41. Основні причини електротравматизму на автротранспортному підприємстві

Основними причинами електротравматизму на автотранспортних підприємствах є:

– недостатня кваліфікація, несвоєчасне перевіряння знань з електробезпеки у

працівників, які обслуговують електроустановки;

– порушення правил улаштування, технічної експлуатації та охорони праці під

час роботи на електроустановках;

– неправильна організація праці під час експлуатації електроустановок;

– неправильне розташування пускової апаратури та розподільчих пристроїв,

захаращеність підходів до них;

– несправність ізоляції, через що металеві неструмопровідні частини

обладнання можуть опинитися під напругою;

– несправність елементів заземлювального пристрою;

– використання електрозахисних пристроїв, що не відповідають умовам

виконання робіт;

– виконання електромонтажних та ремонтних робіт під напругою без

знеструмлення;

– застосування проводів та кабелів, що не відповідають умовам виробництва

та використовуваній напрузі;

– живлення кількох споживачів від загального пускового пристрою із

захистом, розрахованим на вимкнення найбільш потужного з них;

– виконання робіт без індивідуальних засобів електрозахисту або

використання невипробуваних захисних засобів;

– порушення періодичності випробувань електрозахисних пристроїв, зокрема,

опору електроізоляції та опору заземлювальних пристроїв;

– користування електроустановками, опір ізоляції яких нижчий нормативних

значень;

364

– відсутність позначень, засобів орієнтування, знаків безпеки, пристроїв

блокування, неогородження місць проведення електротехнічних робіт.

42. Перелік електрозахисних заходів, щоб уникнути доторкання працівників до струмопровідних частин електроустановок, які перебувають під напругою.

Так, вимогами електробезпеки встановлено, що незахищені струмопровідні

частини дозволено розташовувати на висоті не нижче 2,5 м від підлоги, тобто на

недоступній для людини висоті. Всі струмопровідні елементи (кабелі, проводи та ін.), які

улаштовано нижче, необхідно закривати металопрофілем (кутниками, швелерами),

прокладати у трубах (бронешлангах) чи ховати під підлогою (штукатуркою на стінах).

Щоб забезпечити недоступність доторкання, рубильники, увідні, силові, розподільчі та

поверхові електрощити розташовують у нішах (корпусах) з дверцятами, які замикають на

ключ (ключі видають лише електротехнічному персоналу для виконання певних робіт під

підпис).

Провідники (жили кабелів чи проводів) потрібно з’єднувати в електротехнічних

коробках з кришками. Місця під’єднання провідників до автоматичних (пакетних)

вимикачів закривають екранами з ізоляційного матеріалу та захисними накривками,

замотують ізоляцією. Так само потрібно закривати ізоляцією всі тимчасові з’єднини

(скрутки) провідників.

Заносити металеву довгомірну арматуру (труби, кутники, швелери, прутки) у

приміщення дозволено тільки вдвох, тримаючи довгоміри за протилежні кінці, навіть

якщо незакриті стумопровідні елементи (проводи, кабелі) розміщено вище 2,5 м від

підлоги.

43. Кваліфікаційні вимоги до працівників , яких залучають до виконання робіт з електроустановками.

Кваліфікація електротехнічних працівників, які одноосібно обслуговують

електроустановки напругою вище 1 кВ, та старших у зміні або бригаді, закріпленій за

даною електроустановкою, повинна бути не нижче ІV групи, а для електроустановок

напругою до 1 кВ – не нижче ІІІ групи з електробезпеки.

Під’єднувати і від’єднувати магістральні або живильні лінії електромережі мають

право тільки електротехнічні працівники. Лінії, що живлять окремі електроустановки,

можуть під’єднувати і від’єднувати працівники, які обслуговують ці електроустановки.

44. Перелік основних електрозахисних методів для запобігання ураження людини електрострумом у разі пошкодження ізоляції

– від’єднання (на період обслуговування чи ремонту) електроустановки чи її

частин від джерела живлення (замкове зачинення вимкнених апаратів, зняття

запобіжників, від’єднання кінців живильних ліній). Лише забезпечення «видимого

розриву» унеможливить помилкове подавання напруги на електроустановку, на якій

працюють люди;

– улаштування огорож (суцільних, сітчастих, ґратчастих тощо)

струмопровідних частин обладнання, які перебувають під напругою, з дотриманням

відповідних відстаней;

– застосування блокувальних пристроїв та попереджувальної сигналізації

для запобігання доступу людини до небезпечної зони струмопровідного обладнання

– накладання переносного заземлювача під час виконання ремонтних робіт на

електроустановках;

– використання засобів орієнтування в електроустановках – написів,

різнокольорової ізоляції;

– встановлення знаків безпеки та ін.

До основних електрозахисних методів належать:

– улаштування захисного заземлення і захисного занулення корпусів

електроустановок;

– застосування подвійної ізоляції (зокрема, для переносних струмоприймачів

– електроінструменту);

– застосування пристроїв автоматичного захисного вимкнення

електроустановок;

– застосування малих напруг;

– застосування відокремлювальних трансформаторів та ін.

45. Дефекти та періодичність перевіряння електричної ізоляції

Щоб виявити дефекти та пошкодження, проводять такі випробування ізоляції :

– під час уведення в дію електрообладнання чи після його ремонту

(реконструкції);

– періодичний контроль ізоляції – профілактичні (міжремонтні) випробування

у терміни, встановлені чинними правилами, – не рідше 1 разу на 3 роки (табл. 11.3);

– у випадку виявлення дефектів;

– постійний контроль ізоляції – вимірювання опору ізоляції за робочої

напруги протягом всього часу роботи електроустановки.