22 Порядок забезпечення працівників автотранспортe засобами

індивідуального захисту та спецодягом

Наявність засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) на підприємстві має відповідати

Типовим галузевим нормам безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів

індивідуального захисту для даної галузі. Відповідальність щодо забезпечення

працівників 3І3 покладають на керівників структурних (виробничих) підрозділів

підприємства. В організації цієї роботи беруть участь служби матеріально-технічного

забезпечення підприємства та охорони праці.

Керівники автотранспортних підрозділів підприємств АПК зобов’язані на роботах

зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також таких, що пов'язані із

забрудненням, або які виконують за несприятливих температурних умов, видавати

безоплатно працівникам спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби ЗІЗ згідно з

НПАОП 0.00-3.06-98 «Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального

взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам автомобільного

транспорту», а саме:

– у разі перевезення вантажним автомобілем курних матеріалів – костюм

бавовняний (термін носіння – 12 місяців); рукавиці комбіновані (термін носіння – 3

місяці); жилет сигнальний (термін носіння – 24 місяці)

– у разі перевезення речовин 1-го і 2-го класів небезпеки, вантажів із сильним

(різким) запахом (смородом) та інфікованих матеріалів – костюм бавовняний (термін

носіння – 12 місяців); рукавиці комбіновані (термін носіння – 3 місяці); жилет сигнальний

(термін носіння – 24 місяці);

– у разі виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів

– додатково костюм бавовняний (термін носіння – 12 місяців); рукавиці комбіновані

(термін носіння – 3 місяці);

– у разі виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту на оглядових

ямах, підіймачах і естакадах – додатково шолом будівельника з підшоломником

Керівник підприємства зобов'язаний замінити або відремонтувати спецодяг,

спецвзуття і інші засоби індивідуального захисту, що стали непридатними до закінчення

встановленого терміну використання з причин, що не залежать від працівника.

28 Порядок розслідування нещасних випадків та професійних захворювань

на автотранспортних об'єктах АПК

Нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання розслідують згідно з затвердженим Постановою

Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1232. У цьому документі визначено

процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних

захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно

від форми власності, виду економічної діяльності, а також у фізичних осіб – підприємців,

які згідно із законодавством використовують найману працю.

Дія цього Порядку поширюється на:

1) власників підприємств або уповноважені ними органи (роботодавці);

2) працівників, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які згідно із

законодавством уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем;

3) фізичних осіб – підприємців;

4) членів фермерського господарства, членів особистого селянського господарства,

осіб, що працюють за договором, укладеним згідно із законодавством (особи, що

забезпечують себе роботою самостійно).

Розслідування проводять, якщо стався нещасний випадок, а саме обмежена у часі

подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого чинника чи довкілля,

що сталися під час виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких завдано шкоду

здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних

ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших

отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі

утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та радіоактивним промінням,

одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу,

зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу,

які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або

до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менше як на один робочий

день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових

(посадових) обов'язків (рис. 3.16).

Розслідування та облік нещасних випадків, що сталися з працівниками під час

прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому

транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовується в інтересах

підприємства, проводять згідно з порядком розслідування та обліку нещасних випадків

невиробничого характеру.

До гострих професійних захворювань і отруєнь належать хвороби та отруєння,

спричинені впливом небезпечних чинників та шкідливих речовин, які діяли на працівника

не більше ніж протягом однієї робочої зміни. Гострі професійні захворювання

спричиняють хімічні речовини, різні види випромінювання, значне фізичне навантаження

та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також

інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання. До гострих професійних отруєнь

призводить в основному гостроспрямована дія шкідливих речовин.

Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я

працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків, визнають пов'язаними

з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок

впливу небезпечних чи шкідливих виробничих чинників, що підтверджено медичним висновком .

Також нещасний випадок буде вважатися пов’язаним з виробництвом, якщо

потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого працеохоронним

законодавством, а виконував роботу, яка була йому протипоказана згідно з медичним

висновком про стан його здоров'я.

Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом

на нього небезпечних чи шкідливих виробничих чинників або щодо протипоказів за

станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видає лікувально-

профілактичний заклад за місцем лікування потерпілого.