Екзаменаційний білет №1

1. Психологіятворчості як галузьпсихологічної науки. Історія становлення психології творчості як науки.

ПСИХОЛОГІЯ ТВОРЧОСТі—галузь психологічної науки, що вивчає діяльність людини, спрямовану на пошуки нового розв'язання в навчальній та наук. практиці, здійснення винаходу, створення нової машини в техніці, нового твору в худож. літературі й мистецтві. П. т. досліджує, в першу чергу, процес творчості (здійснення нового розв'язання, стратегію його пошуку), творчу особу (її здібності, специфічні риси тощо), умови творчості (особливості середовища, в якому працює творча особа, стимули та бар'єри в творчій роботі), продукт творчості (його структуру, об'єктивну та суб'єктивну новизну), особливості колективної творчості (структуру творчого колективу, функції його членів тощо). П. т. спирається на такі загально психологічні методи— спостереження, анкетування, бесіди, а в ряді випадків, напр., при дослідженні тех. творчості, все ширше використовує експеримент, метод. П. т. почала інтенсивно розвиватися починаючи з 50-х рр. 20 ст. Результати П. т. мають не лише теор. значення. їх використовують у практиці навчання, підвищення профес. майстерності, рівня кваліфікації працівників різного профілю, для інтенсифікації раціоналізаторської та винахідницької діяльності, в трудовому вихованні молоді, для залучення її до суспільно корисної праці. В СРСР та в багатьох зарубіж. країнах ведеться робота по створенню заг. теорії П. т., вивчаються усвідомлювані, логічні та неусвідомлювані, інтуїтивні компоненти творчості (див. також Натхнення, Уява, Інтуїція, Талант, Інсайт тощо). П. т. тісно пов'язана з психологією праці, психологією мистецтва, ін. галузями психології, з філософією, педагогікою, фізіологією.

2. Обдарованість, талант та геніальність особистості.

Обдарована дитина – дитина, яка вирізняється яскравими, явними, іноді видатними досягненнями у тому чи іншому виді діяльності. Тобто, обдарованість визначається вищими показниками розвитку здібностей дитини, вони випереджають темп розвитку здібностей її однолітків. При цьому умови життя і навчання ровесників повинні бути рівні.

Відокремлюють три категорії обдарованих дітей.

Перша категорія – діти з надзвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку за інших рівних умов. Таких дітей відносно більше серед дошкільників та молодших школярів.

Друга категорія  - діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості, наприклад, із нахилами до математики або іншої галузі науки. Таких учнів більше серед підлітків.

Третя категорія – діти, які хоча і не досягли з якихось причин успіхів у навчанні, але дуже активні у пізнанні, оригінальні за психічним складом, непересічними розумовими резервами. Це випадки, коли можна говорити про потенційну, або «приховану», обдарованість. Розумові здібності таких учнів нерідко розкриваються вже у старшому віці.

Одразу слід зауважити, що зазначені ознаки обдарованості – відносні.

Обдарованість в основному визначається трьома взаємопов’язаними параметрами: порівняно швидким розвитком пізнання, особливостями психологічного розвитку та певними фізичними характеристиками.

Розглянемо ще одне поняття. Вундеркінд  - термін, який використовували у 18-19 ст. для характеристики дітей, які відзначалися надзвичайною обдарованістю. У сучасній літературі він вважається застарілим.

Потребує роз’яснень ще один термін.

Талановитий – той, хто має дуже високий ступінь здібностей до якоїсь спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися у конкретних суспільно значущих продуктах.

У такому розумінні 6-річний Моцарт, який їздив разом із батьком у концертне турне Європою, безперечно, - талант (хоч поки що не геній); студент, який у 16 років закінчив університет – поки що тільки обдарований юнак.

Поняття «обдарованість» покриває весь простір поняття талант. Будь яка талановита людина є разом з тим і обдарованою, але не кожну обдаровану людину можна назвати талановитою.  Деяким обдарованим дітям ще треба досягти рівня талановитості, і не всім, на жаль вдається.

Геніальність – найвищий рівень прояву творчих здібностей, це вже суспільна оцінка особистості.

Креативність – загальна здібність до творчості, яка характеризує особистість загалом і виявляється у різних сферах активності. Розглядається як відносно незалежний фактор обдарованості.

«Первинна» (загальна) креативність – загальна здібність до творчості, яка розвивається у дітей у віці 6-7 років під впливом сприятливих факторів середовища.

Потенційна креативність – термін, який характеризує вроджені передумови креативності.

Спеціалізована (актуальна) креативність – здібність до творчості у певній сфері діяльності (у літературній, музичній, науковій творчості тощо), розвивається на основі загальної креативності під впливом досвіду діяльності.