1.1 Економічна система як складова розвитку суспільства
Будь-яка економічна система виконує кілька функцій: виробництво, розподіл і обмін, споживання суспільного продукту, регулювання як самої системи в цілому, так її складових. Через виробництво, розподіл, обмін і споживання здійснюється функціонування економічної системи, її відтворення.
Для здійснення процесу виробництва необхідно мати певні виробничі ресурси. До них відносять: природні ресурси (землю), засоби виробництва (капітал), працю (робочу силу) і підприємництво.
Технологія виробництва в економічному розумінні є способом поєднання матеріально-речового і особистого чинників виробництва в єдиному процесі з метою виготовлення необхідних життєвих благ. Технологічний спосіб поєднання факторів виробництва постійно розвивається, проходячи через багато етапів. Він характеризує еволюцію економічної системи. Існуючі стадії розвитку економічної системи називають технологічними способами виробництва.
Технологічні способи виробництва відрізняють різні стадії розвитку економічної системи за такими показниками:
рівень розвитку продуктивних сил, тобто рівень засобів і предметів праці, робочої сили, технологій;
рівень розвитку організаційно-економічних відносин, тобто глибиною поділу і спеціалізації праці, масштабами її кооперації і комбінування,розвитком організаційних структур;
форми власності засобів виробництв;
зміни в економічному механізмі регулювання.
Розрізняють три типи технологічних способів виробництва: до індустріальний (традиційна аграрна економіка), індустріальний і постіндустріальний.
В процесі розвитку економічної системи технологічний прогрес веде до зростання її ефективності (збільшення корисної віддачі виробничих ресурсів). Розгляд технологічного способу поєднання факторів виробництва, що знаходиться в основі їх ефективності, дає змогу сформулювати закон спадної віддачі; його суть полягає в тому, що кожний додатковий приріст одного з виробничих ресурсів при незмінному обсязі інших веде до зменшення приросту продукту.
Створений у процесі виробництва продукт поступає у іншу сферу економічної системи - сферу реалізації, де здійснюється його розподіл і обмін.
В процесі розподілу вироблений продукт спрямовується на виробниче і невиробниче використання.
Вироблений продукт, який розглядається з точки зору його вартості, покликаний у кожному секторі економіки компенсувати витрати виробництва і забезпечити його розширення. Тому він обов'язково повинен включати в себе вартість:
спожитих предметів праці (поточні матеріальні витрати);
спожитих засобів праці (амортизацію);
необхідного продукту (який йде на особисте споживання і оцінюється через заробітну плату);
додаткового продукту (призначеного для розширення виробництва).
Між секторами економіки, які виробляють засоби праці, предмети праці і предмети споживання, виникає обмін. Він пов'язує між собою виробництво і розподіл, з одного боку, і споживання - з іншого, передбачаючи наявність зв'язків між виробниками[3;13].
Суспільне виробництво завжди є єдністю двох сторін: ставлення людей до природи (продуктивні сили) і ставлення людей один до одного (виробничі відносини).
Люди в процесі виробництва незалежно від своєї волі і свідомості вступають у певні зв'язки і відносини. Ці відносини одержали назву виробничих або економічних відносин.
Виробничі відносини не зводяться тільки до відносин у процесі виробництва. Справа в тому, що процес виробництва не є одноразовим актом. Він повинен безперервно поновлюватися, оскільки люди не можуть перестати виробляти, як не можуть перестати споживати.
Виробництво, що розглядається як постійно поновлюваний процес, є відтворення, яке включає не тільки сам процес виробництва, але і розподіл, обмін і споживання. Всі ці чотири елементи відтворення знаходяться в тісній взаємодії, але визначальна роль завжди залишається за виробництвом.
Власне виробництво виступає як процес створення життєвих благ і послуг. Розподіл – проміжна фаза або стадія в русі суспільного продукту з виробництва у споживання, на якій визначається частка кожного учасника суспільного виробництва в спільно проведеному продукті. Обмін – це фаза у русі суспільного продукту з виробництва в споживання, на якій виробники обмінюють вироблені ними продукти на грошові доходи та на інші продукти і послуги, необхідні для задоволення їх потреб. Споживання – завершальна фаза в русі суспільного продукту, що полягає у використанні створених предметів для задоволення потреб.