5)Підходи до управління

Процесійний підхід трактує управління як процес – сукупність безперевних взвємоповязаних дій. Ці дії, кожна з яких сама по собі вже є процесом, значною мірою визначають успіх діяльності підприємства

Відповідно до цього підходу упр. Розг. Як процес виконання певних пов*язаних дій ,а саме виділяють такі основні функ. Етапи : планування,орг.,мотивація,контроль,регулювання.

Системний підхід базується на використанні теорії систем у менеджменті з кінця п’ятдесятих років. Система – це деяка цілісність, що складається із взаємозалежних частин, кожна з яких певною мірою характеризує ціле. Суть системного підходу в управлінні характеризується:

1. Формулюванням цілей і встановленням їх ієрархії (формування дерева цілей).

2. Одержанням максимального ефекту в досягненні поставлених цілей шляхом порівняльного аналізу альтернативних шляхів і методів досягнення цілей та здійснення вибору.

3. Кількісною оцінкою цілей і засобів їх досягнення.

Можна виділити три форми використання системного підходу:

1. Це використання системного підходу на чисто-описовому рівні, як основи для організації матеріалів досліджень і розробок.

2. Це розробка прикладних проектів, що називаються системами, а також рішення складних проблем із застосуванням найновіших методів аналізу й обчислюваної техніки. Сюди відносять прикладний системний аналіз використання економіко-математичних методів для прийняття рішень, дослідження згідно з теорією організаційних і управлінських систем.

3. Це системні дослідження по управлінню.

Системний підхід використовується для описання організації і процесів управління в ній на основі формулювання понять: системи управління, її підсистем і процесів, регульованих і нерегульованих змінних.

Сутність ситуаційного підходу полягає у спробі теоретично сформулювати, емпірично перевірити і практично рекомендувати різні типові рішення, характерні для діяльності організації.

Ситуаційний підхід розроблений на при кінці 60-х років і ґрунтується на тому, що пріоритетність методів управління визначається ситуацією. Через те, що існує безліч факторів як у самому підприємстві, так і в зовнішньому середовищі, не існує єдиного спрощеного методу управління. Щодо конкретної ситуації найефективнішим є той, що найбільш повно відповідає її суті. Він спрямований на підбір прийомів менеджменту для розв’язання конкретних управлінських ситуацій з метою найбільш ефективного досягнення цілей організацій. При цьому менеджер повинен:

- розуміти процес управління, аспекти індивідуальної та групової поведінки поведінки, процедури системного аналізу, методи планування, мотивації і контролю, кількісні методи прийняття рішень;

- вміти оцінювати сильні та слабкі сторони методик, які використовуються;

- правильно оцінювати фактори, які відіграють найважливішу роль у даній ситуації, і ефект від впливу змінних величин;

- знаходити прийоми менеджменту, які будуть мати найменший негативний ефект.

Ситуаційний підхід розширив практичне застосування теорії систем, визначивши основні внутрішні і зовнішні змінні, які вливають на організацію.