2.Співвідношення інтуїтивного та аналітичного стилів творчого процесу.

Є дві точки зору на співвідношення інтуїтивного та аналітичного стилів.

-Одні дослідники вважають, що вони взаємозалежні і є протилежними плюсами єдиного виміру: якщо сильно виражений один з них, то інший виражений слабо.

-Інші вважають, що вони незалежні один від одного і існують у паралельних системах переробки інформації: раціональної - аналітичної та дослідної - інтуїтивної. Тому людина може мати однаково виражений той і інший стиль.  У вітчизняній психології найбільш цілісну концепцію творчості та співвідношення логічного та інтуїтивного запропонував Я. А. Пономарьов

Я. А. Пономарьов зазначає, що кібернетично «розумні» машини зачіпають лише один структурний рівень пізнання - логічний, і зовсім не зачіпають психологічних механізмів творчого акту. Розмова про можливість «логіки відкриттів», точніше сказати - логіки, що веде до відкриттів, суперечить самому змісту понять про творчість, а разом з тим і правомірності поняття евристичної логіки. Будь-яке рішення справді творчої проблеми завжди виходить за межі логіки. Однак, як тільки це рішення отримано, воно, за певних умов, може бути логічно осмисленим. На підставі такої логіки ті завдання, які до цього були творчими, перестають бути такими, вони стають завданнями логічними. Це і створює одна з необхідних умов розвитку творчих можливостей. Я. А. Пономарьов вважає, що будь-яке мислення розвиненої людини представляє єдність інтуїтивного і логічного. Чисто інтуїтивне і чисто логічне - це тільки абстрактні межі мислення, що розглядаються в психологічному аспекті. Разом з тим в одних психологічних формах мислення переважає той фактор, який ми описуємо як інтуїтивна межа, а в інших - той, який описується як логічна межа. З таким застереженням ми і вживаємо поняття «інтуїтивне мислення» (тут інтуїтивний фактор переважає) або «логічне мислення» (переважає логічний фактор).  Отже, процес інтуїтивного пошуку не усвідомлюється. Спочатку усвідомлюється лише сам факт задоволення потреби. Тому інтуїтивне рішення і виступає як несподіване, як те, що назвали «інсайтом», «осяянням» і т.д. Інтуїтивне рішення завжди передує логічному ... Логічне рішення творчого завдання виникає лише на базі інтуїтивного, тобто тоді, коли завдання фактично вже вирішене. Логічне рішення збуджується потребою передати інтуїтивно знайдене іншій людині, обгрунтувати, довести правомірність такого рішення, використовувати його для вирішення більш складного однотипного завдання і т.п. Тут і виникає необхідність висловити рішення в мові, вербалізувати його, а іноді і формалізувати, інакше кажучи - оформити логічно ... Таким чином, рішення творчого завдання можна розділити на дві основні фази:  1) Фазу інтуїтивного пошуку та отримання інтуїтивного ефекту, інтуїтивного рішення (фаза «психологічного» рішення);  2) Фазу його вербалізації («логічне» рішення).  3.Проблема вивчення взаємозв’язку творчості і психологічного здоров’я.

Представники гуманістичної психології, вбачаючи в творчості вищу людську потребу,  прояв психологічного здоров’я та особистісної інтеграції, розглядають творчу особистість як особистість, що самоактуалізується (А.Маслоу),  продуктивну особистість (Е. Фромм), людину, що є “повноцінно функціонуюча” (К.Роджерс)

Для представників гештальт-терапії уявлення про здорову цілісну особистість також пов’язане із здатністю жити спонтанно, усвідомлено, брати відповідальність за свої рішення, бути “тут і тепер”, що забезпечує уміння творчо адаптуватись до середовища, тобто на їхню думку, здорова зріла інтегрована особистість і є джерелом творчості.

Згідно з уявленням В.В.Клименко, творчі люди наділені фізичним та душевним здоров’ям, оскільки для роботи механізму творчості мають бути повноцінно задіяні такі компоненти як енергопотенціал, психомоторика та критичність, а це можливо для людей здорових та гармонійних.     

Водночас, починаючи, з Ч.Ломброзо, ряд науковців дотримуються протилежної точки зору, згідно якої, творчі люди мають проблеми з психічним здоров’ям. Російський дослідник в області функціональної асиметрії головного мозку М.М.Ніколаєнко приводить данні, що свідчать про  високу кореляції між талановитістю та схильністю до депресій, психічних захворювань .  В.М.Дружинін визнає, що численні дослідження виявили взаємозв’язок креативності з нейротизмом. Він пояснює це таким чином, що творчий процес у геніальної особистості в більшій мірі протікає на активності несвідомого, в зв’язку з чим,виходить з під раціонального контролю, що може проявлятись у вигляді перепадів настрою. Вчений також стверджує, що креативні особистості мають бути схильні до психофізіологічного виснаження під час творчої активності, оскільки творча мотивація працює за принципом позитивного зворотнього зв’язку, а раціональний контроль емоційного стану ослаблений.

Цікавими є також погляди Р. Мейя: «Безумовно, творчі здібності та оригінальність асоціюються з людьми, що не пристосовані до своєї культури. Проте, це зовсім не означає, що творчість є продукт неврозу».