Екзаменаційний білет № 21

1.Обдарованість, талант та геніальність особистості.

Обдарованість пов'язана з розвитком здібностей, але водночас із цим незалежна від нього. Б.М.Теплов визначив обдарованість як «качественно-своеобразное поєднання здібностей, від якого можливість досягти більшого чи меншого на успіх виконанні тому чи тому деятельности[1]». Одарённость забезпечує не успіх у будь-якої діяльності, лише можливість досягти цього. Тобто для успішного виконання діяльності людині потрібно мати певні знання, вміння чи навички. Обдарованість то, можливо спеціальної – тобто застосовувану одного виду діяльності, і загальної – до найрізноманітніших видам діяльності. Часто загальна одарённость поєдналася зі спеціальної. До ознаками, хто каже про обдарованості, відносять раннє розвиток здібностей чи більше виражене проти інших членів тієї ж соціальної групи.

Талант є здатністю, властивою від народження. Але розкривається поволі, після придбання певних навичок чи досвіду. Сучасні вчені виділяють певні типи таланту, які мають в тій чи іншій ступеня. На початку 1980-х років Говард Гарднер визначив вісім типів таланту, інтелекту:

· вербально-лингвистический (відповідає здатність писати й читати, притаманний журналістам, письменникам і юристам);

· цифровий (уражає математиків, програмістів);

· слуховий (музиканти, лінгвісти, мовознавці);

· просторовий (притаманний дизайнерам і художникам);

· фізичний (їм наділені спортсмени і танцюристи, цих людей легше навчаються практично);

· особистісний (її також називають емоційним; відпо-відає те, що людина свідчить саме собі);

· міжособистісний (котрі мають цим талантом часто стають політиками, ораторами, торговцями, акторами);

· талант довкілля (цим талантом бувають наділені дресирувальники, земледельцы).[2]

Про наявність таланту слід судити з високому розвитку здібностей, передусім спеціальних, і навіть за результатами діяльності, які мають відрізнятися принципової новизною, оригінальністю підходу. Талант людини зазвичай іде яскраво вираженої потреби у творчості відбиває суспільний запит.

Геніальність – втілення підвищеного рівня творчий потенціал особистості щодо інших особистостей. Традиційно виявляється у нові й унікальних творах, із запізненням визнаних «шедеврами». Іноді геніальність пояснюють нове і несподіваним методологічним підходом творчого процесу.Зазвичай, геній творить значно продуктивніше і швидше своїх однолітків, що сягають із офіційним визнанням у тій самої сфері занять. Є думка, що геніальність вимагає універсальних інтересів непересічну особу.

2.Дивергентне та конвергентне мислення в процесі творчості.

Конвергентне і дивергентне мислення. Існують два способи, дві стратегії пошуків вирішення тієї чи іншої проблеми. Американський психолог Дж. Гілфорд, узагальнюючи проведені в цьому напрямку дослідження, виділив два типи мислення: конвергентне, необхідне для знаходження єдино точного рішення задачі, і дивергентне, завдяки яким виникають оригінальні рішення.

Пояснимо на прикладі. Одні люди вважають, що існує єдино вірне рішення, і намагаються знайти його за допомогою вже наявних знань та логічних міркувань. Всі зусилля концентруються на пошук єдино правильного рішення. Таке мислення називається конвергентним. Інші, навпаки, починають шукати рішення по всіх можливих напрямах з тим, щоб розглянути якомога більше варіантів. Такий «віялоподібний» пошук, найчастіше приводить до оригінальним рішень, властивий дивергентному мисленню.

До жаль, майже все наше навчання спрямоване на активізацію саме конвергентного мислення. Такий ухил у педагогіці - біч для творчого людини. Наприклад, відомо, що А. Ейнштейну і У. Черчилю вчитися в школі було важко, але не тому, що вони були неуважними і недисциплінованими, як вважали вчителі. Насправді це було далеко не так, але викладачів просто дратувала їхня манера не відповідати прямо на поставлене питання, а замість цього задавати якісь «недоречні» питання на кшталт «А якщо б трикутник був перевернутим?», «А якщо замінити воду на ... ?», «А якщо подивитися з іншого боку»» і т. п.

Творчим людям зазвичай властиво дивергентне мислення. Вони схильні утворювати нові комбінації із елементів, котрі більшість людей використовують певним чином, або формувати зв'язки між двома елементами, що не мають на перший погляд нічого спільного.