2. Інтуїція та її види.

Інтуїція - ситуативно виникаюче знання, сприймається як здогадка, являє собою процес, який не усвідомлюється. Джерело і причини отримання цього знання не ідентифікуються, довести їх достовірність не надається можливим. Інтуїція пов'язана з ситуаціями невизначеності. Граючи важливу роль в отриманні нового знання як у повсякденному житті, так і в науці та мистецтві, вона є складовою частиною творчого процесу .

Наприклад, твердження про те, що встановлений закон має загальну значимість, неможливо перевірити засобами формальної логіки. Він може бути підтверджений або спростований тільки практикою застосування, перевіркою його прогнозів та іншими позалогічним засобами. Є.Л. Фейнберг називає перший тип інтуїції "інтуїцією-здогадкою" або"евристичної інтуїцією", тоді як другий - "інтуїцією-думкою" .

Г. Клекстон виділяє наступні види інтуїції:

експертиза (нерефлексивне виконання складних висококваліфікованих дій);

імпліцитне научіння (спосіб придбання знань за допомогою неусвідомлених неконцептуальних коштів);

судження (прийняття точного рішення і здійснення категоризації за неможливості пояснити або довести їх);

чутливість (підвищена уважність, як свідома, та й неусвідомлені, до деталей ситуації);

роздум (процес "пережовування" досвіду знову і знову для того, щоб витягти з нього нові значення);

креативність або використання інкубування (фази у вирішенні проблеми, коли свідома, навмисна діяльність по знаходженню рішення призупиняється, і людина займається непов'язаними із проблемою справами) та уяви при просуванні у вирішенні проблеми.

Наявність фази інкубації, тобто несвідомої роботи над проблемою і інтуїтивного виникнення задуму, виділяється рядом вчених (Т. Рібо, Г. Уоллас, П. К. Енгельмейер та ін) як важлива складова частина творчого процесу 

3. Взаємозв’язок процесу творчості з емоцією тривоги. ______??? екзаменаційний білет № 5

1. Теорія творчості В. А. Роменця.

Зокрема, психологічна теорія творчості В. А. Роменця постає як єдність трьох складових:

- загальної психології твор­чості;

- генетичної психології творчості;

- прикладної психології творчості.

Осередком побудови системи психології і психологічного знання як такого, стверджував В.А.Роменець, має бути вчинок. Вчинок являє собою, за В.А. Роменецем, єдність внутрішнього і зовнішнього, тілесного і ду­ховного, біологічного й соціального, індивідуальногота суспільного, свідомого, несвідомого й надсвідомого. Вчинок поєднує в собі ствердження і заперечення, тво­рення і репродукування, свободу й необхідність. Отже, феномен учинку задовольняє критерії визначення осе­редку психічного, бо здатний «зняти» в собі і «породити» із себе основні суперечності, що утворюють рушійну силу розвитку системи психіки. У цьому світлі В. А. Роменець приділяв велику увагу дослідженню проблем творчості, оскільки вважав, що саме у творчості відбувається формування людини і саме через творчість стає можливим вияв її неповторноїіндивідуальності.

Отже, креативність виступає як сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення у діяльності особистості. Деякі автори вважають творчою ту особистість, яка характеризується креативністю. Є.С.Громов та В.О.Моляко називають сім ознак креативності: оригінальність, евристичність, розвинена фантазія, активність, сконцентрованість, чіткість, чуттєвість.