23.Особлив. Призначення та проведення ідент.Та діагн. Експертиз письма та почерку.

Почеркознавча експертиза - найстаріший та найбільш поширений вид криміналістичної експертизи.

Головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Почеркознавча експертиза вирішує різні види завдань: ідентифікаційні, діагностичні, класифікаційні та ситуаційні (ситуалогічні).

Ідентифікаційні завдання пов'язані із встановленням конкретного виконавця тексту (підпису) у рукопису або вирішенням питання про виконання однією особою різних текстів, окремих фрагментів тексту, підписів, тексту і підпису тощо.

Діагностичні завдання дають можливість отримати відомості про зовнішню обстановку письма та внутрішній стан того, хто писав. Це обумовлено такою властивістю почерку, як здатність реагувати на різні психофізіологічні фактори. У виключних випадках - при значній різниці у часі між написанням документа і його дослідженням можна встановити також час виконання документа.

Класифікаційні завдання передбачають встановлення за почерком властивостей особи (виконавця тексту рукопису), характерних для певних груп осіб, які пишуть. Проведення таких досліджень пов'язане з необхідністю отримання відомостей про виконавця записів у разі відсутності певної підозрюваної особи з метою висування та перевірки розшукових версій, а також для звуження можливих виконавців документа.

Ситуаційні (ситуалогічні) завдання допомагають встановити механізм злочинної події (скоєння підроблення рукописного документа) та умов, за яких вона відбувалася.

Почеркознавча експертиза при розслідуванні злочинів може допомогти слідчому при вирішенні різних питань профілактичного характеру: питань, що стосуються недотримання чинних правил оформлення документів і встановлених правил виготовлення бланків документів; недоліків проведення огляду документів посадовими особами, внаслідок чого документи були прийняті з явними ознаками підроблення чи грубим порушенням встановленої форми; недотримання правил обліку та збереження бланків документів та архівних документів тощо.

24. Поняття і завдання техніко-криміналістичного дослідження документів

Під час техніко-криміналістичного дослідження письмових документів вирішуються дві групи завдань:

• ідентифікаційні;

• діагностичні (неідентифікаційні).

До неідентифікаційних відносять:

- встановлення відносної та абсолютної давності виконання документа;

• встановлення місця виготовлення документа;

• встановлення спільного походження різних документів;

• визначення умов зберігання документів;

• встановлення факту і способу підроблення або видозмі­нення документа;

• відновлення пошкодженого тексту документа або самого матеріалу документа;

• підсилення слабковидимих, виявлення невидимих і прихо­ваних записів, а також закреслених, залитих, заклеєних, по­шкоджених або спалених документів;

• установлення матеріалів письма або друку (наприклад, чи виконано запис пастою, що є в конкретному стрижні ручки);

- встановлення способу виготовлення документа;

- встановлення способу виконання в документі окремих його реквізитів тощо.

До ідентифікаційних завдань можна віднести:

• ідентифікація цілого документа за його частинами;

• ідентифікація штампів, печаток за їх відсотками;

• ідентифікація друкарської машинки за текстом;

• ідентифікація виконавця машинописного тексту;

• встановлення конкретних друкарських апаратів і засобів виконання всього документа або певні його реквізити;

• встановлення групової належності матеріалу, яким зробле­но запис (марки олівця, джерела походження паперу, інших ма­теріалів написаного)та ін.

Отже, техніко-криміналістичне дослідження документів проводиться з метою встановлення:

• справжності документів,

• установлення часу, способу і засобів їх виготовлення;

- виявлення ознак повного або часткового підроблення документів;

- невидимих і слабко видимих записів;

- відновлення змісту пошкоджених, спалених документів тощо.

Безпосередніми об'єктами техніко-криміналістичного до­слідження документів є:

- рукописні тексти і машинописні тексти; -документи, виготовлені поліграфічним способом, їхні

фрагменти, зокрема: бланки документів, цінні папери, грошові білети тощо;

• знаряддя письма: олівці, кулькові ручки, ручки-пера, фло­мастери тощо, друкарські машинки, принтери; печатки, штампи;

• матеріали документів (папір, картон тощо; чорнила, друкарська і штемпельна фарба; стрічки для друкарських ма­шинок, картриджі для принтерів, копіювальний папір; клеї; покрівельні палітурні матеріали тощо);

• засоби для підроблення документів: витравлювальні, зми­вальні матеріали та ін.

!!!!!!»»»» Типові способи і ознаки підробки відбитків печаток (штампів)

Документ свідчить про факти щодо розслідуваної події та про причетність до неї завдяки своїй формі, матеріалу, способу відображення містимої в ньому інформації та її змістом, а також спеціальними посвідчувальними підписами і знаками - відбит­ками печаток і штампів.

Печатка - це прилад із рельєфним зображенням знаків, інст­румент для нанесення слідів (позначок) на матеріальних об'єктах.

Відображення печатки на документі називається відбитком (відтиском).

Печатки поділяються на:

• гербові;

• прості.

Гербові мають у центрі малюнок герба держави, а по колу -назву відомства та установи, якій належить печатка.

Прості містять лише назву відомства, установи, приватної фірми тощо, а також певний рисунок, номер, текст, що свідчить про призначення печаток («для пакетів», «склад № 1» тощо).

За формою зовнішнього вигляду печатки бувають:

• круглими,

• овальними,

• трикутними,

• багатокутними,

• іншої форми.

Чотирикутні та прямокутні печатки називають штампами, їх відбитки розміщують у лівому верхньому куті документа.

Штампи не мають рисунка герба.

За цільовим призначенням і матеріалом виготовлення печат­ки поділяються на:

• каучукові,

• гумові,

• синтетичні,

• металеві.

Перші три види застосовують для нанесення забарвлених плоских відбитків.

Металеві - для нанесення як забарвлених, так і рельєфних відбитків, що формуються матеріалом документа.

Рельєфні відбитки наносяться на паспорт, важливі юридичні документи, грамоти - у вигляді зліпків печаток, що прикріплю­ються до документів, свинцевих і поліетиленових пломб, які на­вішуються на сховища тощо.

Металеві печатки, що застосовуються для нанесення забарв­лених (не рельєфних) плоских відбитків, називаються нумера­торами.

Неметалеві печатки для нанесення відбитків - кліше.

Відбитки, нанесені печатками фабричного виготовлення, мають ознаки, знання яких дає змогу встановлювати підробле­ні відбитки.

Це такі ознаки:

• геометричні форми ліній рамок (коло, овал, трикутник);

• лінії рамок мають однакову товщину;

• літери відбитка відповідають стандарту друкарського шриф­ту; штрихи літер прямі, овали не заокруглені, є відсічки;

• контури літер - рівні, а їх відбиток не має розпливу барв­ника;

• вертикальне розташування літер є суворо перпендикуляр­ним по лінії рядка;

• радіальний нахил - однаковий, тобто осі літер відбитка перетинаються в однім пункті - центрі круга;

• інтервали між літерами і рядками є однаковими;

• зміст відбитка мусить указувати на власника печатки, не мати помилок, суперечностей тощо.

Основні способи підроблення печаток і штампів:

• рисування (малювання) відбитка печатки (штампа) на до­кументі;

• копіювання справжнього відбитка на підробний документ (вологе або через копіювальний папір);

- отримання відбитка за допомоги підробленого кліше.

Є декілька способів виготовлення підробних кліше:

• вирізуванням (із цупких матеріалів);

• гравіруванням, набором, витравлюванням;

• фотомеханічним способом,

• за допомогою друкарських шрифтів тощо;

• отримання відбитка за допомоги сторонніх предметів, які зовні схожі з печатками (штампами), але мають інше призна­чення (значки, монети тощо);

• монтажем букв і цифр;

• із справжніх печаток;

• ксероксами.

Рисування відбитка печатки на документах застосовується не часто, переважно в разі переклеювання фотознімка на пас­порті, правах водія, військовому квитку тощо.

Ознаки:

• дорисовуючи печатки, злочинець намагається правильно виконати коло рамки, тому іноді на документі можна побачити ямку (прокол) від голки ніжки циркуля;

• літери не мають відповідного радіального нахилу, інтервали між ними не однакові, а форма не відповідає друкарському шрифту;

• наявність нерівномірного розподілу барвника у штрихах відбитка;

• різна конфігурація тих самих знаків;

• злами штрихів і нерівномірності за шириною;

• мають місце спотворення малюнка окремих букв та їхніх елементів, подвоєння деяких штрихів;

• характерною є нерадіальність розміщення знаків у тексті, виконаному по колу круглої печатки.

Рельєфні відбитки на вклеєному знімку наносять тисненням шариковою (кульковою) ручкою, іноді голкою - тож під час дослідження будуть спостерігатися відповідні ознаки такого підроблення.

Копіювання:

- через копіювальний папір із подальшим обведенням штрихів барвником. Спостерігаються залишки барвника копію­вального паперу;

- вологе копіювання - з використанням проміжного кліше, коли використовують зволожений фотопапір, липку стрічку тощо.

Перекопійований відбиток характеризується слабким за­барвленням, розпливами і нечіткими краями перекопійованих штрихів.

Окрім цього, в місці контакту зволоженого кліше з папером документа можуть спостерігатися мікрочастинки матеріалу проміжного кліше та зміни люмінесценції паперу в ультра­фіолетовому промінні; візуально будуть спостерігатися від­мінна матовість і забрудненість.

Отримання відбитку за допомоги підробленого кліше:

• ознаки підроблення відбитків, нанесених із вирізаних клі­ше (гуми, лінолеуму, дерева): літери не мають стандартної фор­ми, штрихи - нерівні, засічки - відсутні, овали - кутасті, а з'єд­нувальні штрихи - перерізані;

• за використання набірних кліше: літери відповідають друкарському шрифту, але їх вертикальне розташування, інтер­вали, лінія рядка можуть бути зміненими;

• у круглих відбитках радіальний нахил літер є різним, а лінії -осі не мають єдиної точки перетинання (переважно у центрі);

• оглядаючи відбитки печаток, треба звертати увагу на роз­поділ барвника у штрихах літер: якщо відбиток нанесено з кау­чукового (синтетичного) кліше, то барвник (мастика) розподіля­ється по полю штриха рівномірно, краї штрихів рівні та не роз­пливчаті; якщо відбиток - від металевого кліше, то барвник витискається з-під площин літери і по краю штриха виникають розпливи з чіткими краями барвника, особливо коли відбиток наносять із достатньою силою, наприклад, поштовим штемпе­лем (тут можна бачити сліди тиснення, які мають ідентифіка­ційне значення на мікрорівні).

Характерними є також відсутність пробільного матеріалу, нерівні рядкові лінії, граматичні (подеколи) помилки, пору­шення правил друкарського набору.

За суттю ці ж ознаки притаманні підробленим відбиткам, ви­конаним з інших видів підроблених кліше.

Одним із способів підроблення відбитків печаток є виготов­лення печаток або штампів монтажем букв і цифр, вирізаних із справжніх печаток чи штампів, що вже не експлуатують (вияв­ляють їх порівнянням зі справжнім відбитком за особливостя­ми шрифту, розташуваннями окремих знаків і рядків між собою).

Інколи використовують справжні печатки або штампи іншої організації, але маскують їхній зміст легким прокручуванням (поворотом) печатки в момент її контакту з папером, внаслідок чого відбиток виходить розпливчастим (зтертим).

Якщо відбиток перенесено на документ за допомоги ксероко-піювального апарата або скануванням, із використанням комп'ю­тера і подальшим роздруковуванням на принтері, то зі збіль­шенням цього зображення спостерігається наявність багатьох цяток-бруднячків, елементи зображення складаються із крупинок порошку, які осипаються під час перегинань паперу (лазерний принтер) або розпливаються під час потрапляння вологи (струнні принтери), причому лінії мають ступінчастий рельєф.

Способи підробки підписів, ознаки їх встановлення

Підпис - це особливий вид рукопису, що відображає прізви­ще особи у вигляді букв або умовних знаків, і такий, що має засвідчувальне значення.

Підписи класифікуються за:

• належністю особи: від імені реально існуючої особи; від імені вигаданої особи;

• засвідчувальиим значенням: справжні; несправжні;

• умовами виконання: виконані у звичних (природних) умо­вах; умисно чи ненавмисно змінені;

• складом: буквенні (літерні - підпис тільки з букв); штри­хові - підпис складається зі штрихів, що букв не утворюють; змішані - підпис складається із букв та штрихів (без літерних знаків);

• інформативністю: повні (коли в підписі наявні всі букви прізвища); скорочені; ускладнені (додано ініціали або умовні поєднання штрихів, а на завершення - розчерк).

Ознаками підписів є:

- розчерк - напрямок завершального штриха;

- співідношення ліній основи письма і верхніх закінчень штрихів;

- гладіолаж - зменшення розміру штрихів на кінці підпису;

- розміщення підпису відносно тексту документа і лінуван­ня на папері (топографічна ознака).

Умисна зміна власного підпису з метою відмовитись у май­бутньому від неї називається автопідробленням.

Є такі види автопідроблепня:

• спотворення ознак підписного почерку;

• обведення підпису олівцем або чорнилами;

• вироблення нового варіанта підпису.

25. Технико-криминалистическая экспертиза документов – вид экспертизы, проводимой с целью установления способа изготовления документов в целом или их реквизитов в отдельности, установления фактов изменения первоначального содержания документов, выявления первоначального содержания, а также идентификации материалов, предметов и механизмов, которые использовались для изготовления документов, их реквизитов либо изменения первоначального содержания.

 

Технико-криминалистическая экспертиза документов по числу исследуемых объектов является, пожалуй, одной из самых сложных, требующих от человека, её проводящего, познаний в самых различных областях современных знаний: технологии полиграфического производства, изготовления печатей и штампов, и т.д.

 

Объекты технико-криминалистической экспертизы документов можно условно разделить на следующие группы:

1) Документы и реквизиты документов (печатные реквизиты, оттиски печатей и штампов, рукописные реквизиты и др.).

2) Технические средства и приспособления, используемые для изготовления документов в целом (полиграфическое оборудование, репрографическое оборудование и др.) и отдельных реквизитов (печати, штампы, пишущие приборы и др.).

3) Материалы документов (бумага, красящие вещества, клеи и т.д.).

 

Технико-криминалистическая экспертиза документов традиционно решает две группы задач: идентификационные и диагностические.

 

В рамках идентификационных исследований решаются следующие задачи:

- установление тождества сравниваемых объектов (идентификация печатей по их оттискам, идентификация печатных форм и другого полиграфического оборудования, идентификация репрографического оборудования, идентификация пишущих приборов и т.д.);

- установление единого источника происхождения нескольких объектов.

 

К диагностическим задачам относятся:

- установление способа изготовления документов и их реквизитов;

- установление фактов и способов изменения первоначального содержания документов, а также выявление первоначального содержания;

- установление фактов и способов технического воспроизведения подписи;

- установление давности выполнения реквизитов документов.

 

В зависимости от того, какие объекты подлежат исследованию, различают следующиевиды технико-криминалистической экспертизы документов:

- экспертиза бланков документов;

- экспертиза печатей, штампов и их оттисков;

- экспертиза реквизитов, полученных при помощи знакопечатающих и знакосинтезирующих устройств;

- экспертиза подписей (с целью установления фактов использования технических средств (методов) при их выполнении);

- экспертиза документов с целью установления фактов изменения первоначального содержания, а также установления первоначального содержания;

- экспертиза документов с невидимыми и слабовидимыми реквизитами;

- экспертиза документов, снабженных специальными защитными средствами.