9. Форми і методи використання допомоги громадськості та засобів масової інформації

Використання допомоги громадськості, тобто непроцесуальних осіб та ор­ганізацій у розслідуванні злочинів корінням сягає у давнину. На першочерго­вому етапі розслідування слідчий майже завжди звертається по допомогу до громадськості, щоб отримати інформацію стосовно події злочину, його учас­ників, свідків. Надання окремими особами та організаціями допомоги у боротьбі зі злочинністю - це громадський обов'язок та законна повинність організацій та їх керівників брати участь у встановленні причин та умов вчинення зло­чинів (повідомляти правоохоронні органи, представляти необхідну докумен­тацію, виділяти осіб для участі в слідчих діях, підготовчих заходах).

Використовуючи допомогу громадськості в розкритті злочинів необхідно розрізняти:

а) процесуальних учасників громадськості; б) непроцесуальних.

До процесуальних належать поняті, спеціалісти. Відомості щодо цих осіб заносяться до протоколу слідчої дії. Однак, у слідчих діях беруть участь і інші особи, стосовно яких відомості не вказуються. Зокрема, при ексгумації трупа залучають копачів, для реконструкції обстановки та створення умов експери­менту слідчий залучає столяра, тесляра, пічника, а оглядаючи місце події або обшуку для розкриття сховищ, вилучення слідів (наприклад, разом з підлого­вою дошкою) залучають відповідного спеціаліста-виконавця. Такі особи є ви­конавцями якихось дій, технічної роботи під час збирання доказів, яку слідчий зобов'язаний проводити сам. До таких осіб належать і громадяни, яким слід­чий доручає охороняти місце події, виконувати якісь окремі доручення, не по­в'язані з безпосередньою участю в слідчій дії. Тому таких осіб доцільно нази­вати учасниками-виконавцями, які не мають процесуальної регламентації.

Залучення громадськості до участі в розслідуванні злочинів може здійсню­ватись з особистої ініціативи особи, або після запрошення її слідчим чи органом дізнання. В першому випадку громадянин діє з власної доброї волі, виконуючи свій громадський обов'язок. Таким чином, він діє на свій страх і ризик, напри­клад, у разі затримання та доставляння у міліцію хулігана, грабіжника, злодія. Якщо особа допомагає органам за запрошенням слідчого, оперативного пра­цівника, її діяльність підпорядковується певним принципам, положенням:

1) добровільна участь у наданні допомоги органам дізнання та поперед­нього слідства;

2) забезпечення особистої безпеки осіб, які залучаються до участі в слід­чих діях та оперативних заходах;

3) економність у використанні допомоги громадськості (припустимо, залу­чення мінімальної кількості громадян для «прочісування» великих територій при оглядах, розшуках злочинців тощо);

4) ефективність використання допомоги громадськості, тобто зменшення витрат усіх видів ресурсів у прагненні одержати бажані результати;

5) припустимість, тобто функції слідчого - порушення кримінальної спра­ви та провадження розслідування - не можна передоручати представникам громадськості. Сприяння та допомога громадськості не повинна стосуватися провадження слідчих дій;

6) дії, які доручаються громадськості, повинні відповідати морально-етич­ним нормам, бути гуманними і не суперечити законові.

Дотримання перелічених принципів використання громадськості повинно стати нормою повсякденної діяльності органів дізнання та попереднього слідства.

Форми участі громадськості в розкритті та розслідуванні злочи­нів діляться на дві групи:

1) не пов'язані з провадженням слідчих дій;

2) пов'язані з підготовкою та провадженням слідчих дій. Форми, не пов'язані з провадженням слідчих дій:

а) з власної ініціативи громадянин може припиняти злочинні дії, повідом­ляти в правоохоронні органи про вчинені злочини;

б) створення громадських формувань - добровільних народних дружин (ДНД), громадських помічників слідчого, державної автоінспекції (ДАІ), опера­тивних загонів по кримінальному розшуку, відділах охорони економіки від зло­чинних посягань (державної служби боротьби з економічними злочинами -ДСБЕЗ).

Форми використання громадськості, пов'язані з підготовкою та провадженням слідчих дій, оперативних заходів:

а) використання громадськості під час відтворення або реконструкції об­становки для ефективного провадження окремих слідчих дій;

б) використання осіб та громадських формувань з метою виявлення дже­рел інформації стосовно дій, що розслідуються;

в) використання громадськості для охорони слідчих дій, які проводяться (наприклад, огляд);

г) використання громадськості для виконання окремих технічних прийомів, необхідних для проведення слідчої дм, пошукових дій для виявлення та вилу­чення речових джерел;

д) використання громадськості для виконання окремих організаційних за­ходів, профілактики.

Зрозуміло, що їх використання має відповідати вищенаведеним принципам.

Використання засобів масової інформації в розшуковій роботі слідчого

Робота слідчого по розслідуванню злочинів тісно пов'язана з застосуван­ням розшукових заходів, а тому направлена на вирішення питань, які встано­вити тільки проведенням слідчих дій не вдається. Теорія розшуку розробля­ється вченими-криміналістами на основі кримінально-процесуального права і є складовою частиною науки криміналістики. Вміло та правильно застосовані розшукові заходи дозволять вдало намітити версії, побудувати конкретний план розслідування, встановити свідків, потерпілих, знайти речові докази, розшукати і затримати злочинців.

Починаючи з 60-х років XX су. у криміналістиці висловлювались пропози­ції щодо залучення громадськості та засобів масової інформації (ЗМІ) з метою допомоги слідчому у розшуку злочинців та їх слідів. За цей час ЗМІ пройшли значний шлях у своєму розвитку, оформились в окремий соціальний інститут. Тому проблема залучення ЗМІ до розшукової роботи слідчого набуває своєї актуальності та потребує дослідження з позицій різних галузей знань.

Використання ЗМІ у розшуковій діяльності слідчого ефективне у таких основних напрямках:

1. Розшук злочинця, особа якого встановлена.

2. Розшук злочинця, особа якого невідома.

3. Розшук потерпілих, свідків та очевидців вчинення злочину.

4. Встановлення особи вбитого (коли немає даних про особу потерпілого).

5. Пошук викраденого майна, відшукання речових доказів тощо. Використання ЗМІ в розшуковій діяльності слідчого дозволяє:

- економити затрати часу, сили і засоби порівняно з іншими розшуковими заходами;

- оперативно здійснювати ініціюючий вплив на населення;

- практично не обмежувати територію, населення якого може бути залу­чене до розшуку злочинця, розслідування злочину за допомогою ЗМІ. Особ­ливого значення набуває це з розвитком Інтернеттехнологій, включення в цю систему ЗМІ інших країн світу;

- створювати за допомогою ЗМІ обстановку найбільшого сприяння роз­слідуванню злочинів. Тут особливого значення набуває чинник інформування населення про злочинця, що створює для нього умови неможливого перебу­вання на нелегальному становищі, подальшого вчинення злочинів, а також позбавляє можливості уникнути покарання;

- позитивно впливати на рівень правосвідомості і соціально-правову ак­тивність населення.

Найбільш ефективно в розшуковій роботі слідчого можна використовувати

телебачення, радіо, друковані засоби масової інформації (газети, журнали), мо­більний та пейджинговий зв'язок, Інтернет, засоби наглядної агітації. Ці ЗМІ слід розділити за територією розповсюдження на загальнодержавні та місцеві (район­ні, міські, обласні). Більшої ваги набувають місцеві ЗМІ, так як розшук найбільш ефективний у певній місцевості, серед певної категорії населення. Саме до них мають частіше звертатися працівники слідчих підрозділів. Використання загаль­нодержавних ЗМІ доцільне під час розслідування складних і найбільш небезпеч­них злочинів, коли об'єкт розшуку може перебувати в будь-якому регіоні України.

Ефективність використання ЗМІ в розшукові роботі слідчого залежить від визначення самого об'єкта розшуку, чіткого планування дій слідчого. Значний ефект досягається при взаємодії одночасно з декількома різними ЗМІ. Сього­дні виникла потреба у розробці алгоритму дій при вчиненні окремих видів злочинів і залучення до процесу розслідування різних ЗМІ, також відпрацю­ванні механізму взаємодії між правоохоронними органами та ЗМІ.

Відносно часу залучення ЗМІ до вирішення розшукових завдань існує де­кілька точок зору. Одні фахівці вважають, що обнародувати інформацію роз-шукового характеру можна тоді, коли вичерпані всі інші можливості, аргумен­туючи це тим, що передчасне звернення до широкого кола громадськості мо­же насторожити злочинця. Інші зазначають, що вчинюючи злочин, особа уже передбачає, що її будуть розшукувати і чекає цього. Тому використання ЗМІ на перших етапах розслідування може полегшити вирішення розшукових завдань, збереже час.

У зв'язку з цим першочергового значення набуває потреба комплексного розвитку теорії і практики використання засобів масової інформації під час розкриття та розслідування злочинів.