42. У чому полягають особливості розвитку європейської гілки постмодернізму?
Особлива якість, яка відрізняє архітектуру постмодернізму, особливо в європейських країнах - це усвідомлене бажання пов'язати нові споруди з історичним міським оточенням, не зіпсувавши його новими включеннями, відчути міський контекст майбутніх споруд. Іноді цей напрям постмодернізму називається контекстуалізмом. Звернення до історичних форм в постмодернізмі ніколи не носить характеру прямого цитування, замість цього з'являється гра в натяки на прообрази, зашифрована символіка і складні асоціації. Серед архітекторів європейського постмодернізму слід згадати таких майстрів, як Альдо Россі, який створив цікавий з точки зору містобудування проект кладовища в Модені (1974), братів Кріє з їх містобудівними проектами, Маріо Ботта з його швейцарськими віллами і австрійця Ганса Холляйна - дивного майстра тонкого стилю невеликих об'єктів. Маріо Ботта вніс в архітектуру постмодернізму деякі формальні прийоми, які згодом стали свого роду універсальним архітектурним мовою постмодернізму. У його односімейних будинках - віллах у Швейцарії закладені ідеї усамітнення, ізоляції в природному або архітектурному оточенні. Його вілли самодостатні, їм не потрібно ніякого спілкування. У невеликому житловому будинку використовуються великі форми, ніби призначені для великих громадських будівель - величезні круглі вікна із дзеркальною поверхнею скла, які захищають внутрішній світ навіть від поглядів ззовні. Австрійський архітектор Ханс Холляйн в інтер'єрах Бюро подорожей у Відні спробував засобами архітектури передати відчуття, образи, мрії та ілюзії. Там, де архітектор-модерніст зробив би скляні стіни і обвішані їх рекламними плакатами, Холляйн ставить сталеві пальми. Простір тут схожий на сцену, а відвідувач, рухаючись по ній, включається до загального спектаклю. Архітектору вдається створити атмосферу чогось незвіданого, загадкового, повну передчуття майбутньої поїздки і відкриття якихось таємниць. Але головною заслугою постмодернізму є те, що мова архітектурних форм стала незрівнянно багатше, виразніше стали обсяги і композиції, поняття краси і образності. Архітектори постмодернізму, проявляючи повагу до історичного та національної спадщини, створили чимало чудових проектів реконструкції історичних частин міст, асимілюючи сучасні споруди в історичну тканину міста без шкоди для сторін. Але головне, що вони повернули архітектуру в лоно мистецтва.
43. Розкрити зміст і принципи архітектурного метаболізму.
Метаболізм - течія в архітектурі та містобудуванні середини XX ст., що представляла альтернативу архітектурі функціоналізму. Архітектори-метаболісти прагнули до розвитку принципів конструктивізму згідно концепції «змінюваного простору ». Оптимальна конструктивна основа споруд поєднувалася з комбінаторикою - варіаційними «осередками», завдяки чому архітектурні композиції набували більш різноманітний вид. Будується на принципах: - форма не визначається функцією; - форма визначається контекстом; - форма визнач.місцем; - форма визнач.формою; - фора визнач.інфраструктурою. Метаболісти сприймали місто як живий організм з усіма властивими організму процесами - звідси і назва руху. Вони ділили місто на постійні і тимчасові елементи - кістки, кровоносні судини і живі клітини, які змінюються з плином часу.
Особливості (принципи) архітектури метаболістів * незавершеність * «недомовленість» *відкритість структури будинків для «діалогу» зі змінним архітектурним контекстом міського середовища *акцентування уваги на порожнечі *візуальне закріплення незабудованих і неосвоєних просторів за допомогою символічних просторових структур * створення проміжного простору - відсутня ланка між архітектурою і навколишнім *чітко простежується тимчасова і постійна складові * модульність, наприклад, башта «Накагін» (Nakagin Capsule Tower в Токіо) (архітектор К. Курокава). Провісником арх..метаболізму вважають Л.Кана, в своїх роботах він пропонує аналізувати динаміку змін між двома видами простору – допоміжним і головним, створено уявлення про нову динамічну монументальність (його проекти – медичні лабораторії у Пенсильванському університеті, урядовий комплекс у Бангладеші, інститут управління в Індії). Представники японського метаболізму: К.Кікутаке, Н.Курокава, Ф.Макі, М.Отака, Н.Кавадзое, К.Танге, А.Ісодзакі (група «7метаболістів»). В основі їх арх..покладено такі принципи: - пр.розвитку у часі; - пр.ідентичності формоутворення в арх.і мб; - принцип наслідування національних арх. традицій.
Основа метабол.теорій – форма визначається динамікою функціональних та інфраструктурних змін. Вперше про домінування динамічних змін заявив Луїс Канн, вперше в його роботах можна було аналізувати динаміку змін між двома видами простору – головним та допоміжним, інфраструктура стала грати важливу роль у формув.арх.образу, виникла нова динамічна монументальність. ПРОЕКТИ Кана: мед.лабораторії Річарда в Пенсильваннському універі(1957-69),дослідницький центр інституту Солка в Ло-Йолла(59-65),урядовий комплекс з госпіталем в Даккі,Бангладеш(62074),Інститут Управління в Ахмадабаді, Індія(62-74). Провісниками метанол.були : м/б проекти рос.конструктивістів європ.авангарду 60-70х рр. ХХ ст.; урбаністичні утопії радянських архітекторів, представники арх..біоніки, роботи суч.яп.арх-рів. ВПЕРШЕ метаб.теорії викладені на Міжнар.конгресі архітекторів(Токіо1960р) групою молодих яп.арх-рів К.Кікутаке, Н.Курокава, Ф.Макі, М.Отака, Н.Кавадзое, К.Танге, А.Ісодзакі.(група»Семи метаболістів».нова доктрина-принцип розвитку в часі, «метаморфічна трансформація», «метаболістичне оновлення», принцип ідентичності формотворення в арх-рі та м/б, пошук нових форм та мегастуктур майбутнього, наслідування.арх.традицій.Увага на м/б проблеми.Генплан Кіото(68)-К.Танге та УРТЕК, реконстр.мБолонья(70),рек.м.Скопле.Ісодзакі – бібл..м Оїта, Кікутаке-готель у Каїко.
