8. Поняття судової фотографії та відеозапису, їх значення та процесуальне оформлення застосування у розслідуванні

Як галузь криміналістичної техніки судова фотографія ста­новить собою систему наукових положень і відповідних їм тех­нічних засобів та методів зйомки криміналістичних об'єктів з метою розкриття і розслідування злочинів.

Фотографія застосовується в криміналістиці для фіксації слідів, предметів, місця події та інших об'єктів, а також для дос­лідження речових доказів. У порівнянні з іншими засобами фіксації (складання протоколу слідчої дії, виготовлення схем, малюнків тощо) фотографія забезпечує більш високий ступінь точності, повноти та наочності.

Судова фотографія застосовується під час проведення слідчих дій відповідно до вимог Кримінально-процесуального закону. Так, у частині третій ст. 191 КПК України передбачено, що слідчий у ході огляду місця події в необхідних випадках про­водить вимірювання, складає план і креслення оглянутого місця та окремих предметів, а також по можливості фотографує їх.

Криміналістична фотозйомка слугує одним із ефективних засобів і методів наочної фіксації усієї чи частини обстановки, в якій проводяться окремі слідчі дії, оперативно-розшукові за­ходи, а іноді й експертні дослідження, фіксація ходу їх прове­дення та результатів. Вона є надійним засобом і методом наоч­ного закарбування слідів злочину, окремих предметів та інших матеріальних об'єктів, що мають значення для справи, а також дослідження деяких речових доказів і тим самим сприяє вирі­шенню завдань об'єктивізації доказування.

Судова фотографія — це галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:

1) дає змогу якнайточніше зафіксувати об’єкт, його стан, ознаки;

2) забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об’єктів;

3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об’єкт; фотографічне зображення має властивість наочності й документальності;

4) існує можливість одержання слабковидимих і невидимих деталей, слідів, ознак.

Результати фотозйомки успішно використовуються при розслідуванні різних видів злочинів, під час провадження різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огляду документів, обшуку, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події та ін.), у експертних дослідженнях, в оперативно-розшуковій діяльності. Фотографічний метод фіксації не порушує стану матеріальних об’єктів або слідів. У деяких випадках фотографічна зйомка може заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявити слабковидимі або невидимі деталі чи ознаки об’єкта. Ілюстративність і наочність фотографії дозволяють застосовувати її в попередженні злочинів, у розшуку осіб, які зникли безвісти, та злочинців.

Судова фотографія поділяється на фотографію судово-опе­ративну (фіксуючу) та судово-дослідницьку (експертну).

Судово-оперативна фотографія становить собою систему прийомів застосування фототехнічних засобів і методів фото­графічної фіксації об'єктів, осіб, трупів, слідчих дій та оперативно-розшукових заходів під час розслідування злочинів. Судово-оперативна фотографія як засіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням про­токолу, схем і планів. Об'єктами судово-оперативної зйомки є: приміщення, окрема територія, ділянка місцевості, предмети, сліди тощо. Судово-оперативну зйомку здійснює слідчий, опе­ративний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомо­гою фотографічної техніки.

Судово-дослідницька фотографія становить собою систему спеціальних методів, прийомів і засобів, що застосовуються для одержання нових фактів під час провадження судових експертиз.

Фотозйомка під час провадження криміналістичних експер­тиз використовується в основному в трьох напрямах:

1. як спосіб фіксації загального виду і стану об'єктів, що надходять на експертизу;

2. як спосіб ілюстрування результатів різних видів дослід­жень. Наприклад, для ілюстрування результатів почеркоз­навчої експертизи;

3. як один із способів дослідження, що значно розширює можливості людського зору.

Кінозйомка та відеозапис - процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ, слідчих дій за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматер­іалах, а відеозапис - на магнітних носіях. У зв'язку з тим, що принципи фіксації сигналів різні, способи одержання зображен­ня (позитива) теж неодинакові. Кіноплівка повинна бути відпо­відним чином оброблена і тільки після цього можна перегля­нути результати зйомки. Відеозапис же дозволяє безпосередньо після зйомки або вже під час неї спостерігати й контролювати процес фіксації. Відеозапис, безумовно, має перевагу перед кінозйомкою. Разом з тим як перший, так і другий процеси мають і позитивні риси, і недоліки.

Кінозйомка та відеозапис сприяють вирішенню таких завдань:

1) з документальною точністю фіксувати та досліджувати динамічні події, процеси, слідчі дії (експеримент, впізнан­ня, допит, особливо коли той, кого допитують, відмов­ляється визнавати свою провину або щось приховує);

2. зберігати інформацію про динамічні ознаки об'єктів та відтворювати її в суді, у ході слідчих дій, при експертизі;

3. фіксувати та вивчати недоступні для людського зору швидкоплинні процеси (наприклад,- політ кулі, руйнуван­ня перепон, момент зіткнення транспортних засобів);

4. фіксувати події одночасно в динаміці та за часом, що доз­воляє вирахувати: момент конкретних дій, швидкість руху або кількість подій за одиницю часу.

Відеозапис на відміну від кінозйомки дозволяє одночасно синхронно фіксувати звук і зображення на магнітній стрічці і візуально контролювати якість запису. Відеозапис не вимагає, як відзнята кінострічка, лабораторного оброблення. Проте у порівнянні із кінозйомкою відеозапис не дозволяє здійснити прискорену зйомку швидкоплинних подій і повільне їх відтво­рення. Відеозапис на відміну від кінозйомки може бути засто­сований у несприятливих умовах освітлення.

Специфіка криміналістичної кінозйомки і відеозапису, на відміну від звичайних зйомок, полягає в особливостях їх зав­дань і методах фіксації, що застосовуються, а також у недопус­тимості провадження зйомки і запису за заздалегідь розробле­ним сценарієм та шляхом застосування комбінованих й інших методів, що не відповідають принципу об'єктивного відтворен­ня дійсності. Для того, щоб кінозйомка і відеозапис були цілес­прямовані, композиційно і технічно правильні, доцільно скла­дати план наступної кінозйомки та відеозапису. У плані бажано вказати об'єкти даної зйомки і мету їх фіксації, масштаб побу­дови пропонованих кадрів, точки зйомки, її технічні прийоми і способи додаткового освітлення.

Кінозйомка і відеозапис найчастіше застосовуються під час провадження слідчого експерименту, обшуку, огляду місця події, допиту та очної ставки, огляду трупа, пред'явлення для впізнання та перевірки показань на місці.

Кінозйомку та відеозапис рекомендується проводити у тій самій послідовності, в якій здійснюється сама слідча дія. Однак для них також важливі викладені вище рекомендації стосовно застосування орієнтуючої, оглядової, вузлової та детальної видів зйомки. В загальному вигляді перенесені на вказані види зйом­ки вони набувають в даному випадку певної специфіки. Так, під час орієнтуючої кінозйомки і відеозапису центральний об'єкт шляхом повільного переходу від дальнього плану може бути виділений крупним планом. У результаті орієнтуюча композіція стає більш інформативною і динамічною. Під час огля­дової кінозйомки і відеозапису можна зафіксувати загальну обстановку та її окремі елементи в просторовому взаємозв'яз­ку і необхідній послідовності.

Вибір загальних методів кінозйомки і відеозапису в основ­ному визначається тими самими факторами, що й під час фо­тозйомки. Спеціальні прийоми вказаних зйомок вибираються, виходячи із особливостей динаміки і завдань даного способу фіксації (Схема 6).

Суб'єктом кінозйомки і відеозапису може бути не лише слідчий, а й спеціаліст або прокурор-криміналіст, на яких по­кладено обов'язок надавати слідчому допомогу у застосуванні науково-технічних засобів.

Кінозйомка і відеозапис використовуються і під час провад­ження криміналістичних експертиз. Наприклад, під час судово-балістичних експертиз з допомогою швидкісної мікрокінозйомки фіксується механізм утворення вогнепальних пошкоджень на різних об'єктах.

Процесуально-криміналістичне оформлення фотозйомки, кінозйомки та відеозапису

Кримналістичні фотозйомка і відеозапис можуть бути зас­тосовані під час розслідування злочинів лише у разі належно­го процесуально-криміналістичного їх оформлення.

Стосовно фотозйомки в протоколах тих слідчих дій, в ході яких вона застосовувалась, повинні знайти відображення відо­мості про наступне:

♦ об'єкти фотографування;фотографувальні засоби, що застосовувалися (тип апара­та, вид об'єктива, марка світлофільтра тощо);

• умови, порядок і методи фотографування, характер осві­тлення, час. зйомки, відмітка на плані чи схемі місця події точок зйомки;

• про одержані результати, коли це вимагається.

Фотознімки, що додаються до протоколу, необхідно офор­мляти у вигляді фототаблиць. Під кожним знімком необхідно ставити номер і давати короткий пояснюючий надпис. Кожний знімок скріплюється печаткою слідчого органу.

Фототаблиці повинні мати заголовки, в яких відмічаєть­ся, до протоколу якої слідчої дії вони додаються, та вказуєть­ся дата слідчої дії. Крім того, для підтвердження достовір­ності зпимків вони завіряються підписом слідчого. Якщо фотозйомка здійснювалась не самим слідчим, а іншою осо­бою, необхідний і його підпис.

Згадані таблиці, а також негативи в пакеті з аналогіч­ним пояснюючим надписом як додаток до протоколу підшиваються в кримінальні справи разом з протоколом слідчого експерименту.

Про проведені під час окремих слідчих дій кінозйомку та відеозапис у протоколах цих дій в основному вказуються ті самі дані, що й під час фотозйомки. Специфіка вказаного оформлен­ня полягає в тому, що в цих випадках необхідно вказати не лише об'єкти, а й моменти зйомки, кількість відзнятої кіноплі­вки чи час виконання відеозапису, частоту кінозйомки.

Змонтований кінофільм і відеофонограму з частинами плівки, що не увійшли в кінофільм чи відеофонограму, необхі­дно упакувати в пакет, опечатати і приєднати до матеріалів кримінальної справи. Крім того, відповідно до протоколу слідчої дії додається опис з відміткою у ній змісту кожного із само­стійних ділянок кіно- і відеофільму, кількість склеювань (якщо вони були) та фактичного метражу кінофільму або часу відео­запису. Опис підписується слідчим. Після монтажу кінофільму і закінчення відеозапису здійснюється їх перегляд з участю понятих, що були присутні під мас. провадження і зйомки слідчої дії, про що складається окремий протокол. Під час засто­сування відеозапису в ході допиту окрім зробленого відеозапи­су до протоколу допиту бажано приєднати і стенограму допиту, підписану допитуваним. Це не дозволить недобросовісному до­питуваному оганьбити зроблену під час його допиту відео- та звукозапис.

Застосування фотозйомки під час провадження криміналі­стичної експертизи повинно знайти відповідне відображення в дослідницькій частині висновку експерта, де вказується вид фотозйомки та основні її умови.

Фотознімки, що приєднуються до висновку експерта, офор­мляються на спеціальному бланку у вигляді фототаблиць. Під кожним знімком робиться необхідний пояснюючий підпис. Якщо на фотознімках робляться будь-які розмітки, то на фото- таблиці повинні наклеюватися контрольні фотознімки (тобто ті самі фотознімки, але без розмітки).

Кожний фотознімок скріплюється печаткою експертної ус­танови. Такі фототаблиці також повинні мати заголовок, де вказується, до якого висновку вони додаються.

У протоколі відповідної слідчої дії під час застосування зву­козапису вказується факт його здійснення та повідомлення про це учасників слідчої дії, відомості щодо оператора і використа­ного магнітофона. Касета з пояснюючим надписом приєднується до протоколу.