29. Особливості призначення та провелення порт-крим.Експертизи

Суттєва роль в ідентифікації особи належить портретно-криміналістичній (фотопортретній) експертизі. Предметом її дослідження є розпізнавання (діагностика) і встановлення тотожності особи за портретним зображенням. Портретно-криміналістична експертиза поділяється на такі види:

1) експертиза зображень людей за фотопортретами з метою встановлення, чи не зображено на двох (або більше) фотознімках одна й та сама особа;

2) експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого представлені) та фотопортрета живої особи для встановлення особи трупа;

3) експертиза прижиттєвих фотографій безвісти зниклої людини та черепа трупа для встановлення, чи міг виявлений череп належати даній особі;

4) експертиза посмертної маски невідомої людини і прижиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою впізнання трупа.

Ідентифікованим об’єктом портретно-криміналістичної експертизи є конкретна особа, тотожність якої встановлюється. Ідентифікуючими об’єктами можуть бути зображення голови та обличчя ідентифікованої особи (фотознімки, відеокадри, рентгенівські знімки), череп або його знімок.

Типовими питаннями, які вирішує портретно-криміналістична експертиза, є такі: одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фотознімку і рентгенознімку; одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на представлених фотознімках; чи в одному й тому самому одязі сфотографовані особи на представлених фотознімках; чи не належав череп, представлений на дослідження, людині, яка зображена на фотознімках; в одному чи різному віці сфотографована людина на представлених знімках, який знімок є більш раннім; чи одна й та сама особа чи різні особи представлені на відеокадрах тощо.

Експертне дослідження полягає у виявленні та порівнянні зовнішніх прикмет з використанням спеціальних методів зіставлення, суміщення, накладання зображень, координатних сіток, лінійних і кутових вимірів. Використовують такі технічні прийоми: виміряють відстані між одноіменними анатомо-топографічними точками, вивчають різномірні співвідношення, проводять графічні побудови. Експерти використовують зазвичай 12—14 антропометричних точок обличчя в положенні фас і профіль (наприклад, точки, які відповідають зовнішнім і внутрішнім кутам очей та губ, зіниці, кінчик носа, точка перенісся і основи носа тощо).

30. Поняття і можливості криміналістичної фоноскопії

Найпоширенішим засобом спілкування людей є усне мовлення. Воно залишає зміни в матеріальному середовищі, що прийнято називати звуковими слідами. Звукові сліди нерідко використовуються для розкриття, розслідування і попередження злочинів, дозволяють встановити особистість злочинця й інші обставини, що підлягають доведенню. Роль звукових слідів людини істотно зросла останнім часом Це обумовлено тим, що традиційні засоби фіксації — письмові документи — усі частіше заміняються звукозаписом і відео зйомкою. Розширилося їхнє використання й у повсякденні. Сьогодні серед матеріалів кримінальних справ усе частіше присутні:

? фонограми, на яких випадково чи навмисне зафіксована інформація про підготовку, здійснення і приховання злочину, наприклад розмови злочинців, очевидців, потерпілих;

? фонограми, що стали об'єктами злочинних дій (якщо вони викрадені чи підроблені),

? фонограми, що служили знаряддями злочину, наприклад, при вимаганні чи шантажі,

? фонограми допитів і інших слідчих дій, що є додатками до відповідного протоколу.

В усіх зазначених вище випадках аудио- і відеозаписи прилучаються до кримінальних справ як речовинні докази[10].

Хоча з їхньою допомогою фіксується не тільки людський голос, але і безліч інших звукових слідів, основні задачі, розв'язувані при дослідженні фонограм, — ідентифікація людини по голосу і діагностика особливостей його особи (стать, національна і соціальна приналежність, культурний рівень і ін.).

Науковою основою ідентифікації людини по голосу є криміналістична фоноскопія, що вивчає звукову, особливо мовну, інформацію, в основному у виді магнітних і відеомагнітних записів, звуко- і відеозаписуючу апаратуру (магнітофони, відеомагнітофони, диктофони, магнітна стрічка)

Можна сформулювати наступні теоретичні передумови методики ідентифікації особистості по фонограмах усного мовлення.

1. Голос людини індивідуальний. Це обумовлено специфічною формою і розмірами ротової і носової порожнини, горла, органів подиху. Тому фізичні характеристики звуків — частота, тривалість, інтенсивність — у кожної людини строго індивідуальні.

2 Акустична характеристика голосу відносно стійка в часі і залишається індивідуальної навіть при морфологічних і патологічних змінах органів мови.

3. Мова людини характеризується рисами, властивими тільки йому, і визначається соціальними і психічними факторами. особливості мови, що сформувалися ще в юності (приблизно до 20 років), інтонації і взагалі манера говорити стають звичними і майже не міняються впродовж усього життя.

В основу методики фоноскопічних досліджень покладені акустичний і лінгвістичний аналізи усного мовлення. Лінгвістичний аналіз вцілому спрямований на дослідження усного мовлення, що відбиває соціальні, інтелектуальні, психофізіологічні й інші особистісні характеристики людини; акустичний — на вивчення характеристик, обумовлених анатомічними, фізіологічними і психофізіологічними особливостями індивідуума.

Акустичний аналіз базується на численних вимірах спектрально-тимчасових характеристик мовного сигналу і їх наступній статистичній обробці для виявлення індивідуального комплексу ознак. Причому якщо раніш цей процес був досить трудомісткий, розвиток комп'ютерної технології фоноскопічних досліджень дозволило не тільки цілком реалізувати всі можливості аналогових электроакустичних приладів, але і здійснити виміру акустичних параметрів, що раніше було просто неможливо. Комплексний лінгво-акустичний аналіз мови дозволяє проводити ідентифікацію людини навіть по фонограмах низької якості і малої тривалості. Фоноскопічні дослідження проводяться за допомогою вимірювально-обчислювальних комплексів, що включають високоякісну звукозаписну і відтворюючу апаратуру, з'єднану з комп'ютером, оснащеним спеціальним пристроєм введення-висновку акустичної інформації і пакетом прикладних програм для обробки мовних сигналів і подальшого їхнього дослідження.

Крім ідентифікаційних можливо також рішення не менш актуальних для розкриття і розслідування злочинів діагностичних задач, що дозволяють судити про багатьох фізичних, психічних і соціальних ознаках особистості.

До нового виду спеціальних досліджень ставиться криміналістична фоноскопія, що вивчає спеціальну групу слідів, а саме сліди звуку. Ці дослідження ґрунтуються на фізіологічних особливостях органів мовної апарат, які залежать від підлоги, віку, професії й ряду інших характеристик людини. На індивідуальність голосу людини великий вплив роблять і шляхи формування навичок усного мовлення, які складаються як із внутрішніх біологічних факторів, закладених у людині з моменту його народження, так і із зовнішніх. Опановуючи мовою, людина вчиться управляти своєю мовною апарат під впливом відзначених факторів і за законами й правилами того язикового середовища, у якій він живе. У міру формування механізмів усного мовлення людина для викладу своїх думок користується тією або іншою системою мовних правил усе більш автоматично. Поступово в нього виробляється певний динамічний стереотип, що складається з безлічі повторень тих самих слів, словосполучень, інтонацій, фраз певної конструкції в однотипних ситуаціях. Інформацію про властивості мовця, закладених в ознаках його усного мовлення, умовно ділять на значеннєву й особистісну. Особистісна інформація більше коштовна. Вона являє собою язикове вираження змісту й структури усного висловлення в стилі, лексиці, граматичному ладі й у ступені володіння логікою висловлення. Ці ознаки дозволяють зробити висновки про фізичний, психологічний і соціальний вигляд особистості. Судження про полову приналежність можна зробити на підставі, наприклад, аналізу діапазону голосу по висоті основного тону й по тембрі. Вікові особливості людини зв'язані не тільки з висотою й інтенсивністю голосу, але і його обсягом і тембром. Для визначення віку немаловажне значення може мати й аналіз пауз у мові. Про молодий вік людини може свідчити зайва категоричність суджень і висновків по найрізноманітніших питаннях. Літні ж люди частіше проявляють обережність у судженнях і мають схильність давати ради або повчати інших. Судження про утворення й ступінь культури людини робляться на основі існуючих варіантів вимови, використання певного словникового запасу, повноти й деталізації виражень думки, мовних прийомів, наявності в усному мовленні характерних лексичних ознак. Як правило, особи, що володіють багатим словниковим запасом, виражають свої думки переконливими й найбільш точними стосовно до конкретної ситуації словами, а особи, лексика яких бідна, використають обмежений набір і часте повторення тих самих слів, до того ж їхньої думки недостатньо послідовні й примітивні, а мова не виразна. Важливо й те, що людина у своїй мові проявляє особливості того діалекту, що характерний для місцевості, де він народився або довгий час проживав. Діалекти тим різкіше відрізняються друг від друга, чим далі територіально друг від друга перебувають їхні носії. Особливості регіональних діалектів проявляються в лексиці й фразеології, у граматичній формі, в інших ознаках мови При аналізі произносительных особливостей територіального діалекту необхідно користуватися спеціальною літературою (діалектологічними атласами російської мови). При визначенні соціальної приналежності (професії й т.д. ) основного значення набувають лексичні ознаки, фразеологічні особливості й зміст усного мовлення, які й характеризують ту або іншу соціальну групу людей. Словниковий запас людини, якою би областю діяльності він не займався, постійно збільшується, видозмінюється Однак, досить тривалий час він використає характерні слова й вираження, своєрідну термінологію, які обумовлюють лексичний склад, фразеологічні особливості мови людей однієї професії або одного роду занять. До різновидів соціального діалекту ставляться профессионализмы й жаргон або арготизми. Профессионализмы - це слова або обороти мови, властиві особам, об'єднаним за родом своєї діяльності, професії. Жаргон у буквальному значенні цього слова являє собою умовна мова злодіїв, бомжів, повій, рекетирів, торговців і інших груп людей, об'єднаними спільними нтерес, що містить багато відмінних від загальної мови, у тому числі штучних, слів і виражень. Арготизми - слова або вираження, запозичені з мови яких-небудь соціально замкнутих груп. Рідна мова або групи родинних мов установлюються по акценті. Мова будь-якої національності й кожний її діалект має свої інтонаційні особливості. Дані, отримані при вивченні фонограм тих або інших виконавців усного мовлення ( дикторів), застосовуються для перевірки версій, оцінки обраної тактики розкриття й запобігання злочинів, для ідентифікації дикторів по голосі й рішення інших завдань.

Досвід рішення практичних завдань ідентифікації осіб по усному мовленню показує, що серед групи виділюваних ознак є такі, які однозначно пов'язані із зовнішніми (обликовыми) характеристиками диктора. Вони досить рельєфно проявляються в його усному мовленні. Криміналістичні дослідження фонограм голосу людини дають можливість одержувати об'єктивну настановну інформацію при аналізі усного мовлення диктора, пов'язану з його соціальними характеристиками (утворення, професія, рівень культури); емоційним станом (спокійний, збуджений, подавлений); регіоном формування усного мовлення (діалект, акцент); фізичними (біологічними) характеристиками (підлога, вік, ріст); психо-физиологическими особливостями (різні відхилення від норми при певних захворюваннях) і способами проголошення мови (читання, декламація, спокійна мова). Таким чином, усне мовлення людини характеризується акустичними й лінгвістичними ознаками, які, будучи індивідуальними й відносно незмінними, дозволяють не тільки відтворити зразковий вигляд особи, якому мова належить, але й ідентифікувати його.