3.2. Аналіз самостійних письмових робіт учнів школи для глухих дітей.

Всі наведені вище дослідження самостійних письмових робіт школярів з порушенням слуху, на яких будується аналіз характерних помилок, розуміння і сприйняття писемного мовлення дітьми з порушенням слуху, застаріло. Тому для найбільш повного висвітлення теми даної роботи доцільно було б проаналізувати більш сучасний матеріал, а саме, роботи учнів школи для глухих дітей.

Мною було проведено аналіз творів школярів з 1-го по 6-й клас. У ході аналізу були виявлені та підтверджені помилки, що підтверджують деякі проблеми писемного мовлення, виявлені в наведених вище дослідженнях. А також були виявлені інші, можливо, менш істотні, але тим не менш існуючі помилки, що так само вказують як на труднощі, так і на величезну старанність дітей у засвоєнні граматичного строю мови.

Перше, що звертає на себе увагу при аналізі творів учнів 1-го класу, - це вкрай вузький словниковий запас глухих дітей до початку шкільного навчання. Стає очевидним, що основний словниковий запас діти набувають тільки в школі при активній допомозі вчителя. Самі по собі твори першокласників не становлять великого інтересу в плані даного дослідження, так як діти користуються невеликою кількістю слів, простими за формою пропозиціями, побудованими за формою шаблонів, добре відпрацьованих на уроках. Що, втім, підтверджувалося вище теоретично. Помилки на даному етапі є в основному наслідком того, що дитина ще недостатньо добре запам'ятала вживане слово в дактильній мові, або просто "описками", типовими для учнів цього віку взагалі. Помилок синтаксичних і пунктуаційних, із зрозумілих причин, мало. Далі від класу до класу орфографічні помилки поступово зникають, так як діти все краще запам'ятовують буквений склад вживаних слів за допомогою дактильної мови. Але з'являються порушення словотворчих, пунктуаційних норм, синтаксичні помилки. Нами вони розподілені по мірі частоти прояву:

1. Помилки в узгодженні слів у словосполученні.

1.1 Помилки у вживанні відмінкових форм, роду і числа при узгодженні іменників з прикметниками: "побігла струмочки", "наступає весни", "зимовий природу", "велика ріки", "взимку шерсть біле"

1.2 Помилки у вживанні відмінкових форм, роду і числа іменників при узгодженні з дієсловами: "гірка розташовані", "вода блищать", "бачить зайців і косуль", "дівчинкою сидить і обриває ягоди суниця", "почалася дощ", "спить заєць в ямку "," намальований сім'я "

1.3 Помилки у вживанні відмінкових форм при узгодженні іменників і прикметників між собою: "Ягоди суниця", "чудовими зимовий ранок", "вуса чорне, довге".

2. Синтаксичні помилки.

2.1 Помилки синтаксису зв'язного писемного мовлення (це, в основному, пропуски або неправильне використання займенників): "(Хто?) Його назвала Пушок", "(хто?) Відкривала очі", "(хто?) Створює настрій за допомогою фарб", "він подобається малювати природа"

2.2 Неправильне вживання прийменників: "Читає до книги", "засніжену на дорогу", "схожа велику кішку", "катається в гірці", "затаюється з гілці", "у першому плані", "хустку голові", "тіні від деревами", "до нас холодно "," з теплі краї "

3. Видо-тимчасове вживання дієслів:

Тут слід зазначити частий перехід з майбутнього часу на теперішній в одному тексті.

4. Пропуски букв:

Пирода (природа), збляка (зблякла), "примно (приємно).

5. Заміна літер:

Япці (ямці), ручкий (ручний), знипла (зникла)

6. Пропуск "ь":

Осін (осінь).

Хочеться також сказати кілька слів про помилки, які теоретично не виділяються, як характерні, але існують, а значить так само істотні для згадування в роботі про проблеми писемного мовлення дітей з порушеннями слуху.

7. Заміна менш знайомого слова на більш знайоме.

8. Помилки, що виникають при недостатньому заучуванні буквеного складу слова в дактильній мові: "худовлява" – худорлява.

9. Звертає на себе увагу проблема "великої" букви: Школярі забувають ставити її на початку речення, ставлять у середині речення, імена власні часто не пишуться з великої літери.

Однак при аналізі творів можна спостерігати, як від класу до класу відсоток істотних помилок поступово знижується, запас уживаних слів значно розширюється, форма вживаних пропозицій ускладнюється. За всім цим, безумовно стоїть величезна робота педагогів, їх небайдужість до долі своїх учнів.

Те, що при аналізі творів дітей школи виявлено далеко не всі помилки, які прийнято вважати характерними для дітей з порушеннями слуху, говорить про високий рівень педагогічного процесу в даній школі, а також про те, що в різних школах і навіть у різних класах проблеми писемного мовлення у глухих дітей хоч і стоять досить гостро, але вирішуються з різним успіхом.

Можна зробити висновок, що підняту в даній роботі проблему не слід вважати безвихідною. Її можна і треба вивчати, вивчати досвід її вирішення в різних освітніх колективах, щоб спільно шукати найбільш доступні та ефективні шляхи її вирішення.

Висновок

Отже, в освоєнні писемного мовлення у школярів з порушеннями слуху є цілий ряд фізичних і психологічних проблем, що ускладнюють процес навчання. Справитися з цими проблемами діти можуть тільки за допомогою досвідченого фахівця. Але поряд з вищевказаними існують ще проблеми іншого роду, такі як слабка мотивація учнів до оволодіння читанням і письмовою мовою, а так само недосконалий педагогічний процес. Говорячи про труднощі засвоєння словника і граматичної будови мови, формування усного та писемного мовлення, відзначається слабкість мотиваційної сторони оволодівання мовою у глухих дітей. У процесі навчання глухих дітей мови в них виникають мотиви, викликані інтересом до досліджуваного матеріалу, але дітям не допомагають узагальнити ці мотиви в такій мірі, щоб сформувати у них пізнавальний лінгвістичний інтерес до мови, який, безсумнівно, позитивно вплинув би на осмислення норм мови. У дітей 10-11 років, що навчаються в IV класі, виявилося позитивно забарвлене ставлення до словесної мови, як до нового для них способу спілкування, що зближує їх з чуючими, серед яких вони живуть. Вони з радістю і гордістю повідомляють, що навчилися "говорити губами", "голосом", "як чуючі", і вважають свої успіхи дуже значними. Про читання, як джерело отримання знань, про лист, як засіб спілкування, діти 10-11 років ще зовсім не згадують. До VI класу на основі навчальних інтересів в учнів формуються пізнавальні інтереси; глухі діти починають розуміти, що, володіючи мовою, вони можуть придбати багато нових знань. Книга перестає бути для них тільки підручником, який треба завчити, щоб отримати хорошу оцінку, але стає джерелом нових цікавих відомостей. У цей же час з'являються нові мотиви використання писемного мовлення - як засоби повідомлення бажань, думок, почуттів. Учні VI класу хочуть самостійно писати листи рідним і друзям. Юнаки та дівчата, які навчаються в старших класах, інакше ставляться до своєї мови, ніж підлітки, прямо пов'язуючи її з майбутньою трудовою діяльністю. Кожен з видів мовлення набуває для них особливу значимість. Вони виділяють значення діловій письмовій мові. Особливо високо оцінюють учні старших класів пізнавальні можливості, які їм відкриває читання книг. Повідомлений матеріал показує, що за роки перебування глухих дітей у школі їх ставлення в оволодінні мовою ускладнюється, диференціюється і включає в себе все більш різнобічну систему інтересів і прагнень цих дітей. Використовуючи наявність у глухих дітей "далекої мотивації", треба формувати у них систему "близьких мотивів" щодо поліпшення своєї мови протягом навчання в школі. Необхідно допомогти їм ставити перед собою близькі, доступні для них завдання щодо оволодіння мовою. Можливості до цього у глухих дітей є, але самостійно, без допомоги вчителів, особистісне ставлення до мови, усвідомлення її значущості у них виникає пізно. Це протиріччя між ранньою появою "далекої мотивації" і пізнім виникненням особистісного ставлення до своєї мови можна і потрібно компенсувати вихованням. Оптимістична спрямованість глухих дітей на майбутнє повинна розглядатися як особливе джерело виховання додаткових мотивів, які спонукають їх користуватися мовою у спілкуванні. Значні розбіжності між творами, написаними за одним і тим же завданням глухими учнями у різних педагогів, але одного і того ж року навчання, дають підстави вважати, що зазначені недоліки можна певною мірою попередити. А значить можна і треба працювати над вивченням проблем писемного мовлення у дітей з порушеннями слуху та пошуків вирішення цих проблем, а так само над створенням програм навчання, що полегшують школярам засвоєння граматичного ладу мови. При адекватному володінні, письмова мова може стати найбільш доступним засобом спілкування глухих дітей із чуючими співрозмовниками, значно розширивши, таким чином, коло спілкування людей з порушенням слуху, зміцнивши в них почуття впевненості в собі, явивши додатковий стимул до підвищення самоосвіти, розсунувши межі можливості працевлаштування глухих випускників навчальних закладів. Розуміння друкованих текстів - це незамінна і надійна допомога у формуванні пізнавальних інтересів глухих школярів, відкриті двері до незчисленних багатств українського, російського і зарубіжного друкованого слова.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. A.M. Гольдберг "Особливості самостійного писемного мовлення глухих школярів" Вид. "Просвіта", Москва, 1966 р.

2. А.Р. Лурія "Мова і свідомість" Вид. "Фенікс", Ростов-на-Дону, 1998 р.

3. Богданова Т.Г. Сурдопсихологія. - М., 2002. - 224с .

4. Венгер Л.А. Педагогіка здібностей. - М., 1973. - 453 С.

5. Під редакцією Соловйова І.М. "Психологія глухих дітей" Вид. "Педагогіка", Москва, 1971 р.

6. Педагогіка: Навчальний посібник для вузів / Авт. Сластенін В.А. та ін - 4-е вид. - М., 2002. -443 С.

7. Педагогіка: Підручник / Л.П. Крившенко, М.Є. Вайндорф-Сисоєва та ін Під ред. Л.П. Крившенко. - М: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004. - 298 с.

8. Педагогіка. / Під ред. Підкасистого П.І. - М., 2007. - 430 с.

9. Психологія глухих людей / під редакцією І. М. Соловйова и др. - М., 1971.

10. Н.Г. Морозова "За формування пізнавальних інтересів у аномальних дітей" Вид. "Просвіта", Москва, 1969 р.

11. Королева І.В. Діагностика та корекція порушень слухової функції у дітей раннього віку. - СПб., 2005. - 288с .

12. І.М. Горєлов, К.Ф. Сєдов "Основи психолінгвістики". Вид. "Лабіринт", Москва, 1997р

13. Науково-методичний журнал Академії педагогічних наук СРСР "Дефектологія" № квітень 1984 / / М.Л. Скуратовська "Деякі особливості синтаксису зв'язного писемного мовлення глухих учнів V-VII класів".

14. Науково-методичний журнал Академії педагогічних наук СРСР "Дефектологія" № 4 1972 р. / / Л.В. Коршунова "Порушення письма у пізнооглухлих дітей".

15. Науковий журнал "Питання психології" № 3 1996 р., Москва, "Школа-Пресс" 1996 / / Г.Г. Граник, А.А. Кінцева "Сприйняття школярами художнього тексту".

39