3.Методи актуалізації творчого потенціалу. Сократівський діалог.

У сучасному варіанті метод Сократа полягає в тому, що свою думку ви розділяєте на маленькі ланки, і кожну подаєте у формі запитання, передбачаєте коротку, просту і заздалегідь передбачувану відповідь.

Модифікація методу Сократа - принцип трьох Так, варіант, де питання будуються навіть не розумним, а просто випадковим чином, лише б співрозмовник відповів: "Так!".

Метод Сократа попереджає непотрібні суперечки. Коли співрозмовник вас не розуміє, хочеться йому втлумачити, інтонації стають більш давлять і напруженими. Але якщо ви зійдете на монолог і почнете тиснути, швидше за все, ви зіткнетеся з опором і програєте. Монолог як форма переконання - простий, але малоефективний, Діалог важче, але продуктивніше.

Як правило, так організований діалог тримає увагу співрозмовника, не дає відволіктися; якщо щось у вашій логічному ланцюжку для співрозмовника непереконливо, ви це вчасно помітите; співрозмовник приходить до істини сам (хоча і з вашою допомогою).

Так, організувати розмову у форматі такого структурованого діалогу буває непросто: як правило, потрібно бути добре підготовленим в темі, заздалегідь знати, як співрозмовник може відповісти на те чи інше питання, але, може бути, необхідність продумувати розмова, програвати в голосі можливі реакції співрозмовника - також є плюсом цього методу? Метод Сократа - дійсно корисна річ, і не тільки тим, що ваші співрозмовники будуть частіше з вами погоджуватися, а ще й тим, що змушує вас думати самих (як побудувати свою думку) і привчає вас брати ініціативу в свої руки.

Розмови з дітьми, побудовані за методом Сократа, займають дуже багато часу і не гарантують, що приведуть до потрібного результату. Однак на відміну від коротких батьківських розпоряджень, такі розмови навчають дітей думати і допомагають більшою мірою розуміти батьків.

Екзаменаційний білет № 22

1. Психологія творчості як галузь психологічної науки. Предмет і завдання дисципліни.

ПТ – галузь науки, яка вивчає обдарованість, креативність або творчу діяльність як базові характеристики особистості і процес продукування творчого результату. Творчість – це відкриття себе, самовираження власного «Я», самореалізація. Предметом психології творчості як науки є творча діяльність у контексті культури, тенденції формування національно-культурної еліти, творчість як форма діалогу культурних традицій.

2. Теорії творчості. Компенсаторна теорія а. Адлера.

Психоаналітична теорія творчості (3. Фрейд, К. Юнг) розглядає два аспекти: мотивацію і несвідомі компоненти творчості. 3. Фрейд вважав, що мотиви творчості пов'язані з еросом (потягом до життя) і є похідними від сексуальних потягів. Творчість — це десексуализация, тобто перенесення сексуальної енергії в творчу діяльність. В продуктах творчості втілюються витіснені прагнення і переживання, відбув.сублімація.

К. Юнг стверджував, що несвідоме повно зародків майбутніх психічних ситуацій, нових думок, творчих відкриттів. Юнг виділяв в людині два начала — особистісне і творче, які можуть перебувати в антагоністичних відносинах. Творче живе і росте в людині, як дерево в ґрунті, з якого він забирає потрібні соки... Аналітична психологія називає це явище автономним творчим комплексом, який як окремішньої частини душі веде свою самостійну, вилучену з ієрархії свідомості психічну життя і по своєму енергетичному рівню, своїй силі... на правах вищестоящої інстанції мобілізує Я на службу собі».

Таким чином, з позицій психоаналітичних поглядів творчий дар — це рок, не підвладний свідомості і волі людини.

З позицій гешталътпсихологиитворчість — це «замкнення» в процесі мислення в єдине ціле розрізнених фактів, приведення у взаємодію окремих фрагментів знання,які зберігаються в памяті, що призводить до осяяння.

Когнітивна теорія творчостіДж. Келлі розглядає творчість як альтернативу банального. Не використовуючи термін «творчість», Келлівперше описавши альтернативне гіпотетичне мислення. людина — це дослідник, учений, який ефективно, творчо взаємодіє з світом, інтерпретуючи світ, переробляючи інформацію, прогнозуючи події. Життя людини — це дослідження, постійне висування гіпотез про реальність, за допомогою яких він намагається передбачати і контролювати події. Картина світу гипотетична, і люди формулюють гіпотези, перевіряють їх, тобто здійснюють ті самі розумові дії, що і вчені в ході наукового пошуку. Життя — це творчий дослідницький процес.

Погляд на творчість представників гуманістичної психології. А. Адлер вважав, що кожна людина спочатку володіє творчою силою, завдяки якій забезпечується можливість управління власним життям і створюється власний стиль. Компенсаційна теорія творчості А. Адлера розглядає науку, мистецтво та інші галузі культури як спосіб компенсації людиною своїх недоліків. Творче Я, наявний у людини, впливає на кожну грань людського досвіду і робить людину архітектором свого власного життя і творцем своєї особистості.

Е. Фромм, наприклад, визначає творчість як здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестан. ситуаціях, це націленість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду».

Центральним поняттям в теорії Роджерса К., засновника особистісно-орієнтованої терапії, є «поле досвіду» (або «феноменальне поле»). Воно включає події, сприйняття, відчуття і дії, які людина відбирає за принципом потрібності, сам того, можливо, не усвідомлюючи.У полі досвіду входить самість - організований, пов'язаний гештальт, що знаходиться в процесі формування. Вона передбачає погляд людини на себе, заснований на минулому досвіді, даних сьогодення і очікуваннях майбутнього. Розкриття самості, К. Роджерсу, сприяє головний мотив людської діяльності - прагнення до самоактуалізації. Це прагнення має вроджений характер, і на його здійснення чинить значний вплив креативна установка особистості.

За А. Маслоу, «творчість — універсальна функція людини, що веде до всіх форм самовираження»; здатність до творчості є вродженою («дерева дають листя, птахи літають, людина творить»), вона закладена в кожному і не вимагає спеціальних талантів, тому творчими можуть бути і домогосподарки, і бізнесмени, і професори. Проте більшість людей втрачають цю здатність у процесі «окультурення», чому в чималому ступені сприяє офіційну освіту.

С. Мідник (1969) розробив ассоциативнуютеорію творчості. суть творчості — в спроможності переборювати стереотипи на кінцевому етапі розумового синтезу й у широті поля асоціацій. Чим із більш віддалених зон значеннєвого простору узяті елементи проблеми, тим більш креативним є процес рішення. Творчий процес, за Меднику, — це переформулювання асоціативних елементів у нові комбінації, що відповідають поставленому завданню. Критерієм креативності рішень є величина відхилення від стереотипу.