4..Криминалистика в системе наукових знань

Хоча криміналістика і використовує теоретичні положення і методи природничих і технічних наук, за своєю природою вона є юридичною наукою, оскільки тісно пов'язана з кримінальним правом, кримінальним процесом і кримінологією, які утворюють блок (цикл) кримінальних наук. Цей зв'язок у значній мірі обумовлений спільним об'єктом вивчення цих наук, який утворюють два взаємопов'язаних види людської діяльності "злочинна діяльність-боротьба зі злочинністю.

Криміналістика і наука кримінального права.

Зв'язок криміналістики і кримінального права визначається тим що ці науки мають спільний об'єкт вивчення, яким виступає злочинна діяльність. При цьому пріоритетність належить кримінальному праву, оскільки саме там формується поняття злочину взагалі і поняття злочинів окремих видів. Принципово важливою для криміналістики є кримінально-правові категорії "склад злочину", "спосіб злочину", "співучасті у злочині" та інші, які є визначальним для багатьох теоретичних положень криміналістики.

Потрібно зазначити, що основоположник криміналістики - Галс Гросс вважав криміналістику допоміжною наукою щодо кримінального права та визначав її як вчення про реалії кримінального права.2 Особливо наочно проявляється цей зв'язок у такій частині криміналістики, як методики розслідування злочинів окремих видів. їх побудова відповідає структурі особливої частини кримінального права, наукові положення якої є вихідними у відповідних криміналістичних методиках. Зокрема, кримінально-правова характеристика злочинів окремих видів є базою для формування криміналістичної характеристики відповідних злочинів і розробки рекомендацій щодо завдань розслідування і засобів їх вирішення.

Криміналістика і наука кримінального процесу.

Зв'язок криміналістики і кримінального процесу також визначається тим, ці дві науки мають спільний об'єкт вивчення, яким виступає діяльність з розслідування злочинів (боротьба зі злочинністю). Як і у випадку з кримінальним правом, криміналістика виконує допоміжну роль - її рекомендації ґрунтуються на процесуальних положеннях і фактично спрямовані на реалізацію процесуальних приписів. Кримінально-процесуальна наука визначає статус учасників кримінального процесу, порядок проведення слідчих дій і, відповідно, межі застосування тактичних прийомів, науково-технічних засобів, методичних рекомендацій. З іншого боку потрібно зазначити, що неодноразово розроблювані у криміналістиці положення і рекомендації відтворювалися у статтях кримінально-процесуального законодавства, перетворюючись у його приписи. Наприклад, криміналістичні рекомендації щодо використання при розслідуванні злочинів такого методу пізнання як експеримент сприяли появі в кримінально-процесуальних кодексах такої слідчої дії як відтворення обстановки і обставин події. Тому для науки кримінального процесу і криміналістики спільними є низка теоретичних положень, наприклад, теорія судових доказів, вчення про слідчі дії та деякі інші.

Криміналістика і кримінологія.

Зв'язок криміналістики і кримінології також ґрунтується на спільній частині об'єкта вивчення, якою є злочинна діяльність. Кримінологія вивчає злочинну діяльність з точки зору її детермінації певними факторами (причини і умови, що сприяють злочинності) і має завданням розробку рекомендацій щодо усунення або нейтралізації цих факторів. Оскільки кримінологічні положення і рекомендації реалізуються в діяльності з розслідування злочинів, предметні області кримінології і криміналістики перетинаються. Кримінально-процесуальний закон вимагає від органу дізнання, слідчого, прокурора при провадженні дізнання досудового слідства і судовому розгляді кримінальної справи виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, а встановивши їх приймати заходи щодо усунення (ст. 23,23-1 КПК України). Відповідно у криміналістичній методиці розробляються рекомендації щодо реалізації даного припису (профілактична діяльність слідчого). При цьому як вихідні використовуються кримінологічні концептуальні положення щодо детермінації злочинів, поняття причин злочинності і окремих злочинів, поняття умов, що сприяли вчиненню злочинів. Тобто криміналістична методика виступає каналом впровадження теоретичних положень кримінології у практичну діяльність органів дізнання і досудового слідства.

Таким чином, входячи у блок кримінально-правових наук, криміналістика відіграє важливу роль у професійній підготовці фахівців для правоохоронних органів. По-перше, криміналістика як прикладна наука, націлена на формування системи знань і практичних умінь, необхідних для розслідування злочинів. В результаті вивчення криміналістики випускник юридичного вищого навчального закладу повинен:

1) знати: види слідів злочинів, механізм їх утворення; правила виявлення, фіксації, вилучення, аналізу слідів злочину - джерел доказів та їх використання для висунення версій і вирішення завдань розслідування тощо;

2) уміти: використовувати криміналістичну техніку з метою виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину; використовувати тактичні прийоми проведення слідчих дій; планувати та організовувати розслідування злочинів окремих видів тощо.

По-друге, криміналістика виступає каналом впровадження у практичну діяльність правоохоронних органів нормативно-правових приписів і концептуальних положень кримінального права, кримінального процесу і кримінології.

Криміналістика і судова медицина мають найбільш давні та міцні зв'язки. Судово-медичні знання використовувались у розкритті злочинів значно раніше, ніж виникла криміналістика. Тому деякі медичні прийоми виявлення слідів злочину на тілі людини були запозичені криміналістикою і навпаки, багато криміналістичних прийомів і технічних засобів з успіхом використовуються у судовій медицині.

Судова психіатрія, як і судова медицина, сформувались окремо від криміналістики і залишаються самостійними в силу чіткого розмежування їх предметів дослідження. Судова медицина досліджує тканини та різні об'єкти життєдіяльності людини, а також трупи. Судова психіатрія досліджує психіку людини, її поведінку при розладі психічної діяльності. Психічний стан злочинця безпосередньо пов'язаний із призначенням міри покарання і взагалі притягненням особи до кримінальної відповідальності.

Дані психології широко використовуються в криміналістичній тактиці і методиці розслідування окремих видів злочинів, а також для формування окремих методик, теорії спілкування на досудовому слідстві, вчення про навички, методів розпізнання інсценування, способи вчинення злочинів, детектування емоційного стану допитуваного тощо.