Предмет і метод «основ підприємницької діяльності» предмет дисципліни

“Основи підприємницької діяльності” є однією з приблизно 50 економічних дисциплін, яка має предмет свого вивчення і застосовує при цьому як загальні, так і специфічні засоби пізнання. З'ясування предмета цієї навчальної дисципліни можливе в контексті сучасного визначення предмета економічної науки західними економістами (підручник П.Самуельсона “Економікс”) — з одного боку, і предмета політичної економії— з іншого.

Найпоширенішим визначенням предмета “економікс” с вивчення дій людей у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання різних товарів. Проте не всі ресурси (наприклад робоча сила} є рідкісними, доцільніше говорити про їх відносну рідкісність. З огляду на це визначимо предмет “основ підприємницької діяльності”.

Це визначення основних послідовних дій підприємця (з часу зародження підприємницької ідеї до її втілення та реалізації основної мети такої діяльності) в процесі вибору відносно рідкісних ресурсів для виробництва» обміну, розподілу й споживання різних товарів і послуг та втіленого а них необхідного і додаткового продукту.

Для визначення предмета політичної економії виходять з таких міркувань: щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, взуття, житло та інші блага й послуги; все необхідне для їх виробництва вони беруть у природі. Щоб пристосувати багатства природи для задоволений своїх потреб, люди повинні працювати. Тому основою життя, розвитку людською суспільства є виробництво — процес дії людини на предмети і сили природи та пристосування їх для задоволення певних потреб. Матеріальні блага люди виробляють не поодинці, а спільно. Людина живе і працює в суспільстві. Отже, виробництво мас колективний, суспільний характер. Тому в процесі праці, або впливу людей на предмети і сили природи, вони вступають між собою у певні зв'язки й відносини з приводу кооперації, спеціалізації виробництва тощо. Люди не лише виробляють продукти праці, а й обмінюють, розподіляють і споживають їх. Відносини між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг у політичній економії називають виробничими відносинами (або відносинами економічної власності).

Тому найпростішим визначенням предмета політичної економії є вивчення виробничих відносин між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних товарів і послуг і взаємодії з розвитком продуктивних сил. З урахуванням цього можна визначити предмет “основ підприємницької діяльності”.

Предмет “основ підприємницької діяльності” (з погляду політичної економії) — виробничі відносини між різними суб'єктами такої діяльності (зайнятими у сферам виробничої, комерційної, банківської діяльності та ін.) — з одного боку, та підприємцями і найманими працівниками — з іншого, в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

Водночас предмет політичної економії визначають на рівні сутності (в тому числі внутрішньої), тобто внутрішньо необхідних, причинно-наслідкових» спільних та сутнісних зв'язків, або на рівні економічних законів.

У цьому разі політична економія вивчає закони, які управляють виробничими відносинами (відносинами економічної власності) між людьми у процесі безпосереднього виробництва, обміну розподілу та споживання товарів і послуг та у взаємодій з розвитком продуктивних сил. З огляду на це предметом «основ підприємницької діяльності» також повинні стати закони, які управляють діями підприємців у процесі вибору відносно рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання (якщо брати до уваги визначення в «Економікс»), або закони, які управляють виробничими відносинами між різними суб'єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

На цій основі можна дати узагальнююче визначення «основ підприємницької діяльності».

Основи підприємницької діяльності — наука про закони, що управляють, з одного боку, відносинами економічної власності між різними суб'єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками, а з іншого — діями підприємців у процесі вибору ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.