти номерні знаки.

Особливо велике значення мають одержати засоби зняття інформації з електронних економічних та інших мереж, комп'ютерів з метою встановлення ознак злочинів. Така інформація, включена в тактичну операцію, дозволить цілеспрямовано вести боротьбу з корупцією і організованою злочинністю взагалі.

22. Поняття і завдання обшуку, його види та учасники

Обшук - це слідча дія, що являє собою процесуальне примусове обстеження приміщень, місцевості, окремих осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також установлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Залежно від об'єкта обшук поділяється на три види:

1) обшук приміщень: а) житла чи іншого володіння особи; б) службових і виробничих приміщень підприємств, установ, організацій;

2) обшук місцевості (саду, городу, подвір'я, ділянок лісу, поля тощо);

3) обшук особи (ч. 3 ст. 208 КПК).

1. За об'єктом можна виділити такі види обшуку:

а) обшук у приміщенні (на дачі, у будинку, квартирі, службовому кабінеті, у підсобних та інших приміщеннях);

б) обшук в іншому місці (обшук на садових і присадибних ділянках, в автомобілі, підвалах та інших місцях, які приміщеннями в буквальному значенні цього слова не являються);

в) особистий обшук (обшук особи).

2. За послідовністю розрізняють такі види обшуку:

а) початковий;

б) повторний обшук, що проводиться, як правило, або при виникненні сумнівів у повноті і ретельності раніше проведеного обшуку, або при отриманні даних про місце перебування шуканих предметів, не виявлених при початковому обшуку, або про відносимість до справи того або іншого предмета, який був виявлений, але не вилучений при початковому обшуку; також повторний обшук доцільно проводити під час розслідування певних видів злочинів, а також з урахуванням психологічних особливостей осіб, підозрюваних або обвинувачених у скоєнні конкретного злочину, і характеру шуканих предметів.

3. За формою організації розрізняють обшук:

а) одиничний - обшук у однієї особи, в одному приміщенні або одному іншому місці;

б) груповий - одночасне проведення обшуку у всіх або декількох осіб, причетних до скоєння злочину, одночасно в декількох приміщеннях або інших місцях (природно, при наявності фактичних і процесуальних підстав для кожного обшуку). Існує думка, що традиційна класифікація на сьогоднішній день є неповною, потребуючою уточнення і доповнення. Крім названих підстав для класифікації (і, відповідно, видів обшуку, які виділяються за цими підставами) називають такі види обшуків: у залежності від виду злочину (обшук при розслідуванні вбивств, обшук при розслідуванні крадіжок та ін.); у залежності від етапу розслідування (обшук на початковому етапі розслідування; обшук на наступному етапі розслідування); у залежності від обсягу обстеження об'єктів обшуку (основний і додатковий обшуки); у залежності від характеру об'єктів пошуку (обшук, спрямований на виявлення предметів, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами) тощо.

Фактичною підставою для проведення обшуку є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети. До них, зокрема, можна віднести достатні відомості про те, що знаряддя кримінального правопорушення або майно (речі й цінності), здобуте у результаті його вчинення, а також інші предмети і документи, що мають значення для розкриття правопорушення чи забезпечення цивільного позову, відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення знаходяться у певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Обшук проводиться також і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що у певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, трупи чи тварини.

Завдання обшуку :

o відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі;

o виявлення розшукуваної особи або виявлення, встановлення документів, що свідчать про місце знаходження цієї особи, що забезпечує розшук цієї особи;

o виявлення майна, що забезпечує відшкодування шкоди або конфіскація майна;

o вилучення предметів, що зберігаються без належного спеціального дозволу.

Учасники обшуку. Його проводить слідчий, ПРОКУРОР. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів

1) обшук провадиться в присутності не менше двох понятих. Понятими не можуть бути працівники органів досудового слідства і дізнання, а також інші зацікавлені у результатах справи особи;

2) обшук провадиться в присутності особи, яка займає це приміщення (у разі неможливості забезпечити її участь — у присутності кого-небудь із повнолітніх членів її сім’ї, а у разі неможливості участі таких — у присутності представника житлово-експлуатаційної організації або органу місцевого самоврядування). Обшук у приміщеннях, що їх за­ймають підприємства, установи та організації, провадиться в присут­ності їх представників;

3) у разі проведення обшуку в приміщеннях, що займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім’ ї, обов’язково потрібна присутність прокурора і представника Міністер­ства закордонних справ. Провадження обшуку за відсутності зазна­чених осіб законом не допускається.