32. Поняття і види зобов’язань.

Зобов’язання – правовий зв’язок двох осіб – кредитора (creditor) і боржника (debitor), в силу якого кредитор має право вимагати, а боржник зобов’язаний щось зробити, дати, надати кредиторові, утриматись від вчинення певних дій.

Змістом зобов’язання є право кредитора і відповідний обов’язок боржника – права і обов’язки сторін. Предметом зобов’язання є дія або бездіяльність, які мають юридичне значення, породжують правові наслідки. Види зобов’язань: – за критерієм розподілу прав і обов’язків між сторонами зобов’язання поділяють на односторонні і двосторонні. Якщо в двосторонніх зобов’язаннях права і обов’язки розподіляються рівномірно між сторонами, то зобов’язання називаються синалагматичними. – за підставами виникнення зобов’язання поділялися на такі, що виникали з договору, ніби з договору, з делікту, ніби з делікту. – зобов’язання, забезпечені позовним захистом – цивільні або преторські; не забезпечені позовним захистом – натуральні. – зобов’язання подільні і неподільні. – роздільні зобов’язання (альтернативні). – зобов’язання родові та видові. – зобов’язання також поділяються на активні і пасивні, на дольові і солідарні. Правомірні дії, спрямовані на досягнення певного правового результату, тобто на виникнення, зміну або припинення прав і обов’язків, називаються правочинами.

33. Підстави виникнення зобов’язань. Зобов'язання виникає з певних юридичних фактів. Факт- це дійсна, не видумана подія. Факти, що мають юридичне значення і породжують певні правові наслідки, називаються юридичними. В свою чергу, факти поділяються на події і дії. Події-це ті факти, які наступають незалежно від волі людини, - шторм, природна смерть людини, землетрус. Дії - це факти, які наступають з волі людей, можуть носити як правомірний (договір, розлучення тощо), так і протиправний характер (делікт). Правочин - це правомірні дії, спрямовані на досягнення певного правового результату (на виникнення, зміну чи припинення прав і обов'язків). Як правило, встановлення прав і обов'язків сторін при укладенні більшості правочинів відбуваються у відповідності з їх волею і бажанням. Такі правочини називаються двосторонніми. Правочин, укладений без згоди чи проти волі іншої сторони (під погрозою застосування насильства), вважається недійсним. Можливі односторонні правочини (заповіт). Підставою виникнення зобов 'язань служать юридичні факти: а) договір; б) ніби-договір; в) правопорушення; в) ніби-правопорушення. Договірне цивільне правопорушення - цивільне правопорушення, яке порушує договір (наприклад, прострочення виконання). Недоговірний делікт - це цивільне правопорушення, яке порушує права особи, з якою порушник у договірних відносинах не перебуває (пошкодження майна). Неправомірні дії прийнято поділяти на три типи: а) злочини; б) проступки; в) цивільні правопорушення. Зобов'язання могли виникати не лише з договорів, але й з неправомірних дій- особа, яка завдала матеріальних чи моральних збитків іншій, зобов'язана відшкодувати їх.