3. Загальна структура діяльності викладача щодо розробки технологій навчання

Як це не дивно, але термін «технології навчання» донині відкидається деякими практичними працівниками сфери освіти. Для характеристики процесу навчання вони застосовують інші номінації, такі як методи і засоби навчання, методика навчання та ін.

У сучасній педагогіці методи навчання тлумачаться як спо­соби взаємопов’язаної діяльності викладача й учня, спрямовані на вирішення комплексних завдань навчального процесу. Ме­тоди, як правило, розглядаються в тісному зв’язку із засобами навчання, які розуміють не тільки як навчальні матеріали, наоч­ні демонстраційні пристрої, технічні засоби навчання, але і як все те, що сприяє досягненню мети діяльності. Методика при цьому розглядається як система науково обгрунтованих методів, правил і прийомів навчання.

У разі традиційного опису методик навчання в сучасній педагогічній літературі, як правило, використовуються такі категорії педагогіки, що не дають чіткого уявлення стосовно діяльності викладача й учнів на уроці.Така схема реалізується в методичних розробках до уроку й у так званих планах уроків, у яких, як правило, указуються:

- тема;

- - мета: передати знання з певної частини навчального мате­ріалу й сформувати вміння застосовувати їх на практиці;

• зміст: перелік досліджуваних понять, план викладу, текст, опорний конспект;

• найменування використовуваних методів: лекція, бесіда, розповідь тощо;

• засоби: плакати, кінофільми, картки із завданнями тощо;

• тип проведеного уроку з його структурою: комбінований, що включає активізацію мотивації, виклад нового матеріалу, закріплення і контроль.

Такий опис методики навчання є формальним і, по суті, мар­ним, тому що за написаним не можна уявити собі сам урок, вия­вити окремі його характеристики, а також провести схожий урок іншим викладачем. Треба насамперед виходити з того, що мето­дика має на меті оптимально побудувати навчальний процес, що дозволило б засвоїти зміст навчання. Цю вимогу можна реалізувати тільки шляхом представлення наявного досвіду навчання з метою його реалізації в різних умовах роботи навчальних закладів.

Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що пред­ставлений спосіб опису методики навчання є формальним доку­ментом, який не може бути застосований у практиці навчання повсюдно.

Останнім часом у роботах сучасних педагогів (Н. М. Левіної, М. 1. Махмутова, Т. 1. Шамової, В. І. Лозової та ін.) обгрунто­вується класифікація методів викладання з урахуванням специ­фіки діяльності викладача й учнів у процесі навчання, так звана бінарна система. Така класифікація виходить із сутності навча­ння як двостороннього процесу і включ?с методи викладання і навчання.

На жаль, представлені характеристики процесу навчання обмежуються тільки описом методів викладання і не містять опису способу діяльності, її предмета та мети.

Крім того, слід зазначити, що подібні описи методики навча­ння, як правило, поширені в шкільній педагогіці, яка багато в чому за своїми цілями, завданнями і змістом відрізняється від педагогіки професійної освіти.

Сучасна система професійної освіти, спрямована на навчання в першу чергу дорослих людей, має певні особливості, які слід враховувати в процесі розроблення технологій навчання. Вони пов’язані з тенденціями до впровадження платної освіта, а також із психологією дорослої людини, що вирішила одержати певну професію.

До особливостей «психології дорослих учнів» можна віднести такі:

• мотивацію навчання з боку учня, що накладає відповідаль­ність на навчальний персонал, який мусить за короткий термін із мінімальними витратами часу та засобів дати найкращий резуль­тат навчання;

• зацікавленість учня у швидкості і високій якості оволодіння професією;

• нетерпимість до зубріння, незрозумілого заучування книж­кових істин, бажання бачити результати своєї діяльності з навчання.

Ці особливості вимагають такого підходу до навчання, коли на перший план висувається завдання навчити компетентного виконання професійної діяльності - уміння діяти зі знанням справи, не перевантажуючи учня абстрактними теоріями та зайвою інформацією, яка не має виходу в практику.

Таке вирішення цієї проблеми можливе тільки з позицій технологічного підходу до навчання. Мова йде не просто про одержання знань,, як звикли говорити за аналогією зі шкільним навчанням, а про оволодіння діяльністю, тобто вміннями і на­вичками практичних дій (розумових, мовленнєвих, фізичних).

Особливістю технологічного підходу до навчання е опис технології процесу навчання не через окремі педагогічні кате­горії (метод, форма, засіб), а через діяльність викладача й учня у навчальному процесі, яка спрямована на досягнення запла­нованого результату.

Ця діяльність містить і мету, і предмет, і засоби, і процес, вона може бути описана як сукупність методів і форм організації на­вчального процесу на кожному з його етапів.

Основна мета діяльності стосовно розробки технологій навчання полягає у встановленні оптимальних, з поглядутрудовитрат, способів досягнення цілей навчання, що дозволили б істотно підвищити ефективність навчання. Базою цього етапу с цілі навчання, а також результати аналізу умов навчання.

У процесі проектування необхідно визначити ті способи виливу на учнів, які дозволили б забезпечити необхідне прирощення досвіду особистості. Надалі слід реалізувати представлені технології та провести їхній контроль і корекцію.

Засобом здійснення діяльності для вибору способів навчання є дидактичне знання. Завдання проектування зводиться до того, щоб на підставі наявної інформації про методи і форми орга­нізації навчального процесу обрати ті з них, які слід вико­ристовувати в кожному конкретному випадку.

Розглянемо характеристику предмета й результату діяль­ності з розробки технологій навчання.

Однією з основних вимог технологічного підходу до навча­ння є його розгляд як єдиного процесу взаємодії педагога й учня. У цій системі взаємозв’язку викладач спрямовує і стимулює активно-пізнавальну діяльність учнів. Не буде зайвим згадати заповідь К. Д. Ушинського про те, що учень - це не посудина, яку потрібно наповнити, а смолоскип, який слід запалити. Саме тому, проектуючи процес навчання, викладач мусить зважати на розумові та психічні процеси, що відбуваються у свідомості учнів у процесі навчання.

У разі такого підходу до навчання предметом діяльності викладача звичайно є учень, на якого потрібно впливати для того, щоб сформувати в нього досвід професійної діяльності. Прирощення досвіду, або вміння, яких набуде учень, і стануть результатом діяльності викладача.

З огляду на той факт, що у разі технологічного підходу до навчання в центрі системи освіти перебуває учень і це визначає діяльність викладача, предмет діяльності викладача може бути виражений через склад діяльності (дій) учня в процесі навчання. Дія в цьому випадку може виступати як опосередкований предмет діяльності. Це означає, що педагог, проектуючи предмет діяльності студента, мусить одночасно передбачити і склад дій, які студент переводитиме до структури внутріш­нього плану свідомості, що і буде результатом його навчання.Продуктом діяльності під час розробки технології навчання є алгоритм діяльності викладача й учня при її реалізації. Такий алгоритм містить питання, пов'язані з аналізом вихідних даних, безпосередньо розробку технологій навчання і способи її реалізації.

Вихідними даними для роз­глянутої діяльності є:

• цілі підготовки фахівця;

• цілі навчання заданої дисципліни, теми;

• результати аналізу і діагностики стану навчального процесу:

-технічних і дидактичних засобів;

• психофізіологічна характеристика учнів;

• базові знання учнів;

• розроблений зміст навчального матеріалу (плани, тексти, конспекти лекцій).

Результатом діяльності викладача під час розробки технологій навчання є опис діяльності викладача й учнів на кожному з етапів навчання за цією технологією. Для формування діяльності щодо розробки технологій навчання на початковому етапі слід розглянути характеристики основних технологій навчання, особливості їхнього проектування й реалізації, а також алгоритми діяльності викладача під час їхньої розробки. При цьому треба розуміти, що технологія - це процес передачі досвіду з метою формування певних дій. Виходячи з цього, опис будь-якої техно­логії, у тому числі й технології навчання, охоплює такі моменти:

• найменування теми;

• цілі навчання;

-особливості процесу навчання;

• дидактичні характеристики (методи, форми, засоби навчання);

• способи здійснення технології;

• операції та поетапний порядок їхнього виконання ви­кладачем і учнем;

• перевірку обліку психофізіологічних особливостей сприйняття.

20