Тема: Методи управління

Методи управління це :

1. способи цілеспрямованого впливу на колектив і окремих його членів;

2. визначальні риси системи управління підприємством.

3. організаційна структура об’єкту управління.

В основу класифікації методів управління покладено :

1. систему повноважень і відповідальності в апараті управління.

2. організаційну структуру об’єкта управління.

3. мотиваційний характер методів управління.

Методи управління поділяються на :

1. фізіологічні, технічні, соціальні, гігієнічні;

2. управлінські, об’єктивні, суб’єктивні, загальні;

3. економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні.

До економічних методів управління належать:

1. планування, комплексні цільові програми, комерційний розрахунок, економічні регулятори господарської діяльності;

2. соціальне нормування, регулювання, прогнозування, планування;

3. комплексні цільові програми, регламентування, нормування.

До організаційно-розпорядчих методів управління належать:

1. планування, комплексні цільові програми, комерційний розрахунок, економічні регулятори господарської діяльності;

2. регламентування, нормування, інструктування, розпорядження;

3. нормування, інструктування, прогнозування, планування.

До соціальних методів управління належать:

1. регламентування, нормування, регулювання, прогнозування.

2. соціальне нормування, регулювання, прогнозування, планування.

3. нормування, регламентування, регулювання, інструктування, розпорядження.

Посадові інструкції працівників належать до:

1. економічних методів управління.

2. організаційно-розпорядчих методів управління.

3. об’єктивних методів управління.

Інструктування працівника при видачі йому службового завдання належить до:

1. організаційно-розпорядчих методів управління;

2. соціальних методів управління;

3. загальних методів управління.

Правління акціонерного товариства приймають свої рішення у формі:

1. Постанов.

2. Директив.

3. Розпоряджень.

Директор підприємства видає:

1. Постанови.

2. Накази.

3. Розпорядження.

Мотиваційна характеристика організаційно-розпорядчих методів управління:

1. Вплив на економічні інтереси працівників.

2. Використання почуттів обов’язку, відповідальності.

3. Використання соціального механізму колективу.

ТЕМА: Організація в менеджменті

Спонтанно виникають та функціонують:

1. формальні організації;

2. неформальні організації;

3. механістичні організації.

Групи, створені за бажанням керівництва організації:

1. формальні групи;

2. неформальні групи;

3. цільові групи.

Група, яка формується спонтанно на основі симпатій, антипатій, спільних інтересів, взаєморозуміння:

1. формальні групи;

2. неформальні групи;

3. вертикальні групи.

Основними характеристиками неформальних груп є:

1. створюються за продуманим планом; структура формується свідомо; працівники мають на меті реалізацію цілей; отримання доходу;

2. координація діяльності підрозділів, розв’язання проблем, прийняття непопулярних рішень;

3. соціальний контроль, опір перемінам, наявність неформальних лідерів.

Характерними особливостями формальних груп є:

1. створюються за продуманим планом; структура формується свідомо; працівники мають на меті реалізацію цілей; отримання доходу;

2. професійна компетентність, досвід, знання, інтелект, розміщення робочого місця;

3. соціальний контроль, опір перемінам, наявність неформальних лідерів.

Підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці – це:

1. неформальна організація;

2. індивідуальне підприємство;

3. консорціум.

Підприємство, засноване на власності окремого громадянина з правом наймання робочої сили – це:

1. корпорація;

2. індивідуальне підприємство;

3. приватне підприємство.

Державно – комунальне підприємство – це:

1. підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян іноземних держав;

2. договірне об`єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності; не має права втручатися у виробничу чи комерційну діяльність будь – якого з її учасників;

3. підприємство, засноване на власності адміністративно – територіальних одиниць.

Асоціація – це:

1. підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян іноземних держав;

2. договірне об`єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності; не має права втручатися у виробничу чи комерційну діяльність будь – якого з її учасників;

3. підприємство, засноване на власності адміністративно – територіальних одиниць.

Іноземне підприємство – це:

1. підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян іноземних держав;

2. договірне об`єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності; не має права втручатися у виробничу чи комерційну діяльність будь – якого з її учасників;

3. підприємство, засноване на власності адміністративно – територіальних одиниць.

Виділяють такі види господарських товариств в Україні:

1. колективне, приватне, сімейне, індивідуальне, державно – комунальне, державне, спільне, іноземне;

2. асоціація, корпорація, консорціум, концерн;

3. акціонерне, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повне, командитне.

Виділяють такі об`єднання підприємств:

1. колективне, приватне, сімейне, індивідуальне, державно – комунальне, державне, спільне, іноземне;

2. асоціація, корпорація, консорціум, концерн;

3. акціонерне, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повне, командитне.

Виділяють такі види підприємств в Україні:

1. колективне, приватне, сімейне, індивідуальне, державно – комунальне, державне, спільне, іноземне;

2. асоціація, корпорація, консорціум, концерн;

3. акціонерне, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повне, командитне.

ТЕМА: Організаційні структури управління

Вкажіть правильне визначення ланки організації:

1. це сукупність визначених ланок, які вказують на послідовність вертикальної підпорядкованості одних ланцюгів іншим;

2. це сукупність організаційно впорядкованих відносин і зв’язків між ланками та рівнями управління;

3. це структурно відособлений елемент, який наділений конкретними функціями керівництва, повноваженнями та відповідальністю.

Вкажіть правильне визначення рівня управління:

1. це сукупність визначених ланок, які вказують на послідовність вертикальної підпорядкованості одних ланцюгів іншим;

2. це сукупність організаційно впорядкованих відносин і зв’язків між ланками та рівнями управління;

3. це організації, або окремі фізичні особи, які допомагають виробникам реалізувати їх товари.

Вкажіть правильне визначення організаційної структури управління:

1. це сукупність визначених ланок, які вказують на послідовність вертикальної підпорядкованості одних ланцюгів іншим;

2. це сукупність організаційно впорядкованих відносин і зв’язків між ланками та рівнями управління;

3. це структурно відособлений елемент, який наділений конкретними функціями керівництва, повноваженнями та відповідальністю.

Перевагами лінійної структури управління є:

1. швидка реакція на потреби ринку, розмежування управлінських функцій, підпорядкування вищій ланці управління;

2. одержання підлеглими несуперечливих вказівок, повна відповідальність кожного керівника за результатами роботи; єдність керівництва зверху до низу;

3. підвищення ефективності комунікацій, взаємозв’язок зовнішнього і внутрішнього середовища.

Недоліками лінійної структури управління є :

1. швидка зміна працівників, поганий комунікаційний зв’язок;

2. порушення єдності розпорядництва, зниження відповідальності за виконану роботу;

3. потреба керівникові виконувати різноманітні управлінські функції, відсутність фахівців з реалізації окремих управлінських функцій.

Перевагами функціональної структури управління є :

1. вивільнення лінійних керівників від знання всіх сторін управління; диференціація їх роботи; швидкість створення нових функціональних служб;

2. одержання підлеглими несуперечливих вказівок; повна відповідальність за результати роботи;

3. підвищення ефективності комунікацій; взаємозв’язок зовнішнього і внутрішнього середовища.

Недоліки функціональної структури управління :

1. порушення єдності розпорядництва, зниження відповідальності за виконану роботу;

2. керівник виконує різноманітні управлінські функції, відсутність фахівців з реалізації окремих управлінських функцій;

3. швидка плинність кадрів, поганий комунікаційний зв’язок.

Ознаки лінійного управління:

1. диференціація функцій управління;

2. підпорядкованість кожного працівника тільки одному керівнику;

3. наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту.

Ознаки функціонального управління:

1. диференціація функцій управління;

2. наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту;

3. послідовність операцій процесу управління.

Ознаки лінійно-функціонального управління:

1. диференціація функцій управління;

2. наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту;

3. послідовність операцій процесу управління.

Спеціальні колегії або ради, у яких лінійні керівники разом з експертами та функціональними керівниками погоджують свої дії і рішення створюються у випадку:

1. лінійно-функціональної організаційної структури;

2. матричної організаційної структури;

3. лінійно-штабної організаційної структури.

Секційна (дивізіональна) структура застосовується:

1. підприємствах з невеликими обсягами діяльності;

2. в підприємствах, які працюють в різних галузях або різних регіонах;

3. в закладах громадського харчування.

„Проект – менеджментом” називають:

1. секційну організацію;

2. матричну організацію;

3. неформальні групи.

Особливістю орієнтованої на колектив (адаптивної) організаційної структури є:

1. повноваження відносно рішень передаються групі;

2. диференціація функцій управління.

3. підпорядкованість кожного працівника тільки одному керівнику.

ТЕМА: Зовнішнє і внутрішнє середовище організації.

Середовище прямого впливу включає :

1. економічні, правові, політичні, соціокультурні, демографічні, науково-технічні, екологічні ;

2. швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації;

3. постачальників, посередників, споживачів, конкурентів, „контактні аудиторії”.

Фактори, які впливають на діяльність організації і відчувають на собі прямий вплив діяльності організації – це :

1. середовище прямого впливу;

2. середовище побічного впливу;

3. внутрішнє середовище організації;

Фактори, які не мають прямого негайного впливу на діяльність організації, але тим не менше впливають на неї це:

1. середовище прямого впливу;

2. середовище побічного впливу;

3. внутрішнє середовище організації.

Постачальники – це:

1. організації, або окремі фізичні особи, які допомагають виробникам реалізувати їх товари;

2. організації, або окремі фізичні особи, які забезпечують організацію необхідними ресурсами;

3. організації, або окремі фізичні особи, які займаються аналогічною діяльністю;

Посередники – це:

1. організації, або окремі фізичні особи, які допомагають виробникам реалізувати їх товари;

2. організації, або окремі фізичні особи, які забезпечують організацію необхідними ресурсами;

3. організації, або окремі фізичні особи, які займаються аналогічною діяльністю;

Конкуренти – це:

1. організації, або окремі фізичні особи, які забезпечують організацію необхідними ресурсами;

2. організації, або окремі фізичні особи, які займаються аналогічною діяльністю;

3. державні органи управління, засоби масової інформації, місцеве населення.

„Контактні аудиторії” – це:

1. організації, або окремі фізичні особи, які допомагають виробникам реалізувати їх товари;

2. організації, або окремі фізичні особи, які займаються аналогічною діяльністю;

3. державні органи управління, засоби масової інформації, місцеве населення.

Стан економіки, науково-технічний прогрес, соціально-культурні і політичні зміни, демографічна обстановка, це:

1. середовище прямої дії;

2. середовище непрямої дії;

3. внутрішнє середовище організації.

Постачальники, місцеве населення, посередники, державні органи управління, споживачі, конкуренти, ЗМІ це:

1. середовище прямої дії;

2. внутрішнє середовище організації;

3. „контактні аудиторії”.

Середовище прямого та побічного впливу це:

1. зовнішнє середовище організації;

2. внутрішнє середовище організації;

3. логічні взаємовідносини рівнів управління.

До факторів прямого впливу зовнішнього середовища відносять:

1. технологія, етап економіки, соціокультурні і політичні фактори, громадські організації;

2. закони і нормативні акти;

3. постачальники, споживачі, конкуренти, посередники.

До факторів побічного впливу зовнішнього середовища відносяться:

1. стан економіки, соціокультурні і політичні фактори, демографічні чинники;

2. постачальники, споживачі, конкуренти;

3. зовнішня і внутрішня інформація.

Фактори всередині організації, які впливають на її діяльність це :

1. внутрішні перемінні;

2. зовнішнє середовище;

3. науково-технічний прогрес.

Вкажіть правильне визначення структури:

1. логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних зон;

2. види робіт, які необхідно виконати певним особам в зумовлений термін;

3. засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини) у вихідні (продукт, виріб).

Вкажіть правильне визначення технології:

1. логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних зон;

2. види робіт, які необхідно виконати певним особам в зумовлений термін;

3. засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини) у вихідні (продукт, виріб).

Вкажіть правильне визначення цілей:

1. логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних зон;

2. засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини) у вихідні (продукт, виріб);

3. конкретний кінцевий етап, або очікуваний результат діяльності організації.

Логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних зон це:

1. структура;

2. завдання;

3. цілі.

Засіб перетворення вхідних елементів у вихідні це:

1. структура;

2. завдання;

3. технологія;

4. цілі.

Конкретний, кінцевий стан або очікуваний результат організації це:

1. структура;

2. технологія;

3. цілі.

До факторів внутрішнього середовища відносять:

1. функції і методи управління;

2. цілі, завдання, структура, технологія, персонал, корпоративна культура;

3. завдання, технологія, структури управління.

ТЕМА: Трудовий колектив як об’єкт та суб’єкт управління

Трудовий колектив це:

1. група людей, що працюють на певному підприємстві або в організації;

2. група людей, які працюють в організаційно-виділеному структурному підрозділі підприємства виробничого або управлінського характеру;

3. сукупність людей, об’єднаних загальними цілями, завданнями, відносинами співробітництва і взаємодопомоги на основі поділу і кооперації праці.

На ефективність діяльності трудового колективу впливають такі його параметри:

1. напрями і обсяги господарської діяльності; організаційні форми управління; прибутковість підприємства;

2. вікова і статева структура; загальноосвітній і кваліфікаційний рівень працівників; наявність малих груп у колективі та їх спрямованість;

3. методи управління; соціальне регулювання; обсяг господарської діяльності; поділ праці.

Процес формування трудового колективу відбувається у такій послідовності:

1. формується номінальна група людей; формується активне ядро трудового колективу; зміцнюється ідейне співробітництва малих груп; зрілість колективу;

2. призначається керівник; формується номінальна група; зміцнюється ідеальне співробітництво членів колективу; формуються малі групи; зрілість колективу;

3. визначається чисельний склад колективу; призначається керівник; формується колектив.

Основними принципами побудови позитивних соціально-психологічних відносин у колективі є:

1. обсяги і напрями господарської діяльності; організаційні форми управління; ефективність підприємства;

2. свобода висловлювань та ініціативи, солідарність, інформованість, справедливість, взаємоповага;

3. економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні методи управління.

ТЕМА: Менеджер, його місце та роль в організації

Право особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати їхнього виконання – це:

1. влада;

2. керівництво;

3. стиль управління.

Можливість впливати на поведінку інших – це:

1. влада;

2. керівництво;

3. стиль управління.

Яку з форм влади можна охарактеризувати таким чином: „наявність у керівника засобів покарання підлеглого, які можуть зашкодити задоволенню потреб, або створити інші неприємності”:

1. влада винагороди;

2. харизма;

3. влада примушування.

„Харизма” – це:

1. можливість впливати на поведінку інших;

2. влада побудована не на логіці, не на силі традицій, а на особистих якостях лідера;

3. влада, яка базується на переконанні підлеглого щодо права керівника віддавати вказівки для виконання. Ця влада витікає з ієрархії організації.

Вкажіть правильне визначення законної (традиційної) влади:

1. влада побудована не на логіці, не на силі традицій, а на особистих якостях лідера;

2. влада, яка ґрунтується на впевненості підлеглого, що в керівника є такі суттєві спеціальні знання, які дають йому змогу ефективно управляти підлеглими, і тим самим задовольняти їхні потреби;

3. влада, яка базується на переконанні підлеглого щодо права керівника віддавати вказівки для виконання. Ця влада витікає з ієрархії організації.

Вкажіть правильне визначення експертної влади:

1. можливість впливати на поведінку інших;

2. влада побудована не на логіці, не на силі традицій, а на особистих якостях лідера;

3. влада, яка ґрунтується на впевненості підлеглого, що в керівника є такі суттєві спеціальні знання, які дають йому змогу ефективно управляти підлеглими, і тим самим задовольняти їхні потреби.

Типами керівників з позицій відносин керівника з підлеглими є:

1. ліберальний, соціальний, демократичний ;

2. ліберальний, автократичний, демократичний;

3. ліберальний, автократичний, демократичний, соціальний.

Зосередження всієї влади і відповідальності в руках керівника характерно для:

1. демократа;

2. соціала;

3. автократа.

Зняття керівником з себе відповідальності, зречення влади на користь групи є характерним для:

1. демократа;

2. ліберала;

3. автократа.

Сильною стороною керівника автократичного типу є:

1. увага до терміновості і порядку, можливість прогнозування результатів;

2. прийняття рішень поділено за рівнями на основі участі;

3. зняття керівником з себе відповідальності, зречення влади на користь групи.

Основними діловими якостями сучасного менеджера є:

1. опора на колективний розум, товариськість, психологічний такт, здатність до саморефлексії, практично-психологічні якості, компетентність, активна соціальна позиція;

2. ініціативність, висока працездатність та енергійність, сприяння державотворчості в країні, відповідальність за доручену справу;

3. талант, вміння користуватись обчислювальною технікою, розуміння цінностей.

ТЕМА: Стилі керівництва

Вкажіть правильне визначення стилю керівника:

1. це право особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати їхнього виконання;

2. це здатність встановити міру, способи впливу та обрати відповідні форми контактів з підлеглими;

3. це сукупність типових і відносно стабільних прийомів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного використання управлінських функцій і тим самим завдань, які стоять перед господарською системою.

Залежно від числа критеріїв, за якими класифікують стилі керівництва, описи стилів поділяються на:

1. одномірні та багатомірні;

2. оперативні, тактичні, стратегічні;

3. структуровані та неструктуровані.

Виберіть правильну характеристику стиль управління „жорстка автократія”:

1. керiвник зосереджений на добрих, дружнiх людських вiдносинах, але мало придiляє уваги ефективностi виконання виробничих завдань;

2. керiвник придiляє максимум уваги ефективностi виконання виробничих завдань, але мало звертає уваги на морально-психологiчний клiмат у середовищi підлеглих;

3. завдяки посиленiй увазi до пiдлеглих та до ефективностi керiвник досягає того, що пiдлеглi свiдомо прагнуть до досягнення цiлей органiзацiї . Це забезпечує i високий моральний настрiй, i високу ефективність.

Виберіть правильну характеристику стиль управління „будинок відпочинку”:

1. керiвник зосереджений на добрих, дружнiх людських вiдносинах, але мало придiляє уваги ефективностi виконання виробничих завдань;

2. керiвник придiляє максимум уваги ефективностi виконання виробничих завдань, але мало звертає уваги на морально-психологiчний клiмат у середовищi підлеглих;

3. завдяки посиленiй увазi до пiдлеглих та до ефективностi керiвник досягає того, що пiдлеглi свiдомо прагнуть до досягнення цiлей органiзацiї . Це забезпечує i високий моральний настрiй, i високу ефективність.

Виберіть правильну характеристику стиль управління „організація”:

1. керiвник зосереджений на добрих, дружнiх людських вiдносинах, але мало придiляє уваги ефективностi виконання виробничих завдань;

2. керiвник придiляє максимум уваги ефективностi виконання виробничих завдань, але мало звертає уваги на морально-психологiчний клiмат у середовищi підлеглих;

3. керiвник досягає допустимої якостi виконання завдань, вiдшукуючи баланс ефективностi та доброго морального настрою.

Виберіть правильну характеристику стиль управління „команда”:

1. керiвник придiляє максимум уваги ефективностi виконання виробничих завдань, але мало звертає уваги на морально-психологiчний клiмат у середовищi підлеглих;

2. керiвник досягає допустимої якостi виконання завдань, вiдшукуючи баланс ефективностi та доброго морального настрою;

3. завдяки посиленiй увазi до пiдлеглих та до ефективностi керiвник досягає того, що пiдлеглi свiдомо прагнуть до досягнення цiлей органiзацiї . Це забезпечує i високий моральний настрiй, i високу ефективність.

Виберіть правильну характеристику стиль управління „убогість управління”:

1. керiвник зосереджений на добрих, дружнiх людських вiдносинах, але мало придiляє уваги ефективностi виконання виробничих завдань;

2. керiвник прикладає стiльки своїх зусиль для досягнення цiлей органiзацiї та уваги до пiдлеглих , щоб його не звiльнили з роботи;

3. завдяки посиленiй увазi до пiдлеглих та до ефективностi керiвник досягає того, що пiдлеглi свiдомо прагнуть до досягнення цiлей органiзацiї . Це забезпечує i високий моральний настрiй, i високу ефективність.