4.5 Кваліфікація діянь співучасників при вчиненні злочину злочинною організацією

Організована злочинність – складне явище, невід’ємна складова криміногенної ситуації в будь-якій державі, що є чинником як політичної, так і економічної нестабільності в суспільстві. Організоване злочинне середовище ще інколи називають «п’ятою владою» держави. [²²]

Для українського суспільства проблема організованої злочинності має ще гостріше вираження, оскільки в нашій державі спостерігається незмінне явище зрощення організованої злочинності з ешелонами влади, що, як факт, перешкоджає належному здійсненню правосуддя.

Своє законодавче вираження поняття організованої злочинності знаходить в ч. 3 ст. 28 Кримінального кодексу, відповідно до якої злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його приготуванні або вчиненні брало участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися в стійке об’єднання для вчинення цього або іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Сергій Олександрович Єфремов, при визначенні характерних для злочинної організації ( угрупування ) ознак, звертається до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», де однією із таких ознак зазначена «стійкість об’єднання», яку професор розуміє як тривалу спільну злочинну діяльність, пов’язану швидше всього із вчиненням низки злочинів, та ще й з перспективою розвитку, що забезпечується самими членами цього угруповання (прикриття своєї діяльності, вербування нових членів угруповання).

При цьому, С.О. Єфремов абсолютно не згоден з тими вченими, які розглядають організовану групу як ту ж саму групу за попередньою змовою, тільки на більш високому рівні організаційного розвитку. Серед таких вчених, зокрема, є і Т. Хмельовська. Єфремов вважає, що зміст поняття «організована група» набагато ширший порівняно зі змістом поняття «група осіб, які вчиняють злочин за попередньою змовою», а тому організовану групу помилково вважати різновидом групи, яка вчиняє злочин за попередньою змовою. [²⁶]

В теорії кримінального права та на практиці існує позиція, відповідно до якої норми, які передбачають відповідальність за діяльність злочинних організацій (їх організацію, участь у окремих посяганнях, вчинюваних такими організаціями) охоплюють і всі злочини, вчинені в їх складі. Таким чином кваліфікуватися за сукупністю мають лише більш небезпечні злочини, такі як умисне вбивство при кваліфікуючих ознаках. Але дана позиція є хибною, оскільки раціональніше буде злочини, вчинені в складі злочинної організації кваліфікувати самостійно, за сукупністю з нормами, які передбачають відповідальність за створення, злочинних організацій, участь у них чи в скованих ними злочинах.

На користь останнього існує кілька підтверджень. По-перше, згідно з принципом невідворотність кримінальної відповідальності, а також вимогою повноти кримінально-правової кваліфікації, необхідно щоб оцінці підлягали всі злочинні діяння, а не лише якась їх частина. Оскільки саме створення злочинної організації є самостійним видом злочину, то не зазначати при кваліфікації дій злочинної організації статтю, якою регламентується даний злочин було б грубою помилкою.

По-друге, зазначення поряд зі статтею, яка передбачає відповідальність за саме злочинне посягання з особливо кваліфікуючою ознакою ще й статті, якою передбачається відповідальність за створення або участь у злочинній організації дозволяє краще індивідуалізувати відповідальність між учасниками злочинної організації, оскільки можуть бути і особи, які обмежилися вступом до організації, не вчинивши жодних інших злочинних діянь чи посягань.

По-третє, вказівка в статті 30 Кримінального кодексу на те, що організатор підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом, а інші учасники - за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь може бути реалізована лише за умови, що такі злочини будуть кваліфіковані окремо.

По-четверте, злочини, які полягають у створенні чи участі в злочинній організації, з одного боку, та злочини, які вчиняються в складі такої організації, з другого боку, звичайно, посягають на різні родові та безпосередні об’єкти. [¹⁸]Громадська безпека і право власності, наприклад, є два різними об’єктами злочину, посягання на які вимагають окремої кваліфікації.

В пункті 15 Постанові Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» зазначається, що при кваліфікації злочинів, учинених організованою групою або злочинною організацією, суди повинні дотримуватися положень ч. 1 ст. 30 КК про умови відповідальності організаторів та учасників таких об'єднань. Акцентується увага і на тому, що судам слід враховувати і те, що зазначені умови є неоднаковими і залежать від того, у складі якого об'єднання особа вчиняла злочини, - організованої групи чи злочинної організації.

Якщо в першому випадку відповідальність настає тільки за злочинні дії осіб, які зорганізувалися, то в другому - і за саму організацію для злочинної діяльності, тобто злочинами визнаються і створення злочинної організації та (або) вступ до неї, безвідносно до того, чи розпочали її учасники вчинювати конкретні злочини. Тому злочини, вчинені у складі злочинної організації, належить самостійно кваліфікувати за відповідними нормами за сукупністю з нормою, яка передбачає відповідальність за створення такої організації, участь у ній чи у вчинюваних нею злочинах (ч. 1 ст. 255 КК ) [¹⁰]

Відповідно до ч.2 Статті 255 Кримінального Кодексу 2001 р., будь-який із учасників злочинної організації, крім організатора або керівника злочинної організації, звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю. [⁵]

Висновок

Отже, для відправлення правосуддя на засадах справедливості та відповідності покарання скоєному, з’ясування особливостей злочинів вчинених у співучасті має надзвичайно велике значення.

Існують чотири форми співучасті: без попередньої змови (проста співучасть); 2) з попередньою змовою; 3) співучасть особливого роду (злочинну організацію і злочинне співтовариство);4) організована група. Співучасть буває простою, якщо не має чіткої диференціації ролей і дії співучасників можна прирівняти до виконання об’єктивної сторони злочину, і складною, якщо передбачена наявність організатора, підбурювача, пособника та виконавця.

Стосовно підстави притягнення співучасників до відповідальності, то існують дві теорії: «загального складу злочину», де індивідуальні дії співучасників не розглядаються як злочинні, та «індивідуальної відповідальності», згідно з якої кожен із співучасників, навіть не виконуючи об’єктивну сторону злочину, своїми індивідуальними діями утворюють підстави для притягнення їх до відповідальності. Саме остання є закріплена в Статті 61 Конституції України.

Як визначено законодавцем в статті 29, виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин, оскільки він безпосередньо виконує об’єктивну сторону злочину, а отже і не потребує окремого посилання на статтю 27, окремого визначення його ролі.

Інші ж співучасники, такі як організатор, підбурювач, пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і статтею Особливої частини, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.

Окремої уваги заслуговує аналіз поняття ексцесу виконавця.

Кузнєцов В.В. зазначає, що в теорії кримінального права розрізняють два види ексцесу: кількісний та якісний.

Кількісний ексцес має місце тоді, коли виконавець, почавши вчиняти злочин, який був задуманий співучасниками, вчиняє дії такого ж самого характеру, але більш тяжкі. Як приклад, крадіжка могла перерости у розбій, оскільки виникли обставини, за яких виконавець був змушений застосувати насилля.

Якісний ексцес має місце тоді, коли виконавцем вчиняється злочин неоднорідного характеру на додаток до вже задуманого. При такому ексцесі виконавцеві інкримінують як той злочин, який було задумано і вчинено за домовленістю із іншими співучасниками, так і той, який є ексцесом. [²⁹]

Але слід наголосити на тому, що незалежно від того, яким саме є ексцес в діях виконавця, співучасники не несуть за нього жодної відповідальності з огляду на відсутність умислу з їхнього боку. Це передбачено положенням ч.5 статті 29 КК України.

Елементарна співучасть. При кваліфікації дій осіб, що вчинили злочин за елементарної співучасті, застосовують Загальну частину кримінального закону, з метою з’ясувати роль кожного із співучасників. В разі кваліфікації такої співучасті, окрім посилання на конкретну статтю, якою регламентується те чи інше злочинне посягання, слід обов’язково також посилатися на відповідну частину статті 27 КК України.

Співучасть у складі групи осіб. Діяння осіб, які скоїли злочин у складі групи погоджено та виконали об’єктивну сторону злочину, слід кваліфікувати за відповідною статтею Особливої частини, що передбачає відповідальність групи осіб за конкретний злочин. Посягання всіх, хто не є учасником злочинної групи ( підбурювача, пособника, організатора ) кваліфікуються з посиланням на відповідну частину ст.27 КК та статтю Особливої частини, яка передбачає злочин, вчинений групою осіб. Якщо групою виконується злочин, який не передбачений статтею відповідною статтею Кримінального кодексу , то скоєне кваліфікується з посиланням на відповідну частину ст.27 та ч.1 ст.28 КК. При цьому діяння виконавців або співвиконавців кваліфікуються з посиланням на ч.2 ст.27 КК, а діяння інших співучасників - з посиланням на ч.3, 4 або 5 ст.27 КК

Співучасть у складі групи осіб за попередньою змовою. Перш за все, роль співучасника за такої форми співучасті значення не має. Дії кожного з таких осіб, незалежно від того чи виконувалася об’єктивна сторона злочину, кваліфікуються як дії, вчинені виконавцем злочину. Існує певна специфіка залежно від того, як викладена стаття Особливої частини. Якщо в диспозиції статті передбачене вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, ( тобто статтею передбачається співучасть особливого роду ) то окремого посилання на ст. 28 робити не варто. Участь же тих осіб, які не входять до складу групи, кваліфікується також за ч.ч. 3, 4, 5 ст. 27 КК.

Якщо ж в диспозиції статті вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб не передбачене, то окрім статті Особливої частини, яка передбачає вчинений групою злочин, діяння співучасників кваліфікуються за ч.2 ст. 28 КК. Стосовно осіб, які не є учасниками групи, то їхні діяння також кваліфікуються відповідними частинами ст. 27 КК.

Якщо має місце випадок, коли диспозицією статті передбачається особливо кваліфікуюча ознака — вчинення злочину організованою групою, а вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою не передбачається, то діяння співучасників кваліфікуються як вид злочину, вчиненого однією особою, з обов’язковим посиланням на ч.2 ст. 28 КК. Участь у вчиненні злочину осіб, які не є учасниками групи, кваліфікується з посиланням на ч.ч.3, 4, 5 ст.27, ч.2 ст.28 КК та норму Особливої частини про відповідний вид злочину, вчиненого однією особою.

Співучасть у складі організованої групи. Всі співучасники за такої форми співучасті прирівнюються до виконавців, а злочином є сама участь або ж перебування в організованій злочинній групі. Сама група виступає колективним виконавцем . Таким чином, до уваги не береться характер вчинюваних особою дій, її роль злочинному діянні, а кожному із співучасників інкримінується спільний злочинний результат, якого досягнула організована група.

Вищезазначене має місце як тоді, коли дана кваліфікуюча ознака не передбачена диспозицією статті Особливої частини, так і тоді, коли законодавець не передбачає вчинення злочину організованою групою як ознаку основного чи кваліфікованого (особливо кваліфікованого) складу злочину. В разі настання останнього випадку, відповідальність співучасників не підсилюється, але, тим не менш, кожен з них, незважаючи на свою роль у вчиненні злочину, виступає виконавцем і несе відповідальність як особа, що виконала об’єктивну сторону злочину

Співучасть у складі злочинної організації. Існують дві позиції: позиція, відповідно до якої норми, які передбачають відповідальність за діяльність злочинних організацій (їх організацію, участь у окремих посяганнях, вчинюваних такими організаціями) охоплюють і всі злочини, вчинені в їх складі, яка є хибною, і позиція, відповідно до якої злочини, вчинені в складі злочинної організації слід кваліфікувати самостійно, за сукупністю з нормами, які передбачають відповідальність за створення, злочинних організацій, участь у них чи в скованих ними злочинах. Всі аргументи на користь останньої перелічено раніше.

Список використаних джерел:

1) Accomplices, Accessories, Aiders, and Abettors [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.nolo.com/legal-encyclopedia/accomplices-accessories-aiders-abettors-30145.html.

2) Бажанов М. І. Кримінальне право України: Загальна частина / М. І. Бажанов. – Київ: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с. – (2-ге)

3) Мельников В. О. Особистість лжесвідка ( кримінологічний аспект ) [Електронний ресурс] / В. О. Мельников. – 2005. – Режим доступу до ресурсу: http://visnyk.univd.edu.ua/?controller=service&action=download&download=10294.

4) Поняття та форми співучасті у злочині. Характеристика та відповідальність співучасників [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://ru.osvita.ua/vnz/reports/law/9479/.

5) Кримінальний кодекс України – Київ: Паливода В. А., 2014. – 209 с.

6) Вереша Р.В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 320 с

7) Українське кримінальне право. Загальна частина : підручник / за заг. ред. В. Навроцького. - К. : Юрінком Інтер, 2013. - 711 с

8) Кваліфікація дій виконавця [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.naiau.kiev.ua/books/mnp_tkz/Files/L3/L3_2.htm

9) Нікіфоров В. Ю. Проблеми кваліфікації співучасників в організованій групі та злочинній організації [Електронний ресурс] / В. Ю. Нікіфоров

10) Постанова Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05.

11) Іваненко В. Л. Особливості кримінальної відповідальності організатора злочину [Електронний ресурс] / В. Л. Іваненко – Режим доступу до ресурсу: http://www.rusnauka.com/4_SWMN_2010/Pravo/58772.doc.htm.

12) Харко Д. М. Окремі питання відмежування виконавця злочину від підбурювача до злочину [Електронний ресурс] / Д. М. Харко

13) Яценко С. С. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу / С. С. Яценко. – Київ: А.С.К., 2005. – 841 с. – (4-те).

14) Григор'єва М. Є. Деякі питання дійового каяття при співучасті [Електронний ресурс] / М. Є. Григор'єва – Режим доступу до ресурсу: http://www.pap.in.ua/4_2013/80.pdf.

15) Кваша О. О. Підстава кримінальної відповідальності співучасників злочину [Електронний ресурс] / О. О. Кваша – Режим доступу до ресурсу: http://history.org.ua/JournALL/mgumstud/mgumstud_2014_1_1/4.pdf.

16) Конституція України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4371#n4371.

17) Анохіна Л. С. Проблеми класифікації форм співучасті у злочині [Електронний ресурс] / Л. С. Анохіна

18) Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації [Електронний ресурс] / В. О. Навроцький – Режим доступу до ресурсу: http://weblibrary.at.ua/load/12-1-0-106.

19) Ус О. В. Правила кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті / О. В. Ус. // Вісник Національної академії правових наук України. – 2014. – №1. – С. 149–158

20) Постанова Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини» [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-92.

21) Ільїна О. В. Особливості тлумачення кваліфікуючої ознаки "вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб " корисливих злочинів проти власності [Електронний ресурс] / О. В. Ільїна – Режим доступу до ресурсу: http://kul.kiev.ua/images/chasop/2009_4/287.pdf.

22) Криміналістична характеристика злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.e-reading.link/chapter.php/1001853/215/Shepitka_-_Kriminalistika.html.

23) Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність»

24) Яценко С. С. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу / С. С. Яценко. – Київ: А.С.К., 2005. – (4-те).

25) Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приват­ної власності»

26) Єфремов С. О. Організовані злочинні угруповання в теорії вітчизняного кримінального права / С. О. Єфремов. // Вісник прокуратури. – 2001. – №3. – С. 28–34.

27) Єфремов С. О. Організованість у злочинності та рівні організованої злочинності / С. О. Єфремов. // Право України. – 2003. – №1. – С. 54–57.

28) Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи»

29) Кузнєцов В. В. Теорія кваліфікації злочинів / В. В. Кузнєцов, Т. А. Савченко. – Київ: КНТ, 2007. – 300 с. – (2-ге).

1¹ Accomplices, Accessories, Aiders, and Abettors [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.nolo.com/legal-encyclopedia/accomplices-accessories-aiders-abettors-30145.html.

4⁴ Поняття та форми співучасті у злочині. Характеристика та відповідальність співучасників [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://ru.osvita.ua/vnz/reports/law/9479/.

18¹⁸ Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації [Електронний ресурс] / В. О. Навроцький – Режим доступу до ресурсу: http://weblibrary.at.ua/load/12-1-0-106.

23²³ Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність

24²⁴ Яценко С. С. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу / С. С. Яценко. – Київ: А.С.К., 2005. – (4-те).

28²⁸ Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи»

29²⁹ Кузнєцов В. В. Теорія кваліфікації злочинів / В. В. Кузнєцов, Т. А. Савченко. – Київ: КНТ, 2007. – 300 с. – (2-ге).

15¹⁵ Кваша О. О. Підстава кримінальної відповідальності співучасників злочину [Електронний ресурс] / О. О. Кваша – Режим доступу до ресурсу: http://history.org.ua/JournALL/mgumstud/mgumstud_2014_1_1/4.pdf.

16¹⁶ Конституція України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4371#n4371.

5⁵ Кримінальний кодекс України – Київ: Паливода В. А., 2014. – 209 с.

15¹⁵ Кваша О. О. Підстава кримінальної відповідальності співучасників злочину [Електронний ресурс] / О. О. Кваша – Режим доступу до ресурсу: http://history.org.ua/JournALL/mgumstud/mgumstud_2014_1_1/4.pdf.

16¹⁶ Конституція України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4371#n4371.

5⁵ Кримінальний кодекс України – Київ: Паливода В. А., 2014. – 209 с.

17¹⁷ Анохіна Л. С. Проблеми класифікації форм співучасті у злочині [Електронний ресурс] / Л. С. Анохіна

18¹⁸ Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації [Електронний ресурс] / В. О. Навроцький – Режим доступу до ресурсу: http://weblibrary.at.ua/load/12-1-0-106

20²⁰ Постанова Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини» [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-92

21²¹ Ільїна О. В. Особливості тлумачення кваліфікуючої ознаки "вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб " корисливих злочинів проти власності [Електронний ресурс] / О. В. Ільїна – Режим доступу до ресурсу: http://kul.kiev.ua/images/chasop/2009_4/287.pdf.

18¹⁸ Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації [Електронний ресурс] / В. О. Навроцький – Режим доступу до ресурсу: http://weblibrary.at.ua/load/12-1-0-106.

27²⁷ Єфремов С. О. Організованість у злочинності та рівні організованої злочинності / С. О. Єфремов. // Право України. – 2003. – №1. – С. 54–57.

7⁷ 7) Українське кримінальне право. Загальна частина : підручник / за заг. ред. В. Навроцького. - К. : Юрінком Інтер, 2013. - 711 с

22²² Криміналістична характеристика злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.e-reading.link/chapter.php/1001853/215/Shepitka_-_Kriminalistika.html.

26²⁶ Єфремов С. О. Організовані злочинні угруповання в теорії вітчизняного кримінального права / С. О. Єфремов. // Вісник прокуратури. – 2001. – №3. – С. 28–34.

18¹⁸ Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації [Електронний ресурс] / В. О. Навроцький – Режим доступу до ресурсу: http://weblibrary.at.ua/load/12-1-0-106

10¹⁰ Постанова Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05.

5⁵ Кримінальний кодекс України – Київ: Паливода В. А., 2014. – 209 с.

29²⁹ Кузнєцов В. В. Теорія кваліфікації злочинів / В. В. Кузнєцов, Т. А. Савченка. – Київ: КНТ, 2007. – 300 с. – (2-ге).

31