3.Проблема вивчення взаємозв’язку творчості і психологічного здоров’я.

Представники гуманістичної психології, вбачаючи в творчості вищу людську потребу, прояв психологічного здоров’я та особистісної інтеграції, розглядають творчу особистість як особистість, що самоактуалізується (А.Маслоу), продуктивну особистість (Е. Фромм), людину, що є “повноцінно функціонуюча” (К.Роджерс)

Для представників гештальт-терапії уявлення про здорову цілісну особистість також пов’язане із здатністю жити спонтанно, усвідомлено, брати відповідальність за свої рішення, бути “тут і тепер”, що забезпечує уміння творчо адаптуватись до середовища, тобто на їхню думку, здорова зріла інтегрована особистість і є джерелом творчості.

Згідно з уявленням В.В.Клименко, творчі люди наділені фізичним та душевним здоров’ям, оскільки для роботи механізму творчості мають бути повноцінно задіяні такі компоненти як енергопотенціал, психомоторика та критичність, а це можливо для людей здорових та гармонійних.

Водночас, починаючи, з Ч.Ломброзо, ряд науковців дотримуються протилежної точки зору, згідно якої, творчі люди мають проблеми з психічним здоров’ям. Російський дослідник в області функціональної асиметрії головного мозку М.М.Ніколаєнко приводить данні, що свідчать про високу кореляції між талановитістю та схильністю до депресій, психічних захворювань . В.М.Дружинін визнає, що численні дослідження виявили взаємозв’язок креативності з нейротизмом. Він пояснює це таким чином, що творчий процес у геніальної особистості в більшій мірі протікає на активності несвідомого, в зв’язку з чим,виходить з під раціонального контролю, що може проявлятись у вигляді перепадів настрою. Вчений також стверджує, що креативні особистості мають бути схильні до психофізіологічного виснаження під час творчої активності, оскільки творча мотивація працює за принципом позитивного зворотнього зв’язку, а раціональний контроль емоційного стану ослаблений.

Цікавими є також погляди Р. Мейя: «Безумовно, творчі здібності та оригінальність асоціюються з людьми, що не пристосовані до своєї культури. Проте, це зовсім не означає, що творчість є продукт неврозу».

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 25

1.Дослідження здібностей в психології творчості.

У психології творчість досліджується у двох головних аспектах — процесуальному та особистісному.

Процесуальний аспект визначає особливості перетворення суб’єктом предмета творчості, об’єкта, об’єктивної дійсності в цілому. Тому на передній план виступають переважно фази, стадії, етапи та результати такого перетворення.

В особистісному аспекті головне місце посідають якості та здібності особистості як суб’єкта творчої діяльності, її потреби, мотиви, інтереси, знання, вміння, навички, характерологічні властивості, самосвідомість, емоції, почуття тощо.

Останнім часом усе чіткіше простежується тенденція до зближення, поєднання процесуального та особистісного аспектів дослідження проблем творчості. Цьому сприяє розгортання та впровадження системного підходу до вивчення питання. Внаслідок цього все виразніше звучить думка про те, що творча особистість виступає як цілісний регулятор процесу творчого перетворення світу.

Процесуальна характеристика творчої діяльності найбільш виразно виступає у визначенні різними дослідниками стадій, етапів, актів, фаз, моментів творчості. Так, англійський учений Уоллес виділяв у процесі творчості чотири стадії — підготовку, дозрівання ідеї, осяяння та перевірку, — серед яких центральним, специфічно творчим моментом вважається осяяння, тобто інтуїтивне осягання результату творчого пошуку. Вітчизняні філософи, психологи, дослідники творчості теж приділяли значну увагу цій темі.

Зазначимо, що ці та інші аспекти процесу творчості, продуктивного мислення пізніше стали предметом вивчення для багатьох зарубіжних та вітчизняних психологів, наприклад, таких як: Ж. Адамар, С. М. Бернштейн, В. С. Біблер, Д. Б. Богоявленська, Е. де Боно.