1. Формування розумових дій у теоретичному навчанні

Найбільш ефективним засобом формування розумових дій у теоретичному навчанні є систематизація навчального мате­ріалу, розв’язування задач, виконання лабораторних робіт, самостійна робота. Розглянемо послідовно технологію форму­вання розумової діяльності за допомогою названих методів.

Слід враховувати, що на цьому етапі здійснюється процес формування мети за другим і третім рівнями засвоєння, і відпо­відно до цього одним із головних способів здійснення даного процесу є узагальнення та систематизація. У межах електро­енергетичних спеціальностей узагальнення і систематизацію необ­хідно проводити з тем, у яких вивчається навчальний матеріал з аналогічними поняттями, однохарактерними темами, тобто з такими, які вивчають поняття, схеми, устаткування з одна­ковими ознаками (ланцюги постійного і змінного струму, резо­нансні явища, генератори - синхронні й асинхронні тощо).

Одним із головних способів виконання дій у межах теоретич­ного навчання є розв’язання задач. На кожному з етапів засвоєн­ня задачі виконують різноманітні функції. Наприклад, на етапі виконання матеріалізованих дій задачі служать для цілей створення початкової мотивації діяльності; на етапі ознайомлення з ООД вони сприяють активному розкриттю цієї діяльності, на етапі виконання діяльності вони формують необхідні характе­ристики дії (міцність, гнучкість, точність, узагальненість тощо).

До всіх задач і завдань висувається низка вимог. Перша з них - це орієнтація тільки на нову діяльність, оскільки всі інші дії були засвоєні раніше. Друга - це відповідність задач етапові засвоєння, тобто в умові задачі мусить бути відобра­жена мета та її характеристики.

Розв’язання задач має важливе значення під час вивчення технічних дисциплін, оскільки:

• задачі дозволяють конкретизувати знання учнів, допома­гають побачити застосування загальних законів і законо­мірностей на практиці;

• розв’язання задач сприяє більш глибокому і міцному засвоєн­ню законів, закономірностей, розвиває логічне мислення, вироб­ляє навички самостійної роботи, підвищує інтерес до предмета;

• під час розв’язання задач здобувається ряд додаткових навичок (запис умови, ходу рішення, аналіз фізичного смислу, використання довідкової літератури, застосування систем одиниць тощо);

• задачі є найбільш доцільною формою побудови навчаль­ного матеріалу.

Рис. 9.1. Класифікація технічних задач

Отже, уявляється можливим класифікувати технічні задачі за різними ознаками: за способом вираження умов, за цільовим призначенням, за рівнем складності.

Кожний із типів задач маг свої особливості. Напри­клад, задача може бути простою, умови її можуть бути задані у кількісному вигляді, вона може використовуватися й для закріплення, і для контролю вмінь учнів.

Та сама задача може бути задана у формі якісної та кількі­сної. При цьому для рішення кількісної задачі потрібне вико­нання деяких розрахунків.

Викладач, готуючись до занять із визначеної теми, мусить з’ясувати цілі задач, їхні типи, після чого сформулювати умови, визначивши можливість варіацій відомих і невідомих величин, після чого скласти умови задач.

Після цього для кожної із задач відповідно до мети та змісту викладачеві слід розробити варіативні елементи, на базі яких створити комплект задач із розв’язаннями. Далі, після проектування або створення засо­бів розв'язання задач, необхідно розробити технологію їхньо­го застосування в навчальному процесі. І в цьому разі певну роль відіграє їхня мета або умови їхнього застосування.