Тема: ФУНДАМЕНТИ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ.

Питання:

1. Загальні положення.

2. Фундаменти на посідаючих грунтах.

3. 2.1 Основні відомості про лесові грунти.

2.2 Просадочність і її оцінка.

2.3 Проектування фундаментів на прсідаючих грунтах .

3. Фундаменти на вічномерзлих грунтах.

1. Особливості вічномерзлих грунтів.

2. Деформації фундаментів на вічномерзлих грунтах.

3.3Конструкції фундаментів на вічномерзлих грунтах.

4. Фундаменти на підроблених територіях.

1.Загальні положення.

До особливих умов будівництва відносяться:

1) будівництво на структурно - нестійких грунтах;

2) будівництво на підроблених територіях.

Структурно-нестійкими називають грунти, в яких за певних умов порівняно різко порушується природна структура.

До них відносяться наступні групи:

- лесові, структура яких порушується при замочуванні їх під навантаженням;

- мерзлі і вічномерзлі, структура яких порушується при їх відтаванні;

- рихлі піски, що різко ущільнюються при динамічних діях;

- мули і чутливі глинисті грунти, деформаційні і міцністні властивості яких різко змінюються при перезминанні (порушенні їх природної структури).

Крім того, до структурно - нестійких грунтів відносять ті, що набрякають, і які при зволоженні здатні істотно збільшуватися в об'ємі навіть під навантаженням.

2. Фундаменти на прсідаючих грунтах .

2.1 Основні відомості про лесові грунти.

Макропористі лесові грунти займають близько 15-ти % території колишнього СРСР і більше 75% території України.

Потужність залягання лесових грунтів на Україні досягає 45м (Запоріжжя, Нікополь), на Північному Кавказі – 50-70м в Поволжі- до 20м, в Середній Азії до 130м. Леси охоплюють велику частину Східної Європи, в Болгарії потужність їх досягає 120м. Лесові грунти широко поширені в Північній і Південній Америці, в Китаї потужність їх досягає 200-300м.

Особливість будівництва промислових, цивільних транспортних і гідротехнічних споруд на лесових грунтах полягає в тому, що в процесі будівництва, якщо грунти основи замочуються, виникають просідання (т.є осідання, які швидко розвиваються і викликані різкими змінами структури грунту) і фундаменти утрачують стійкість.

Крім того навіть після того, як закінчиться будівництво споруди, коли осідання від тиску, переданого на фундаменти, стабілізується, через декілька років після нормальної експлуатації при замочуванні грунтів основи можуть статися великі і нерівномірні осідання (просідання), внаслідок чого будівлі ≤стають непридатними для подальшої експлуатації.

В деяких випадках вартість ремонтно – відновлених робіт складає 30%- 40% первинної вартості споруди .

Вивчення лесових грунтів почалося з середини 19 століття найінтенсивніше в 1930-1948. Вчені, які займалися цією проблемою Ю.М Абелев; М.Ю. Абелев; Н.Я. Денісов; Б.І. Долматов; М.Н. Гольдштєйн і ін.

Характерні ознаки лесових грунтів:

1) - по гранулометричному складу лесові грунти найчастіше відносяться до пилуватих супісків і суглинків;

2) - це макропористі грунти т.є грунти, що мають крупні вертикальні пори, видимі неозброєним оком (макропори). Розміри макропор в десятки і сотні разів перевищують розміри частин грунту. Загальна пористість лесів значна - як правило більше 0,44

3) - лесові грунти мають невелику вологість W=0,08-0,16; і порівняно невеликий коефіцієнт водонасичення (ступінь вологості), зазвичай S_r ≤ 0,5.

4) - поміщений у воду лесовий грунт швидко зволожується і розмокає, розпадаючись на дрібні пилуваті частки;

5 - для лесів характерна стовпчаста структура. При природній вологості ці грунти здатні тримати вертикальний відкіс заввишки більше 10 м, при зволоженні цей відкіс може обрушутися;

6) - лесові грунти мають колір: солом'яний, жовтий, палевий;

7) - характерною рисою лесових грунтів є їх карбонатність, т.є лес легко скипає при обробці соляною кислотою;

8) - основною властивістю лесових грунтів є їх просадочність.