3.Загальна характеристика спортивної підготовки в олімпійських (чотирирічних) циклах

В сучасному олімпійському русі вся спортивна діяльність концентрується на підготовці та участі спортсменів в Олімпійських іграх. Головним критерієм ефективності системи підготовки спортсменів є завоювання золотих медалей та призових місць на Олімпійських іграх.

Сьогодні перемога на Олімпійських іграх сприймається як успіх не тільки окремого спортсмена, але й країни, представником якої він є. В цілому це висунуло проблему підготовки в чотирирічних олімпійських циклах спортсменів високого класу, які могли б гідно представляти свою країну та захищати її спортивні інтереси на Олімпійських іграх.

Останніми роками на розвиток олімпійського спорту сильно вплинули його комерціалізація та професіоналізація, що сприяли значному розширенню міжнародного спортивного календаря. Зростання кількості комерційних змагань, прагнення спортсменів взяти участь у більшості з них і досить високий рівень конкуренції на цих змаганнях призводить до великих психічних і фізичних перевантажень, що у кінцевому підсумку відбивається на результатах виступу в головних змаганнях року.

Це потребує змін і корекції системи підготовки і змагальної діяльності спортсменів високого класу у чотирирічному олімпійському циклі. Аналіз практики сучасного спорту вищих досягнень демонструє, що вік видатних спортсменів суттєво зростає, а тривалість спортивної кар’єри збільшується.

Таким чином, може бути декілька чотирирічних циклів для одного спортсмена, і вони мають стати стержневими етапами підготовки до Ігор Олімпіад у системі багаторічної підготовки.

В зв’язку з цим виникло завдання – сформувати систему спортивної підготовки у чотирирічному олімпійському циклі, що передбачає багаторазову участь у змаганнях протягом року та досягнення високого рівня готовності в головних змаганнях чотириріччя – Олімпійських іграх.

Що стосується сучасної системи підготовки спортсменів, то її передумови почали закладатися в другій половині XIX ст. у зв'язку з підвищенням популярності спорту. У різних країнах підвищується кількість різних видів спорту, які надалі включаються в програму Ігор Олімпіад. Постійна зростаюча кількість змагань вимагала узгодження правил та умов їх проведення, вдосконалення спортивних споруд, обладнання інвентарю, техніки і тактики ведення змагання.

Незважаючи на те, що в різних країнах Європи, а також у США по багатьох видах спорту спортсмени тренувалися щодня, а то й два рази на день по дві, три години ефективність таких тренувань була не велика, оскільки був відсутній інтерес таких наук як, медичних , біологічних, педагогічних.

У більшості видів спорту підготовка велася спортсменами самостійно, на основі власного досвіду і наслідування відомим спортсменам. Цілком природно, що такий стан справ знижував рівень ефективності підготовки спортсмена у другій половині XIX ст. і на початку X Х ст.

Удосконалення методики підготовки було тісно пов'язане з розвитком матеріальної бази спорту.

Що стосується побудови тренування - динаміки навантажень,планування програм тренувальних занять, чергування навантажень, різні спец.дієти то цей напрямок розвивався методом проб і помилок.

Видано перші науково-практичні праці, в яких зробили спроби фізичного обгрунтування тренувань спортсменів, аналізувалися особливості діяльності системи дихання, серця і судин, м'язової діяльності.

Поступово, у міру зростання спортивних результатів, а також під впливом досвіду професійного спорту, теорія підготовки різнобічного спортсмена стала витіснятися диференційованими системами підготовки спортсменів у різних видах спорту.

Напрямок вдосконалення системи підготовки спортсменів

Продуктивний розвиток теорії підготовки спортсменів багато в чому обумовлюється правильним вибором стратегічних напрямків її подальшого вдосконалення.

В основі вдосконалення спортивної підготовки лежать 12-ть напрямків:

Перший напрям - збільшення обсягів тренувальної роботи;

Другий напрям - збільшення кількості змаганнь, змагальної практики як одного з найбільш ефективних засобів підготовки;

Третій напрям - розробка методики продовження періоду успішних виступів спортсменів на заключних етапах спортивної кар'єри.

Комерціалізація та професіоналізація олімпійського спорту загострили інтерес до продовження успішної спорт. кар'єри видатних спортсменів. Це призвело до успішним виступом різних спортсменів в самих різних видах спорту у віці від 30-35 років і навіть в 38-40 років не тільки в спорт. іграх, але і в легкій атлетиці. Ця чітко проявилася в останні роки тенденція потребує серйозного наукового підкріплення в напрямку вдосконалення системи підготовки спортсменів на заключних етапах її багаторічного вдосконалення.

Четвертий напрямок - строга відповідність системи тренування спортсменів високого класу специфічними вимогами обраного для спец. виду спорту. Це виражається в різкому збільшенні обсягу допоміжної і, особливо, спеціальної підготовки в загальному обсязі тренувальної роботи. Загальна підготовка як неспецифічна в її традиційному розумінні перестала відігравати суттєву роль у тренуванні спортсменів високого класу.

Навіть на ранніх етапах багаторічного вдосконалення необхідна суворий взаємозв'язок засобів і методів тренування.

П'ятий напрямок - максимальна орієнтація на індивідуальні задатки і здібності кожного конкретного спортсмена при виборі спортивної спеціалізації, розробці вей системи багаторічної підготовки, визначення раціональної структури змагальної діяльності та ін Це вимагає особливої уваги до відбору та орієнтації спортсменів на всіх етапах багаторічного вдосконалення.

Шостий напрямок - прагнення до строго збалансованій системі тренувальних навантажень, відпочинку,харчування, засобів відновлення, стимуляції працездатності й одночасно недооцінка повноцінного відпочинку, харчування, відновних заходів.

Шостий напрямок - прагнення до строго збалансованій системі тренувальних навантажень, відпочинку,харчування, засобів відновлення, стимуляції працездатності й одночасно недооцінка повноцінного відпочинку, харчування, відновних заходів. Саме тут, особливо в раціональному харчуванні,відповідному не тільки специфіці виду спорту, але і спрямованості навантажень в кожному структурному утворенні тренувального процесу, закладені значні резерви підвищення його ефективності.Не менш істотно резерви пов'язані і з оптимізацією системи застосування фармакологічних засобів, що забезпечують ефективне протікання відновних процесів.

Сьомий напрямок - відповідність системи підготовки до головних змагань географічних і кліматичних умов місць, в яких планується їх проведення. Слід пам'ятати, що проведення змагань в умовах жаркого або холодного клімату, середньогір'я, при значній зміні часових поясів здатне найістотнішим чином вплинути на рівень виступу спортсмена в даних змаганнях.

Восьмий напрямок - розширення нетрадиційних засобів підготовки: використання приладів, обладнання та методичних прийомів, що дозволяють повніше розкрити функціональні резерви організму спортсмена; застосування тренажерів, які забезпечують удосконалення певних рухових якостей.

Дев'ятий напрямок - орієнтація всієї системи спортивного тренування на досягнення оптимальної структури змагальної діяльності. Це передбачає не тільки вдосконалення всіх її якостей на ранніх етапах початкової підготовки. Одночасно треба враховувати, що в структурі змагальної діяльності на рівні вищої спортивної майстерності значущими часто виявляються компоненти, які на ранніх етапах багаторічної підготовки часто випадають з поля зору тренера і спортсмена.

Десятий напрямок-вдосконалення системи управління тренувального процесу на основі знань про структуру змагальної діяльності та підготовленості з урахуванням як загальних закономірностей становлення спортивної майстерності у конкретному виді спорту, так і індивідуальних можливостей спортсменів.

Аналіз показує, що це напрям, що спирається на можливості сучасної діагностичної техніки таінформаційних технологій, в даний час є одним з основних резервів вдосконалення системи спортивного тренування, тому що дозволяє створити необхідні умови для раціонального упраління станом спортсмена.

Одинадцятий напрямок - розширення, і перебудова знань та практичної діяльності з ряду розділів спортивної підготовки в напрямку забезпечення умов для профілактики спортивного травматизму.

Аналіз показує що більшість травм походить від недостатнього рівня знань тренерів і спортсменів в області профілактики спортивного травматизму та низького рівня знань лікарів.Тому в певній корекції ряду положень як загальної теорії, так і конкретної методики підготовки спортсменів криються істотні резерви зменшення травматизму та підвищення якості процесу підготовки, продовження успішної кар'єри спортсмена.

Дванадцятий напрямок - динамічність системи підготовки, її оперативна корекція на основі постійного вивчення та врахування, як загальних тенденцій розвитку олімпійського спорту, так і особливостей розвитку конкретних його видів - зміни правил змагань та умов їх проведення, застосування нового інвентарю та обладнання, розширення календаря і зміна значущості змагань.