3. Комплекс менеджменту

Комплекс менеджменту складається з таких напрямів: стратегічний менеджмент, управління персоналом (кадровий менеджмент), управління технологічними процесами та опе­раціями, управління фінансами (фінансовий менеджмент), управління матеріально-технічним постачанням, управління збутом продукції, управління нерухомістю, інноваційний ме­неджмент (управління розвитком), управління якістю про­дукції або послуг.

Стратегічний менеджмент базується на постановці й досяг­ненні головних стратегічних завдань. До нього належать: вибір місії, ситуаційний аналіз, стратегічний маркетинг, стратегічне планування діяльності, створення і корекція ор­ганізаційних структур, управління реалізацією стратегії.

Управління персоналом орієнтує на те, що кожна мета ор­ганізації досягається людьми — найважливішою складовою менеджменту.

Управління технологічними процесами та операціями здійснюється людьми за допомогою машин, механізмів, апа­ратури та пристосувань, у тому числі комп'ютерів та інших спеціальних пристроїв.

Управління фінансами відбувається шляхом розподілу фі­нансів, а їхня динаміка регулюється виробничо-господарською діяльністю організації з метою забезпечення її ефективності.

Управління матеріально-технічним постачанням реалі­зується шляхом забезпечення поставок сировини, матеріалів, обладнання, інструментів тощо.

Управління збутом здійснюється на основі маркетингової діяльності, до якої входить моніторинг навколишнього сере­довища.

Управління нерухомістю відбувається шляхом експлуатації, купівлі, продажу, обміну, оренди та інших дій з нерухомістю.

Інноваційний менеджмент необхідний для збереження і підвищення ефективності організації в умовах, що змінюють­ся. При цьому нововведення плануються, організуються, мо­тивуються і контролюються.

Управління якістю є обов'язковим для підтримки конкурентоспроможності фірми за умови ринкової конкуренції.

4. Рівні управління

три рівні керівництва: верхній, середній, нижній. Керівники кожного рівня виконують однакові функції. Різниця лише в тому, якого значення вони надають тій чи іншій функції. Керівники верхнього рівня приділяють плануванню та організації більше часу, ніж керівники нижчих рівнів.

Керівники верхнього рівня середніх і великих організацій концентрують увагу на плануванні майбутнього, постановці мети, визначенні курсу дій, правил і процедур їх виконання. Вони відповідають за процвітання організації і тому повинні планувати, спрямовувати та контролювати її діяльність. Менеджер середнього рівня приділяє керівництву та контролю більше часу, ніж керівник верхнього рівня. Керівники середньої ланки очолюють відділення та відділи. Вони повинні так організувати їхню роботу, щоб цілі організації були досягнуті, а її політика проводилася в життя; повинні добирати та зберігати хороших працівників. Вони відповідають за керівництво повсякденною діяльністю своїх підрозділів. До середньої ланки керівників належать керівники цехів, складів, начальники ВТК та інші. Нижній рівень керівництва — це рівень посадових осіб, які безпосередньо керують роботою своїх підлеглих. Посади менеджерів нижньої ланки такі: майстер, бригадир, керівник групи, агент з питань постачання, експедитор.

Менеджер нижнього рівня витрачає більшу частину свого часу на мотивацію та контроль підлеглих. На цьому рівні управління функції планування та організації менш важливі для менеджера, ніж функції контролю та мотивації. І все-таки більшість керівників виконує всі чотири функції управління. Слід зауважити, що ясно та чітко визначати кожний з трьох рівнів керівництва неможливо.