8.4. Особливості організації конспектування навчального матеріалу в процесі формування нових знань

Конспектування має велике значення для процесу засвоєння навчального матеріалу, тому що воно:

• дозволяє збільшити час надходження інформації до довгострокової пам’яті, повторити її ще раз, що робить навчання більш ефективним;

• підтримує увагу слухачів і заважає їм відволікатися;

• організовує сприйнятті, робить його більш упорядкованим, сприяє концентрації уваги на основних моментах;

• сприяє кращій фіксації в пам’яті учня навчального матеріалу, оскільки те, що записала людина, фіксується в пам’яті міцніше, ніж те, що вона почула, а те, що вона намалювала – міцніше, ніж те, що побачила.

Саме тому все, що потрібно залишити у свідомості студента або учня, має бути зафіксоване у конспекті. Згодом конспект разом із навчальною літературою дозволить краще проробити навчальний матеріал. Конспект відіграє особливу роль, тому що він написаний самим учнем, в конспекті зберігаються його безпосередні враження від почутого й побаченого на лекції. Конспект є містком у часі між викладачем і учнем. Для того щоб процес конспектування проходив організовано, на першому занятті слід розповісти про його важливість та особливості.

Учням потрібно розповісти про те, що:

• фіксувати необхідно далеко не все, а лише основний хід думок лектора, головні положення, що викладаються ним;

• конспект не заміняє підручника, він лише допомагає в підготовці до іспиту разом із навчальною літературою;

• результат оцінювання на іспиті залежить від глибини засвоєного матеріалу, яка не може бути повною, якщо користуватися лише конспектом.

Для будь-якої людини ведення конспекту в темпі, що задається ззовні, - це нелегка робота, яка вимагає великого розумового напруження. Учень у таких умовах може встигнути відобразити в конспекті лише описовий матеріал, розуміння якого не вимагає зусиль і який, у принципі, узагалі немає потреби записувати. Учневі завжди дуже важко писати і вникати в логічні міркування викладача, його математичні вкладення, формулювати досить точно те, що сприймається для запису, щоб потім зрозуміти самому.

Іншими словами, студенти під час конспектування часто майже не піднімають голови і не вникають у зміст записуваного. Тому в деяких випадках учні взагалі відмовляються від конспектування і тільки слухають навчальний матеріал або тільки конспектують.

Розглядаючи технічний навчальний матеріал, викладач мусить чітко уявити собі конспект учнів і нав’язувати їм його основну частину, особливо, якщо йдеться про питання, які вимагають точних формулювань, або взагалі не висвітлених у доступній формі в підручнику.

Відомо, що 1965 р. у Паризькому університеті на факультеті мистецтв була прийнята постанова використовувати два види лекцій:

• швидкий, тобто читати так, що «розум може зрозуміти, але рука не встигає записати»;

• повільний, при якому слухач може записати, іншими словами, диктування.

При порівняльному аналізі перший метод бува визнаний кращим, оскільки в слухачів утворюються поняття, що сприяють запам’ятовуванню почутого. Але на сьогоднішній день великою удачею для викладача є можливість зустріти учнів, які здатні працювати на лекції другого типу. І для того, щоб це було можливо, слід їх цього навчити. Саме тому потрібно вже на першому курсі навчати учнів працювати на занятті. Спочатку, на першому курсі, потрібен докладний диктант. Потім поступово його можна робити менш докладними, але чіткість параграфів, нумерація формул повинні зберігатися.

Для навчання студентів або учнів роботі над конспектом слід дотримуватися певних правил.

Це, насамперед, мовленнєве акцентування в процесі викладу, яке досягається або спеціальним диктуванням важливих положень, або уповільненням темпу, повторенням, підвищенням голосу на тих моментах, які необхідно зафіксувати. У важливості мовленнєвого акцентування можна переконатися, провівши такий досвід: виділити підвищенням голосу, уповільненням, інтонаціями деякі другорядні положення. Вони виявляться записаними в конспектах, а головні моменти учень випустить, оскільки на занятті його увага перевантажена, немає резерву часу, щоб самостійно розібратися у важливості окремих частин навчального матеріалу.

Можливе диктування навчального матеріалу. Але диктувати потрібно з доцільною швидкістю. Припустиму швидкість диктування слід визначати за одним або двома студентами, які активно працюють. У процесі написання слід робити паузи, помітивши звернення учнів до сусіда, треба повторити сказане. Але диктування не повинне перетворюватися в суцільний диктант, тому що в цьому випадку в учнів після лекції в голові нічого не залишиться.

Диктування мусить поєднуватися з міркуваннями, узагальненнями, спільною розумовою діяльністю. Саме в цьому випадку будуть реалізовані всі особливості процесу сприйняття інформації. Засвоєння матеріалу покращиться повторенням діяльності із засвоєння у формі написання.

Конспектування служить засобом активізації уваги учнів і засобом посилення швидкості переходу до довгострокової пам’яті.

При цьому можливі різні послідовності дій учасників освітнього процесу.

Перший спосіб: пояснення певного циклу міркувань, думок і умовиводів; виклад припиняється, викладач відповідає на питання і надає 3-5 хвилин для самостійного запису учнями почутого. Часто виявляється, що більшість нічого не стигли записати, тому що почуте ними не засвоєне. Якщо це справді так, то викладач має запитати, чи потрібно повторити все сказане раніше. У разі позитивної відповіді він мусить чітко сформулювати ті думки, які слід записати, використовуючи інтонації та повільний темп. Цей метод дуже ефективний, але для його здійснення необхідно багато часу, якого у викладача, як правило, немає.

Другий спосіб використання сучасних методів із залученням технічних і дидактичних засобів.

Викладач заздалегідь готує частину навчального матеріалу, який необхідно законспектувати, розмножує його на ксероксі й роздає студентам для вклеювання в конспект. Один екземпляр знятого він переносить на плівку і проектує на екрані за допомогою спеціальних пристроїв (комп’ютер із можливим проектуванням). У цьому випадку після пояснення навчального матеріалу студентам відводиться спеціальний час для запису почутого в конспект.

При цьому слід мати на увазі, що викладання технічних дисциплін супроводжується використанням різних графіків, які учні мають міцно засвоїти. Треба змусити їх накреслити ці графіки, тому що це допомагає учням усвідомити динаміку розглядуваних процесів, послідовність креслень, таблиць, схем і алгоритмів.

Третій спосіб: викладач має заздалегідь уявити записане в студентському конспекті, бачити перед собою його сторінки й уявити стан студента, яки над ним працює. Добре продумана схема записів дає великий виграш у часі, сприяє виділенню і засвоєнню основного матеріалу уроку, полегшує домашню підготовку учнів, спрямовує і систематизує їхні відповіді.

Складаючи схеми записів на уроці, необхідно дотримуватися таких принципів:

• не дублювати підручник;

• скорочувати обсяг записів із метою економії часу, частіше, використовувати узагальнені схеми й таблиці;

• виділяти найголовніше і найважче в матеріалі заняття;

• намагатися полегшити самостійну роботу учнів, даючи більш докладні інструкції, алгоритми їхньої навчальної діяльності;

• застосовувати прийоми логічних узагальнень, систематизації навчального матеріалу, уникаючи розпливчастих міркувань.

Плани записів окремих занять повинні бути погодженні з планами вивчення окремих тем, розділів шляхом створення єдиної нумерації тем, розділів, підрозділів, а також застосуванням наскрізної нумерації рисунків, формул.

Викладаючи технічні дисципліни, необхідно обов’язково записувати в конспектах:

• назви тем і розділів;

• висновки з дослідів, спостережень;

• формулювання законів і правил;

• формули та їхнє виведення;

• рисунки, схеми, діаграми, пояснення до рисунків, схем, формул;

• розв’язання задач.