47. Принцип дії захисного занулення.

Захисна дія занулення полягає у створенні в електричній мережі режиму

«короткого замкнення» після пробиття електроізоляції і появи на корпусі

електроустановки потенціалу. Для цього корпус електроустановки з’єднують захисним

нульовим провідником з нульовим проводом трифазної електричної мережі. Струм

короткого замкнення проходить шляхом: фаза – корпус електроустановки – захисний

нульовий провідник – (нульовий провід) контур заземлення – трансформаторна підстанція

– фаза. Величина струму короткого замкнення у кілька разів перевищує номінальний

струм спрацювання плавких запобіжників чи автоматичних вимикачів, що спричиняє їх

спрацювання і від’єднання фази з пошкодженою ізоляцією. Тобто в основі захисної дії

занулення лежить швидке і остаточне усунення електричного потенціалу з корпусу

електроустановки. Також потрібно завважити, що плавкі вставки запобіжників мають

бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Застосовувати

саморобні некалібровані плавкі вставки заборонено.

Нульовий провід повторно заземлюють, зменшуючи загальний опір нульового

проводу щодо землі для забезпечення нормальної роботи мережі у випадку

перекошування навантажень у фазах, коли струм протікає у нульовому провіднику. На

території підприємства повторне заземлення виконують на вводах електромережі у

375

виробничі приміщення, що дозволяє уникнути ураження електричним струмом у разі

обривання нульового проводу.

48. Перелік основних електрозахисних засобів. Терміни їх використання.

До основних електрозахисних засобів для електроустановок напругою до 1000 В

належать:

– діелектричні ізолювальні штанги (рис. 11.8);

– струмовимірювальні кліщі (рис. 11.9);

– покажчики напруги (рис. 11.10);

– сигналізатори напруги (рис. 11.11);

– заземлювачі переносні (рис. 11.12);

– діелектричні рукавиці (рис. 11.13);

– електротехнічний (монтерський) інструмент з ізольованими ручками –

пасатижі, ножниці, кабелерізи, кусачки, бокорізи, викрутки тощо

Випробовують електрозахисні засоби періодично у встановлені терміни, а саме:

– електроінструмент та діелектричні рукавиці – 1 раз на 6 місяців;

– діелектричні калоші – 1 раз на 2 роки;

– діелектричні боти – 1 раз на 3 роки;

– діелектричні килимки – тільки після виготовлення;

– інші – 1 раз на рік.

49. Вимоги безпеки під час роботи на персональних комп’ютерах

Вимоги щодо улашування приміщень для експлуатації ПК не передбачають

розміщення робочих місць з ПК у підвальних (цокольних) приміщеннях, де відсутнє

природне освітлення. Це пов’язано з тим, що природне світло стимулює біологічні

функції організму та впливає на багато життєво важливих процесів.

Площу приміщень, в яких розташовують ПК, визначають з розрахунку на одне

робоче місце: площа не менше 6,0 м2, об’єм не менше 20,0 м3 (з урахуванням

максимальної кількості осіб, які одночасно перебувають у приміщенні).

Приміщення для роботи з ПК повинно мати природне та штучне освітлення,

улаштоване згідно з вимогами ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».

Природне освітлення мають забезпечувати вікна, зорієнтовані переважно на північ чи

північний схід, а коефіцієнт природної освітленості має бути не нижче ніж 1,5 %. Робочі

місця з ПК необхідно так розташувати щодо вікон, щоб природне світло потрапляло

збоку, переважно зліва.

Система загального штучного освітлення має забезпечити рівномірне освітлення у

приміщеннях з ПК, а світильники місцевого освітлення – нормативний рівень освітленості

на робочих місцях з ПК під час роботи з документами.

Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи за

трьома параметрами: – виокремівність (найменший розмір об’єкта розпізнавання на

документі чи моніторі ПК); – фон (його характеризує коефіцієнт відбиття); – контраст

об'єкта і фону.

Для загального освітлення використовують світильники із розсіювачами та

дзеркальними екранними сітками. Як джерело світла у таких світильниках застосовують

найчастіше люмінесцентні лампи типу ЛБ. У світильниках місцевого освітлення можна

встановлювати лампи розжарювання.

Рівень освітленості на робочому столі у зоні розташування документів має

перебувати у межах 300-500 лк. Якщо такого рівня освітленості системою загального

освітлення досягти неможливо, то використовують світильники місцевого освітлення, не

допускаючи відблисків на поверхні екрану монітора та збільшення освітленості екрану

понад 300 лк. Світильники місцевого освітлення повинні мати напівпрозорий відбивач

світла із захисним кутом не менше ніж 40°.

Необхідно обмежити пряму блискучість на робочому місці користувача ПК від

джерел природного (вікна) та штучного (світильники) освітлення. Яскравість світивих

поверхонь, що перебувають у полі зору користувача ПК, не повинна перевищувати 200

кд/м2. Щоб забезпечити нормативні значення освітленості у приміщеннях з ПК, необхідно

не рідше 2 разів у рік очищати віконне скло та світильники, а також своєчасно замінювати

лампи, що вийшли з ладу.

Приміщення, де розміщено робочі місця з ПК, обладнують системами

кондиціонування повітря або припливно-витяжною вентиляцією. Ці пристрої дозволяють

підтримувати оптимальні (допустимі) параметри мікроклімату та йонного складу повітря

(концентрацію позитивних та негативних йонів), а також знижувати вміст шкідливих

речовин у повітрі.

Вікна приміщень для роботи з ПК обладнують регульованими пристроями (жалюзі,

ролети, зовнішні козирки тощо). Поверхня підлоги має бути рівною, неслизькою, з

антистатичними властивостями. Заборонено для оздоблення інтер'єру приміщень з ПК

застосовувати полімерні матеріали (рулонні синтетичні матеріали), які виділяють у

повітря шкідливі хімічні речовин.

Згідно з гігієнічними нормативи щодо улаштування і обладнання робочих місць з

ПК необхідно враховувати:

– робочу позу користувача ПК;

– простір для розміщення користувача ПК;

– можливість огляду елементів робочого місця;

– розміщення документів і матеріалів, які використовує користувач ПК.

Конструкція стільця на робочому місці користувача ПК повинна забезпечувати

підтримання оптимальної робочої пози.

Щоб забезпечити зручне та швидке зчитування інформації у зоні найкращого

бачення, площину екрана монітора розташовують перпендикулярною нормальній лінії

зору користувача ПК. Для цьому передбачають можливість переміщення монітора щодо

вертикальної осі у межах ±30° (справа наліво) та нахилу вперед до 85° і назад до 105° з

закріпленням у цьому положенні.

388

Конструкція робочого стола повинна забезпечувати можливість оптимального

розміщення на робочій поверхні оброблюваних документів та використовуваного

обладнання з врахуванням його кількості, конструкційних особливостей (розмірів

системного блока ПК, монітора, клавіатури, принтера та ін.) та характеру виконуваної

роботи користувачем ПК. Висота поверхні робочого столу з ПК має перебувати у межах

680-800 мм, а ширина і глибина – забезпечувати можливість виконання операцій у зоні

досяжності моторного поля (рекомендовані розміри: ширина – 600-1400 мм, глибина –

800-1000 мм).

Екран ПК розташовують на оптимальній відстані від очей користувача, що

становить близько 600-700 мм, але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру

літерно-цифрових знаків і символів. Розташування екрана ПК має забезпечувати зручність

зорового спостереження у вертикальній площині під кутом +30° до нормальної лінії

погляду працівника.

Клавіатуру розміщують на поверхні столу на відстані 100-300 мм від краю так, щоб

на ній було зручно працювати двома руками. Кут нахилу клавіатури до площини столу

повинен бути у межах від 5-15°, а зап’ястя долонь рук мають перебувати у

горизонтальному положенні.

У жодному випадку не можна загороджувати задню стінку системного блоку або

ставити ПК впритул до стіни – це призводить до порушення режиму охолоджування

системного блоку і його перегрівання. Це ж стосується й монітора – заборонено класти на

нього документи та інші предмети, які можуть закривати вентиляційні отвори.

Для збереження здоров’я користувачів ПК, запобігання професійним хворобам і

підтримання працездатності встановлено регламентовані перерви для відпочинку.

Тривалість регламентованих перерв під час роботи з ПК протягом 8-годинного робочого

дня залежить від характеру виконуваної роботи: 15 хв. після кожних двох годин роботи

користувачів ПК. У випадках, коли через виробничі обставини не вдається дотримуватися

регламентованих перерв, тривалість безперервної роботи з ПК не повинна перевищувати 4

год.

Для зниження нервово-емоційного напруження та втомлюваності очей, для

поліпшення мозкового кровообігу і запобігання втомі доцільно перерви у роботі

використовувати для виконання комплексу вправ і для сеансів психологічного

розвантаження у кімнаті з відповідним інтер'єром та кольоровим оформленням.

Нехтування санітарними правилами і нормами під час роботи з ПК може

спричинити у користувачів загальну і зорову втому, біль та відчуття засміченості

(свербіння) в очах, біль у хребті, закам'янілість м'язів шиї та плечового поясу,

389

пошкодження дисків хребта, порушення постави, судоми м'язів ніг, головний біль,

поганий сон, депресивний стан та ін.

50. Характеристика пожежної безпеки на автотранспортному підприємстві

Пожежну безпеку на автотранспортних підприємствах забезпечують

впровадженням організаційних, технічних та інших протипожежних заходів, створенням

умов, щоб якнайшвидше викликати пожежні підрозділи та погасити пожежу.

Причинами пожеж та вибухів на автотранспортних підприємствах у більшості

випадків є порушення правил і норм пожежної безпеки, зазначених у «Правилах пожежної

безпеки в Україні», «Правилах пожежної безпеки в АПК» та інших нормативно-правових

документах пожежної безпеки. Небезпечними чинниками пожежі і вибуху, які можуть

призвести до травм, отруєння, загибелі людей є відкритий вогонь, іскри, підвищена

температура, токсичні продукти горіння, дим, знижений вміст кисню у повітрі приміщень,

обвалення будинків і споруд.

51. Перелік основних порушень пожежної безпеки на АТП