5. Рід Ялівець — Juniperus l.

Вічнозелені кущі або дерева. Хвоя лускоподібна або голчаста. Шишки м'ясисті, кулькоподібні, подібн: до ягоди, най­частіше темно-синього, майже чорного кольору, дозрівають у перший або на другий рік. Розмножуються насінням, яке схо­дить через один-два роки, живцями, відводками, щепленням. У роду налічується близько 70 видів. В Україні є 6 дикорослих видів.

Ялівець звичайний — Juniperus communis L. Кущ або дерево заввишки до 10 (15) м. У дерев крона густа, конусоподібна, а в кущів — розлога, яйцеподібна. У чоловічих особин крона компактніша, ніж у жіночих. Кора стовбура сіро-бура, пагонів — червонувато-бура. Хвоя зібрана по 3 шт. кільчасто в пучки, завдовжки 0,8 — 2 см, жорстка, гострокінцева, голчаста, зверху з білими смужками, знизу — блискуча, зелена. Шишки округлі, діамет­ром 0,5 — 1 см, недозрілі — зелені, а дозрілі — червонувато-сині з голубим нальотом. Природно поширений в Північній Америці, Північній і Середній Європі, в тому числі в Україні. Росте повільно, до родючості ґрунту не вибагливий, найбільш придатні для його вирощування піщані та помірно зволожені ґрунти, морозостійкий, довговічний, погано витримує засолені ґрунти, суховії. Переносить стриження.

Декоративні форми: за характером росту та будовою крони — з тоненькими, спрямованими вгору гілками (Векки), колоноподібна (шведська), струнка пірамідальна (краківська), низька з густою вузькопірамідальною кроною (ірландська), низька з колоноподібною кроною (стиснута), повисла, їжако-подібна, плоска, розлога; за забарвленням хвої — золотиста, золотистокінчикова.

Рекомендується для поодиноких посадок, створення неве­ликих груп та живих огорож у І, II, III районах.

Ялівець козацький — Juniperus sаbіnа L. Низькорослий сланкий кущ з шаблеподібними червонувато-сірими стеблами заввишки 1,5 — 2 м. Хвоя в молодих рослин голчаста, у дорослих — переважно лускоподібна, після розтирання має різкий неприємний запах. Шишки округлі, діаметром 5 —6 мм, темно-сині із сизим нальотом.

Природно поширений у Західній Європі, Криму, Сибіру, Середній Азії та па Кавказі. Росте повільно, до родючості грунту не вибагливий, може рости на кам'янистих, вапнякових грунтах, заселяє прирічкові сипкі та вологі піски. Світло­любний, морозо-, засухо- і газостійкий.

Декоративні форми: за будовою крони — колоноподібна, прямостояча; за будовою хвої — кипарисолиста, тамариксолиста, португальська (голчасте листя); за забарвленням хвої — пістрява.

Рекомендується для створення окремих груп на газонах, декоруваня схилів, відкосів у Іа, Ів, І, III, IV, V районах.

Ялівець віргінський — Juniperus virginiana L. Дерево заввишки 15 (30) м. Крона у молодих дерев вузькопірамі-дальна, у старих — широка, розлога. У молодих рослин хвоя яскраво-зелена, лінійно-ланцетна, голкоподібна, завдовжки до1,3 см, у старих — темно-зелена, лускоподібна, завдовжки 1 —2 мм. Шишки дрібні, 4 — 8 мм у діаметрі, темно-сині з сизимнальотом, рясно вкривають крону.

Природно поширений у східній частині Північної Америки. Культивується в Україні. У перші роки життя росте повільно, пізніше — швидше. До родючості грунтів не вибагливий, краще росте на свіжих, глибоких супісках, витримує, невелике засо­лення та наявність у ґрунті вапна. Морозостійкий, тіньовитри­валий, посухо- і вітростійкий, стійкий проти задимлення і наявності в повітрі газів, мало пошкоджується шкідниками, стри­ження переносить легко, а пересаджування — незадовільно (його треба пересаджувати з грудкою ґрунту).

Декоративні форми: за будовою крони — пірамідальна, вузькопірамідальна, повисла, нитчаста, густа, куляста; за харак­тером росту — низька компактна, сланка (Костера), повзуча; за забарвленням хвої — голуба, попеляста, золотисто-кінчи-кова, золотисто-пістрява, золотисто-елегантна, найелегантні­ша, біло-пістрява та ін.

Рекомендується для створення поодиноких, групових по­садок, густих живих огорож, високих стрижених стін та для геометрично правильного формування архітектурних компо­зицій у Іа, Ів, II, III, IV, V районах.

6. Рід Туйовик. Туйовик долотоподібний - Thujópsis dolabráta.

Вічнозелене дерево, єдиний вид монотипного роду Туйовик. Раніше до цього роду відносили тую японську (Thuja standishii Carrière).

Природний ареал лежить на японських островах Хоккайдо, Хонсю, Кюсю і Сікоку. Рослина зустрічається в густих вологих лісах, в горах на висотах до 2000 метрів над рівнем моря.

У природних умовах дерево досягає 30 м у висоту, проте в холодному кліматі через повільне зростання зазвичай виглядає як маленьке деревце або чагарник. Стовбур покритий тонкою корою червонувато-коричневого кольору, яка відшаровується довгими вузькими смужками. Гілки плоскі широкі щільні, покриті лускоподібний листям (хвоєю), розташовані горизонтально, часом мутовчато, формують щільну широку крону пірамідальної форми. Хвоя шкіряста, зверху темна, знизу біляста, володіє приємним ароматом, який поширюється при розтиранні лусочок. Лусочки хвої, що розташовуються в одній площині по 2-4 в ряд, зростаються між собою. Шишки з 6-10 лусочками, округлої форми, в діаметрі досягають 15 мм, що значно перевершує розміри плодів туї. Насіння розміром до 7 мм мають по два крильця.

Декоративна рослина, интродуцировано в багатьох країнах Західної Європи, культивується на Чорноморському узбережжі Кавказу, на Південному березі Криму і в деяких районах Азербайджану. У культурі рослина може розмножуватися насінням або живцями, іноді щепленням на туї західної. Існує кілька садових форм, придатних для озеленення, відомі компактні і пестролисті сорти.

7. Секвоя вічнозелена — Sequoia sempervirens.

Вічнозелене дерево до 90 (100) м заввишки і до 6 (9) м у діаметрі. Стовбур прямий, покритий товстою (до 70 см), щільною, волокнистою червоно-бурою корою. Крона вузькоко-нусоподібна. Хвоя завдовжки 1,5 — 2 см, плоска, зверху тем­но-зелена, блискуча, знизу світліша з рядами продихів, на пагонах розміщена гребінчасто. Шишки овальні, кулясті, черво­нувато-коричневі, 1,8 — 2,5 см завдовжки і 1,5—1,8 см у діа­метрі (мал. 27).

Росте швидко. До Ґрунтових умов вибагливіша, ніж секвоядендрон і гірше витримує засуху, віддає перевагу глибоким алювіальним наносним ґрунтам. Може рости на кам'янистих ґрунтах. Тіньовитривала, витримує коротко­часне зниження температури до мінус 10—12 °С. Мало ушко­джується хворобами та шкідниками. Живе 2000 років і більше.

Декоративні форми: за будовою крони — повисла, нитчаста, елегантна, приплюснута; за будовою і забарвленням хвої — тисолиста, голуба.

Рекомендується для створення поодиноких, алейних і гру­пових посадок у Ув районі.

8. Метасеквоя (лат. Metasequoia) - рід хвойних дерев сімейства Кипарисові (Cupressaceae), раніше відношуваний до застарілого сімейству таксодієвиє (Taxodiaceae). В даний час існує єдиний збережений реліктовий вид Metasequoia glyptostroboides - Метасеквойя гліптостробоподібна, з пізнього крейдового періоду (50 млн. р.) є одним з основних домінантів в лісах на величезних територіях в Північній півкулі (включаючи Північну Америку, більшу частину Сибіру, Східну Європу, Кавказ і Гренландію). В даний час в дикому вигляді зберігся лише в Центральному Китаї, в провінціях Хубей і Сичуань. Вид знаходиться на межі вимирання і занесений до Міжнародної Червоної книги.

Метасеквойя широко вирощується як садово-паркова культура, наприклад в США, Канаді та ряді європейських країн, а також на Україні, в Криму, Середній Азії, на Кавказі. Порівняльна морозостійкість метасеквойї (до -35 ° С) дозволяє вирощувати її і в більш північних регіонах - аж до широти Москви і Санкт-Петербурга. Описано кілька садових форм.

Рід Метасеквойя відноситься до підродини Sequoioideae сімейства Кипарисові (Cupressaceae), в яке також входять Секвойя (Sequoia Endl.) І Секвойядендрон (Sequoiadendron J.Buchholz). На відміну від цих двох видів, Метасеквойя не є вічнозеленим деревом - на зиму вона скидає хвою, подібно модрині і таксодіум.