Екзаменаційний білет № 3

1. Психоаналітична концепція творчості.

Психоаналітична теорія творчості (З. Фрейд, К. Юнг) розглядає два

аспекти: мотивацію і несвідомі компоненти творчості. З. Фрейд вважав, що

мотиви творчості пов'язані з еросом (потягом до життя) і є похідними від сексуальних потягів. Творчість - це десексуалізацією, т. Е. Перенесення сексуальної енергії в творчу творчу діяльність. У продуктах творчості (насамперед - художнього) втілюються витіснення прагнення і переживання, відбувається сублімація.

Іншим положенням теорії З. Фрейда є твердження, що найважливіше джерело творчості - це підсвідомість, несвідомі психічні процеси. Несвідмоме-, по З. Фрейду, - сама «творча» частина психіки.

Фрейд трактував лібідо як виключно потужний мотиваційний початок, що надає вирішальний вплив на поведінку людини. Він вважав, що енергія сексуального потягу може сублімувати (перетворюватися і переноситися) на різні об'єкти і знаходити вихід в різноманітних видах людської діяльності, прийнятних індивідом і суспільством. При цьому Фрейд приписував формам прояви лібідо виключно широкий діапазон - від елементарних фізіологічних актів до наукової і художньої творчості. Згодом енергія сексуального потягу і механізм сублімації були проголошені Фрейдом основою і двигуном людської життєдіяльності.

2. Проблема співвідношення креативності та інтелекту в процесі творчості.

У дослідженнях П. Торренса та Джо Гілфорда виявлена висока позитивна кореляція рівня IQ і рівня креативності. Що вищий рівень інтелекту, то більша ймовірність того, що досліджуваний матиме високі показники за тестами креативності, хоча в осіб із високорозвиненим інтелектом можуть траплятися і низькі показники креативності. П. Торренс запропонував теорію інтелектуального порогу: за IQ нижче від 115-120 балів інтелект і креативність утворюють єдиний фактор; за IQ понад 120 — творчі здібності та інтелект стають незалежними факторами.

Дослідники Д. Векслер, Г. Айзенк, Л. Терме, Р. Стенберг розглядають інтелект і креативність як єдину людську здатність вищого плану. В. Дружинін охарактеризував цю точку зору «як редукція креативності до інтелекту». В даному разі йдеться не просто про те, що це єдина здатність, а про те, що творчість похідне інтелекту. Високий інтелект — високі творчі здібності. Низький інтелект — ннизький хист до творчості. Немає жодної необхідності, вважає Ганс Айзенк, виділяти креативність як особливу здатність. Здатність до будь-якого виду творчості (наукова, художня) забезпечується, передусім, високими значеннями загального інтелекту.

Найпершим у науці креативність та інтелект протиставив Джо Гілфорд. Він спирався на власну теорію двох видів мислення: конвергентного та дивергентного. Конвергентне мислення спрямоване на аналіз всіх наявних способів розв’язання задачі, з тим, щоб вибрати з них єдиний правильний. Конвергентне мислення лежить в основі інтелекту. Дивергентне мислення — це мислення, «що йде одночасно у багатьох напрямках», воно спрямоване на те, щоб породити безліч різних варіантів розв’язання задачі. Дивергентне мислення лежить в основі креативності.

У сучасній психології з явилися експериментальні дані, які свідчать про відсутність зв’язку між показниками інтелекту і творчих здібностей.